адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі
09.12.2025 р. Справа № 917/2022/25
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою від 30.10.2025 року (вх. № 2101/25 від 31.10.2025 року) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/2022/25 та визначено головуючим суддю Білоусова С.М.
Суд, ухвалою від 04.11.2025 року, заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишив без руху та встановив заявнику для усунення недоліків 3-денний строк з дня вручення даної ухвали суду.
10.11.2025 року від боржника надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 07.11.2025 року (вх. № 14351).
Ухвалою суду від 14.11.2025 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду у підготовчому засіданні на 09.12.2025 р. на 11:20.
Заявник та його представник представництво в судове засідання не забезпечили. У зв'язку з безпрецедентними ворожими ракетними обстрілами території України, частими та довготривалими повітряними тривогами, для мінімізації ризиків життя та здоров'я учасників справи, ухвалою суду від 14.11.2025 року явка в судове засідання визнавалася не обов'язковою.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства не перешкоджають проведенню засідання.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути заяву боржника у судовому засіданні без участі учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з приписами ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, дослідивши додані до заяви матеріали та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 року у справі № 909/1028/20 року).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що з 2019 року він перебуває у кредитних відносинах з мікрофінансовими установами України та уклав правочини за якими отримав послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою покриття основних потреб та оплати навчання у Національному університеті цивільного захисту України.
Як зазнає заявник, у нього виникли прострочені кредитні зобов'язання на загальну суму приблизно 426 533,14 грн., з яких: 379 735,70 грн. поточна заборгованість перед 1 банком та 32 мікрофінансовими організаціями, а саме:
1) ТОВ "ІННОВА-НОВА" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 208206 від 12.02.2025 року;
2) ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" за договором позики №2083408 від 09.02.2025 року;
3) ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ":
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24444459 від 05.02.2025 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24270632 від 01.02.2025 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24501178 від 22.01.2025 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24506261 від 24.12.2024 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24504108 від 23.12.2024 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24446552 від 09.12.2024 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 24270631 від 23.11.2024 року;
- за договором позики № 21043560 від 03.08.2020 року;
4) ТОВ "ФК "АБЕКОР" за договором позики № 1456059 від 04.02.2025 року;
5) ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 27918 від 03.02.2025 року;
6) ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 2111692 від 31.01.2025 року;
7) ТОВ "СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 6c31f70b-2aed-4a87-b41d-1d1ded69fddf від 24.01.2025 року;
8) ТОВ "ФІНТАРГЕТ" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 1279404 від 23.01.2025 року;
9) ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" за договором позики № 7475472 від 22.01.2025 року;
10) ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 15.01.2025-100001694 від 16.01.2025 року;
11) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за договором факторингу № 010408689 від 29.12.2024 року та договором факторингу № 010666553 від 23.01.2025 року право вимоги перейшло від первісного кредитора ТОВ "МАКС КРЕДИТ";
12) ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 1488-4468 від 25.12.2024 року;
13) ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 5123470 від 20.11.2024 року;
14) ТОВ "ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ" за договором позики № 8464 від 25.03.2021 року;
15) ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" за договором № PDLM656948479 ВІД 25.12.2020 року;
16) АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за кредитною карткою № 26202302704614 від 27.02.2019 року;
17) ТОВ "ФК "ТОП 1" за договором ТОР1328334 від 16.02.2025 року, за даним договором вторинним кредитором є ТОВ "ФК "ФІНБУСТ";
18) ТОВ "ФК "ГВАДІАНА" за кредитним договором на інші споживчі цілі №F-00176101 від 06.02.2025 року, вторинним кредитором є ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС";
19) ТОВ "ЙОТА ІНВЕСТ":
- за договором позики № 2835914 від 05.02.2025 року,
- за договором позики № 2651053 від 09.12.2024 року
вторинний кредитор за цими договорами є ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ";
20) ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП":
- за договором позики № 1759648 від 01.02.2025 року,
- за договором позики № 1523644 від 23.11.2024 року
вторинний кредитор за якими є ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ";
21) ТОВ "МАКС КРЕДИТ":
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 00-10178145 від 23.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "ЄАПБ";
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 00-10147747 від 02.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "ЮНІТ КАПІТАЛ";
22) ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" за договором позики від 22.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ";
23) ТОВ "ФК "ФІНМАРКЕТ" за кредитним договором на інші споживчі цілі №19161 від 21.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "ФІНБУСТ";
24) ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ" за кредитним договором на інші споживчі цілі № KPI3916245 від 06.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "ФІНБУСТ";
25) ТОВ "ФК "Є ГРОШІ" за кредитним договором на інші споживчі цілі від 06.01.2025 року, вторинний кредитор ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ";
26) ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" за кредитним договором на інші споживчі цілі № 101760715 від 24.12.2024 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "ЄАПБ";
27) ТОВ "МІЛОАН":
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 101760715 від 24.12.2024 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 7627472 від 23.12.2024 року,
вторинний кредитор за якими ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ";
- за кредитним договором на інші споживчі цілі № 9600103 від 21.12.2024 року, вторинним кредитором є ТОВ "СВЕА ФІНАНС";
28) ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" за договором позики № 5837099 від 19.12.2021 року, вторинний кредитор ТОВ "СІРОКО ФІНАНС";
29) ТОВ "МАНІВЕО":
- за кредитним договором на інші споживчі цілі від 28.04.2021 року;
- за кредитним договором на інші споживчі цілі від 25.12.2020 року;
вторинний кредитор за цими договорами є ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС";
30) ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" за договором позики № 2729874 від 18.03.2021 року, вторинний кредитор ТОВ "СІГМА 2024";
31) ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за кредитним договором на інші споживчі цілі від 24.01.2021 року, вторинний кредитор ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС";
32) ТОВ "ФІНПРОМ КОМПАНІ" за договором позики № 1055107 від 03.08.2020 року, вторинний кредитор ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".
Станом на дату звернення до суду з відповідною заявою ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця.
Як декларує заявник, він працює провідним фахівцем Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
Щодо свого матеріального становища, ОСОБА_1 посилається на відсутність нерухомого майна та наявність рухомого майна - легкового автомобіля Ford Focus C-Max2007 р.в.
Як зазначає та декларує заявник, його сім'я складається з:
- матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Заявником надано суду декларації про майновий стан боржника за період 2022, 2023, 2024 роки та станом на 30.09.2025 рік і проект плану реструктуризації боргів.
Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
На погляд ОСОБА_1 , зобов'язання перед кредиторами на суму 426 533,14 грн., підтверджуються кредитним звітом, що складений в електронному форматі на веб сайті Українським бюро кредитних історій, у зв'язку з чим, надав роздруківку від 19.09.2025 року.
Поряд із цим, заявник зазначає про те, що у конкретизованому списку боржників та кредиторів надано лише ту інформацію, якою він володіє. Для уточнення усіх складових боргу кредиторами були направлені відповідні запити.
З даного приводу суд зазначає наступне.
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПКз "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).
Статтею 3 Закону № 2704-IVвизначено його термінологію, зокрема:
"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);
"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;
"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,
"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);
"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;
"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;
"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);
"суб'єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.
Наведені норми свідчать про відмінність понять "користувач" та "суб'єкт кредитної історії". Так, користувачем може бути юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб'єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінні Закону № 2704-IV. Тобто суб'єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.
Отже, фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону № 2704-IVє суб'єктом кредитної історії.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.
Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону № 2704-IV, відповідно до пункту 2 частини 1 якої це відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
Статтею 11 Закону № 2704-IV визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша); бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя); бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта); кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п'ята).
Водночас, у статті 13 Закону № 2704-IV передбачені права суб'єктів кредитної історії, зокрема: суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга); суб'єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною 1 цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя); Бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).
Системний аналіз статей11,13 Закону № 2704-IV дає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цим Законом випадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб'єкта кредитної історії мають користувачі та інші бюро, а суб'єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.
Законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четверта статті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб'єкту кредитної історії норми цього Закону не містять.
Крім того, норми Закону № 2704-IV не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
Водночас, пунктом "б" частини третьої статті 15 Закону № 2704-IV визначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.
Згідно з публічною інформацією на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТзОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 року та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 року № 2185.
Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.
Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно з якого Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керується Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1); надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2); кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3); Бюро надає кредитні звіти суб'єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).
Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб'єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно-програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 917/1604/21 вказано, що створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб'єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб'єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша); електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п'ята); копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).
Згідно з наказом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 року №144 з 01.09.2021 року набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).
Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).
Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов'язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).
Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов'язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладання електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.
Оскільки роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, отримана боржником (суб'єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), містить QR-код, то таку роздруківку слід визнати примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.
Суд також зазначає, що за загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана ОСОБА_1 в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 909/937/21.
Отже, подання боржником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, договорів переходу прав від одного кредитора до іншого, на які посилається ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі. Подібна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 917/1604/21.
З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що боржник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року зі справи № 910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 року у справі № 917/1384/20).
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог зазначеного Закону. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №916/2387/19 наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника.
Аналогічні правові висновки в подібних правовідносинах висвітлено у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 909/937/21.
У даному випадку заявником у якості підтвердження наявності заборгованості перед кредиторами до заяви залучено:
- кредитні договори, укладені фізичною особою з деякими фінансовими та макрофінансовими установами, не і повному обсязі договори відступлення прав вимоги та договори факторингу, виписки частини фінансових установ по рахункам заявника, а також довідки (листи) з відомостями про розмір заборгованості заявника та розрахунки заборгованості.
- Кредитний звіт Українського бюро кредитних історій станом на 19.09.2025 року, у якому відображено дані кредитних договорів, суми кредитів, строки їх повернення, а також зазначено поточну заборгованість та поточну прострочену заборгованість.
Суд зазначає, що зазначені кредитні договори рівно як і звіт Українського бюро кредитних історій та виписки по рахункам (рух коштів по картці) боржника можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням, лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами (банківські виписки, платіжні доручення, листи, претензії, вимоги від фінансово-кредитних установ тощо).
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, колегія суддів Верховного суду враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті Верховний суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Матеріали справи містять також надані деякими фінансовими установами розрахунки заборгованості заявника. На переконання суду, розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів він не може вважатися доказом, який підтверджує суму кредиту, виданого банком/мікрофінансовою установою позичальнику, суми траншів кредиту, дату, коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом, і, як наслідок, загальну суму боргу тощо.
Відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена у списку кредиторів, у повній мірі не підтверджена первинними документами, що позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Крім того, ОСОБА_1 до заяви про неплатоспроможність не подано доказів отримання кредитних коштів, у зв'язку з чим, суд ухвалою від 04.11.2025 року, зокрема, запропонував заявнику надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 надав пояснення, за якими зазначив, що з 2019 року він активно користувався кредитними коштами для задоволення власних потреб. Як доказ викладеного, посилається на долучені до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність виписки з рухом коштів по усіх рахунках.
З даного приводу, суд зазначає, що постійне отримання кредитів та витрачання кредитних коштів на задоволення власних потреб, переказ грошових коштів з одного рахунку на інший, не спростовує презумпцію про те, що заявник не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.
Таким чином, відсутність доказів отримання кредитних коштів у зазначеному розмірі унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме: підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості на суму 426 533,14 грн.
В свою чергу, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 року зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Так, у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та заяві про усунення недоліків, обгрунтовуючи природу неплатоспроможності ОСОБА_1 зазначає, що до 2019 року вчасно платив зобов'язання по кредитах, але потім вступив на навчання до Національного університету цивільного захисту України, що ускладнило його фінансове становище, оскільки отримував заробітну плату в розмірі 8 000,00 грн.
Проте, з долученого до матеріалів справи конкретизованого списку кредиторів та боржників вбачається, що основна маса кредитів ОСОБА_1 з мікрофінансовими установами була укладена за короткий період у січі-лютому 2025 року, коли середньомісячний дохід боржника становив 31 540,11 грн., а обставини, на які посилається заявник виникли значно раніше. Матеріали справи не містять доказів витрачання отриманих кредитних коштів саме на навчання.
При цьому, укладаючи зазначені договори боржник усвідомлював наслідки невиконання своїх договірних зобов'язань вже в умовах воєнного стану. Отримуючи грошові кошти від кредитних установ, ОСОБА_1 повинен розуміти, що саме він несе повну відповідальність за їх повернення.
Суд зауважує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Отже, зазначені заявником обґрунтування інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Крім того, в якості доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_1 знову ж таки, посилається на витяг з електронної Кредитної історії, виписки з карткових рахунків та зазначає, що припинив будь-які платежі за кредитними договорами впродовж останніх двох місяців.
Проте, будучи працевлаштованою особою, не наводить обставини, які зумовили припинення будь-яких платежів за зобов'язаннями перед фінустановами.
З огляду на зазначене, без необхідних доказів, суд не може встановити факт наявності заборгованості і як наслідок те, що боржник - ОСОБА_1 без будь-якого умислу припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
В свою чергу, господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Проте, проаналізувавши матеріали заяви та обставини, на які посилається ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, судом зроблено наступні висновки:
- заявник отримав основну масу кредитних коштів в січні-лютому 2025 року, а вже 30.10.2025 року звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність;
- будучи працездатною особою та отримуючи достатній дохід (січень-серпень 2025 року 316 679,12 грн.) не відстежується вчинення жодних дій з боку боржника для її погашення;
- відсутності у боржника дієвого прагнення до компромісу з кредиторами.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 року у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Щодо добросовісної поведінки боржника, у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 року по справі № 903/806/20 з цього приводу зазначено наступне:
"59. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
60. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
62. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
63. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності".
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті КУзПБ також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника - пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом (частина четверта статті 124 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі № 910/6639/20 зауважив на тому, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України.
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 долучено проект плану реструктуризації боргів.
Так, дослідивши наданий заявником проект плану реструктуризації, господарським судом встановлено, що боржник вказує середньомісячний дохід в розмірі 31 540,11 грн.
Загальні витрати ОСОБА_1 (в місяць) - 20 528.00 грн., які складаються з:
- 3 028,00 грн. необхідний прожитковий мінімум;
- 3 000,00 грн. витрати на комунальні послуги, відповідно до розписки від 30.10.2025 року;
- 1 500,00 грн. витрати на мобільні послуги та домашній інтернет, відповідно до розписки від 30.10.2025 року;
- 3 000,00 грн. витрати на проїзд, відповідно до розписки від 30.10.2025 року;
- 10 000,00 грн. витрати на фінансову допомогу батькам, відповідно до розписки від 30.10.2025 року.
Підсумовуючи доходи та витрати, ОСОБА_1 планує щомісячно виділяти на погашення вимог кредиторів - 11 012,11 грн. впродовж 39 місяців.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що матеріали справи не містять доказів витрачання вищезазначених коштів, надані боржником власноруч написані розписки не є належним та допустимим доказом викладеного.
Крім того, запропонований проект плану реструктуризації боргів суперечить умовам договору про розстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого від 07.02.2025 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за яким оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45 420,00 грн. за весь строк виконання повноважень починаючи з дати призначення арбітражного керуючого ухвалою про відкриття провадження у справі та до моменту прийняття господарським судом відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією. ОСОБА_1 вносить оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 542,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п. 3.1, 3.2 договору).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності підстав для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 - 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 119 КУзПБ).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки зазначені заявником обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в розумінні положень ст. 115 КУзПБ не знайшли свого документального підтвердження та не доведені належними та вірогідними доказами.
Беручи до уваги, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , заява арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.
З урахуванням ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 1, 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без розгляду.
3. Копію ухвали надіслати заявнику через систему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її підписання.
Ухвалу складено та підписано 10.12.2025 року.
Суддя Білоусов С. М.