Справа № 301/2910/25
2-о/301/185/25
"09" грудня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Бобик О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Іршава заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй атестату №7355 від 18.07.1983 р. про навчання в міському професійно-технічному училищі №48 з 01.09.1981 року по 18.07.1983 рік. Заява обґрунтована тим, що вона 17.07.2025 через вебпортал ПФУ звернулася за призначенням пенсії за віком, однак рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області їй було відмовлено у призначенні пенсії. При розрахунку стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 року по 18.07.1983 року, оскільки по батькові « ОСОБА_2 », як зазначено у атестаті не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » та ім'я, яке зазначено на російській « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_4 ». Вона навчалась в м. Ворошиловград (Луганськ) з 01.09.1981 по 18.07.1983 в міському професійно-технічному училищі №48, що підтверджує атестатом №7355 від 18.07.1983 року. Розбіжності в написанні імені, по батькові у дипломі виникли в результаті вільного перекладу за часів СРСР. В трудовій книжці НОМЕР_1 є також внесений запис про навчання в міському професійно-технічному училищі №48 з 01.09.1981 року по 18.07.1983 рік. У зв'язку з тим, що м. Луганськ на сьогоднішній день є окупованою територією і вона не має можливості отримати інші підтверджуючі документи про навчання.
Встановлення даного факту необхідне заявнику для призначення пенсії за віком.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з'явилися, представник подала заяву про розгляд справи без їх із заявницею участі, заявлені вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
В судове засідання представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі
Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що заявник по справі ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вольногорськ Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с. 5).
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 06 серпня 1966 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині « ОСОБА_8 » (а.с.12).
Згідно атестату №7355, виданого 18 липня 1983 року заявницю зазначено, як « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_7 ) (.а.с.7).
В трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненій 22.07.1983 року на ім'я ОСОБА_1 , внесений запис про навчання в міському професійно-технічному училищі №48 з 01.09.1981 року по 18.07.1983 рік (а.с.8-11).
Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним заявником щодо наявності підстав для задоволення заявленої ним вимоги, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).
За змістом п.6 ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанови №5 від 31.03.1995 року) на підставі ЦПК України, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення заявника ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, від якого залежить реалізація її права на пенсійне забезпечення, здійснено у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмовими доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту атестату №7355, виданого 18 липня 1983 року, про встановлення факту належності якого заявниця звернулася до суду з відповідною заявою, та наданих заявником письмових доказів, зокрема, паспорту громадянина України, трудової книжки та свідоцтва про укладення шлюбу, вбачається відмінність запису в атестаті імені, по батькові заявниці « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_7 ) від її імені, по батькові « ОСОБА_1 » ( ОСОБА_1 ), при одночасній відповідності інших відомостей, внесених до документів заявника, зокрема, щодо її, дати народження, внаслідок чого суд приходить до висновку про належність заявнику вказаного вище атестату.
Будь-яких інших обставин, які б спростовували належність саме заявнику ОСОБА_1 атестату № НОМЕР_3 , виданого 18 липня 1983 року, судом під час розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 наділена правом на захист свого цивільного права в судовому порядку, оскільки підстави її звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів свідчать про наявність обмеження її права на пенсійне забезпечення.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується заява ОСОБА_1 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення вимоги ОСОБА_1 та встановлення факту належності їй атестату №7355 від 18.07.1983 р. з метою реалізації права заявника на оформлення та отримання пенсії, що відповідає вимогам п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , атестату № НОМЕР_3 від 18.07.1983 р. про навчання в міському професійно-технічному училищі № 48 з 01.09.1981 року по 18.07.1983 рік.
Судові витрати у виді сплаченого заявником судового збору, відшкодуванню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик