65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3547/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
секретар судового засідання Меленчук Т.М.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» від 20.11.2025р. вх. № ГСОО 2-1816/25 по справі №916/3547/24
За позовом: Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134)
Про зобов'язання вчинити певні дії
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» (67701, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Одеський шлях, 16-А; код ЄДРПОУ 43227134)
До відповідача: Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279)
Про стягнення 1799916,89 грн.
За участі:
Від первісного позивача: Перевозник П.М., довіреність, Уманець С.Г., довіреність
Від первісного відповідача: Гудименко Ю.О., довіреність
Встановив: Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025р., залишено без змін первісну позовну заяву Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» задоволено повністю.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» повернути Акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України» 1194562 кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736,19 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» на користь Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00грн.
Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» - задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» плату за фактичний час зберігання зернових (з 07.05.2024 р. по 30.09.2024 р. обидві дати включно) у розмірі 1799916,89 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21599,01грн.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2025р. касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у частині задоволення зустрічного позову в справі №916/3547/24 скасовано. Справу №916/3547/24 у частині зустрічних позовних вимог передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
20.11.2025р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ “ОССОЙО ЮГ» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №916/3547/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2025р. прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» від 20.11.2025р. вх. № ГСОО 2-1816/25 до розгляду. Розгляд заяви призначено на "08" грудня 2025 р. о 09:40. Повідомлено учасників справи про призначення судового засідання.
05.12.2025р. до суду від Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшла заява із запереченнями.
У судовому засіданні 08.12.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено, що повну ухвалу буде складено 10.12.2025 року.
В обґрунтування поданої заяви, первісним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» було зазначено суду, що на підставі звернення стягувача - Акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України» приватний виконавець Баталін С.С. відкрив виконавче провадження № 77523898.
05.11.2025 р. первісний відповідач листом вих. № 97 надав приватному виконавцю Звіт про повне виконання рішення суду з підтверджуючими документами.
05.11.2025 р. приватний виконавець Баталін С.С. виніс постанову про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» штрафу у сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» вважає, що Наказ №916/3547/24 від 26.02.2025 р. має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з повним виконанням рішення суду.
За поясненнями первісного відповідача, у період з 28.08.2025 по 04.11.2025 р. він повернув первісному позивачу 1194562 кілограм кукурудзу 3-го класу 2021: 996671 кілограм у фізичній масі, що підтверджується наданими виконавцю звітами за 28.08.2025, 29.08.2025, 01.09.2025-03.09.2025, 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025, 23.10.2025, 24.10.2025, 29.10.2025, 30.10.2025, 31.10.2025, 04.11.2025 та доданими до них документами. 19891 кілограм за рахунок убутку в масі від зменшення вологості та сміттєвої домішки та природного убутку, що підтверджується наданим виконавцю звітом від 05.11.2025 р. та доданими до нього документами.
Після повідомлення боржника про фактичні залишки до повернення, стягувач заявляв та ставив під завантаження транспортні засоби меншою вантажопідйомності для того щоб забрати залишки зерна та не заперечував.
Як було зазначено первісним відповідачем, 04.11.2025 року в останній транспортний засіб ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 було завантажено залишок зерна до відвантаження у кількості 340 кілограм, уповноважений представник первісного позивача опломбував вказаний транспортний засіб, незважаючи на те, що його вантажопідйомність дозволяла більшу загрузку, та о 12:10 04.11.2025 р. завантажений та опломбований транспортний засіб ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 покинув територію Зернового складу без жодних претензій по кількості.
Крім того, 05.11.2025 після повернення усієї партії зерна первісний відповідач надіслав на офіційну електронну пошту первісного позивача кінцеві акти-розрахунки та за поясненнями первісного відповідача, повернення зерна з урахування убутку в масі від зменшення вологості та сміттєвої домішки та нормативного убутку є звичаєм ділового обороту на зерновому ринку, а також відповідає усталеній практиці відносин між сторонами.
Надаючи заяву з поясненнями щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, первісним позивачем було зазначено суду, що первісним відповідачем не виконано в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі № 916/3547/24 в частині зобов'язання повернути 1194562 кг кукурудзи 3 класу.
За посиланням первісного позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» несе повну відповідальність за будь-які природні чи інші втрати зерна.
За посиланням первісного позивача, власна протиправна поведінка первісного відповідача, яка полягає у неповерненні зерна після травня 2024 року, що призвело до виникнення природних втрат зерна за час такого протиправного притримання, не може бути підставою для звільнення від повного та належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Первісний позивач вважає, що власна протиправна поведінка первісного відповідача, яка призвела чи могла призвести до будь-яких природних чи інших втрат зерна після травня 2024 року, не може бути підставою для звільнення його від повного виконання рішення суду в частині щодо зобов'язання повернути зерно.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» від 20.11.2025р. вх. № ГСОО 2-1816/25 по справі №916/3547/24, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов'язується з наявністю самого обов'язку.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.
Водночас при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом не вирішується питання про помилкове чи непомилкове видання наказу на виконання рішення, а лише можливість виконання рішення, яке не набрало законної сили відповідно до положень ГПК України.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі №195/465/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.05.2025 у справі №926/5372/23.
Згідно з ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).
Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність дослідження питань щодо наявності чи відсутності обов'язку виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України, встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Між тим, наведені заявником підстави для визнання наказу Господарського суду Одеської області від 26.02.2025р. у справі №916/3547/24 про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» повернути Акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України» 1194562 кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736,19 грн., таким що не підлягає виконанню, не відносяться до переліку підстав, які надають суду можливість визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ», що наведені ним у поданій заяві, господарський суд не приймає в якості таких підстав, оскільки такі обставини, на думку та переконання суду, фактично зводяться до встановлення нових фактичних обставин справи, дослідження нових доказів та з'ясування обставин, які не були предметом розгляду даної справи, та до зміни обгрунтувань ухваленого судового рішення, на виконання якого видано наказ суду, отже, могли б бути підставою для оскарження рішення суду в порядку, встановленому положеннями ГПК України, а не для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Також суд наголошує, що питання щодо можливого зменшення маси кукурудзи за рахунок убутку в масі від зменшення вологості та сміттєвої домішки, та природного убутку, не було предметом судового розгляду при прийнятті рішення судом у даній справі, оцінки вказаним обставинам під час винесення рішення у даній справі судом не надавалось, за відсутністю будь-яких обгрунтувань своєї позиції щодо цього питання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ».
Суд зазначає, рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р. постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025р., залишено без змін та Постановою Верховного Суду від 24.09.2025р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у частині задоволення зустрічного позову в справі №916/3547/24 скасовано та справу №916/3547/24 у частині зустрічних позовних вимог передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Зважаючи на той факт, що доказів повернення Акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України» 1194562 кг кукурудзи 3 класу вартістю 14735736,19 грн. матеріали справи не містять, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, які надають суду можливість визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, первісним відповідачем до суду не надано, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.
Також, суд роз'яснює заявнику, що під час розгляду заяви в порядку ст. 328 ГПК України, суд позбавлений процесуальної можливості переглядати як саме рішення, так і доводи та підстави, що було зазначено у такому рішенні, також у суду відсутні підстави задля встановлення нових фактичних обставин, як свідчать про можливу зміну рішення або з'ясування нових фактів, суд зауважує, що під час розгляду заяви в порядку ст. 328 ГПК України, у суду є право встановлення лише припинення обов'язку боржника добровільним виконанням.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
З урахуванням викладеного та зазначеного, проаналізувавши доводи та твердження первісного відповідача, що були викладені ним у поданій заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання, а також оцінивши надані ним докази, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення такої заяви, оскільки останнім не було підтверджено суду про наявність підстав, що передбачені ст. 328 ГПК України, та з якими пов'язується можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОССОЙО ЮГ» від 20.11.2025р. вх. № ГСОО 2-1816/25 по справі №916/3547/24 - відмовити.
Повну ухвалу складено 10 грудня 2025р.
Ухвала набрала законної сили 08 грудня 2025р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко