18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 жовтня 2025 року м. Черкаси справа № 925/594/18
Вх.суду № 11906/25 від 14.08.2025
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Руденко К.О.,
за участю у судовому засіданні: Степаненко А.А. (від Головного управління ДПС у Черкаській області, на підставі самопредставництва), Рачковської А.О. (від боржника у особі ліквідатора банкрута, представник за довіреністю),
у судове засідання не з'явились: представники від ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 14.08.2025
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Головного управління ДФС у Черкаській області,
боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Тіса-Опт",
про визнання банкрутство юридичної особи,
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Мисана В.М., подано заяву від 14.08.2025 з вимогами: покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Тіса-Опт" (вул.Кірова,73, м.Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 22811041) 1 726 468,33 грн. на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Тіса-Опт" 1 726 468,33 грн.
2. Ліквідатор банкрута у заяві від 14.08.2025 та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали повністю і пояснили,
що рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 у справі №925/594/18 було стягнуто з ТОВ "Азімут" на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" кошти у сумі 140 661,56 грн.;
що на примусове виконання вказаного вище судового рішення постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 23.11.2021 було відкрито виконавче провадження №67619752 та стягнуто з ТОВ "Азімут" 520,00 грн.;
що на виконання зазначеного рішення суду було стягнуто з Черкаської міської ради на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" кошти у сумі 767 833,50 грн., а також судовий збір у розмірі 11 347,00 грн.; що з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 08.11.2023 №04-17-02-10/8343 ліквідатору банкрута стало відомо, що Головним управлінням 07.11.2023 було проведено безспірне списання 756 486, 20 грн. надходжень місцевого бюджету Черкаської міської територіальної громади по КБК "Орендна плата з юридичних осіб", проте судовий збір у сумі 11 347,30 грн. Головним управлінням стягнуто не було, а наказ Господарського суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі №925/594/18 в частині стягнення судового збору у вказаній сумі було повернуто без виконання;
що за результатами проведеної інвентаризації у ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" майнових активів виявлено не було, банкрут відсутній за місцем державної реєстрації, власниками та керівником банкрута його матеріальні цінності, печатки і штампи, бухгалтерська та інша документація ліквідатору не передані;
що за боржинком будь-яке майно і активи не зареєстровані;
що боржник має дебіторську заборгованість по виданій поворотній фінансовій допомозі та безпідставно використаних (знятих) з рахунку коштів у сумі 4 939 945,19 коп., з яких неповернута фінансова допомога, видана боржником ТОВ "Азімут" у розмірі 166 895,19 грн., ТОВ "Ковчег Меркурій" у розмірі 11 670,00 грн., ТОВ "Тіса-Інвестбуд-2007" у розмірі 51 750,00 грн., ТОВ "Тіса-Інвестбуд" у розмірі 375 930,00 грн. та директору (засновнику) боржника ОСОБА_1 у розмірі 2 160 000,00 грн.;
що із загальної суми наданої поворотної фінансової допомоги було повернуто лише 704 500,00 грн.;
що вказані дії є виведення активів (грошових коштів) з рахунків банкрута;
що згідно з фінансовим звітом (баланс) ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" станом на 31.12.2015, на рахунках банкрута знаходилися кошти у сумі 5 467,3 тис.грн., загальний баланс підприємства склав 8 943,1 тис.грн.;
що згідно з фінансовим звітом (баланс) ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" станом на 31.12.2016 на кінець звітного періоду на рахунках банкрута грошові кошти не обліковувалися;
що єдиним кредитором ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" є Головне управління ДПС у Черкаській області;
що загальна сума кредиторської заборгованості боржника складає 1 726 468,33 грн.;
що згідно з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №823/1659/16 податковий борг виник у 2016 році;
що після виведення керівником банкрута коштів з активів у підприємства залишилася тільки дебіторська заборгованість в сумі 2416,1 тис. грн.;
що істотні зміни у майновому стані боржника відбулися саме у 2016 році, коли були виведено зі складу статутного фонду грошові кошти;
що різниця балансу залишкової вартості основних фондів на початок і на кінець звітного 2016 року складає 6 512,9 тис.грн., що вказує на зменшення основних фондів (до яких відносяться у першу чергу грошові кошти);
що попереднім керівником документи, які б вказували на правомірність виведення коштів боржника, ліквідатору банкрута не передані;
що обставини виведення коштів з рахунків боржника саме у період формування податкового боргу (припинення подання звітності ТОВ "Торговаельна компанія "Тіса-Опт" /2016 рік/) є очевидними;
що посадовими особами боржника не вживалися заходи щодо погашення податкового боргу та стягнення дебіторської заборгованості;
що керівник боржника, будучи достовірно обізнаним про формування у 2016 році податкового боргу, без будь-яких законних підстав прийняв рішення про відчуження належного боржнику нерухомого майна (за рахунок якого можна було б виконати податкові зобов'язання), що призвело до настання стійкої неплатоспроможності підприємства, а у подальшому стало причиною банкрутства ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт".
3. ОСОБА_1 , явка якого визнавалася обов'язковою, у жодне із судових засідань не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ухвали суду від 21.08.2025, від 09.09.2025 та від 23.09.2025 про призначення та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , відомості про яку наявні у справі №925/594/18(925/467/21), розглянутої в межах цієї справи про банкрутство) поштою до суду не повернені. Відомостей про зміну адреси для листування ОСОБА_1 до суду не подавав.
Оголошення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання були розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України 16.09.2025 та 02.10.2025.
Згідно із статтями 3, 4 і 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні": декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування); громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, особа може задекларувати/ зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи; у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 у справі №925/367/20(925/106/21 (п.35, 36) звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення сторони належним. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
Отже ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі (…) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
4. Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
5. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.
Згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а його керівником - ОСОБА_1 .
31.12.2015 згідно з фінансовим звітом (Баланс) ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" на кінець звітного періоду за боржником обліковувались дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 2 547,0 тис. грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 6,3 тис.грн., інша поточна дебіторська заборгованість у розмірі 628,0 тис.грн., грошові кошти у розмірі 5 467,3 тис. грн. Загальний баланс підприємства складав 8 943,1 тис.грн.
Згідно з випискою АТ "УкрСиббанк" по рахунках ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт":
25.07.2016 платіжним документом №52 на рахунок ОСОБА_1 боржником було перераховано 2 000 000,00 грн. як повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 29.03.2016 №1;
29.07.2016 платіжним документом №65 ОСОБА_1 отримав від боржника 160 000,00 грн. як повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 29.03.2016 №1.
10.11.2016 постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/1659/16 стягнуто з рахунків в банках, обслуговуючих ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області кошти на суму податкового боргу в розмірі 1 420 341,90 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що "(...) у відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість та з податку на прибуток, який виник згідно наступних документів: податкової декларації з податку на додану вартість №9146753474 від 16.08.2016 по строку сплати 30.08.2016 на суму 585 492 грн.; податкової декларації з податку на прибуток №9136234384 від 04.08.2016 по строку сплати до 19.08.2016 на суму 164 714 грн; акту про результати документальної виїзної позапланової перевірки №50/23-01-22-02/22811041 від 01.04.2016, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272301 від 15.04.2016 на суму 319 812 грн та №0000272301 від 15.04.2016 на суму 191 888 грн; податкової декларації з податку на додану вартість №9170210945 від 16.08.2016 по строку сплати 30.09.2016 на суму 892 грн. Відповідно до інтегрованої картки платника податків ТОВ "ТК "Тіса-Опт" має залишок несплаченої суми податкового боргу, який становить 1 420 341 грн 90 коп (з урахуванням сум пені, яка була нарахована відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 15.04.2016 №0000282301 та №0000272301. Станом на день звернення до суду вказана заборгованість є непогашеною (...) У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання державною податковою інспекцією у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області сформована вимога про сплату боргу форми "Ю" №14846-17 від 06.09.2016, яка надіслана 07.09.2016 товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" (...) суд дійшов висновку, що викладені в поданні доводи є обгрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити"
31.12.2016 згідно з фінансовим звітом (Баланс) ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" на кінець звітного періоду за боржником обліковувались дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги у розмірі 2 416,1 тис. грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 7,4 тис.грн.. Загальний баланс підприємства складав 2 430,2 тис. грн.
19.07.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пшеничного С.М.
03.09.2018 згідно із складеним арбітражним керуючим Пшеничним С.М. Аналізом фінансово-господарської діяльності боржника ТОВ "ТК "Тіса Опт": "(...) в зв'язку з відсутністю зареєстрованого майна за боржником інвентаризацію майна боржника провести не можливо. 15.08.18р., розпорядником майна здійснено виїзд до місця проживання керівника боржника. За результатами проведених дій з'ясовано, що громадянин ОСОБА_1 відсутній на території України. Підприємство не проводить виробничу діяльність з 2016 року, має стабільну неплатоспроможність. Активів підприємства не виявлено, тому майна та коштів не достатньо для задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства підприємства чи фіктивного банкрутства провести не можливо, з за відсутності бухгалтерської документації боржника за період трьох років до дати порушення справи про банкрутство (...)"
25.09.2018 ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області у загальній сумі 1 726 468,33 грн.
25.10.2018 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченко Н.П.
28.10.2018 ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Левченко Н.П., складено акт про те, що "(...) під час виходу на ТОВ "ТК "Тіса-Опт" за юридичною адресою в м.Черкаси, вул.Кірова, 73, офіс 403 встановлено відсутність банкрута за місцем державної реєстрації та будь-яких ознак виробничої діяльності даного підприємства (...)"
06.11.2018 за результатами проведеної інвентаризації будь-яких активів у ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" не виявлено, встановлено наявність кредиторської заборгованості у сумі 1 726 468,33 грн.
06.02.2020 рішенням суду у цій справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" 1 500 000,00 грн. основного боргу (дивідендів), безпідставно отриманих ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт". Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 (залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020) вказане рішення було скасовано, прийнято нове рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-опт" на користь ОСОБА_1 5 763 грн. витрат по сплаті судового збору.
14.04.2020 рішенням суду у цій справі стягнуто з ТОВ "Азімут" на користь ТОВ "Торгова компанія "Тіса-опт" основний борг (безпідставно отримані від ТОВ "Торговельна компанія "Тіса-Опт" кошти) у розмірі 140 650 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 11,56 грн., а всього 140 661,56 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 вказане рішення було скасовано, у задоволенні позову про стягнення боргу в сумі 166 895, 19 грн., 21 512, 79 грн. 3% річних за користування коштами, 75 336, 49 грн. інфляційних втрат, а всього 263 744, 47 грн. - відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 скасовано, справу №925/594/18 направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2020 залишено без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 п ? ? 05.04.2021 14.04.2020 ? ? ено .
01.05.2024 ухвалою суду ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мисана В.М.
6. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
ч.1 і 3 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
ч.1 і 2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства:
п.3 ч.2 ст.12. Арбітражний керуючий зобов'язаний: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;
ч.2 ст.59. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням (…);
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (…). Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.1-3 і 6 ст.13 Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
ч.1, 2 ст.614. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правові позиції Верховного Суду:
у постанові від 09.12.2021 у справі №916/313/20 - 34. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони). 35. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. 36. Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки. 37. Суб'єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ. 38. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення). 39. Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення. 40. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16. 43. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов'язання;
у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 - правова презумпція субсидіарної відповідальності керівника закріплена у ст. 61 Кодексу, тому керівник повинен довести відсутність своєї вини у доведенні до банкрутства;
у постанові від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18(917/1932/20) - не лише неправомірні дії осіб, що контролюють боржника, але і їх бездіяльність, що призвела до неплатоспроможності товариства, порушення прав та інтересів кредиторів, є підставою для покладення на таких осіб субсидіарної відповідальності;
у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 (п.114, 115) - "законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17".
7. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
7.1. Враховуючи інформацію з балансів боржника за 2015-2016 роки боржник на кінець 2015 року мав активи на суму 8 943,1 тис.грн., з яких грошові кошти складали у розмірі 5 467,3 тис. грн.. в той час як на кінець 2016 року баланс підприємства складав 2 430,2 тис. грн. дебіторської заборгованості. Тобто у 2016 році кошти у розмірі 5 467,3 тис. грн. були виведені з рахунків підприємства, документи про підстави виведення яких ліквідатору банкрута ОСОБА_1 не передані.
Якщо аналізувати вказані у судовому рішенні у справі №823/1659/16 обставини виникнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.04.2016 на суму 511 700 грн. (319 812 + 191 888), а також самостійного декларування боржником зобов'язання згідно з податковими деклараціями від 16.08.2016 і від 04.08.2016 на суму 751 098 грн. (585 492 + 164 714 + 892), то наступні дії керівника боржника ОСОБА_1 - два платежі на суму 2 160 000 грн. (2 000 000,00 + 160 000,00) на рахунок ОСОБА_1 у якості поворотної фінансової допомоги згідно платіжними інструкціями від 25.07.2016 та від 29.07.2016 - є очевидним виведенням активів (коштів) з метою ухилення від сплати податкового боргу, оскільки кошти ОСОБА_1 не були повернені, оскільки документи, які підтверджують правомірність зменшення активів балансу у 2016 році, ліквідатору банкрута Голубом А.В. передані не були, та оскільки кошти з рахунку боржника виведені у тому місяці, за який надалі було подані податкові декларації.
Тобто саме дії ОСОБА_1 призвели до неплатоспроможності боржника, вчинені вони безпідставно і вчинені з метою виведення останніх активів боржника з метою унеможливити погашення вимог податкового органу.
7.2. Об'єктом зазначеного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що залишилися незадоволеними у справі про банкрутство.
Так, згідно з реєстром вимог кредиторів боржника (ухвала суду від 25.09.2018) сума їх вимог становить 1 726 468,33 грн.; ліквідаційна маса боржника становить 0 грн.; отже розмір не задоволених вимог кредиторів як субсидіарної відповідальності складає 1 726 468,33 грн. Тому вимоги підлягають задоволенню частково.
При цьому суд виходить з того, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.
7.3. Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Керівником боржника до моменту визнання боржника банкрутом був ОСОБА_1 , тобто був посадовою особою та відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а також за нарахування і виплату податків, зборів при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже ОСОБА_1 є суб'єктами правопорушення.
7.4. Об'єктивна сторона правопорушення.
У п.42-44 постанови Верховного Суду 02.08.2022 у справі №908/314/18 зазначено, що "для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизація об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів: 1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/ вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
7.4.1. У липні 2016 року ОСОБА_1 як керівник підприємства, не маючи на це законних підстав (договори про надання позики не укладались) перерахував самому собі як фізичній особі 2 160 000 грн.
7.4.2. Засновники у будь-який спосіб не відреагували на вказане порушення ОСОБА_1 . Враховуючи ці обставини та обставини наступного не передання документів про майно і активи боржника ліквідатору банкрута, суд вважає спланованими діями на доведення боржника до банкрутства.
7.4.3. Відповідно до постанови суду від 25.10.2018 посадових осіб банкрута було зобов'язано протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Разом з тим, ОСОБА_1 вимоги щодо передання ліквідатору документів та матеріальних цінностей боржника в установлені строки не виконав.
Відсутність документів унеможливила виявлення відображених у балансі боржника активів та їх реалізацію і погашення за їх рахунок вимог кредиторів.
"Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника для визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, і не дає змогу ліквідатору вчинити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність керівників товариства, яка полягає у ненаданні документів, унеможливила реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв'язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства. (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).
7.4.4. У даному випадку об'єктивна сторона порушення полягає у виведенні та прихованні активів боржника ОСОБА_1 і непередання ліквідатору банкрута документів про вчинені операції з метою унеможливлення повернення цих активів. Вказані дії і бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з доведенням боржника до банкрутства і його неплатоспроможністю.
7.5. Суб'єктивна сторона полягає в наявності умисного доведення до банкрутства, яке викликане цілеспрямованими діями ОСОБА_1 і які завдали істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства та інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 правова презумпція субсидіарної відповідальності керівника закріплена у ст.61 Кодексу, тому керівник повинен довести відсутність своєї вини у доведенні до банкрутства.
7.6. Отже, вказані вище обставини відповідно до ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки заяви про застосування строку позовної давності у справу не подано, є підставою для покладення на колишнього керівника підприємства ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у розмірі 1726468,33 грн. у зв'язку з доведенням до боржника банкрутства.
8. Ліквідатором банкрута заявлено дві вимоги "покласти субсидіарну відповідальність" та "стягнути" кошти. Однак вказані вимоги є не роздільними, оскільки покладення субсидіарної відповідальності без стягнення коштів не передбачено законом як окремі способи захисту порушеного права, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення коштів з винної особи.
Керуючись ст.234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Мисана В.М., від 14.08.2025 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Тіса-Опт" (вул.Кірова,73, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 22811041) 1 726 468,33 грн. (один мільйон сімсот двадцять шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 33 копійки) субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Ухвала суду набрала законної сили 09.12.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 09.12.2025.
Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (1) та рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 ..
С у д д я Хабазня Ю.А.