Справа № 523/3017/25
Провадження №6/523/416/25
"02" грудня 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
представника позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - Фірсова Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дударенко С.В., про розстрочення виконання рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року по справі № 523/3017/25 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 листопада 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 11.08.2025 року по цивільній справі № 504/3017/25 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заяви зазначено, що він відповідач має намір добровільно виконати рішення суду, але нажаль не має достатньої кілько законом обмеження, тощо. Відповідач має реальну можливість сплатити суму боргу на протязі 12 місяців зі сплатою щомісячно коштів в сумі 3535,48 грн. Взяти позику для оплати суми боргу відповідач також не має можливості, крім того просить врахувати, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, та внаслідок війни погіршився фінансовий стан українців. Добровільне виконання рішення суду свідчить про намагання відповідача виконувати рішення суду, а не ухилитися від виконання рішення суду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, якою підтримав розстрочення виконання рішення, просив провести судове засідання за його відсутності.
У судове засідання з'явився представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - Фірсов Д.Ю., який заперечував проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування заперечень, адвокат Фірсов Д.Ю. зазначив, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Боржник ОСОБА_1 не навів жодних підстав для надання судом розстрочки виконання судового рішення, відсутні будь-які перешкоди боржнику виконувати судове рішення, здійснюючи оплату частково, в рамках виконавчого провадження. Крім того, боржник надав суду Виписку Форми ОК-7, за якою ОСОБА_1 не має жодних доходів, тобто боржник не довів можливість добровільного виконання судового рішення.
Дослідивши подану до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, вислухавши доводи представника АТ КБ «Приватбанк», суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 11.08.2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2013р. у розмірі: 40003 (сорок тисяч три) грн. 27 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі: 36702 (тридцять шість тисяч сімсот дві) грн. 92 коп., та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3300 (три тисячі триста) грн. 35 коп. Також стягнуто судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 зазначеним у заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Загально відомою обставиною є введення Указом Президента України від 24 лютого 2022року № 64/2022 у зв'язку з вчиненням військової агресії російською федерацією проти України, на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває і на момент вирішення даної заяви в суді першої інстанції.
Суд виходить із того, що факт запровадження в Україні воєнного стану і продовження строку його дії, сам по собі не може слугувати достатньою підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного стану, діючим законодавством не передбачено.
Крім того, неможливість або утруднення виконання судового рішення має бути у прямому причинно - наслідковому зв'язку з такими обставинами. Натомість, ОСОБА_1 не доведено, яким чином введення воєнного стану об'єктивно впливає на неможливість виконання ним судового рішення, та на затримку у строках такого виконання.
Навпаки, надана боржником довідка Пенсійного фонду України Форми ОК-7 свідчить про відсутність у нього будь-яких доходів, починаючи з 2017 року, тобто до введення в Україні військового стану.
Щодо аргументу заявника про залежність виконання судового рішення від його майнового стану, то суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, посилання заявника на скрутне матеріальне становище, враховуючи ступінь його вини у виникненні спору, не свідчить про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
В свою чергу, доводи ОСОБА_1 про намір добровільно виконувати рішення суду, також не може бути підставою для надання розстрочки, оскільки він не позбавлений права реалізовувати свій намір в рамках виконавчого провадження.
У будь-якому випадку, можливе розстрочення судом виконання рішення, не призведе до тих наслідків про які в заяві зазначає представник боржника, а саме до закінчення вже відкритого стосовно нього виконавчого провадження № АСВП: 79412133, а також до скасування вже покладених на нього виконавчих витрат.
Суд зазначає, що наводячи доводи про скасування виконавчих витрат, у випадку надання судом розстрочки виконання судового рішення, боржник помилково трактує вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не навів виняткових обставин, які могли б слугувати достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду, відповідно до ст. 435 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 435, 258-261, 353-355 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дударенко С.В. про розстрочення виконання рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року по справі № 523/3017/25 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена заявником до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали суду складено 02.12.2025 року.
Суддя: К.О. Далеко