09.12.2025
ЄУН 337/6475/25
Провадження № 2/337/3428/2025
про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності,
04.12.2025 до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представником ОСОБА_5 , в якій позивач просить припинити право власності відповідача ОСОБА_2 , який є громадянином РФ, на 1/16 частку у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за позивачем право власності на вказану 1/16 частку квартири, визначивши розмір компенсації відповідачу.
Однак, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та провадження у справі не може бути відкрито через наступне.
Зокрема, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначив в своїй заяві:
- місце проживання чи перебування відповідача та третіх осіб, а також їх реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Водночас, слід зауважити, що у разі, якщо місце реєстрації проживання або перебування відповідача та третіх осіб на даний час позивачу невідомі, доцільно вказати останні відомі зареєстровані місця їх проживання чи перебування в Україні. При цьому суд зауважує, що позивач, як він сам зазначає у позові, був стороною в іншій справі із цими же особами, які є його родичами, тому позивачу мали бути відомі принаймні відомості щодо місця їх проживання чи перебування та засобів зв'язку на час розгляду іншої справи;
- ціну позову, оскільки позов підлягає грошовій оцінці;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, слід зауважити, що невизначеність ціни позову унеможливлює: вирішення судом питання про застосування правил загального або спрощеного позовного провадження; визначення розміру судового збору; з'ясування питання щодо участі представника позивача, який не має статусу адвоката, відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Згідно з ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, у т.ч. чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за змістом п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета.
Суд зауважує, що визначення ціни позову майнового характеру є обов'язковою вимогою до позовної заяви, і процесуальний закон не передбачає підстав звільнення позивача від його виконання.
Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 916/1220/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну.
Відповідно до п.2, п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Вартість майна визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ч.1 ст.3 Закону).
Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, зокрема, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо (ч.2 ст.3 Закону).
Таким чином вирішення судом питання про застосування правил загального або спрощеного позовного провадження залежить, серед іншого, від ціни позову.
Крім того,вимога про визначення ціни позову майнового характеру співвідноситься з приписами ЗУ «Про судовий збір», відповідно до яких сума судового збору, яка підлягає сплаті у позовах майнового характеру, визначається виходячи саме із ціни позову.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, належна до сплати у 2025 році сума судового збору має бути розрахована як: ціна позову х 1,0 %, та має бути не менше 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4) та не більше 15140 грн. (3028,00 грн х 5).
Позивачем, незважаючи на зазначення у позовній заяві про долучення квитанції про сплату судового збору, фактично таку квитанцію до позовної заяви не долучено, про що Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 04.12.2025 складено відповідний акт про наявність недоліків поштової кореспонденції, яка була надіслана до суду.
Водночас, за відсутності інформації про дійсну вартість спірного майна (ціни позову), суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який слід сплатити позивачу за подання даної позовної заяви.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність, зокрема, це стосується представництва у малозначних справах. Без визначення питання про малозначність справи суд позбавлений можливості встановити, чи може інша особа, яка не є адвокатом, здійснювати представництво інтересів позивача у цьому провадженні.
Як вже зазначалось, відповідно до ст. 19 та ст. 60 ЦПК України, можливість участі у справі представника, який не має статусу адвоката, прямо залежить від категорії та складності спору, а також від того, чи визнається справа малозначною. Для віднесення справи до малозначних суд повинен мати змогу оцінити, зокрема, предмет спору та його вартість, оскільки це є одним із визначальних критеріїв малозначності відповідно до закону.
Крім того, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення права власності на частку відповідача у спільному майні та визнання права власності на підставі ст. 365 ЦК України.
Частиною 2 ст. 365 ЦК України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наведене свідчить, що підставою для розгляду позовної заяви про припинення права на частку в спільному майні є внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Таким чином процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 367/7792/16-ц зазначено, що рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05) зроблено висновок про порушення національними судами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників, є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Однак положення ст. 365 ЦК України не містять посилання на те, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду.
Разом з тим, оскільки позивачем подано до суду позов у порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Відсутність інформації про зарахування на депозитний рахунок суду вказаної суми коштів не є самостійною підставою для залишення позовної заяви без руху, проте може в майбутньому перешкодити суду у прийнятті законного та обґрунтованого рішення.
Реквізити для внесення суми вартості частки майна: рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Код банку отримувача (МФО): 820172, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700.
У відповідності до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані судом недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до судового розгляду, то її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом надання суду позовної заяви, яка за формою та змістом буде відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з урахуванням викладених в ухвалі недоліків, зокрема, містити місце проживання чи перебування відповідача та третіх осіб, ціну позовуз урахуванням вартості спірного майна та документів про вартість такого спірного майна, а також надання платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1 % від ціни позову (реквізити: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Хортиц./22030101; Код ЄДРПОУ отримувача: 37941997; Номер рахунку отримувача: UA578999980313171206000008514; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст.175, 177, 185, 259-261, 353 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що інакше позов буде вважатися неподаним і повернутий. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В.Сидорова