Дата документу 10.12.2025
Справа № 501/2280/25
2/501/1379/25
10 грудня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості,
учасники справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) 26.05.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №06337-07/2023 від 31.07.2023 у розмірі 22300 грн. та витрат по сплаті судового збору і правничої допомоги у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06337-07/2023, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кошти.
29.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №29012024-1.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 22300 грн., яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 4000 грн., заборгованості за відсотками - 18300 грн., заборгованості за неустойкою - 0 грн.
У зв'язку з цим позивач був змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов та розглянути справу без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 26.05.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.48).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 11.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.51-52).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.
Судом встановлено, що 31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06337-07/2023, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Банк умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кошти.
29.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №29012024-1.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 22300 грн., яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 4000 грн., заборгованості за відсотками - 18300 грн., заборгованості за неустойкою - 0 грн.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання по договору не виконував, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, відповідно до виписки про зарахування судового збору від 13.05.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Судом встановлено, що для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до АО «Апологет», з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги №0103 від 01.03.2024 (а.с.35 зворотній бік).
Згідно замовлення до Договору про надання правової допомоги №0103 від 01.003.2024 (а.с.35), детального опису наданих послуг (а.с.37 зворотній бік) вартість послуг адвоката складає 7000,00 грн., на виконання яких АО «Апологет» сформовано рахунок на оплату від 25.04.2025 (а.с.38).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (висновок постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 провадження №61-4683св23).
Представником позивача не надані суду докази, що позивач поніс судові витрати у розмірі 7 000 грн., які він просить стягнути з відповідача та жодного розрахункового документу (квитанції про сплату) до матеріалів справи не надано, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236) №06337-07/2023 від 31.07.2023 у розмірі 22300 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня отримання повного тексту.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко