8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3142/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Жилко С.Є. (в залі суду)
відповідача: Литвиненко С.С. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (Україна, 61007, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, код ЄДРПОУ 040859243),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРПЕТУУМ СОЛЮШН» (Україна, 61071, місто Харків, шосе Карачівське, будинок 44, код ЄДРПОУ 40937121),
про стягнення заборгованості,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
До Господарського суду Харківської області надійшов позов Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перпетуум Солюшн», про стягнення за період з 15.12.2020 по 28.02.2022 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 11 944 340,06 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/3142/25 визначено суддю Юрченко В.С.
04.09.2025 ухвалою Господарського суду Харківської області позовну заяву Харківської міської ради залишено без руху.
В межах встановленого судом процесуального строку, 09.09.2025 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків (№ 20640).
10.09.2025, ухвалою господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3142/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3142/25 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 06.10.2025.
26 вересня 2025 року до Господарського суду Харківської області через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22331).
03 жовтня 2025 року до Господарського суду Харківської області через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22937).
06 жовтня 2025 року ухвалами, які занесені до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи відзив (вх. № 22331 від 26.09.2025 року) та відповідь на відзив (вх. № 22937 від 03.10.2025 року).
06.10.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 20.10.2025.
10 жовтня 2025 року до Господарського суду Харківської області через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23542).
20 жовтня 2025 року ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23542).
20.10.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справи до судового розгляду по суті на 03.11.2025.
03.11.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено відкласти розгляд справи по суті на 17.11.2025.
17.11.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено про перерву в судовому засіданні до 01.12.2025
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 01.12.2025 представник позивача підтримав позов. Представник відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 01.12.2025 проти задоволення позову заперечував.
01.12.2025 суд, відповідно до частини 1 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення ухвалення та проголошення судового рішення до 10.12.2025.
Згідно з частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд прийняв рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 10.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив позицію позивача та відповідача, які ґрунтуються на наступному.
Позиція позивача.
Позивач позов обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перпетуум Солюшн» у період з 15.12.2020 по 28.02.2022 використовував земельні ділянки без правовстановлюючих документів по шосе Карачівському, 44 у Харкові з кадастровими номерами: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002: 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 з метою обслуговування належних йому нежитлових приміщень, внаслідок чого зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, що позбавило позивача права одержувати дохід у вигляді орендної плати за землю, тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача. За розрахунком позивача, сума безпідставно збережених коштів за період з 15.12.2020 по 28.02.2022 становить 11 944 340,06 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх.№22937 від 03.10.2025), в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідач помилково стверджує, що він користується земельними ділянками на підставах, встановлених договором оренди землі від 12.07.2004 укладеного між АТЗТ «Харківський коксовий завод» і Харківською міською радою, оскільки при набутті 15.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Перпетуум Солюшн» права власності на нежитлові будівлі, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 за адресою місто Харків, Карачівське шосе, 44 заміна сторони в по договору оренди землі не відбулась, оскільки попередній набувач об"єктів нерухомого майна, ЗАТ «Сбербанк Росії» (25.09.2019 по 14.12.2020), не зареєстрував в передбаченому законом порядку право оренди землі від 12.07.2004, тому цей договір є таким що припинив свою дію.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки з урахуванням вимог ч.2 ст.120 ЗК України з моменту набуття ним права власності на нежитлові будівлі, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 за адресою місто Харків, Карачівське шосе, 44 (15.12.2020) до нього перейшло право користування земельною ділянкою на умовах і в обсягах, що були у попереднього користувача цієї земельної ділянки, ЗАТ «Сбербанк Росії», а саме, на підставі договору оренди землі, укладеного 12.07.2004 року між АТЗТ «Харківський коксовий завод» і Харківською міською радою, оскільки строк дії цього договору є до 01.01.2053 року. На думку відповідача, зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки відносини у даній справі є суто договірними, а не кондикційними, тому позовні вимоги є безпідставнимм та не обґрунтованими.
Відповідач вважає, що він, як новий власник нерухомого майна, яке розташовано на земельних ділянках за кадастровими номерами: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004, набув повний обсяг прав орендаря земельної ділянки за договором оренди землі від 12.07.2004.
Крім того, ТОВ «Перпетуум Солюшн» 07.02.2022 зверталося до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради з заявою про обстеження земельних ділянок (копія додається) загальною площею 17,2064 га, що знаходяться за адресою: місті Харків, Карачівське шосе, 44 з метою здійснення заміни сторони в договорі оренди від 12.07.2004.
Відповідач зазначає, що реєстраційна дія щодо відображення змін сторони договору оренди землі від 12.07.2004 була здійснена 24.01.2024 на підставі заяви ТОВ «Перпетуум Солюшн» відносно усіх 5 земельних ділянок, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав № 362995884, № 363001301, №363007396, № 363011116 та № 362978232 від 24.01.2024.
Відповідач не погоджується з позивачем щодо розрахунку суми до стягнення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішеннями Харківської міської ради від 24.09.2003 № 187/03 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» та від 28.04.2004 № 54/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» АТЗТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» надано в оренду земельні ділянки (кадастрові номери: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004) загальною площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу строком до 01.01.2053 року.
12.07.2004 року між Харківською міською радою (далі за текстом - орендодавець/позивач) та Акціонерним товариством закритого типу «Харківський коксовий завод» (далі за текстом - орендар) укладено договір оренди землі (далі за текстом - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несількогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться місті Харків, вулиця Карачівське шосе, 44.
У пункті 2 договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,2064 га, у тому числі під забудовою 2,8661 га, інших угідь 14,3403 га.
Згідно пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендареві на праві колективної власності - нежитлові будівлі згідно свідоцтва про право власності від 10.01.2001, виданого на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 09.01.2001 № 14, а також інші об'єкти інфраструктури.
Згідно пункту 8 договору, договір укладено строком до 01.01.2053 року.
Сторонами було погоджено розмір орендної плати за кожну земельну ділянку та пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно пункту 13 договору сторони погодили випадки для зміни розміру орендної плати.
У відповідності до пункту 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно пункту 43 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 12.07.2004 року за №7919/04.
У плані земельної ділянки до договору визначено кадастрові номери земельних ділянок: 6310137900:10:002:0003 (16,200 га); 6310137900:10:001:0002 (0,3438 га); 6310137900:10:001:0003 (0,5517 га); 6310137900:10:001:0004 (0,0979 га); 6310137900:10:002:0004 (0,0130 га).
25.07.2011 між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» укладено договір про зміну договору оренди землі, відповідно до якого сторони внесли зміни до договору оренди землі, визначивши новий розмір нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та новий розмір орендної плати, який встановлений на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням проведеної індексації.
Вказаний договір про зміну договору оренди землі пройшов державну реєстрацію в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель 21.11.2011.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.08.2025 № 441203832, право власності на цілісний майновий комплекс по шосе Карачівському, 44 у місті Харкові зареєстровано на:
1) нежитлову будівлю літ. «БХ-2» загальною площею 131,6 кв. м.:
- з 27.11.2007 по 12.02.2017 за ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2007 № 3571;
- з 13.02.2017 по теперішній час за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі акту приймання передачі нерухомого майна від 30.01.2017, розподільчого балансу від 12.10.2015;
15.02.2017 об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з об'єднанням.
2) нежитлову будівлю літ. «К4-2» загальною площею 350,2 кв .м.:
- з 09.03.2010 по 12.02.2017 за ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2007 № 3571;
- з 13.02.2017 за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі свідоцтва про право власності від 22.02.2010;
15.02.2017 об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з об'єднанням.
3) нежитлову будівлю літ. «БЧ-2» загальною площею 572,1 кв. м.:
- з 26.09.2007 по 12.02.2017 за ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2007 № 3571;
- з 13.02.2017 за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.02.2017, розподільчого балансу від 12.10.2015;
15.02.2017 об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з об'єднанням.
4) нежитлову будівлю літ. «АЧ-2» загальною площею 207,7 кв. м.:
- з 27.11.2007 по 12.02.2017 за ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2007 № 3573;
- з 13.02.2017 за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017, розподільчого балансу від 12.10.2015;
5) нежитлову будівлю літ. «БЦ-2» загальною площею 619,5 кв. м. 3 13.02.2017 за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017, розподільчого балансу від 12.10.2015; 15.02.2017 об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з об'єднанням.
6) нежитлові будівлі літ. «АЭ-2», літ. «АЮ-1», літ. «АЯ-3», літ. «АШ-2», літ. «АЩ-1», літ. «АМ-1», літ. «АН-5», літ. «АП-1», літ. « 3-1», літ. «АТ-1», літ. «АС-2», літ. «АР-1», літ. «АО-3», літ. «АФ-1», літ. «АХ-2», літ. «АЦ-2», літ. «С1», літ. «АЛ-2», літ. «АА-1», літ. «АБ-3», літ. «АГ-2», літ. «Ю-1», літ. «АД-1», літ. «АЖ-3», літ. «АЗ-1», літ. «АК-1», літ. «АЕ-2», літ. «АВ-1», літ. «Л-3», літ. «АИ2», літ. «БУ-1», літ. «БТ-1», літ. «БР-2», літ. «БС-2», літ. «БФ-1», літ. «БО-1», літ. «БН-6», літ. «М-2», літ. «БЛ-1», літ. «БГ-1», літ. «БД-1», літ. «БК-4», літ. «БВ-1», літ. «К-2», літ. «БЖ-1», літ. «БИ-1», літ. «БЗ-1», літ. «БМ-5», літ. «Э-2», літ. «БА2», літ. «Н-2», літ. «Ф-1», літ. «БЕ-1», літ. «Ч-2», літ. «БП-3», літ. «Х-1», літ. «О1», літ. «Р-1», літ. «У-2», літ. «ББ-1», літ. «П-3», літ. «Щ-2», літ. «Ц-1», літ. «И-1», літ. «АЕ-», з 13.02.2017за ПРАТ «СКЗ», який є правонаступником ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017, розподільчого балансу від 12.10.2015;
15.02.2017 об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з об'єднанням.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 13.01.2017 ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» передав, а ПРАТ «СКЗ», як його сингулярний правонаступник, прийняв у власність нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: місто Харків, шосе Карачівське, 44, які належали ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на праві власності на підставі дублікатів договорів купівлі-продажу від 17.10.2007 № № 3573, 3571, від 29.12.2005 № 5420, від 30.09.2005 № 4334.
Згідно висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна від 13.02.2017 була змінена літерація вищезазначених нежитлових будівель.
7) цілісний майновий комплекс: громадський будинок їдальня, клуб (літ. «А») площею 1 331,60 кв. м; виробничий будинок Насосна (літ. «Б»), площею 183,30 кв. м; виробничий будинок Побутовий КТР (літ. «Г»), площею 1 138,80 кв. м; виробничий будинок Механічні майстерні (літ. «Д»), площею 407,40 кв. м; виробничий будинок Проходна (літ. «Е»), площею 17,80 кв. м; виробничий будинок Будівля сумісних установок (літ. « 3»), площею 534,20 кв. м; виробничий будинок Будівля насосної трубчатої печі (літ. «Л»), площею 14,40 кв. м; виробничий будинок Слюсарна майстерня (літ. «М»), площею 539,20 кв. м; виробничий будинок Відділ механічного випробування кокса (коксосортировка (літ. «О»), площею 74,80 кв. м; виробничий будинок Будівля конденсації та уловлювання (літ. «Р»), площею 252,40 кв. м; виробничий будинок Насосна (конденсатна) (літ. «Т»), 48,40 кв. м; виробничий будинок Гідроочистка (літ. «Ф»), площею 315,10 кв. м; виробничий будинок Стара коксосортировка (літ. «Х»), площею 255,20 кв. м; виробничий будинок Контрольно-вимірювальні прилади (літ. «Ц»), площею 12,40 кв. м; виробничий будинок Електрозварювання (літ. «Ч»), площею 89,10 кв. м; виробничий будинок Бензольна установка (літ. «Щ»), площею 158,40 кв. м; виробничий будинок Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-5, 20-22, I, III, 2-го поверху №№ 1-11, 19-22, І в літ. «Ю», площею 744,40 кв. м; виробничий будинок Гараж Бокс № 3 (літ. «Я»), площею 67,10 кв. м; виробничий будинок Будівля коксопробної (літ. «А1»), площею 172,20 кв. м; виробничий будинок Блок дослідних установок (БХУ) (літ. «Б1»), 234,20 кв. м; виробничий будинок Вуглепідготовка; подрібнювально-дозувальне відділення (літ. «В1»), площею 2 609,90 кв. м; виробничий будинок Вуглепідготовка; вуглепробна (літ. «Г1»), площею 360,10 кв. м; виробничий будинок Насосна тушильної башні (літ. «ДІ»), площею 17,90 кв. м; виробничий будинок Насосна зворотної води (літ. «Є1»), площею 203,20 кв. м; виробничий будинок Слюсарна майстерня літ. «Е1»), площею 232,50 кв. м; виробничий будинок Нова коксосортировка (літ. «Ж1»), площею 848,80 кв. м; виробничий будинок Слюсарна майстерня цеху уловлювання (літ. « 31»), площею 106,30 кв. м; виробничий будинок Телефонна станція (літ. «К1»), площею 990,10 кв. м; виробничий будинок Насосна артезіанська скважина № 3 (літ. «ЛІ»), площею 34,30 кв. м; виробничий будинок Скважина № 4 (літ. «М1»), площею 35,40 кв. м; виробничий будинок Склад вогнетривів (літ. «Н1»), площею 270,60 кв. м; виробничий будинок Побутовий корпус уловлювання (літ. «О1»), площею 89,50 кв. м; виробничий будинок Парокотельня (літ. «ПІ»), площею 2 336,20 кв. м; виробничий будинок Будівля постдіагностики (літ. «P1»), площею 64,70 кв. м; виробничий будинок Диспетчерська транспортного цеху (літ. «С1»), площею 55,70 кв. м; виробничий будинок Будівля автогаражу (літ. «ТІ»), площею 554,90 кв. м; виробничий будинок Паровозне депо (літ. «У1»), площею 505,70 кв. м; виробничий будинок Побутові приміщення автоділянки (літ. «Ф1»), площею 490,90 кв. м; виробничий будинок Лабораторія (літ. «Ч1»), площею 799,20 кв.м; виробничий будинок Електро-майстерня (літ. «Ш1»), площею 142,30 кв. м; виробничий будинок Склад енергоцеху (літ. «Ю1»), площею 72,80 кв. м; 4 виробничий будинок Склад вогнетривів (літ. «Я1») площею 181,50 кв. м; виробничий будинок Склад (літ. «А2»), площею 765,40 кв.м; виробничий будинок Заводоуправління (літ. «Б2») площею 848,20 кв. м; виробничий будинок Прохідна, душові (літ. «В2»), площею 921,40 кв. м; виробничий будинок Ремонтно-будівельний цех (літ. «Г2»), площею 122,50 кв. м; виробничий будинок Склад (літ. «Д2»), площею 373,30 кв. м; виробничий будинок Споруда збірного відділення (літ. «Е2»), площею 612,50 кв. м; виробничий будинок Автогараж (літ. «Є2»), площею 431,40 кв. м; виробничий будинок РМЦ-2 (літ. «Ж2»), площею 369,70 кв. м; виробничий будинок РМЦ-1 (літ. « 32»), площею 1 880,40 кв. м; виробничий будинок Електропідстанція (літ. «К2»), площею 613,00 кв. м; виробничий будинок Споруда гильотинних ножиць (літ. «Л2»), площею 164,10 кв. м; виробничий будинок Пожежне депо, побутові енергоцеха (літ. «М2»), площею 255,60 кв. м; виробничий будинок Нежитлові приміщення (літ. «Н2»), площею 1 391,20 кв. м, (опис яких вказано у відомостях про складові частини літ. «Н2»); виробничий будинок Нежитлова будівля (літ. «О2»), площею 619,50 кв. м; виробничий будинок Будівля встановлення активованого вугілля (літ. «П2»), площею 207,70 кв. м; виробничий будинок Побутовий корпус улавлювання (літ. «Р2»), площею 131,60 кв. м; виробничий будинок Нежилое строение (літ. «С2»), площа 572,10 кв. м; виробничий будинок Медичний пункт (літ. «Т2»), площею 350,20 кв. м; виробничий будинок Продуктово-промтоварний склад (літ. «В»), площею 335,80 кв. м; виробничий будинок Склад твердої сировини (літ. «Є»), площею 295,70 кв. м; виробничий будинок Склад реактивів (літ. «Ж»), 132,50 кв. м за адресою: м. Харків, шосе Карачівське, 44 зареєстроване:
- з 15.02.2017 по 24.09.2019 за ПРАТ «СКЗ» на підставі акту приймання передачі нерухомого майна від 13.02.2017 № б/н; рішення одноосібного акціонера ПРАТ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» від 13.02.2017 № б/н; технічного паспорта від 13.02.2017 № б/н; акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2017 № б/н; розподільного балансу від 12.10.2015 № б/н; висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна від 13.02.2017 № б/н;
- з 25.09.2019 по 14.12.2020 за ЗАТ «Сбербанк Росії» на підставі договору про внесення змін № 1, від 30.12.2013 № 6888; звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 30.07.2019 № б/н; вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору в порядку статті 35 ЗУ «Про іпотеку» № 12591/4/06-2; договору про внесення змін № 2, від 14.05.2014 № 2219; договору іпотеки від 13.09.2012 № 5139;
- з 15.12.2020 по теперішній час за ТОВ «Перпетуум Солюшн» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 30.01.2020 № 178; договору про внесення змін № 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 30.01.2020 № 180; договору про внесення змін № 2 до Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 29.04.2020 № 740; договору про внесення змін № 3 до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 13.08.2020 № 1822; договору про внесення змін № 4 до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 15.12.2020 № 2655; акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.12.2020 №№ 2657, 2658; договору про проведення розрахунку за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06-2/20 від 15.12.2020 № 2656 (інформаційна довідка додається).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2020 № 237171462 право власності на об'єкт нерухомого майна, цілісний майновий комплекс, а саме: громадський будинок їдальня, клуб (літ. «А»), 1331,6 кв. м; Виробничий будинок Насосна (літ. «Б»), 183,3 кв. м; Виробничий будинок Побутовий КТР (літ. «Г»), 1138,8 кв. м; Виробничий будинок Механічні майстерні (літ. «Д»), 407,4 кв. м; Виробничий будинок Проходна (літ. «Е»), 17,8 кв. м. Виробничий будинок Будівля сумісних установок (літ.3), 534,2 кв. м; Виробничий будинок Будівля насосної трубчатої печі (літ. «Л»), 14,4 кв. м; Виробничий будинок Слюсарна майстерня (літ. «М»), 539,2 кв. м; Виробничий будинок Відділ механічного випробування кокса (коксосортировка (літ. «О»), 74,8 кв. м; Виробничий будинок Будівля конденсації та уловлювання (літ. «Р»), 252,4 кв. м; Виробничий будинок насосна (конденсатна) (літ. «Т»), 48,4 кв. м; Виробничий будинок Гідроочистка (літ. «Ф»), 315,1 кв. м; Виробничий будинок Стара коксосортировка (літ. «Х»), 255,2 кв.м; Виробничий будинок Контрольно-вимірювальні прилади (літ. «Ц»), 12,4 кв. м; Виробничий будинок Електрозварювання (літ. Ч), 89,10 кв. м; Виробничий будинок Бензольна установка (літ. «Щ»), 158,4 кв. м; Виробничий будинок Нежитлові приміщення (літ. «Ю»), 744,4 кв. м, складовими частинами якого є нежитлові приміщення 1-го поверху №6-19, 11, 2-го поверху №12-18, ІІ в літері «Ю». Виробничий будинок Гараж Бокс № 3 (літ. «Я»), 67,1 кв. м, Виробничий будинок Будівля коксопробної (літ. «А1»), 172,2 кв. м; Виробничий будинок Блок дослідних установок (БХУ)(літ. «Б1»), 234,2 кв. м; Виробничий будинок Вуглепідготовка, подрібнювально-дозувальне відділення (літ. «В1»), 2609,9 кв. м, Виробничий будинок Вуглепідготовка, вуглепробна (літ. «Г1»), 360,1 кв. м; Виробничий будинок Насосна тушильної башні (літ. «Д1»), 17,9 кв. м; Виробничий будинок Насосна зворотної води (літ. Є1) 203,2 кв. м; Виробничий будинок Слюсарна майстерня (літ. Е1), 232,5 кв. м Виробничий будинок Нова коксосортировка (літ. Ж1), 848,8 кв. м, Виробничий будинок Слюсарна майстерня цеху уловлювання (літ 31), 106,3 кв. м; Виробничий будинок Телефонна станція (літ. «К1»), 990,1 кв. м, Виробничий будинок Насосна артезіанська скважина №3 (літ. Л1), 34,3 кв. м; Виробничий будинок Скважина №4 (літ. «М1»), 35,4 кв.м; Виробничий будинок Склад вогнетривів (літ. «Н1»), 270,6 кв. м, Виробничий будинок Побутовий корпус уловлювання (літ. 01), 89,5 кв. м; Виробничий будинок Парокотельня (літ. «П1»), 2336,2 кв. м, Виробничий будинок Будівля постдіагностики (літ. Р1), 64,7 кв. м, Виробничий будинок Диспетчерська транспортного цеху (літ. «С1»), 55,7 кв. м, Виробничий будинок Будівля автогаражу (літ. «Т1»), 554,9 кв. м; Виробничий будинок Паровозне депо (літ. У1), 505,7 кв. м, Виробничий будинок Побутові приміщення автоділянки (літ. Ф1), 490,9 кв. м; Виробничий будинок Лабораторія (літ. Ч1), 799,2 кв. м; Виробничий будинок Електро-майстерня (літ. «Ш1»), 142,3 кв. м, Виробничий будинок Склад енергоцеху (літ. Ю1), 72,8 кв. м, Виробничий будинок Склад вогнетривів (літ. «Я1»), 181,5 кв. м; Виробничий будинок Склад (літ. «А2»), 765,4 кв. м; Виробничий будинок Заводоуправління (літ. «Б2»), 848,2 кв. м, Виробничий будинок Прохідна, душові (літ. «В2»), 921,4 кв. м; Виробничий будинок Ремонтно-будівельний цех (літ. «Г2»), 122,5 кв. м; Виробничий будинок Склад (літ. «Д2»), 373,3 кв. м; Виробничий будинок Споруда збірного відділення (літ. «Е2»), 612,5 кв. м, Виробничий будинок Автогараж (літ. «Є2»), 431,4 кв. м; Виробничий будинок РМЦ-2 (літ.Ж2), 369,7 кв. м, Виробничий будинок РМЦ-1 (літ. « 32»), 1880,4 кв. м; Виробничий будинок Електропідстанція (літ. «К2»), 613,0 кв. м; Виробничий будинок Споруда гильотинних ножиць (літ. «Л2»), 164,1 кв. м; Виробничий будинок Пожежне депо, побутові енергоцеха (літ. М2), 255,6 кв. м Химкорпус (цех уловлювання), (літера «Н2») 1391,2 кв. м, складовими частинами якого є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 20-22, І, ІІІ, 2-го поверху № 1-11, 19-22, І в літері «Н2»; Виробничий будинок нежитлова будівля (літ. « 02»), 619,5 кв. м, Виробничий будинок Будівля встановлення активованого вугілля (літ. «П2»), 207,7 кв. м; Виробничий будинок Побутовий корпус улавлювання (літ. «Р2»), 131,6 кв. м, Виробничий будинок Нежилое строение (літ. «С2»), 572,1 кв. м, Виробничий будинок Медичний пункт (літ. «Т2»), 350,2; із складовими частинами об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлові прим. 1-го поверху №1-5, 20-22, I, III, 2-го поверху № 1-11, 19-22, І в літ. «Ю», загальна площа (кв. м): 744.4 нежитлові прим. 1-го поверху № 6-19, 1, 2-го поверху №12-18, І в літ. «Н2» Загальна площа (кв. м): 1391.2 в місті Харків, Карачівське шосе, 44 зареєстроване за ТОВ «Перпетуум Солюшн» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19/БД06- 2/20, серія та номер 178.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 за адресою: м. Харків, шосе Карачівське, 44.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2020 № HB-0004384192020 площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:10:002:0003) складає 16,2000 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.07.2004. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2020 № HB-0004385012020 площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:10:001:0002) складає 0,3438 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.07.2004. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2020 № HB-0004385172020 площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:10:0012:0003) складає 0,5517 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.07.2004. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2020 № НB-0004385262020 площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:10:001:0004) складає 0,0979 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.07.2004. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2020 № HB-0004384922020 площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:10:002:0004) складає 0,0130, га, дата державної реєстрації 6 земельної ділянки - 12.07.2004. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських, допоміжних будівель і споруд та складу.
Згідно із Витягами з Державного реєстру речових прав № 362995884, № 363001301, № 363007396, № 363011116 та № 3 62978232 від 24.01.2024 року, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.25 року № 444882947, № 444882780, № 444882656, № 444882468, № 444882301 ТОВ «Перпетуум Солюшн» з 15.12.2020 року по теперішній час використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у місті Харкові в якості орендаря за договором оренди від 12.07.2004.
24.01.2024 відносно усіх 5 земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у місті Харкові, було проведено Валківською міською радою Харківської області реєстраційну дію згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71253340 від 24.01.2024 право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 12.07.2004 строком закінчення дії 31.12.2052р., що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав № 362995884, № 363001301, №363007396, № 363011116 та № 362978232 (а.с.121-123 т.1).
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 20.01.2025 № 1157/5/20-40-04-07-12 ТОВ «Перпетуум Солюшн» плату за земельні ділянки з кадастровим номером: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004 площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у м. Харкові за спірний період не декларувало та не сплачувало.
Харківська міська рада при зверненні до суду з позовом, зокрема, вказує, що користування земельними ділянками загальною площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у місті Харкові (кадастрові номери: 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004) на підставі договору оренди землі від 12.07.2004, зареєстрованого 12.07.2004 за № 7203/04 до ТОВ «Перпетуум Солюшн» від попереднього набувача об"єктів нерухомого майна, ЗАТ «Сбербанк Росії» (25.09.2019 по 14.12.2020) не перейшло, оскільки ЗАТ «Сбарбанк Росії» у встановленому законом порядку не перереєструвало за собою право оренди за договором землі від 12.07.2004, у зв'язку з чим цей договір припинив свою дію.
Тому, на думку позивача, ТОВ «Перпетуум Солюшн» з 15.12.2020 по теперішній час використовує земельні ділянки (кадастрові номери: 6310137900:10:002:0003; 7 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004) загальною площею 17,2064 га по шосе Карачівському, 44 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125, 126 Земельного кодексу України та без здійснення плати за їх використання.
Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з 15.12.2020 по 28.02.2022 на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.04.2020р. № 2766/176-20, від 03.04.2020р.№2765/176-20, від 03.04.2020р. № 2767/176-20, від 03.04.2020р. № 2759/176-20, від 28.04.2020 № 3165/176-20 (а.с.69-73, т.1) згідно з яким ТОВ «Перпетуум Солюшн» має сплатити на користь Харківської міської ради 11 944 340,06 грн, що послугувало підставою для звернення позивачем до суду.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом спору в цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв'язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати.
Підставою позову слугує нормативне посилання на статті 1212-1214 ЦК України.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, врегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема статті 1212 ЦК України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 у справі № 911/1101/21, від 06.06.2022 у справі №903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачає, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, положення глави 15, статтей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статтей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Судом встановлено, що 12.07.2004 року між Харківською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Харківський коксовий завод» укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в місті Харків, вулиця Карачівське шосе, 44, загальною площею 17,2064 га, з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004, строком до 01.01.2053.
Даний договір пройшов визначену законом державну реєстрацію 12.07.2004 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Таким чином, державна реєстрація речового право, згідно з договором оренди від 12.07.2004 відбулось 12.07.2004 реєстраційний № 7919/04.
Тобто, з 12.07.2004, в день державної реєстрації договору оренди від 12.07.2004, Акціонерне товариство закритого типу «Харківський коксовий завод» набуло речове право оренди земельної ділянки, яка знаходиться в місті Харків, вулиця Карачівське шосе, 44, загальною площею 17,2064 га, з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003; 6310137900:10:001:0002; 6310137900:10:001:0003; 6310137900:10:001:0004; 6310137900:10:002:0004.
Згідно з підпунктом а) пункту 38 договору оренди від 12.07.2004, що укладений між Харківською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Харківський коксовий завод», дія договору припиняється, в тому числі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Таким чином, умовами договору сторони визначили алгоритм дій для припинення строку дії договору.
В той же час, на підставі пункту 8 договору оренди землі від 12.07.2004, цей договір є чинним до 01.01.2053.
Як свідчать матеріали справи, на земельних ділянках, які є предметом договору оренди землі від 12.07.2004, розташований цілісний майновий комплекс за адресою: м. Харків, шосе Карачівське, 44, який належав Акціонерному товариству закритого типу «Харківський коксовий завод» на підставі дублікатів договорів купівлі-продажу від 17.10.2007 №№ 3573, 3571, від 29.12.200 № 5420, від 30.09.2005 № 4334.
В подальшому, 13.07.2017 ПРАТ «Харківський коксовий завод» передав, а ПРАТ «СКЗ», як його сингулярний правонаступник, прийняв у власність нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: місто Харків, шосе Карачівське, 44, які належали ПРАТ «Харківський коксовий завод» на праві власності на підставі дублікатів договорів купівлі-продажу від 17.10.2007 № № 3573, 3571, від 29.12.2005 № 5420, від 30.09.2005 № 4334.
З 25.09.2019 по 14.12.2020 цілісний майновий комплекс за адресою: м. Харків, шосе Карачівське, 44, перебував у власності ЗАТ «Сбербанк Росії» (номер запису про право власності 33399325), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2020 року, індексний №235185675.
15.12.2020 року, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №19/БД06-2/20 право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Харків, Карачівське шосе, 44 та розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003, 6310137900:10:001:0002, 6310137900:10:001:0003, 6310137900:10:001:0004, 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га перейшло до ТОВ «Перпетуум Солюшн», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.12.2020 року, індексний № 237171462.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки.
Відповідно, новий власник об"єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов"язанні.
Після відчуження об"єкту нерухомості попередній власник не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов"язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.
При цьому, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 23.05.2019 у справі № 922/109/18, від 18.04.2019 у спрві № 913/210/18, від 27.02.2019 у справі 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 07.11.2018 у справі 910/20774/17.
Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.
Згідно з пунктом 40 договору оренди від 12.07.2004 перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення нового договору оренди з новим власником будівель та споруд.
Таким чином, на час розгляду справи судом, договір оренди від 12.07.2004 позивачем не розірваний, більше того в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003, 6310137900:10:001:0002, 6310137900:10:001:0003, 6310137900:10:001:0004, 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га за ТОВ «Перпетуум Солюшн». Реєстраційна дія позивачем не оспорювалась.
Таким чином, у даному випадку, суд встановлено, що договір оренди землі від 12.07.2004 є чинним зі строком діі до 01.01.2053 та в силу положень ч.1 ст.377 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України, ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" має місце автоматичне набуття права оренди земельних ділянок за адресою: місто Харків, Карачівське шосе, 44 з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003, 6310137900:10:001:0002, 6310137900:10:001:0003, 6310137900:10:001:0004, 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га по-перше, від ПРАТ "Харківський коксовий завод" до Закритого акціонерного товариства «Сбербанк Росії», і по- друге, від Закритого акціонерного товариства «Сбербанк Росії» до ТОВ «Перпетуум Солюшн», за договором оренди від 12.07.2004 за № 7919/04, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки її попереднім орендарем - з 25.09.2019 ПрАТ "Харківський коксовий завод", а з 15.12.2020 Закритим акціонерним товариством «Сбербанк Росії».
Таким чином, відповідач із достатньою правовою підставою користується земельними ділянками з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003, 6310137900:10:001:0002, 6310137900:10:001:0003, 6310137900:10:001:0004, 6310137900:10:002:0004 за адресою: м. Харків, шосе Карачівське, 44, а саме на підставі договору оренди землі від 12.07.2004, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 12.07.2004 № 7919/04 .
В заявах по суті справи та в судових засіданнях позивач наполягає на тому факті, що договір оренди від 12.07.2004 є припиненим, у зв'язку з чим не має юридичних наслідків для відповідача.
З даною позицією позивача суд не може погодитись в силу того, що в матеріалах справи відсутні жодні докази вчинення юридично значимих дій як позивачем, так і Акціонерним товариством закритого типу «Харківський коксовий завод», щодо закінчення орендних правовідносин по договору оренди від 12.07.2004 року, шляхом повернення земельної ділянки від орендаря орендодавцю, як-то передбачено пунктом 21 договору оренди від 12.07.2004.
При цьому, позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів передачі земельних ділянок в землі запасу після переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ «Перпетуум Солюшн» від Закритого акціонерного товариства «Сбербанк Росії» (15.12.20202). Іншого матеріали справи не містять.
Також безпідставними є доводи Харківської міської ради про те, що ТОВ «Перпетуум Солюшн» не набуло права оренди земельної ділянки після набуття права власності на нежитлові будівлі, які розташовані на ній, оскільки не здійснило державну реєстрацію права оренди.
Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушення відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це майно. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17.
Разом з тим, Харківська міська рада звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, та обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 11 944 340,06 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої ТОВ «Перпетуум Солюшн» орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого Харківська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК Українипередбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1212 ЦК України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна (глава 83 ЦК України) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Оскільки, як зазначалось, з набуттям ТОВ «Перпетуум Солюшн» права власності на майновий комплекс за адресою: місто Харків, шосе Карачівське, 44 та розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0003, 6310137900:10:001:0002, 6310137900:10:001:0003, 6310137900:10:001:0004, 6310137900:10:002:0004 загальною площею 17,2064 га, у останнього, як і в попереднього землекористувача, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати, на умовах і в обсягах, визначених у договорі оренди землі від 12.07.2004 та зареєстрованого 12.07.2004 за № 7919/04.
Як встановлено судом, позивач обгрунтовуючи свою позицію по справі, посилається на Постанову ВС від 28.02.2020 року у справі № 913/169/18. Проте, вказана судова справа, та відповідно, застосування висновків у ній не є релевантними, оскільки стосуються інших фактичних обставин та правової природи правовідносин, оскільки у справі, на яку посилається позивач, не відбулась первинна реєстрація договору оренди за первісним землекористувачем, тобто, за продавцем будівлі. Продаж нерухомого майна первісним землекористувачем відбувся до реєстрації договору оренди вперше (продаж будівлі відбувся 21.03.2014 року, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки відбулася 08.04.2014 року), то ж фактично у первісного землекористувача не виникло право оренди на момент продажу будівлі, що відповідно і не могло стати передумовою виникнення такого права у нового власника об'єкта нерухомості.
Судова практика, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі № 922/3797/21, на яку посилається позивач, є також нерелевантною у даних правовідносинах з огляду, як на припинення договорів оренди на момент набуття у власність нерухомого майна, так і на не дослідження з урахуванням фактичних обставин справи судами моменту придбання нерухомого майна і ланцюга відчуження цього майна до набуття його у власність продавця нерухомого майна відповідачу.
Постанова Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 916/2595/22 також не може бути застосована до спірних відносин, оскільки згідно з обставинами справи, на яку посилається позивач, в момент переходу права власності на нерухоме майно, договір оренди був припинений згідно з умовами цього ж договору.
Виходячи з обставин цієї справи, єдиним належним способом захисту прав у спірних правовідносинах є позовна вимога про стягнення з відповідача орендної плати по договору оренди від 12.07.2004. Між тим, така позовна вимога в межах даної справи позивачем не заявлена.
Таким чином, судом встановлено, що заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, останні, відповідно, не підлягають і розгляду по суті, адже обрання неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі № 5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі № 914/1191/20.
Відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 916/4532/24, від 13.06.2024 у справі №924/620/23 та від 07.02.2024 у справі № 925/1368/22).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги не є належними та ефективними способами захисту, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Інші аргументи сторін не можуть слугувати підставою для зміни висновку суду, оскільки стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.12.2025.
Суддя В.С. Юрченко