Справа № 297/3704/25
09 грудня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.
при секретарі судового засідання Гарані О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник заявника Литвинов В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що Тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 26 жовтня 2025 року винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не згоден, вважає себе таким, що не вчиняв адміністративного правопорушення, постанову від 26 жовтня 2025 року - необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Берегівський районного суду Закарпатської області від 10.11.2025 року відкрито провадження по справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження до судового розгляду без виклику сторін.
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою №R143660 від 26/10/2025 року, винесеною Тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Із зазначеної постанови слідує, що ОСОБА_1 не став на військовий облік ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу), чим допустив порушення права військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У ст. 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (Постанова ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17, адміністративне провадження № К/9901/50685/18 (ЄДРСРУ № 78808400)).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач зазначив відповідачем у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, відповідно до Постанови КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами обласних територіальних центрів.
Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду ухвалив постанову у справі №524/7691/23 від 12.11.2025 року, відповідно до якої зазначив, що районні ТЦК та СП є відокремленими підрозділами та не мають статусу юридичних осіб.
Аналіз вищезазначеного свідчить про те, що районний ТЦК не є самостійним суб'єктом владних повноважень, а таким чином не може виступати учасником судового процесу від власного імені.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Згідно із ст. 47 КАС України встановлено, що процесуальною дієздатністю у порядку адміністративного судочинства наділені лише фізичні та юридичні особи.
Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_3 не наділений процесуальною дієздатністю, а отже не може бути відповідачем у вказаній справі.
Крім цього, суд також враховує той факт, що позивач та його представник не заявляли клопотання про заміну належного відповідача або залучення співвідповідача.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав неналежності відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 247, 283-285 КУпАП України, ст.ст. 242-246,250, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 186 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. При цьому, відповідно до п. 15.5.п.15 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення рішення.
Суддя Іван ІЛЬТЬО