10.12.2025
ЄУН 337/4410/25
Провадження №1-кп/337/535/2025
10 грудня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62023080100000464 від 17.11.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, який перебував на посаді гранатометника 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
ОСОБА_6 , проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи з 28.03.2023 на посаді гранатометника 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, близько 20:00 годин 19.09.2023 самовільно залишив місце служби, а саме пункт тимчасової дислокації 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалася поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину в скоєнні даного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх, від дослідження в судовому засіданні доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування відмовився та пояснив, що дійсно, після оголошення воєнного стану в Україні, він 28.03.2023 був мобілізований та проходив військову службу у аеромобільній бригаді військової частини НОМЕР_1 на посаді гранатометника у військовому званні «солдат». 19.09.2023 самовільно, з метою ухилення від військової служби, залишив пункт тимчасової дислокації свої бригади військової частини НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалася поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , та поїхав на автобусі у АДРЕСА_3 , де мешкає його бабця. Там він влаштувався на роботу неофіційно у фермерів та кожен день після роботи їздив додому у смт. Замглай Чернігівської області, вранці знову їхав на роботу. У подальшому був затриманий працівниками поліції. Протягом усього часу після залишення місця служби і до затримання (29.07.2025) він не повідомляв ні своє командування, ні інші органи про своє місцеперебування, оскільки не хотів далі проходити військову службу. Розумів, що за самовільне залишення місця служби передбачено покарання, але хотів більше часу провести зі своєю донькою. Кається в скоєному.
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому визнання обвинуваченим своєї вини, на думку суду, є цілком виправданим.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, за згодою прокурора, обвинуваченого та його захисника, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують обвинуваченого.
Суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану,у скоєнні якого суд визнає його винуватим.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме те, що дане кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, а також враховує особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем за мобілізацією у військовому званні - солдат, за місцем проходження військової служби характеризується з посереднього боку, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання, а також суд враховує його вік.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, оскільки він висловив жаль з приводу вчиненого діяння, усвідомив протиправність своєї поведінки.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, наявності пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також відомостей про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ч.4 ст.408 КК України, за якою суд визнав його винуватим.
При цьому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 неможливо без ізоляції від суспільства і призначене покарання він повинен відбувати реально.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Також суд відзначає, що редакція ст.69, 75 КК України станом на час вчинення ОСОБА_6 злочину та на день постановлення даного вироку виключає можливість їх застосування при призначенні покарання за ст.408 КК України.
Отже, підстави для призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, для звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України або для застосування ст.69 КК України, відсутні.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд враховує, що до ОСОБА_6 було застосовано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз ухвалою суду від 05.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 03.01.2026.
З метою забезпечення даного кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, призначене покарання у вигляді позбавлення волі, для запобігання ухилення від виконання даного вироку та вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне залишити без змін обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання даним вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня фактичного затримання, а саме з 29.07.2025, зарахувавши строк попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати та речові докази у даному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання за цим вироком ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання - 29.07.2025, зарахувавши строк попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1