Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3634/25
Номер провадження: 2/511/1621/25
05 грудня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді- Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви.
У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» ( далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Кредитним договором №1189830 від 22.12.2023 року в загальному розмірі 16650 грн., а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу 8000,00 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що 22.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» ( далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1189830 відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.
21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №21062024, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №1189830 від 22.12.2023 року.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «Селфі Кредит» втратив такі права.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту у відповідача виникла заборгованість, у розмірі 16 650,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -3 000,00грн., заборгованість за процентами -13650,00грн.
Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 650,00грн.
У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.11.2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження ( з викликом сторін). ( а.с.42.)
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.47)
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.
Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.12.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1189830 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort".
Відповідно до пп.1.2. п.1 на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з пп.1.2-1.4, п.1 договору сума кредиту складає 3000,00 грн., тип кредиту - кредит, строк кредитування 360 дні (вдень), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до пп.1.5, 1.5.1.,1.5.2. п.1 договору тип процентної ставки - фіксована, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору, знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до умов договору.
Згідно з пп.9.8. п.9 договору підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Селфі Кредит», що розміщені на вебсайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Селфі Кредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки позичальник підписав договір №1075027 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким є А309 (час відправки ідентифікатора позичальнику 22.12.2023 17:37:21, номер телефону НОМЕР_1 ), та підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Селфі Кредит».
На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано лист від 30.09.2025 про успішне перерахування коштів від ТОВ "ПЕЙТЕК" 22.12.2023 року о 17:39:30 на суму 3000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 зазначив в кредитному договорі.
Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит в сумі 3000,00 грн.
Однак, відповідач, передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед банком виникла заборгованість, яка складає у розмірі 16 650,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -3 000,00грн., заборгованість за процентами -13 650,00грн.
21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №21062024, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1189830 від 22.12.2023 року.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №22102024 від 21.06.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить у розмірі 16 650,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -3 000,00грн., заборгованість за процентами -13 650,00грн.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу кредитора за Кредитним договором №1189830 від 22.12.2023 року.
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить в суді, що має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідноположень статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок,а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд, дослідивши надані по справі докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої обов'язки за Кредитним договором № 1189830 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" від 22.12.2023 року та надало відповідачу кредит в розмірі 3 000,00 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 року, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
До ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1189830 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" від 22.12.2023 року у розмірі 16650,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -3000,00грн., заборгованість за процентами -13650,00грн.
Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.
Також, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
Тому суд приходить до висновку, що позов Банку підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд доходить висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 25067 від 14.10.2025 року (а.с.6 ) позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно вимоги про стягнення 8 000,00 грн. на правову допомогу, суд вважає що така вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 N 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено: копія Договору №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, акт №1191 наданих послуг від 08.10.2025 року, детальний опис надання послуг до Акту №1191 від 08.10.2025 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року.( зворотній бік а.с.28, 29, зворотній бік а.с.29)
Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторони позивача, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.
Суд враховує, що по даній категорії справ 6 годин 30 хвилин на підготовку до подачі справи до суду є значно завищеним та неспівмірним з наданими послугами.
На думку суду, такий розмір витрат часу адвоката не є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд не вважає за необхідне в даній цивільній справі стягувати повною мірою витрати за надання усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги, зміст заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 16650,00гривень за Кредитним договором № 1189830 від 22.12.2023 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00гривень.
Керуючись статтями 251, 252, 256, 258, 261, 512, 526, 533, 554, 559, 625, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 4,18,19,76-81,95,141,247,258-259,263-265,273, 281-284, 289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 1189830 від 22.12.2023 року в розмірі 16650,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -3000,00грн., заборгованість за процентами -13650,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст виготовлено та підписано суддею 10 грудня 2025 року.
Суддя: С. І. Гринчак