Справа № 298/1474/25
Номер провадження 3/298/942/25
10 грудня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м. Авросіївка Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого викладачем в ПП «Аякс», такого, що раніше до адміністративної відповідальності не притягався, за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 327941 від 25.09.2025, 25 вересня 2025 року о 16 год. 20 хв. на околиці населеного пункту «Жорнава» (територія Ставненської сільської громади Ужгородського району Закарпатської області), в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5600 метрів до державного кордону України, на напрямку 32 прикордонного знаку Словацької Республіки прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме - на неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду « Контрольний пост» надати можливість оглянути транспортний засіб Fiat Doplo д.н. НОМЕР_1 під його керуванням, та звірити номера його агрегатів відкрито відмовився виконувати, не реагуючи на законні вимогу до закінчення перевірки прикордонним нарядом «Контрольний пост» та дозволу на продовження руху використав нецензурну лексику розвернувся на транспортному засобі в зворотному напрямку (в напрямку с. Ставне) на повторювання вимоги прикордонного наряду «Контрольний пост» зупинитись та припинити протиправну поведінку не реагував та був затриманий шляхом використання засобу примусової зупинки транспортних засобів «Кактус». Своїми діями порушив вимоги ч. 2 ст. 23, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №11 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою КМУ 27.07.1997 р. № 1147.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової повістки на адресу, що вказана у пртоколі про адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 , міститься підпис останнього про те, що він повідомлений, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Великоберезнянського районного суду.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи є її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи.
При цьому за змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 185-10 КУпАП не є обов'язковою.
Відтак, у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП суддя вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Згідно зі ст. ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано на неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду «Контрольний пост» надати можливість оглянути транспортний засіб Fiat Doplo, д.н. НОМЕР_1 , під його керуванням, та звірити номера його агрегатів відкрито відмовився виконувати, не реагуючи на законні вимогу до закінчення перевірки прикордонним нарядом « Контрольний пост» та дозволу на продовження руху використав нецензурну лексику розвернувся на транспортному засобі в зворотному напрямку (в напрямку с. Ставне) на повторювання вимоги прикордонного наряду « Контрольний пост» зупинитись та припинити протиправну поведінку не реагував та був затриманий шляхом використання засобу примусової зупинки транспортних засобів «Кактус».
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, за якою статтею КУпАП кваліфіковано дії правопорушника ОСОБА_1 .
Водночас суддя зазначає, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого за ч. 1ст. 185-10 КУпАП виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 25.09.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 від 26.09.2025, в яких він заперечив наявність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, копію заяви ОСОБА_1 від 25.09.2025 про надання доказів, на яких зафіксовано факт зупинки ОСОБА_1 працівниками ДПС, схему затримання без дати та решти реквізитів, зокрема особи, яку затримання та часу її затримання;
Аналіз доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Жодних об'єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого в ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.
Так, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов'язків.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Крім того, суддя враховує письмові пояснення ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи, ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, зокрема, покази свідків, фото чи відео зйомки, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 дійсно не виконував законну вимогу працівника прикордонної служби.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів того, що працівник ДПС, законну вимогу якої не виконав ОСОБА_1 , виконував службові обов'язки, пов'язані з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
При цьому суддя зауважує, що із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010року №23-рп/2010конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).
Відповідно до п. п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Зважаючи на наведене, а також те, що суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Відтак приходить до висновку про відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1ст. 185-10 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи положення ст.40-1КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст. ст.247, 283 КУпАП, суддя
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Ротмістренко О.В.