Дата документу 10.12.2025
Справа № 334/10307/25
Провадження № 1-кс/334/3057/25
10 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12025082050002366 від 08 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Лукашеве, Запорізького району, Запорізької області, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
вироком Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
10 грудня 2025 року старший слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітан поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду із клопотанням погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12025082050002366 від 08 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 01 грудня 2025 року, точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст.ст. 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою подальшого збуту та збуту психотропної речовини, діючи умисно, будучи особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, з корисливих мотивів, при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.
В подальшому, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на збут психотропної речовини, 07.12.2025 у період часу з 12:53 по 17:24 ОСОБА_4 , діючи умисно, розмістив у ґрунті, в так званій схованці (здійснив «закладку»), за координатами: «47,885713/35,078617» 1 зіп-пакет з кристалічною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-25/27215-НЗПРАП від 09.12.2025 року містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,1264 г (в перерахунку на основу).
Після чого, ОСОБА_4 зробив знімки місця зробленої «закладки» на свій мобільний телефон марки Xiaomi моделі Redmi Note 13 PRO, IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 в корпусі Ocean Blue кольору в силіконовому чохлі чорного кольору з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , вказавши на фото географічні координати останніх, з метою подальшого зберігання та збуту невстановленим особам.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропної речовини, особою яка раніше вчинила злочин передбачений ч.1 ст.309 КК України.
08.12.2025 об 21 годині 39 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст.208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
09.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 08.12.2025, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 09.12.2025, протоколом допиту свідка - ОСОБА_7 від 08.12.2025, протоколом допиту свідка - ОСОБА_8 від 08.12.2025, протоколом допиту свідка - ОСОБА_9 від 08.12.2025, висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/27215-НЗПРАП від 09.12.2025, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Отримані на етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення тяжкого злочину, тобто на цей час наявні достатні приводи та підстави для обґрунтованої підозри останнього у вчиненні зазначеного злочину. Зазначене цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження сторона обвинувачення не просить суд вирішити питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Вказане також знайшло своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», який вказав, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Крім того, під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може:
переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому, побоюючись покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду у подальшому, зокрема, будучи особою непризовного віку та маючи можливість вільного перетину кордону України;
незаконно впливати на свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема на тих свідків, контактні дані яких йому стали відомі в ході проведення слідчих дій (поняті з огляду місця події);
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчинення кримінального правопорушення, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Так, ОСОБА_4 будучи раніше судимим за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, на шлях виправлення не став, що свідчить про відсутність стійких правослухняних установок та підвищує ризик подальшої протиправної поведінки та вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин з корисливих мотивів для власного існування, тому існує велика вірогідність, що ОСОБА_4 буде продовжувати вчиняти інші злочини, оскільки припинення його протиправної діяльності стало можливим лише за втручання правоохоронних органів. Крім того встановлено, що ОСОБА_4 безробітний, не має законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя підозрюваного, в подальшому може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання коштів для існування та забезпечення життя, у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу. Припинення його протиправної діяльності стало наслідком діяльності правоохоронних органів.
може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом періодичного невиконання вимог слідчого про явку до органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджання ним кримінальному провадженню іншим чином, наприклад впливати на швидкість проведення досудового розслідування (затягувати його проведення) мотивуючи неможливістю своєї явки будь яким чином.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Разом з цим, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Так, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 володіє певними соціальними зв'язками, однак цим, факт не виключає або суттєво не зменшує ризик втечі, не слугує достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки з урахуванням обставин вказаного кримінального провадження, і жодним чином не свідчить на користь того, що обрання більш м'якого запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Варто врахувати те, що протиправна діяльність ОСОБА_4 задокументована належним чином, мала епізодичний характер, що свідчить про схильність ОСОБА_4 до вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та регулярне (систематичне) незаконне збагачення за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом від незаконного збуту наркотичних засобів.
З огляду на викладене вважаємо, що на цій стадії кримінального провадження до ОСОБА_4 недоцільно застосовувати більш м'який запобіжний заходів, ніж тримання його під вартою, оскільки, враховуючи тяжкість та фактичні обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , негативний суспільний резонанс кримінального правопорушення, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, що продовжують мати місце, вважаємо, що жоден інший запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам та не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності підтвердження факту постійного законного джерела доходу є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчинить новий злочин.
Враховуючи те, що до теперішнього часу не надійшли клопотання осіб, які б могли стати поручителями підозрюваного ОСОБА_4 свідчить про неможливість обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст.176 КПК України.
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 .
Враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, щодо обов'язкового визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_4 достатньої для забезпечення виконання обов'язків передбачених цим Кодексом, а також вимоги п.2 ч.5 ст.182 КПК України, органом досудового розслідування вбачається необхідність визначити розмір застави стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з тим, що менший розмір застави не змусить останнього виконувати у повному обсязі покладені на нього судом обов'язки, через усвідомлення невідворотності відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, та може мати наслідком переховування останнього від органу досудового розслідування та суду, через незначний для нього розмір застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання заявлене слідчим. Вказав, що існує ризик, що підозрюваний стане переховуватися від слідства чи суду, впливати на свідків у справі. Зазначені обставини доводять, що підозрюваний може ухилитися від слідства чи суду.
Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , та просив обрати у відношенні його підзахисного інший альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
09 грудня 2025 року ОСОБА_4 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Слідчий суддя вважає, що подані стороною обвинувачення докази, свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підозрюваним. При цьому слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею перевіряється питання щодо обґрунтованості підозри, а питання доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення може бути розглянуте лише судом при розгляді кримінальної справи по суті.
Слідчий суддя вважає, що існує ризик, що тяжкість покарання, яке може бути призначене підозрюваному у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, за якими йому оголошено підозру, може схилити його до наміру переховуватися від органів слідства чи суду або вживати дії щодо перешкоджання встановлення істини у кримінальному провадженні, здійснюючи тиск на свідків у справі, в зв'язку із чим є необхідність у застосуванні запобіжного заходу.
В той же час, з урахуванням наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному провадженні, віку і стану здоров'я підозрюваного, слідчий суддя вважає можливим застосування більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту у певний період доби, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 206 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12025082050002366 від 08 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 2 місяця.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 15.00 години до 09.00 години наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 слідуючи обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;
повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання на іншу адресу;
не відлучатися із населеного пункту, в якому вона мешкає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, та суду;
не залишати місце свого мешкання з 15 години 00 хвилин по 09 годину 00 хвилин наступного дня;
не відвідувати місця значного скупчення людей (кафе, ресторани, розважальні заклади, нічні клуби тощо)
утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.
У разі невиконання ухвали та покладених на підозрюваного обов'язків слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право контролю за підозрюваним, має право постановити ухвалу про зміну запобіжного заходу, згідно з положеннями цього Кодексу.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 10 лютого 2026 року.
Направити ухвалу для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1