Єдиний унікальний номер судової справи 462/9545/25
Номер провадження 2-о/462/303/25
про залишення заяви без руху
08 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , Заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,
встановив:
І. Рух справи.
Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бекерська Н. В., 01.12.2025 року (вх. № 27337) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, у якій просить суд:
- визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, безвісно відсутнім.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Протоколом попереднього відбору присяжних від 01.12.2025 року відібрано присяжних Зелизняк Г. М. та Шимчак Р. С.
Протоколом автоматичного визначення присяжних від 01.12.2025 року основними присяжними визначено Зелизняк Г. М. та Шимчак Р. С.
Судом у порядку ст. 305 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 01.12.2025 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.
Окрім цього, у порядку ч. 8 ст. 187 (та ст. 305) ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2105389 про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.
Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177, 305, 306 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо підстав звернення до суду.
Згідно вимог ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Суд звертає увагу на те, що заявник, стверджуючи, що його заява спрямована на те, щоб, серед іншого, оформити соціальну допомогу чи пенсію, не зазначає конкретний вид соціальної допомоги та/або пенсії, яку вона бажає отримати, у разі якщо її заяву буде задоволено, як і не надає посилання на конкретні норми, що регулюють надання відповідної соціальної допомоги та/або пільги.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Таким чином, задля забезпечення належної підготовки до початку розгляду справи суду необхідно отримати від заявника вичерпну інформацію щодо обставин, які слугують підставою її вимог. Наведене забезпечить розгляд справи у встановлені процесуальним законом строки.
Так, заявник зазначає, що ОСОБА_3 жодного разу не зателефонував, не написав листа, не повідомляв іншим способом про місце свого перебування. Заявник з його мамою самостійно намагалися встановити його місце знаходження, однак це результатів не дало. Зв'язувалися із знайомими, ТЦК, надавали оголошення через інтернет.
Разом з цим, заявником не зазначено конкретного переліку осіб (у тому числі інших родичів, близьких осіб, співробітників, інших осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання чи роботи, контактних даних тощо), які є родичами ОСОБА_3 чи його знайомими, та які можуть підтвердити як обставини його тривалої відсутності, так і обставини вжиття заходів з метою встановлення його місцезнаходження. Окрім цього, не долучено копії оголошень в мережі інтернет про встановлення місця знаходження ОСОБА_3 , підтверджень звернення у ТЦК.
Окремо суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК України одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
Однак у поданій заяві відсутні будь-які відомості про наявність або відсутність у фізичної особи, місцеперебування якої невідоме будь-якого майна, як і не зазначено інформації про те, чи встановлено опіку над таким майном (у разі його наявності).
ІV. Щодо заінтересованих осіб.
Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Так, суд зазначає, що усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3 , однак у матеріалах зави відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо вказаних родинних зв'язків. Окрім цього, заінтересованою особою зазначено - Писько Н. А. Відтак у заяві наявні розбіжності у написанні прізвища заінтересованої особи.
V. Щодо належного засвідчення копій документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як вбачається із копій клопотання та додатків до нього для сторін (заінтересованої особи), які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.
Окремо суд звертає увагу на те, що зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Проте заявником (уповноваженим представником заявника) засвідчуються копії матеріалів, оригінали яких не перебувають та не можуть перебувати у неї, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.10.2024 року.
VІ. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 95, 175, 177, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - залишити без руху.
2. Надати заявнику п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
3. У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву - вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.
4. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
5. Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко