Справа № 523/7030/24
Провадження №2/523/1365/25
"18" листопада 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/7030/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення сплати аліментів та стягнення аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення сплати аліментів та стягнення аліментів.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.07.2019 за результатами розгляду справи № 523/2383/19 було розірвано. Від даного шлюбу народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилися проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 . Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 за результатами розгляду справи № 523/13017/18 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак, у подальшому, дитина почала проживати з батьком та повністю перебуває на його утримання.
Оскільки, станом на сьогоднішній день між сторонами виник конфлікт з приводу визначення місця проживання дитини, просить суд ухвалити рішення, яким:
?Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ;
?Припинити стягнення аліментів за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 у справі № 523/13017/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
?Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Суд констатує, що в ході розгляду даної справи ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю. Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову вказує на те, що у 2018 році відповідач ОСОБА_1 пішов з родини. У період з 2018 року по 24.04.2023 ОСОБА_4 проживала разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 . За весь цей час відповідач жодного разу не цікавився долею дитини та не бажав з нею спілкуватися. У період з 21.04.2023 - 05.06.2023 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні та самостійно вмовила ОСОБА_1 у цей період забрати доньку до себе до часу свого одужання. Після одужання, ОСОБА_2 звернулася до відповідача з проханням повернути дитину, однак, ОСОБА_1 відмовляється повертати доньку. ОСОБА_1 проживає із своєю співмешканкою, вони зловживають алкогольними напоями, проживають в однокімнатній квартирі, що виключає можливість забезпечення дитиною нормальних умов для проживання та розвитку.
У зв'язку з цим, просить суд задовольнити зустрічну позовну заяву та ухвалити рішення, яким визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 20.05.2024 було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського (змінено назву на Пересипськийм - прим. суду) районного суду м. Одеси від 17.09.2024 було постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення сплати аліментів та стягнення аліментів, об'єднавши позовні вимоги за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.03.2025 було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач за первісним позовом (є відповідачем за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з'явилися. Однак, представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
У попередніх судових засіданнях представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та пояснив суду, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на сьогоднішній день проживає батьком та бажає у подальшому проживати саме з батьком, де вона відчуває себе в безпеці, їй комфортно, дитина відчуває, що вона потрібна та її люблять. ОСОБА_2 веде нездоровий спосіб життя, а саме: зловживає алкогольними напоями, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля.
Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Також пояснив, що з квітня 2023 року дитина ОСОБА_3 проживає з ним. Дана обставина пов'язана із тією подією, що ОСОБА_2 вкотре підняла руку на дитину та застосувала до неї фізичне насилля. Так, на початку квітня 2023 року, вночі дитина зателефонувала позивачу та попросила її забрати від матері. ОСОБА_2 постійно вчиняла сварки з дитиною, застосовувала до неї фізичну силу. Після події, пов'язано з квітнем 2023 року, ОСОБА_2 дійсно намагалася повернути дитину, однак ОСОБА_3 категорично відмовляється повертатися до матері через страх спілкування з нею.
Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи.
Однак, у попередньому судовому засіданні ОСОБА_2 зустрічний позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що вона дуже любить свою доньку та ніколи не підіймала на неї руки та не застосовувала фізичної сили. Також, заперечила той факт, що вона зловживає алкогольними напоями, а обставини, викладене ОСОБА_1 не відповідають дійсності.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації в судове засідання не з'явився. Однак, у листі № 01-05-3/670вх від 16.09.2024, яким до суду було направлено висновок щодо визначення місця проживання дитини, просив суд провести розгляду даної справи за його відсутності (Т. 1 а.с. 120).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона добре знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Наразі вона проживає по сусідству із ОСОБА_2 . Свідок пояснила, що ОСОБА_2 систематично зловживає алкогольними напоями та знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Вона дуже часто буває агресивна, кидається у бійку та вчинює сварки. Так, ОСОБА_2 неодноразово вчинювала сімейні конфлікти із своєю матір'ю. Одного разу, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинила сварку із своєю матір'ю, після чого ввімкнула газ та зачинила матір у будинку. Після цієї події її будо доставлено на лікування до психіатричної лікарні, що знаходиться в с. Олександрівка, Одеського району. Свідок особисто приїздила до ОСОБА_2 у психіатричну лікарню, навідувала та оплачувала лікування. За час проживання дитини з матір'ю, ОСОБА_3 була недоглянута, часто хворіла, у дитини тягнуло ніжку, а матір не займалася як потрібно дитиною та її лікуванням. ОСОБА_2 часто сварилася на дитину та навіть застосовувала фізичну силу. Одного разу, десь на початку квітня 2023 року, дитина ОСОБА_7 вночі прибігла додому до свідка ОСОБА_6 , сильно плакала та просила про допомогу, дитина пояснила, що мати її сильно била та вдарила металічною кочергою по голові. Свідок забрала дитину до себе додому, викликала поліцію та відразу зателефонувала батькові дитини ОСОБА_1 . Тієї ж ночі цивільна дружина позивача ОСОБА_8 приїхала та забрала дитину до помешкання, де вона проживає із ОСОБА_1 . З того часу дитина ОСОБА_7 проживає з батьком та не хоче спілкуватися з матір'ю, оскільки дуже її боїться. Дівчинка за час проживання з батьком розквітла, доглянута, охайна та щаслива.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_1 та проживає з ним однією сім'єю з серпня 2020 року. В перших числах квітня 2023 року, близько 00 год 00 хв. їй зателефонувала ОСОБА_7 , сильно плакала та попросила її забрати до батька. Коли ОСОБА_8 приїхала до помешкання матері ОСОБА_2 , то побачила, що біля будинку була поліція, а ОСОБА_7 знаходилася у помешканні сусідки ОСОБА_6 . Дитина пояснила, що мати була в стані алкогольного сп'яніння сильно її вдарила по голові, після чого дівчинка прибігла до сусідів. ОСОБА_8 забрала дитину до батька, де вони проживають до сьогоднішнього дня. ОСОБА_7 боїться матір та категорично не бажає повертатися до неї. У лютому місці 2025 року, коли свідок йшла з дитиною по вулиці, до них підійшла ОСОБА_2 та схватила сильно дитину за руку. ОСОБА_7 налякалася та втекла додому до батька. Після цієї події у дитини почався психологічний стрес, а саме: у ОСОБА_7 почали сильно кліпати очі, дівчинка гризла нігті, у зв'язку з чим батько дитини ОСОБА_1 водив дитину на курси до психолога. Також свідок розповіла про подію, яка сталася. Дитина пішла до матері та пропала. Коли свідок з ОСОБА_1 прийшли до будинку матері, то побачили, що дитина захворіла. ОСОБА_1 викликав швидку, але по приїзду карети швидкої медичної допомоги, ОСОБА_2 відмовилася від госпіталізації дитини. 01.09.2024 до будинку ОСОБА_2 приїхав лікар, щоб забрати дитину до лікарні. ОСОБА_7 3 дні знаходилася в реанімаційному відділенні лікарні, батько весь цей час був біля доньки. Потім ОСОБА_1 ще тиждень перебував з дитиною в лікарні. Свідку відомо, що після цієї події лікарями медичного закладу відносно ОСОБА_2 було надіслано листа до відповідного органу опіки та піклування.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 . Свідок із самого народження займається онукою ОСОБА_7 , забирає дитину до себе на вихідні дні. За той час, коли дитина проживали з матір'ю, вона була недоглянутою, мала неохайний вигляд, мати не займалася вихованням дитини належним чином. Після події, яка трапилася у квітні 2023 року, коли ОСОБА_2 побила доньку, ОСОБА_7 з того часу проживає з батьком, з матір'ю спілкуватися не хоче, як і проживати з нею. Свідок також пояснила, що ОСОБА_2 систематично зловживає алкогольними напоями та одного разу навіть проходила лікування у психіатричній лікарні.
Суд констатує, що на виконання вимог ст. 171 СК України в судовому засіданні було заслухано пояснення малолітньої ОСОБА_3 з приводу спору щодо її місця проживання та заслухано думку дитини щодо її бажання визначення місця її проживання одним із батьків.
Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що на сьогоднішній день вона проживає з батьком, а раніше проживала з матір'ю у двох. Дитина зазначила, що час від часу приїздила бабуся та старша сестра. Коли приїздила бабуся, то вона готувала ОСОБА_7 їжу, коли бабусі не було, то дитина або сама готувала собі поїсти, або ходила до сусідів. За час проживання з матір'ю дитина бачила як мати зловживає алкогольними напоями, після чого стає агресивною та застосовує до дівчинки фізичну силу. Такі випадки були неодноразовими та відбувалися систематично. Коли ОСОБА_2 вживала алкогольні напої вона сварилася на дитину, ставила колінами на гречку. Одного разу дуже сильно вдарила дитину по голові металічною кочергою, з того часу дитина проживає з батьком. Дитина також зазначила, що перед даним судовим засіданням, вона побачила маму на коридор біля зали судового засідання, але та до неї не підійшла, та навіть не привіталася. Станом на сьогоднішній день, вона проживає з батьком та його дружиною, з якою у неї дуже гарні стосунки, вони піклуються про дитину, гуляють разом, тато постійно готує дитині сніданки. Також суд зазначає, що дитини категорично висловила думку про те, що вона не хоче повертатися проживати до мами, а хоче залишитися з батьком.
Заслухавши пояснення позивача (відповідача у зустрічному позові), представника позивача, відповідачки (позивачки у зустрічному позові), покази свідків та пояснення малолітньої дитини, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.07.2019 за результатами розгляду цивільної справи № 523/22831/19 було розірвано (Т. 1 а.с. 15).
Від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 18).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 за результатами розгляду справи № 523/13017/18 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (Т. 1 а.с. 16-17).
З'ясувавши позиції учасників справи, а саме твердження сторін, викладених у позовній заяві, зустрічній позовній заяві, дослідивши аргументи сторін, думку малолітньої дитини, викладені у судовому засіданні, та надавши оцінку наданим суду доказам, суд доходить наступних висновків по справі.
І. Висновок суду щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що з квітня 2023 року дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
До квітня 2023 року дитина проживала разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказана обставина визнавалася кожною із сторін та не заперечувалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч. 4 ст. 19 СК України передбачає, що При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Частини 5, 6 статті 19 СК України визначають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, з доданого до матеріалів справи Висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-3/670вх від 16.09.2024 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с. 121-125).
Також, у вказаному висновку органу опіки та піклування зазначено, що відповідно до характеристик на ОСОБА_1 , наданих сусідами з місця його реєстрації та з місця фактичного проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , цивільною дружино ОСОБА_8 , ОСОБА_1 характеризується позитивно, як чесна, вічлива, вихована людина, люблячий та турботливий батько. Мати дитини, ОСОБА_10 веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не приділяє увагу малолітній доньці.
За інформацією веб - сайту Судової влади України постановам Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 173, 173-2, 184 КпАП України. Відповідні докази було додано до матеріалів справи органом опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.
Так, із наявної в матеріалах справи постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2019 за результатами справи № 523/283/19 вбачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КПАП України (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей - прим. суду).
Так, вказаною постановою судом було встановлено, що ОСОБА_2 не виконує належним чином батьківські обов'язки по вихованню доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилося в тому, що ОСОБА_2 регулярно вживає алкогольні напої, а неповнолітня донька два роки проживає у бабусі в Херсонській області.
Суд констатує, що в судовому засіданні як сторона позивача, так і свідки, а також малолітня дитина зазначали суду про те, що ОСОБА_2 систематично зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого вона стає агресивною та схильною до насильства.
Вказана обставина ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувалася, як така, що не відповідає дійсності.
Однак, суд зауважує, що на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2025 про витребування доказів КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я Одеської обласної ради» надало до суду коротку виписку з історії хвороби № 1070/23 та довідку, з яких вбачається, що ОСОБА_14 , знаходилася на стаціонарному лікування в структурному підрозділі № 3 КНП «ООМЦПЗ ООР» у період з 13.04.2023 по 17.04.2023 з діагнозом: розлад психіки та поведінка внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, психомоторне збудження. Рекомендовано: відмова від прийому психоактивних речовин, дотримуватись режиму сну та неспання, нагляд нарколога за місцем проживання.
В той же час, ОСОБА_2 до матеріалів зустрічної позовної заяви було долучено Довідку № 1080 від 25.07.2024, виданої КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР вбачається, що ОСОБА_2 за даними архіву, реєстратури та картотек Центру на наркологічному обліку не перебуває, що свідчить, в тому числі, і про ігнорування рекомендацій лікаря при її виписці 17.04.2023 після лікування у структурному підрозділі № 3 КНП «ООМЦПЗ ООР» щодо нагляду у нарколога.
На момент розгляду даної справи ОСОБА_15 виповнилося повних 9 років та судом не заперечується, що такий вік для дівчинки є особливо чутливим, оскільки така знаходиться на порозі підліткового віку, та саме в цей час дитина потребує від матері тепла, любові, спілкування та підтримки.
Однак, суд зазначає, що ОСОБА_2 не надала до суду жодного доказу, який би підтверджував той факт, що відповідачка пройшла відповідне лікування, чи будь - яку іншу терапію, в тому числі і психологічну допомогу, задля того аби позбутися алкогольної залежності та приведення свого внутрішнього та психологічного стану до того рівня, який би їй надавав можливість проживати з малолітньою донькою не завдаючи останній психологічних та моральних травм, враховуючи чутливий вік ОСОБА_16 .
Відповідно до Довідки № 533 від 13.02.2024, наданої Одеським ліцеєм № 23 Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 навчається у 1 - А класі Одеського ліцею № 23 Одеської міської ради (Т.1 а.с. 196).
Відповідно до відповіді Одеського ліцею № 23 від 05.03.2024 № 01-18/93 на лист адвоката Пуленко А., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , навчається в першому класі з 01.09.2023. Програмний матеріал засвоює на високому рівні, на уроках активна, уважна. Батько приділяє достатньо уваги на навчанню та вихованню дитини. ОСОБА_3 регулярно відвідує освітні заняття, до ліцею дитину весь час приводить батько ОСОБА_1 . На заняття приходить своєчасно, охайно вдягнена. На батьківських зборах завжди присутній тільки батько, батьківські збори не пропускає, постійно приймає участь у житті класу. Мати дівчинки, ОСОБА_2 , з класним керівником з початку занять у закладі не зв'язувалася. Навчанням та вихованням дитини мати не цікавилася (Т. 1 а.с. 197).
Відповідно до інформації КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» від 27.02.2024 № 137, наданої адвокату Пуленко А., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається в поліклініці з дня народження. Декларація на медичне обслуговування укладення з лікарем - педіатром падалкою О.В. та законним представником дитини ОСОБА_1 . Під час відвідування поліклініки з метою проведення профілактичних щеплень інформаційну згоду на щеплення підписував батько (Т.1 а.с. 199).
По справі встановлено, що спеціалістами Служби у справах дітей з метою обстеження житлово - побутових умов проживання, 03.07.2024 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що було складено відповідний акт (Т. 1 а.с. 240).
Так, із вказаного акту вбачається, що ОСОБА_1 проживає в орендованій однокімнатні квартирі з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та співмешканкою ОСОБА_8 . В квартирі прибрано, побутова техніка та меблі в наявності. У дитини є окреме спальне місце, стіл для навчання, книжки, іграшки, одяг по сезону. Малолітня ОСОБА_3 розповіла, що живе з батьком та ОСОБА_17 , їй дуже подобається. Вона хоче жити з батьком, а не з мамою.
Також, спеціалістами Служби у справах дітей з метою обстеження житлово - побутових умов проживання, 24.07.2024 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_2 категорично відмовилася впустити в квартиру представників Служби у справах дітей. Причину відмови внятно та зрозуміло пояснити не змогла та поводила себе неадекватно.
Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акту обстеження умов проживання та протоколом бесіди від 24.07.2024 (Т. 1 а.с. 240-242).
Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 11.07.2024 № 04/01-2358, фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі 03.07.2024 здійснено спільний вихід із спеціалістом Служби, інспектором СЮП ВП ОРУП № 1 за адресою проживання ОСОБА_1 складено Акт оцінки потреб сім'ї/особи № 432/СЖО, де зазначено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловлює бажання жити з батьком та його цивільною дружиною, не бажає спілкуватися з матір'ю та жити з нею. Відповідно до висновку Акту оцінки потреб сім'ї/особи батько ОСОБА_1 здатний виконувати обов'язки щодо виховання та догляду за дитиною (Т. 2 а.с. 1-8).
Фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі 05.07.2024 здійснений вихід за адресою проживання ОСОБА_2 та складено Акт оцінки потреб сім'ї/особи № 434/СЖО, відповідно до якого мати ОСОБА_2 здатна виконувати обов'язки щодо виховання та догляду за дитиною (Т. 2 а.с. 9-21).
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 9 цієї Конвенції зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.
Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь - якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» та яка також є частиною національного законодавства України, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь - якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
На виконання вказаних вимог в судовому засіданні була заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, дитина ОСОБА_3 пояснила, що на сьогоднішній день вона проживає з батьком, а раніше проживала з матір'ю у двох. Дитина зазначила, що час від часу приїздила бабуся та старша сестра. Коли приїздила бабуся, то вона готувала ОСОБА_7 їжу, коли бабусі не було, то дитина або сама готувала собі поїсти, або ходила до сусідів. За час проживання з матір'ю дитина бачила як мати зловживає алкогольними напоями, після чого стає агресивною та застосовує до дівчинки фізичну силу. Такі випадки були неодноразовими та відбувалися систематично. Коли ОСОБА_2 вживала алкогольні напої вона сварилася на дитину, ставила колінами на гречку. Одного разу дуже сильно вдарила дитину по голові металічною кочергою, з того часу дитина проживає з батьком. Дитина також зазначила, що перед даним судовим засіданням, вона побачила маму на коридор біля зали судового засідання, але та до неї не підійшла, та навіть не привіталася. Станом на сьогоднішній день, вона проживає з батьком та його дружиною, з якою у неї дуже гарні стосунки, вони піклуються про дитину, гуляють разом, тато постійно готує дитині сніданки. Також суд зазначає, що дитини категорично зазначила, що вона не хоче повертатися проживати до мами, а хоче залишитися з батьком.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Зібрані докази у даній справі свідчать про те, що батько ОСОБА_1 постійно піклується про доньку ОСОБА_18 , бере участь у духовному та фізичному розвиткові, на час розгляду справи дитина надає більшої прихильності батькові і вислювлює однозначне і усвідомлене бажання проживати саме з батьком.
Відповідно до частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням думки дитини вказують на те, що проживання малолітньої ОСОБА_3 , з батьком найкраще забезпечить інтереси дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
З огляду на вище викладене, суд доходить до переконання про доцільність визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дитини та стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Як було по справі вище встановлено, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 за результатами розгляду справи № 523/13017/18 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (Т. 1 а.с. 16-17).
На час ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, остання проживали разом із матір'ю - відповідачкою у первісному позові у справі, перебувала на її утриманні.
Проте на даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із квітня 2023 року по сьогоднішній день проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
За змістом ст. 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина і з якого часу та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України.
Зазначений правовий висновок був висловлений у постанові Верховного суду 04.09.2019 при розгляді справи № 711/8561/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Відповідно до правил статей 2, 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13 має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту прав позивача буде припинення стягнення з нього аліментів за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 у справі № 523/13017/18 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів буде відповідати інтересам його малолітньої доньки ОСОБА_3 , з огляду на те, що останні проживає разом з батьком, який, відповідно, здійснює догляд за нею та виховання, і вказані кошти будуть витрачатись на їх матеріальне забезпечення, лікування, потреби, догляд тощо.
Датою припинення стягнення з позивача аліментів суд вважає дату звернення з даним позовом до суду - 25.04.2024.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно приписів ч. 2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2025 рік в Україні втановлюються Законом "Пpo Державний бюджeт на 2025 рік".
Так, прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2025 року становить 3196,00 грн.
Згідно приписів ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
А тому, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Згідно приписів ст. 191 ч. 1 аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, правові висновки Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд доходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір» з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2025 за позовну вимогу про стягнення аліментів, а також на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 160, 161, 171, 180, 182 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення сплати аліментів та стягнення аліментів - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Припинити з 25.04.2024 стягнення аліментів за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 у справі № 523/13017/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу) починаючи із 25.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1211 /тисяча двісті вісімнадцять/грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211 /тисяча двісті вісімнадцять/грн. 20коп
У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю - відмовити.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 / фактичне місце проживання, АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_1 .
Третя особа без самостійних вимог щодо предмет спору: орган опіки та піклування Пересипської районної державної адміністрації Одеської міської ради, код за ЄДРПОУ 26303235, місцезнаходження: 65025, м. Одеса, пр. Добровольського, буд. № 106.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку з періодичним та довготривалим вимкнення електроенергії в приміщенні Пересипської районного суд м. Одеси, повний текст рішення складено 09 грудня 2025 року.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер