03 грудня 2025 рокуСправа № 921/371/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В.
розглянув заяву б/н від 06.09.2025 (вих. №6299 від 08.09.2025) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про визнання грошових вимог відносно боржника в сумі 7 962 956,35 грн та 4 844,80 грн судового збору
у справі
за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маммон"
про банкрутство
за участі представників:
кредитора: ОСОБА_1 ;
боржника: Шевчук Ю.В., директор;
розпорядника майна: Півторак В.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Маммон"; введено процедуру розпорядження майном; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Півторака В.М.; призначено попереднє засідання суду.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява б/н від 06.09.2025 ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 7 962 956,35 грн та 4 844,80 грн судового збору, яка ухвалою суду призначена до розгляду у попередньому судовому засіданні.
16.09.2025 від розпорядника майна ТОВ "Маммон" Півторака В.М. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н (вх. №6507) від 15.09.2025 про результати розгляду грошових вимог кредитора. Розпорядник майна боржника визнає грошові вимоги ОСОБА_1 та зазначає, що у даного кредитора наявна ознака заінтересованості стосовно боржника, оскільки ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ "Маммон".
В подальшому через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли зокрема:
-30.09.2025 клопотання б/н (вх. №6884) від 30.09.2025 про долучення доказів, а саме: копії рішень ТОВ "Маммон" №№1, 2, 3, наказ №1 на призначення директора та Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу боржника;
-13.11.2025 додаткові пояснення б/н (вх. №7994) від 12.11.2025.
Так, у додаткових поясненнях ОСОБА_1 вказує на те, що рішення №1 від 16.08.2019, №2 від 04.09.2019 та №3/1 від 04.02.2020 вищого органу ТОВ "Мамон" є чинними та не оспорені в судовому порядку, а тому підлягають виконанню як такі, що прийняті учасниками товариства в порядку визначеному законом. Окрім того зазначає, що часткове виконання боржником рішення №3/1 в частині виплати кредитору протягом 2020-2022 років кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок зменшення розміру статутного капіталу боржника в сумі 93 100,00 грн є безпосереднім доказом як визнання цих рішень та наявності волі товариства на їх виконання, так і відсутності волі на їх оспорення. Разом з тим вважає, що невиплачена заборгованість (7 605 900,00 грн кредиторська заборгованість та 356 956,35 грн 3% річних) підтверджені висновком експерта за результатами економічного дослідження №590/22-22 від 09.08.2022 Тернопільського відділення КНДІ судових експертиз та належним чином відображені в бухгалтерському обліку ТОВ "Маммон".
Кредитор ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні підтримав заявлені грошові вимоги з підстав, наведених у заяві та додаткових поясненнях.
Розпорядником майна боржника в попередньому засіданні надано пояснення та зазначено про визнання в повному обсязі заявлених вимог.
Розглянувши в попередньому засіданні заяву про визнання грошових вимог та документи, додані до заяви, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, суд вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
У спірних правовідносинах кредиторські вимоги складаються із основного боргу, річних та судового збору.
Зокрема, за твердженням заявника, ним нараховані 356 956,35 грн річних на борг в сумі 7 605 900,00 грн, що виник внаслідок невиплати в повному обсязі Товариством своєму учаснику належних платежів.
Так, 16.08.2019 рішенням №1 засновано ТОВ "Маммон"; сформовано його статутний капітал в розмірі одна тисяча гривень, який розподілено його наступним чином: ОСОБА_1 володіє часткою статутного капіталу товариства у розмірі 1 000,00 грн, що складає 100% Статутного капіталу. Директором Товариства призначено також ОСОБА_1 .
04.09.2019 учасником ОСОБА_1 прийнято рішення №2, згідно якого збільшено статутний капітал товариства з 1 000,00 грн до 7 700 000,00 грн за рахунок внесення власного нерухомого майна, а саме: будівлі складської дільниці №2, реєстр. н. НОМЕР_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:02:011:0050, реєстр. Н. 331468961101; будівлі виробничого корпусу №1, реєстр. н. 320424161101; земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:02:011:0051, реєстр. н. 331389961101; нежитлового приміщення, реєстр. н. 320405761101; земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:02:011:0049, реєстр. н. 331533261101; земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:02:011:0052, реєстр. н. 331600861101; будівлі, реєстр. н. 320451561101 (п. 1). Також цим рішенням затверджено наступний розподіл часток в статутному капіталі: ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі що складає 100 відсотків статутного капіталу ТОВ "Маммон".
04.09.20219 керуючись рішенням №2, на підставі Акту приймання - передавання б/н учасником ОСОБА_1 було передано а ТОВ "Маммон" прийнято вищезазначене нерухоме майно, загальна вартість якого становить 7 700 000,00 грн.
В подальшому, 01.02.2020 рішенням №3 єдиним учасником ОСОБА_1 вирішено зменшити статутний капітал Товариства до 1 000,0 грн. Також, 04.02.2020 ним прийнято рішення №3/1, згідно якого з врахуванням рішення учасника товариства №2 від 01.02.2020 у зв'язку з проведенням державної реєстрації змін щодо зменшення розміру статутного капіталу боржника з 7 700 000,00 грн до 1000,00 грн у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено термін виплати ТОВ "Маммон" учаснику ОСОБА_1 кредиторської заборгованості в сумі 6 999 000,00 грн - до 31 грудня 2020 року.
На виконання рішення №3/1 від 04.02.2020 року ТОВ "Маммон" протягом 2020-2022 років виплачено кредиторську заборгованість, яка виникла внаслідок зменшення розміру статутного капіталу боржника, в сумі 93 100,00 грн та залишається невиплаченою сума в розмірі 7 605 900 грн, яка включена до складу кредиторських вимог у даній справі.
При цьому суд зважає, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не передбачає обов'язку Товариства виплачувати учаснику кошти, у разі прийняття рішення про зменшення статутного капіталу. Єдина норма законодавства, на яку покликається кредитор як на підставу своїх вимог - стаття 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі Закон №2275-VIII). Вказана норма передбачає право товариства зменшити свій статутний капітал та встановлює, що у разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частини 1 та 2 ст. 19 Закону №2275-VIII). Щодо зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю, які виникають у разі зменшення статутного капіталу, то Закон №2275-VIII передбачає лише обов'язок виконавчого органу такого товариства протягом 10 днів письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про прийняте рішення (ч.3 Закону №2275-VIII). Також Закон №2275-VIII передбачає випадки, у яких у товариства виникає обов'язок щодо виплати учаснику вартості його частки у статутному капіталі. До їх числа зменшення статутного капіталу господарського товариства не віднесено.
Окрім цього, вирішуючи по суті заяву кредитора ОСОБА_1 суд звертає увагу на судові рішення, що набрали законної сили у справах де судами різних інстанцій досліджувалося законність переходу майна за рахунок якого відбулося збільшення статутного капіталу боржника, серед інших, від ОСОБА_1 до ТОВ "Маммон".
Також суд враховує, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Означеним вище критеріям відповідають обставини, що були встановлені судами різних інстанцій у судових справах №921/2/21(921/462/22), №921/2/21(921/463/22) та №921/2/21(921/744/21).
Зокрема, предметом спору у справі № 921/2/21(921/462/22) за позовом ліквідатора ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" до ТОВ "МАММОН", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: кооператив "Союз", ОСОБА_1 , ПМП "777" було витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "МАММОН" наступного майна: земельної ділянки, кадастровий номер:6110100000:02:011:0051, площею 0,1104 га, земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0049, площею 0,0507 га, які розташовані у АДРЕСА_2 ; будівлі, виробничого корпусу №1, загальною площею 924,2 кв. м, нежитлового приміщення, виробничого приміщення, загальною площею 329,1 кв. м, що розташовані АДРЕСА_2 та 25в.
У судовій справі №921/2/21(921/623/22), з тими ж самими учасниками, що перелічені вище, предметом спору було витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "МАММОН": земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0052, площею 0,6027 га, що розташована у АДРЕСА_2 , будівель, що розташовані у АДРЕСА_2 , та складаються з: головного корпусу №2, А, А, А, загальною площею 1065,8 кв. м; будівлі, складальної дільниці №1,З, загальною площею 375,2 кв. м; будівлі, слюсарно-механічного цеху, И, загальною площею 728,9 кв. м; будівлі, складу готової продукції, Л, загальною площею 591,2 кв. м; будівлі, електростанції, П; навісу складу готової продукції, С.
У справі №92172/21(921/744/21), за позовом ПрАТ "Да-Руся" та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" до ТОВ "Маммон", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 предметом позовних вимог було витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв. м, що знаходяться у АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у АДРЕСА_2 . У прийнятій за наслідками вирішення цього спору постанові від 22.02.2024 року Західний апеляційний господарський суд вказав, що "... у матеріалах справи відсутні докази та доведені обставини того, що ТОВ "Маммон" в особі керівних виконавчих органів (директора) знав або міг знати про те, що вперше спірне нерухоме майно вибуло від ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" незаконно і поза його волею та на підставі безоплатних договорів, то відповідно такого набувача, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи із зворотного не можна вважати недобросовісним, і він за наслідками розгляду цієї справи є добросовісним.
В силу ж зазначеної вище норми цивільного законодавства та встановлених обставин цієї справи, витребувати майно від добросовісного набувача можна з двох підстав, кожна з яких є достатньою для задоволення позовних вимог третьої особи. Це: 1) таке майно вибуло з володіння власника не з його волі; 2) майно набуте безоплатно.
Означені дві самостійні обставини, описані і досліджені вище та підтверджені матеріалами справи".
Витребувавши майно з незаконного володіння ТОВ "Маммон" на користь ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" Західний апеляційний господарський суд у постанові від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/622/22) вказав на те, що:
- ... перехід права власності на усі вищевказані земельні ділянки, будівлі та споруди, які в силу вищеописаних норм законодавства мають статус предмета іпотеки, здійснено протиправно, оскільки відчужено від ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" до ОСОБА_1 , а згодом від ОСОБА_1 до ПМП "777", від ПМП "777" до ОСОБА_1 та в черговий раз від ОСОБА_1 до ТОВ "Маммон", адже в період з 31.10.2008 до 12.04.2019 іпотекодержателем цього майна було ПАТ "Універсал Банк", згода якого на вчинення вказаних правочинів була відсутня;
- відтак, відповідно до ст.12 Закону України "Про іпотеку" вказані правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна є недійсними (нікчемними) в силу закону, що не взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, всупереч вимог ч.2. ст.215 Цивільного кодексу України;
- ... Приватне мале підприємство "777", ОСОБА_1 , а також ТОВ "Маммон" є недобросовісними набувачами зазначеного спірного нерухомого майна, оскільки право власності на це майно набуте вказаними суб'єктами спірних правовідносин з порушенням вимог ст.12 Закону України "Про іпотеку" і про такі порушення знав єдиний засновник корпоративних осіб ОСОБА_1 .
Аналогічно по справі №921/2/21(921/463/22) у постанові від 20.08.2023 року суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- ... перехід права власності на вищевказані спірні об'єкти нерухомого майна, яке в силу вищеописаних норм законодавства має статус предмета іпотеки, здійснено протиправно, оскільки відбулось саме відчуження від ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" до ОСОБА_1 , а згодом від ОСОБА_1 до ТОВ "Маммон", адже в період з 31.10.2008 до 12.04.2019 іпотекодержателем цього майна було ПАТ "Універсал Банк", згода якого на вчинення вказаних правочинів не надавалася;
- ... відтак, відповідно до ст.12 Закону України "Про іпотеку" вказані правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна є недійсними (нікчемними) в силу закону, що не взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, всупереч вимог ч.2. ст.215 Цивільного кодексу України;
- ОСОБА_1 та відповідно ТОВ "Маммон" є недобросовісними набувачами зазначеного спірного нерухомого майна, оскільки право власності на це майно набуте вказаними суб'єктами спірних правовідносин з порушенням вимог ст.12 Закону України "Про іпотеку" і про такі порушення знав єдиний засновник вказаного товариства ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України, за якими недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Також, суд зважає на положення частини 1 статті 216 ЦК України , за вказівками якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.
Правочином, внаслідок якого нерухоме майно перейшло від учасника ОСОБА_1 до ТОВ "Маммон" є Акт приймання - передавання б/н від 04.09.20219, а не рішення учасника №2 як хибно вважає заявник у додаткових поясненнях від 12.11.2025.
Наведений висновок суду сформований з урахуванням та відповідно до правової позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.24 у справі №916/379/23.
Оскільки за висновками суду апеляційної інстанції цей правочин є нікчемним то він не може створювати для його учасників жодних інших юридичних наслідків, окрім тих що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, значення має не те, у якому порядку і на якій підставі правочин було визнано недійсним, а момент його вчинення. Тобто у спірних правовідносинах це означає, що правочин, котрий був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Маммон" у формі Акту приймання - передавання не створює ніяких правових наслідків для них, крім тих що пов'язані з його недійсністю, з самого початку, тобто 04.09.20219.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір у справі №914/2618/16, у постанові від 06.07.2022 зауважила, що обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно.
Відтак, окремо варто відзначити ту обставину, що судом апеляційної інстанції у постановах від 20.08.2023 по справах №921/2/21(921/463/22) та № 921/2/21(921/462/22) констатовано, що ОСОБА_1 та ТОВ "Маммон" являлися недобросовісними набувачами зазначеного у цих судових актах нерухомого майна.
З огляду на це, суд звертається до правової позиції, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, де зазначено, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є лише його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
З наведеного, у спірних правовідносинах слід прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 та ТОВ "Маммон" являлися лише володільцями спірного майна, але не його власниками. В свою чергу, не являючись власником майна ОСОБА_1 не вправі був вносити його як додатковий вклад у не грошовій формі до статутного капіталу Товариства.
Отже, суд за вище означених обставин відзначає, що саме лише прийняття рішення про зменшення статутного капіталу ТОВ "Маммон", за яким виникла заборгованість в розмірі 7 605 900,00 грн перед ОСОБА_1 як учасником ТОВ "Маммон", без урахування всіх перелічених вище обставин в сукупності, не може бути визнане достатнім обґрунтуванням дійсності заявлених до боржника вимог. Адже судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що перехід права власності на усі вищевказані земельні ділянки, будівлі та споруди, за рахунок яких здійснено збільшення статутного капіталу Товариства відбувся протиправно і про такі порушення знав кредитор ОСОБА_1 як єдиний засновник ТОВ "Маммон".
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 в розмірі 7 605 900,00 грн заборгованості є необґрунтованими, а тому підстави для їх визнання відсутні.
Щодо заявлених грошових вимог в частині 356 956,35 грн 3% річних, суд зазначає, що оскільки, зазначені вимоги є похідними від відхилених судом, то такі вимоги також не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Керуючись ст. 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 73-79, 86, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н (вх. №6299) від 06.09.2025 з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маммон" (ЄДРПОУ 43181472) - відмовити.
2. Відхилити вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маммон" (ЄДРПОУ 43181472) в розмірі 7 962 956,35 грн та 4 844,80 грн судового збору.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 47 КУзПБ ухвала про визнання чи відхилення (повністю або частково) кредиторських вимог не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.Ухвалу складено та підписано 10.12.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко