Справа № 521/21278/25
Номер провадження:1-кс/521/4387/25
10 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.12.2025 року за № 12025162470001707, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України,
Старший слідчий СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області звернулась до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.12.2025 року за № 12025162470001707, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 05.12.2025 до ЧЧ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт cтаршого слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 про те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025162470001688 від 01.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, встановлено що ОСОБА_5 , (посвідчення на постійне проживання № НОМЕР_1 , паспорт гр. ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ввів в оману працівників поліції, повідомив про вчинення тяжкого кримінального правопорушення та надав неправдиві свідчення за ради вирішення сімейних питань, тому в діях останнього вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення особливо тяжкого злочину.
В подальшому, 05.12.2025 в період часу з 17 години 37 хвилини по 17 годину 47 хвилин під час отримання добровільно наданих предметів від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній надав перлинне намисто, сережки кліпси із камінням, браслет з плетінням бісмарк, упаковано до сейф-пакету №ICR0178361, шубу чорно-сірого кольору, шубу чорного кольору, упаковано до сейф-пакету №NPU5650468.
Постановою старшого слідчого від 05.12.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
Враховуючи вищевикладене, що вилучене майно є предметом злочину, слідчий просить накласти на зазначене майно арешт.
Слідча ОСОБА_3 на адресу суду направила заяву, в якій просила розглянути клопотання за відсутності її та прокурора, клопотання підтримала та просила задовольнити. Крім того в заяві зазначила про відсутність заперечень щодо накладення арешту з боку власника майна, та про повідомлення власника майна про розгляд зазначеного клопотання.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, необхідності проведення судових експертиз, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання слідчого про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено 05.12.2025 під час отримання добровільно наданих предметів від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- перлинне намисто, сережки кліпси із камінням, з металу жовтого кольору, браслет з плетінням бісмарк, з металу жовтого кольору, які упаковані до сейф-пакету №ICR0178361,
-шубу чорно-сірого кольору, шубу чорного кольору, упаковано до сейф-пакету №NPU5650468.
Заборонити розпоряджатись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1