Номер провадження 1-кп/243/1014/2025
Номер справи 243/6907/25
09 грудня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025052510000685 від 01.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростищів Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, командира відділення 4 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, -
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2023 року №99 солдата ОСОБА_4 військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації, на посаді командира відділення 4 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , шпк - «молодший сержант».
З початку 2023 року для забезпечення виконання завдань за призначенням підрозділи військової частини НОМЕР_1 передислоковані на територію Донецької області та розташувались в Краматорському районі Донецької області в тому числі 4 самохідний артилерійський взвод 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу солдат ОСОБА_4 , розміщені в АДРЕСА_2 для виконання призначених бойових завдань.
Будучи військовослужбовцем, молодший сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-ХІV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.
Поряд із цим, відповідно до ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Крім того, молодший сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи про суспільні відносини між людьми, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Однак, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів молодший сержант ОСОБА_4 вчинив умисний злочин при наступних обставинах.
04.04.2025 у вечірню пору доби, але не пізніше 22 годин 00 хвилин (більш точного часу в ході розгляду встановити не виявилось можливим), молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та, проходячи її на посаді командира відділення 4 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 41, 68 Конституції України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, разом з особою, відносно якої Слов'янським міськрайонним судом 15.07.2025 ухвалено обвинувальний вирок, в окремому провадженні за ч.1 ст.115 КК України (далі - особа), та ОСОБА_7 перебували на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де втрьох вживали алкогольні напої.
В ході вживання спиртних напоїв у особи виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 , в ході якої він умисно протиправно заподіяв смерть останньому.
Після чого, 05.04.2025 приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не являючись членом сім'ї чи близьким родичем особи, усвідомлюючи вчинення останнім умисних дій направлених на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , маючи на меті сприяння йому уникнути кримінальної відповідальності, заздалегідь не обіцяючи приховати особливо тяжкий злочин - умисне вбивство, діючи з прямим умислом, та реалізуючи свої злочинні дії, разом із особою погрузили тіло ОСОБА_7 до автомобіля марки ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ належить ОСОБА_8 , та фактично перебував у користуванні ОСОБА_4 , після чого вивезли тіло ОСОБА_7 до лісосмуги, розташованої за межами с. Новоселівка Краматорського району Донецької області, де в подальшому залишили у відділеному від людей місці, тим самим вчинив заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства.
В судовому засіданні обвинувачений визнав повністю свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України та пояснив, що дійсно 04.04.2025 року, ввечері він та двоє його знайомих вживали спиртні напої, між його знайомими виникла сварка, в ході якої ОСОБА_9 наніс удар іншому знайому, він у свою чергу намагався заспокоїти їх. Після ОСОБА_9 схопив лопату та почав наносити удари потерпілому, він відтягував ОСОБА_10 . Вранці коли вони вийшли на двір, побачили, що на дворі лежить потерпілий та хропить. Вони вирішили відвезти потерпілого до лікарні, погрузили його у автомобіль, по дорозі ОСОБА_9 відмовився везти потерпілого до лікарні. Залишили потерпілого у лісосмузі та повернулися на місце. Але він наполягав повернутися за потерпілим, коли повернулися то знайшли його вже без ознак життя , злякалися та поїхали додому. Зазначає, що під час сварки особисто він не наносив ушкоджень потерпілому. Поліцію та швидку не викликали оскільки злякалися та й ОСОБА_9 просив його не видавати, бо він має малу дитину. Щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати, зазначив, що постійно перебуває у стресі, що й вплинуло на його поведінку. Дуже шкодує за вчинене. Просив врахувати його бойовий досвід та нагороди.
Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджено, що 01.07.2025 внесено відомості до ЄРДР за №12025052510000685 на підставі рапорту заст.начальника СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про те, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №12025052510000357 від 06.04.2025 було встановлено ОСОБА_4 , який знаючи, що ОСОБА_11 скоїв кримінальне правопорушення, не повідомив до правоохоронних органів.
Матеріалами службового розслідування за фактом внесення до ЄРДР відомостей щодо молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_11 було встановлено, що ОСОБА_4 став свідком сварки, яка переросла у бійку між молодшим сержантом ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ОСОБА_11 маючи прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 наніс йому численні удари і залишив у безпорадному стані, а ОСОБА_4 не вжив жодних заходів для звернення за професійною медичною допомогою до закладів охорони здоров'я, допоміг ОСОБА_11 вивезти потерпілого на автомобілі до лісосмуги та залишили там, де через отримані травми потерпілий помер.
Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів, а саме покази свідків та дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Одночасно у судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно погоджується на відмову у дослідженні зазначених доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд роз'яснив обвинуваченому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи інші вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вказані вище докази є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв'язку, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 396 КК України, тобто заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Згідно з роз'ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями), суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов'язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо винної особи та обставини справи, які обтяжують або пом'якшують покарання.
При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинений умисний злочин віднесений до категорії нетяжких злочинів), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, враховуються відомості про особу обвинуваченого (раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю, позитивно характеризується за місцем служби, приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває).
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке виразилося у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки та повному визнанні своєї вини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При обранні виду та міри покарання суд виходить з того, що статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Згідно роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 Кримінального Кодексу України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами та доходить до висновку, що перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства з застосуванням ст. 69 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним, достатнім та таким, що відповідає меті покарання.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 ч.1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України, замінити ОСОБА_4 покарання у виді 2 років позбавлення волі на 2 (два) роки службових обмежень для військовослужбовців з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Строк відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення засудженого ОСОБА_4 відповідно до вимог ч. 3 ст. 47 КВК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок складений в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1