Справа № 306/2262/22
Провадження № 2-др/306/6/25
10 грудня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору простого товариства удаваним та визнання його недійсним з моменту укладення,-
Відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2025 року, згадана справа повернута до Свалявського районного суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення з підстав відсутності рішення суду щодо позовної вимоги про визнаня удаваним договору простого товариства (спільне будівництво) від 01.06.2011 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Як убачається із вищезгаданої ухвали, Свалявський районний суд, досліджуючи питання щодо даної вимоги, дійшов висновку про відстуність правових підстав для її задоволення, проте, в резолютивній частині судового рішення, суд не зазначив висновок щодо такої позовної вимоги.
Учасники судового провадження в судове засідання не з'явилтися.
Від представника вдіповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі. (т. 3 а.с. 4-5).
За приписами ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення ... може ухвалити додаткове рішення, якщо ... зокрема стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення не ухвалено рішення. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.
За правовим змістом згаданої норми Закону додаткове рішення Цивільного процесуального кодексу України - це рішення суду, ухвалене після основного, якщо суд не вирішив якісь питання по суті або стосовно судових витрат, не визначив точну суму/майно/дії, або не призначив негайне виконання рішення, хоча мав це зробити. Його можуть ухвалити за заявою сторін або з ініціативи самого суду протягом 10 днів, і воно є невід'ємною частиною основного рішення, не змінюючи його суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) висновує, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з'ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у прохальній частині позовної заяви зазначені вимоги про визнання договору простого товариства (спільне будівництво) від 01.06.2011 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 удаваним, з метою приховування іншого правочину та визнання його недісним з моменту укладення як удаваного, та визнання недійсним прихованого правочину. (т. 1 а.с.1-9).
У мотивувальній частині рішення Свалявського районного суду від 21.07.2025 року у даній справі зазначено, що заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.
Відмова у визнанні правочину удаваним може відбутися, якщо позивач не доведе належними доказами, що волевиявлення сторін спрямоване на інші правовідносини, ніж ті, що встановлені укладеним договором. Також, відмова можлива у разі обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав, наприклад, вимагаючи визнання правочину недійсним з підстав його удаваності, замість встановлення фактичного змісту правочину.
Врахувавши вимоги зазначених норм права й встановивши, що позивач не обґрунтувала удаваності оспорюваного договору простого товариства, укладання його з метою приховання іншого договору, укладеного з метою взаєморозрахунків за усними цивільно-правовими угодами, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором простого товариства, а воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання спірного правочину удаваним.
На підставі викладеного і керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної вимоги про визнання договору простого товариства (спільне будівництво) від 01.06.2011 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 удаваним з метою приховування іншого правочину - а саме фактично укладеного у жовтні 2018 року правочину відчуження 50% ідеальної частини новозбудованого торгівельного комплексу у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , з метою взаєморозрахунків за усними цивільно-правовими угодами між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у тому числі стосовно купівлі- продажу автомобіля Mercedes-Benz ML-350 vin- НОМЕР_1 - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд.
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ: П. І. Уліганинець