Справа № 301/1065/24
2/301/15/25
"08" грудня 2025 р.
Іршавський районний суд
Закарпатської області
в складі:
головуючого - судді Золотар М.М.
при секретарі - Симканич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про визнання батьківства, -
22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про визнання батьківства.
Посилається на те, що у 2018 році познайомився з відповідачкою. З часом дружба між ними переросла в близькі романтичні стосунки, однак вона поїхала до м. Києва. Навесні 2022 року з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну відповідачка разом сестрою повернулася до Закарпаття і їх стосунки відновились.
На початку травня 2022 року відповідачка бажаючи побудувати кар'єру знов переїхала до м. Києва. Позивач теж планував якомога швидше переїхати, щоб бути разом з коханою жінкою, тому часто приїздив до неї у м. Київ.
В червні 2022 року освідчився їй у коханні і запропонував одружитися. Вона погодилася, але стосунки продовжувалися на відстані, вони їздили одне до одного, весілля запланували на лютий 2023 року.
В липні 2022 року відповідачка повідомила, що вагітна. На початку серпня вона приїхала до Закарпаття і вони вирішили, що одружаться раніше, а тому подали заяву до відділу РАЦС, замовили ресторан та домовились про дату вінчання у церкві на 15 жовтня 2022 року.
Після повернення до м. Києва відповідачка повідомила, що після одруження мають переїхати до Києва, а якщо ні то ніякого весілля не буде. Позивач просив її переїхати назад до Закарпаття, адже тут було спокійніше ніж у столиці. На його пропозицію щодо переїзду до м. Берегове вона відмовила в категоричній формі. Тим часом він робив ремонт у своїй 3-х кімнатній квартирі, аби наша сім'я мала достойні умови для життя, на випадок якщо вона все ж таки передумає і погодиться переїхати в м. Берегове. З того часу почав перераховувати частину свого заробітку на її рахунок, адже не маючи змогу бути постійно біля неї бажав фінансово її підтримати.
Стосунки між ними почали погіршуватися з незрозумілих причин, відповідачка стала холодно, байдуже і місцями навіть з ненавистю ставитись до нього, казала, що її не гідний і повідомила, що більше не бажає виходити за нього заміж, народить дитину і виховає її сама.
Реєстрація шлюбу не відбулась через відмову відповідачки. За декілька днів його, як поліцейського, направили для несення служби на деокупованих територіях в Харківській області.
В кінці листопада - початку грудня 2022 року після повернення з відрядження і розуміючи, що стосунки необхідно рятувати, в черговий раз приїхав до м. Києва і їм вдалося налагодити стосунки, а в січні 2023 року вона повідомила, що її мати категорично проти їх спілкування.
З кінця лютого 2023 року відповідачка припинила спілкування. В подальшому інформацію про перебіг вагітності отримував від її лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_3 .
За декілька днів до народження доньки нарешті познайомився з батьками відповідачки, які повідомили, що як зять їх не влаштовує тому, що заробляє занадто мало, його не приймають, їхня донька не поїде проживати до його дому і, що вони збираються самостійно виховати дитину без участі батька.
07 квітня 2023 року о 6 ранку лікар-акушер-гінеколог КНП «Київський міський медичний центр «Академія здоров'я людини» виконавчого органу Київської міської ради, яка приймала пологи, повідомила про народження доньки і він відразу поїхав до них. Наступні чотири дні, до виписки з лікарні, щодня навідував свою доньку та відповідачку у пологовому будинку, однак вона ставилась до нього недружелюбно, вороже.
Позивач любить свою доньку з того самого моменту як дізнався про вагітність відповідачки і бажає приймати участь у її утриманні та вихованні, але відповідачка відмовляє в цьому впродовж майже року.
ОСОБА_2 спілкується з його родичкою ОСОБА_4 , яка теж проживає у м. Берегове, тому саме завдяки їй, має змогу бачити свою доньку принаймні на фотографіях.
Коли телефонує відповідачці чи пише їй повідомлення в соціальних мережах, то вона переважно ігнорує, іноді повідомляючи, що бачитись з донькою не дозволяє.
Звернувшись до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції дізнався, що його не включено в актовий запис про народження доньки, а тому він не може отримати ані дублікат свідоцтва про народження доньки, ані Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідачка самовільно позбавляє доньку батьківського піклування та відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати спільну заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що змушений звернутися до суду з позовом про визнання батьківства, а тому виникла необхідність в отриманні відомостей, що містяться в актовому записі про народження доньки ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, а подав заяву (а. с. 42), якою позов підтримав, просив його задовольнити, а справу розглянути у його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила, а надіслала відзив в якому позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні і вказала, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений законодавцем для цієї категорії вимог. Доводи з приводу застосування наслідків пропуску позовної давності були наведені у відповідному клопотанні, надісланому головуючому по справі. Позивач свідомо пропустив строк звернення до суду з вимогою про визнання батьківства, оскільки дізнався він про своє ймовірне батьківство ще у липні 2022 року. Батьківство - факт походження дитини від певного чоловіка (батька). Тобто моментом, коли чоловік дізнається про своє батьківство є не день народження дитини, а день, коли чоловік дізнався про вагітність жінки дитиною, яка походить від нього. Таким чином, позивач дізнався про своє ймовірне батьківство тоді, коли вона повідомила йому про свою вагітність. Це сталося 26.07.2022 року. Факт того, що батьківство визнається відносно дитини, яку виношувала у період липня 2022 року по квітень 2023 року, сторонами у справі не оспорюється. Бо дитина, яка знаходилася у мене в утробі, це та сама дитина, ОСОБА_5 , яку я народила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Доказами того, що позивач знав про своє ймовірне батьківство відносно малолітньої ОСОБА_5 на протязі 2022 року та визнавав його підтверджується додатками до заяви. Зокрема на відео першого УЗД-скринінга від 24.09.2022 року, зроблене позивачем особисто, на якому підтверджується, що позивач ОСОБА_1 визнає себе батьком дитини, яку вона виношувала, та не має сумнівів щодо її походження від нього. Також доказом, що підтвержують факт обізнаності позивача про своє ймовірне батьківство є відео переписки у месенджері «Ватсап» за 10.10.2022 року, де позивач так само в повідомлені підтверджує своє батьківство відносно дитини. Ці докази додані до окремого клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.,
Надалі ОСОБА_1 одразу після народження дитини свідомо самоусунувся від свого права на добровільне визнання себе батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча він відвідав у пологовому будинку дитину у перші два дні її життя.
Позивач одразу після народження дитини у пологовому будинку, будучи фізично присутнім біля матері та дитини, не виявив жодного бажання зареєструвати дитину, добровільно визнавши себе батьком ОСОБА_5 . Більш того, з невідомих відповідачу причин, позивач втік з пологового будинку у день виписки 10.04.2023 року, не пояснивши причин свого рішення відповідачу, не забрав свою дитину з пологового будинку. Після того позивач ОСОБА_1 зник, не контактував з відповідачем на протязі 11 місяців аж до 07.03.2024 року.
Позивач ОСОБА_1 не міг не знати про обов'язок батьків зареєструвати народження дитини, але він свідомо умисно, усвідомлюючи характер і мету своєї бездіяльності, відмовився реалізувати своє право на визнання батьківства відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це є ще одним фактом, що позивач умисно не бажав виконувати свій батьківський обов'язок та не бажав визнавати себе батьком юридично, закріпивши цей факт документально.
Не зрозумілим є твердження позивача про заборону виховувати та бачитися з дитиною протягом року. Надані у доказах фрагментарні скріншоти переписок у соціальній мережі повідомлень, які були направлені мені у березні 2024 року. До того позивач ігноруючи факт ймовірного батьківства не виходив на зв'язок, не писав і не телефонував. І повідомлення і дзвінки, що були здійснені у березні 2024 року, направлені, аби показати, що мати забороняє йому «гратися в тата». ОСОБА_1 після ганебної втечі з полового будинку є і абсолютно чужою людиною для дочки. Також незрозумілими є факти спільної біографії за період наших з позивачем стосунків. Яким чином факт мого проживання та роботи в Києві, результат зустрічі позивача з її батьками, які тільки тоді приїхали з окупованої території, його перебування на деокупованій частині Харківської області доводить факт його батьківства? Чи яким чином факти описані в позові показують, що він турбувався про вагітну, чи про дитину?
Батьки зустрілися з ним одразу по їх приїзду, і вони повністю підтримали рішення про відмову виходити заміж за повивача. В неї були на то свої вагомі причини. Позивач не піклувався про неї під час вагітності, не брав участі у підготовці побуту до народження дитини. Так приїздивши до м. Київ, відпросившись у свого керівництва, коли вона вже була на 8-9 місяці вагітності, їхав до своїх кумів в Кіровоградську область з нагоди дня народження хресниці, рибалки. Замість того, аби купувати меблі і великогабаритні речі дитині, позивач розважався. А додому повертався з монологом, як вона вороже до нього ставиться. Чи зустрічав її з квітами у жіночій консультації, щоб лікар і відвідувачі подивилися на «героя», а потім виходить з будівлі і йде собі геть, бо «концерт закінчився». То, про яке піклування може йти мова, коли жінка з тренувальними переймами сама складає дитячі ліжечко і комод, коли ймовірний батько святкує день народження чужої дитини? Чи коли після звістки про вагітність позивач навіть заборонив без його дозволу їсти їжу, яку вона хоче і є корисна?
Наведені вище факти впевнили її, що позивач не усвідомлює, що значить виховувати дитину. І поки дійсно, як не дивно, найкраще, що він зробив у процесі виховання для дитини це його втеча з пологового і відсутність увесь цей час. Із скріншотів переписок стає зрозумілим, що позивача турбує тільки обставина, щоб донька знала, що ОСОБА_1 її батько. Позивача зовсім не турбує, як справи у дитини, як вона росте, що вона любить, що їй треба. А головне позивач чомусь вважає, що дитина його автоматично визнає родичем, чужу людину, який планує зрідка з'являтися. Позивач не думає, що це більше може травмувати доньку. Тим паче донька називає татом іншу людину.
Аргументи позивача про те, що він її утримував не відповідають дійсності, бо і під час вагітності і, починаючи з вересня 2023 року працює і можу забезпечити всім необхідним дитину і себе. Не вважає, що грошові перекази позивача під час вагітності показують його турботу про дитину. А ті 30 000 грн., надіслані після народження дитини, для позивача є великою сумою. Тоді виходить, що він оцінює своє батьківство у 82 грн. на день.
За час від народження ОСОБА_5 і до березня місяця 2024 року позивач не цікавився фізичним, психологічним станом дитини, самоусунувся від її виховання, його не турбувало, що з дитиною, її матеріальні, фізіологічні та моральні потреби. Для дитини, якій вже виповнився рік, позивач абсолютно чужа людина, жодного натяку на встановлення з дитиною психологічно-емоційного зв'язку від позивача не надходило за рік від народження моєї доньки. Усі виклики і питання у вихованні дитини протягом вказаного періоду були подолані матір'ю дитини. Позивач абсолютно не знає нічого ні про її фізичний та ментальний розвиток, вподобання, звички, її розпорядок дня, взагалі про життя дитини. Бачив її тільки у пологовому будинку і може на деяких фото у соціальних мережах, коли дитині було максимум 5 місяців. Більш того позивач не впізнав би дитину візуально, бо не цікавився, як вона виглядає та росте.
Позивач не піклується про фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Більше того, позивач є співробітником Національної поліції України, ймовірніше за все визнання батьківства потрібне йому для того, аби його не перевели до об'єднаної штурмової бригади НПУ «Лють», бо у нього малолітня дитина. Або визнання батьківства потрібне йому аби похвалитися свідоцтвом перед родичами і друзями. Бо позивача цікавить, аби про факт батьківства відносно доньки знали оточуючі. У будь-якому разі, позивач не керується інтересами дитини.
З огляду на вище зазначене, об'єктивним і доведеним є той факт, що позивач ОСОБА_1 не дотримався вимог ч. 2 ст. 129 СК України та подав позов про визнання батьківства з пропуском строку позовної давності.
Відповідачкою були дотримані норми законодавства щодо обв'язку батьків щодо реєстрації дитини. Оскільки у її доньки відсутній батько, то внесення записів до свідоцтва про народження були здійснені відповідно до вимог ст. 135 СК України. За отриманим донькою прізвищем « ОСОБА_6 » реєструються та ведуться усі документи, пов'язані з дитиною: медичні картки, заяви про реєстрацію, зави та справа у дитячий садок, РНКППО, дані її особової справи, тощо. Суд не може задовільнити цю вимогу тільки за бажанням позивача, який нехтує інтересами дитини та своїми обов'язками.
Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, де вказав, що відповідачка намагається ввести суд оману. У своїй заяві посилається на норму частину другої статті 129 Сімейного кодексу України, як на підставу для відмови у позові. Аналізуючи положення статті 129 Сімейного кодексу чітко вбачається структура цієї норми. Саме через структуру норми права розкриваються умови застосування цієї норми, зміст і правові наслідки взаємодії правомочної і зобов'язаної особи. Строк позовної давності зазначений у частині 2 статті 129 Сімейного кодексу України застосовується саме у випадку звернення до суду особи, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.
Звертає увагу суду, що відповідачка не була заміжня за іншим чоловіком на момент зачаття, вагітності та пологів. Відтак, між ними не виникали правовідносини регульовані статтею 129 Сімейного кодексу України, адже відсутній сам факт перебування відповідачки в шлюбі з іншим чоловіком на момент зачаття і народження дитини, а тому наслідки передбачені частиною 2 цієї статті не можуть бути застосовані в даному випадку.
Представник третьої особи без самостійних вимог Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві в судове засідання не з'явився, а подав заяву про розгляд справи у його відсутності ( а. с. 40).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що сторони тривалий час перебували в стосунках, внаслідок яких у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 .
Сторони визнають, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спільною.
Крім того, під час розгляду справи призначалася молекулярно-генетична експертиза, для проведення якої відповідачка ОСОБА_2 з дитиною не з'явилася.
Відповідачка уникає позивача та відмовляється відвідати державний орган реєстрації актів цивільного стану для встановлення батьківства, що є першкодою в оформленні батьківських прав позивача.
Згідно актового запису про народження №593 від 12.04.2023 року Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ( а. с. 117) батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані в графі мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі батько на підставі ст. 135 СК ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
За таких обставин суд приходить до висновку, про підставність та обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 149, 150, 153, 263-265, 268, 272, 273, 280, 281-285 ЦПК України,ст. ст. 125, 126, 128, 134 СК України, -
Позов задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у місті Києві.
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у місті Києві в графі «Відомості про батька» замість наявного запису зазначити батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище дитини з прізвища « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_8 ».
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуючий: М. М. Золотар