Справа № 127/37954/25
Провадження № 1-кс/127/14670/25
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, проводиться досудове розслідування кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040005243 від 02.12.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 02.12.2025 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна в судове засідання також не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, проводиться досудове розслідування кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040005243 від 02.12.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.12.2025 приблизно о 02 год. 50 хв. інженер БПЛА БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області, капітан поліції ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО» у м. Жмеринка за адресою вул. Київська, 32, разом із раніше знайомим йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після раптово виниклого конфлікту, спровокованого ОСОБА_6 , умисно наніс останньому кілька ударів кулаками обох рук в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_6 впав на підлогу.
Продовжуючи протиправні дії, ОСОБА_5 сів на підлогу в зазначеному приміщенні, зафіксувавши голову ОСОБА_6 між своїми ногами, та, не зважаючи на спроби ОСОБА_7 перешкодити конфлікту, наніс ОСОБА_6 близько 18 ударів кулаками обох рук у голову та близько 3 ударів ліктем правої руки в тулуб.
Далі, підвівшись на ноги, ОСОБА_5 у положенні стоячи, незважаючи на спроби присутніх осіб припинити конфлікт, умисно наніс три удари лівою ногою в голову лежачого ОСОБА_6 та п'ять ударів правою ногою в тулуб.
Після прибуття двох співробітників поліції до приміщення АЗС, незважаючи на їхні вимоги припинити протиправні дії, ОСОБА_5 умисно, у присутності співробітників поліції та інших осіб, наніс два удари ногою в голову ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на спину.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , не зважаючи на присутність співробітників поліції, підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_6 та умисно наніс йому два удари правою ногою та два удари лівою ногою в голову.
В результаті спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , останній помер.
Цього ж дня, 02.12.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затриманий у порядку ст. 208 КПК України. Під час особистого обшуку затриманого було вилучено добровільно виданий одяг, у якому він перебував станом на 02.12.2025, а саме: куртку камуфляжну, штани камуфляжні, взуття типу берци. На правому береці в носовій частині виявлено речовини бурого кольору, які упаковано у спеціальний пакет ДБР №L1000040, опечатано та скріплено підписами понятих, учасників слідчої дії та слідчого.
Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №62025240040005243 від 02.12.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою слідчого від 03.12.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Таким чином, з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 , а саме на: куртку камуфляжну, штани камуфляжні, взуття типу берци, які упаковано у спеціальний пакет ДБР №L1000040, опечатано та скріплено підписами понятих, учасників слідчої дії та слідчого.
Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 .
Зобов'язати старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя