Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3667/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
доФізичної особи-підприємця Алексенко Карини Олександрівни
простягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Алексенко К.О., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати станом на січень 2025 у розмірі 88.253,29 грн, пеню за період з листопада 2022 до серпня 2023 у розмірі 23.320,92 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 з урахуванням малозначності справи №922/3667/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
06.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №25793/25), в якому визнає свій обов'язок зі сплати орендної плати та зазначає про повну сплату заборгованості в розмірі 88.253,29 грн. Також, посилаючись на обставини, котрі не залежали від її воли, просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 99,99%. Окрім цього зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у сумі 20.000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
12.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №26296/25), в якій не погоджується з клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій (пені) на 99%, а також зазначає, що розрахунок судових витрат, який наведений у позовній заяві (20.000,00 грн) є попереднім (орієнтовним).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між КЗОЗ "ХМКЛ №27" та ФОП Алексенко К.О. був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 29.12.2009 №4049 (далі - Договір).
В подальшому Додатковими угодами до Договору сторонами вносилися зміни до нього. Зокрема, згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-04-21-000008-2 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради як орендодавцем та ФОП Алексенко К.О. як орендарем була підписана Додаткова угода від 11.06.2021 №16, згідно з якою Договір був викладений в новій редакції.
У відповідності до Розділу І "Змінювані умови договору" об'єктом оренди є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-53 площею 9,2 кв. м, 2-го поверху №1-:-14 площею 292,1 кв. м та 67/100 частин приміщень 1-го поверху №1-51, 1-52 площею 10,4 кв. м, загальною площею 311,7 кв. м в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 249/80 літ. "А-2" (пункт 4.1.).
Згідно з пунктом 8.1. Розділу І "Змінювані умови договору" місячна орендна плата становить 12.412,00 грн без ПДВ. Розмір авансового внеску орендної плати - 24.824,00 грн (пункт 9).
Договір діє до 29.03.2026 (пункт 11.1. Розділу І "Змінювані умови договору").
Відповідно до пункту 14 Розділу І "Змінювані умови договору" розподіл орендної плати станом на дату укладення договору - 100% суми орендної плати до бюджету Харківської міської територіальної громади.
Згідно з пунктом 1.1. Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
Пунктом 3.3. Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" передбачено, що орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади, відповідно до пункту 14 Умов, щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.
У відповідності до пункту 4.1. Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" у разі припинення договору орендар зобов'язаний, зокрема, сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди, пеню (за наявності) орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди.
Листом від 30.05.2024 №3796 позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з прийняття Управлінням наказу від 15.11.2023 №706 нарахування орендної плати та пені за Договором припинено з 02.08.2023. Станом на 30.05.2024 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати та пені, яку позивач запропонував сплатити протягом 10 календарних днів.
В подальшому відповідач повторно звернувся до відповідача з листом від 31.07.2025 №6100, в якому запропонував сплатити наявну заборгованість з орендної плати та пені.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 88.253,29 грн та яка станом на дату звернення з даним позовом залишалася несплаченою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, орендоване майно за Договором оренди є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами пункту 3.3. Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" передбачено, що орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади, відповідно до пункту 14 Умов, щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.
З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду становила 88.253,29 грн.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що після звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області, відповідачем була повністю сплачена заборгованість з орендної плати в розмірі 88.253,29 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.10.2025 №8HKC-1KC8-81E0-TC2E на суму 40.000,00грн та від 16.10.2025 №A4KA-XH4E-B5AX-1BAH на суму 48.253,29 грн.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 88.253,29 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім сум заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з листопада 2022 до серпня 2023 у розмірі 23.320,92 грн.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 3.10. договору, а саме : орендна плата, перерахована несвоєчасноабо не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення ( включаючи день оплати).
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за Договором судом встановлено, що позивачем допущена помилка, а саме: під час нарахування пені за прострочення сплати орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2022 не враховані положення частини шостої статті 232 ГК України (який втратив чинність 28.08.2025). Згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
Суд зазначає, що умови пункту 3.10. договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Застосування в тексті Договору "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (див. пункт 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22).
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що її арифметично правильний загальний розмір становить 21.480,38 грн. В іншій частині (1.840,54 грн) пеня нарахована безпідставно.
Разом із тим, відповідачем і відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99,99%. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тобто, у відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Окрім цього, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Об'єктивно оцінивши даний випадок, суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язання за Договором, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та приймаючи до уваги, що:
1) загальний розмір пені (21.480,38 грн), який розрахований судом, складає 24% (майже четверту частину) від суми заборгованості з орендної плати, та явно є неспівмірним з допущеним порушенням, а також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності;
2) заборгованість з орендної плати в розмірі 88.253,29 грн була повністю погашена відповідачем станом на дату відкриття провадження у справі;
3) неустойка, в даному випадку пеня, є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
4) кризова ситуація, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, призводить до фінансових труднощів як юридичних осіб так і фізичних осіб-підприємців;
5) позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань або погіршення матеріального стану Управління саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору.
Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, на 75% до 5370,10 грн, оскільки зменшення її розміру на 99,99%, як того вимагає відповідач, нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5370,10 грн, в іншій частині пені (16110,28 грн) суд відмовляє. В частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 88.253,29 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 466,36 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (39,96 грн) залишаються за позивачем. Решта судового збору (1.916,08 грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог після надходження на адресу суду відповідного клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Алексенко Карини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) пеню в розмірі 5370,10 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 466,36 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження у справі №922/3667/25 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 88.253,29 грн закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "10" грудня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля