Іменем України
09 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/905/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Козелецької окружної прокуратури,
вул. Євгена Лоскота, 1, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000, код 02910114
в інтересах держави в особі позивача:
Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 04412419
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт»,
вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, код 31507555
про розірвання договору оренди, зобов?язання повернути земельну ділянку та стягнення 26138,19 грн заборгованості з орендної плати за землю
05.09.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Козелецької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача: Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт», у якій прокурор просить суд:
- розірвати договір оренди землі від 15.08.2006, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Валвіт» на земельну ділянку площею 0,72 га, яка розташована на території Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, та який зареєстрований у Козелецькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП “Центру ДЗК» 16.08.2006 за №040685400001;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Валвіт» повернути Козелецькій селищній раді Чернігівського району Чернігівської області земельну ділянку з кадастровим номером 7422089300:05:003:0006 площею 0,7193 га, яка розташована на території Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт» на користь Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 26138,19 грн.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди землі від 15.08.2006 в частині своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 справу № 927/905/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.
Ухвалою суду від 09.09.2025 справу № 927/905/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв?язку з заявленим суддею Моцьором В.В. самовідводом у справі № 927/905/25.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/64/25 від 10.09.2025, відповідно до п. 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 10.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/905/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 927/905/25 передано на розгляд судді Демидової М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/905/25, підготовче засідання призначено на 14.10.2025, 12:00; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог; відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Головного управління ДПС у Чернігівській області (ухвала суду доставлена прокуратурі та позивачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.09.2025, 15:10, 15:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Ухвала суду від 15.09.2025, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу: вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, повернулася неврученою з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання».
У підготовче засідання 14.10.2025 прибув прокурор. Позивач та відповідач не прибули, про час та місце підготовчого засіданні повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 04.11.2025, 11:45, про що прокурор повідомлений розпискою, позивач та відповідач - ухвалою суду від 14.10.2025 (ухвала суду доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 14.10.2025, 18:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
Ухвала суду від 14.10.2025, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу: вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, повернулася неврученою.
15.10.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява №2659/03-09 про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами. Позивач зазначає про те, що позовні вимоги підтримує повністю.
У підготовче засідання 04.11.2025 прибув прокурор. Позивач та відповідач не прибули, про час та місце підготовчого засіданні повідомлені належним чином.
Заява позивача про розгляд справи без участі його представника задоволена судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
У підготовчому засіданні 04.11.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/905/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025, 12:00, про що прокурор повідомлений розпискою, позивач та відповідач - ухвалою суду від 04.11.2025 (ухвала суду доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 04.11.2025, 22:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
Ухвала суду від 04.11.2025, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу: вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, повернулася неврученою з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 19.11.2025 повідомлено сторін про те, що у зв?язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці судове засідання з розгляду справи №927/905/25 по суті, призначене на 25.11.2025, 12:00, відбудеться 26.11.2025, 12:50 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.11.2025, 14:50, 14:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
Ухвала суду від 19.11.2025, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу: вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, повернулася неврученою з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 27.11.2025 повідомлено сторін про те, що у зв?язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці судове засідання з розгляду справи №927/905/25 по суті, призначене на 26.11.2025, 12:50, відбудеться 09.12.2025, 13:45 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 27.11.2025, 16:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
З'ясовуючи належність повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.3,7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За приписами ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом встановлено, що ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2025, 14.10.2025, 04.11.2025, 19.11.2025, 27.11.2025 направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт» (вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, код 31507555) повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками “за закінченням терміну зберігання», “адресат відсутній за вказаною адресою».
Заяв про зміну місцезнаходження під час розгляду справи від відповідача згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18).
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку “відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про судові засідання у справі №927/905/25.
У судовому засіданні 09.12.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Оскільки відповідач у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
15.08.2006 між Козелецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт» (орендар) укладено Договір оренди землі, за умовами п. 1, 2, 3, 5 якого орендодавець на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №19 від 19.01.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва автозаправної станції, яка знаходиться на автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі /км 72+760 праворуч/ в межах території Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,72 га, у т.ч.: за рахунок земель державної власності (резервного фонду) - 0,10 га ріллі; за рахунок земель Служби автомобільних доріг у Чернігівській області /смуги відводу автошляху Київ-Чернігів-Н.Яриловичі/ - 0,62 га, з них під дорогами - 0,30 га, захисних насаджень /лісосмуг/ - 0,32 га.
На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та інфраструктури відсутні.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,72 га становить 295099,20 грн.
За умовами п. 8 Договору оренди землі від 15.08.2006 договір укладено на строк терміном на 20 років.
Відповідно до п. 9-11 Договору оренди землі від 15.08.2006 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі виключно в грошовій формі щорічно у розмірі 29509,92 грн. Річна орендна плата встановлена 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься щомісячно.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар у місячний термін за актом прийому-передачі повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду (п. 19, 20 Договору оренди землі від 15.08.2006).
Згідно з п. 27 Договору оренди землі від 15.08.2006 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У відповідності до п. 35 Договору оренди землі від 15.08.2006 дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 Договору оренди землі від 15.08.2006).
Договір оренди землі від 15.08.2006 зареєстрований у Козелецькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.08.2006 за №040685400001.
Згідно розділу 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі кадастровий номер вказаної земельної ділянки 7422089300:05:003:0006 (а.с.56-57).
Відповідно до Поземельної книги земельна ділянка з кадастровим номером 7422089300:05:003:0006 площею 0,7193 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташована на території Сираївської сільської ради (нині Козелецької селищної ради) та перебуває в оренді ТОВ «Валвіт» з 16.08.2006 (а.с.23-41).
Земельна ділянка передана орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Валвіт», що підтверджується Актом приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки до Договору оренди землі від 15.08.2006 (а.с.22 оборот).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло-Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Сираївська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Козелецької селищної ради Чернігівського району.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
В силу вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, введених в дію Законом № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", з 27.05.2021 земельна ділянка, яка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Валвіт», перейшла у комунальну власність Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яка у даних правовідносинах виступає орендодавцем спірної земельної ділянки, отримувала орендну плату за використання земельної ділянки та до якої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.06.2025 №3196/5/25-01-04-01-03-1 станом на 25.06.2025 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт» обліковується податковий борг по платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) в сумі 472061,65 грн, в т.ч. нарахування по Козелецькій територіальній громаді - 42719,16 грн. Заборгованість по Козелецькій територіальній громаді виникла за період з 30.01.2025 по 30.05.2025 на підставі самостійно визначених зобов'язань у податкових деклараціях з плати за землю №9020406285 від 07.02.2024 та № 9010962759 від 28.01.2025 (а.с.45-52).
З листа Козелецької селищної ради від 18.08.2025 № 2142/03-09 вбачається, що відповідно даних аналітично-інформаційної системи «Місцеві бюджети рівня міста, району « 2006» заборгованість зі сплати орендної плати за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» станом на 01.05.2025 становить 34006, 43 грн, яка не була сплачена до місцевого бюджету; станом на 18.08.2025 заборгованість зі сплати орендної плати за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» становить 60144,62 грн, яка не сплачена до місцевого бюджету (а.с.63).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 620/5696/25 задоволено позов Головного управління ДПС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» про стягнення податкового боргу, зокрема, з орендної плати в сумі 34006,43 грн на рахунок Козелецької селищної ради.
Прокурором у позовній заяві наведено розрахунок суми боргу за Договором оренди землі від 15.08.2006, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» з орендної плати у 2025 році становить: у січні 2025 року - 7868,24 грн; за період з лютого по липень 2025 року - по 8712,73 грн щомісячно; всього на загальну суму 60144,62 грн (а.с.3).
За доводами прокурора Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт» більше трьох місяців не сплачується орендна плата за земельну ділянку, чим порушено п. 11 Договору оренди землі від 15.08.2006, що свідчить про систематичне порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати та є підставою про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, а також стягнення заборгованості з орендної плати.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави Козелецькою окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. “а» ч. 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень місцевих рад належить розпорядження землями територіальних громад.
Частиною ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Виходячи з приписів ч. 1, 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.
Приписами ст. 142 Конституції України та ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання, зокрема, земельних відносин.
Як встановив суд, спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, а отже вона є компетентним органом у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор у листі №50-77-2451вих-25 від 06.06.2025 повідомляв Козелецьку селищну раду про факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт» зобов'язань зі сплати орендної плати за землю, а також просив повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи щодо усунення порушень земельного законодавства, у тому числі подання позову про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі (а.с.14-15).
У листі від 20.06.2025 №1548/03-09 Козелецька селищна рада повідомила прокуратуру про те, що не зверталася та не буде звертатися до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» боргу за Договором оренди землі та про розірвання зазначеного договору (а.с.16).
Козелецька окружна прокуратура листом №50-77-3290вих-25 від 06.08.2025 повторно звернулася до Козелецької селищної ради з проханням повідомити, чи вживалися та чи будуть вживатися заходи щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» наявного боргу за Договором оренди землі від 15.08.2006, а також щодо розірвання зазначеного договору за наявності систематичної несплати орендної плати за землю (а.с.61-62).
Козелецька селищна рада у листі від 18.08.2025 №2142/03-09 повідомила прокуратуру про те, що заходи щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт», не вживалися та вживатися не будуть (а.с.63).
Відтак, позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави (територіальної громади).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Козелецьку селищну раду позивачем.
У порядку ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор листом №50-77-3653вих-25 від 04.09.2025 повідомив позивача про звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення (а.с.65-66).
За таких обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора підстав для звернення органу прокуратури до суду.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Правилами ч. 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (абзац 5 ч. 1 статті 24 Закону України “Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ч. 2 ст. 25 Закону України “Про оренду землі»).
Як встановив суд, 15.08.2006 між Козелецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валвіт» (орендар) укладено Договір оренди землі - земельної ділянки площею 0,7193 га з кадастровим номером 7422089300:05:003:0006, за користування якою відповідач зобов'язався сплачувати щомісячну орендну плату.
В силу вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, введених в дію Законом № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 7422089300:05:003:0006, яка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Валвіт», перейшла у комунальну власність Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яка стала орендодавцем спірної земельної ділянки за Договором оренди землі від 15.08.2006.
Враховуючи те, що спірний Договір оренди землі від 15.08.2006 був укладений на 20 років, строк його дії становить до 15.08.2026. Відтак спірний договір оренди землі є чинним на теперішній час.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
При цьому неподання відповідачем до відповідного контролюючого органу податкових декларації з плати за землю не звільняє його від обов'язку сплачувати орендну плату у порядку та розмірі, встановленому у Договорі.
Отже, відповідач повинен був сплачувати оренду плату за користування спірною земельною ділянкою протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, за Договором оренди землі від 15.08.2006 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» з орендної плати у 2025 році становить: у січні 2025 року - 7868,24 грн; за період з лютого по липень 2025 року - по 8712,73 грн щомісячно; всього на загальну суму 60144,62 грн, що підтверджується розрахунком прокуратури.
З урахуванням стягненої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» з орендної плати за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 620/5696/25 у сумі 34006,43 грн, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Валвіт» з орендної плати за Договором оренди землі від 15.08.2006 становить 26138,19 грн (60144,62 грн - 34006,43 грн).
Оскільки відповідач у порушення взятих на себе договірних зобов'язань не сплатив позивачу орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 26138,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розірвання спірного договору оренди землі суд зазначає таке.
Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України “Про оренду землі».
Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми ч. 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктом “д» ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Пунктом 35 Договору оренди землі від 15.08.2006 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до п. 38 Договору оренди землі від 15.08.2006 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом “д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як “систематичність» та “несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття “систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23).
Щодо поняття “несплата», вжите у пункті “д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом “д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 Цивільного кодексу України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, зазначена обставина є правовою підставою для розірвання Договору оренди землі від 15.08.2006.
Щодо вимог про повернення спірної земельної ділянки суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України “Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За умовами п. 20 Договору оренди землі від 15.08.2006 після припинення дії догоовру орендар у місячний термін за актом прийому-передачі повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.
З викладеного вбачається, що розірвання договору має своїм правовим наслідком припинення дії цього договору, а відтак після припинення договору оренди землі у орендаря відповідно до частини 1 статті 34 Закону України “Про оренду землі» виникає зобов'язання повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
При цьому суд зазначає, що повернення орендодавцеві земельної ділянки є наслідком припинення договору оренди землі та може розглядатися як самостійна вимога.
Оскільки суд розірвав спірний Договір оренди землі від 15.08.2006, суд доходить висновку про те, що відповідач не має правомірних підстав для користування спірною земельною ділянкою, а, відтак, повинен її повернути.
Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, а також враховуючи предмет заявлених позовних вимог, сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 7267,20 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 79, 86, 129, ч. 2 ст. 178, ст. 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт» (вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, код 31507555) на користь Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 04412419) 26138,19 грн заборгованості з орендної плати за землю.
3. Розірвати Договір оренди землі від 15.08.2006, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією (код 04061903) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Валвіт» (код 31507555), зареєстрований у Козелецькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП “Центру ДЗК» 16.08.2006 за №040685400001.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Валвіт» (вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, код 31507555) повернути Козелецькій селищній раді Чернігівського району Чернігівської області (вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 04412419) земельну ділянку з кадастровим номером 7422089300:05:003:0006 площею 0,7193 га, яка розташована на території Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Валвіт» (вул. Любецька, будинок 28, м. Чернігів, 14021, код 31507555) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 7267,20 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 09.12.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2025.
Суддя М.О. Демидова