"10" грудня 2025 р. Справа153/1869/25
Провадження2-а/153/53/25-а
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 19 листопада 2025 року він перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому вручили копію постанови №2822 від 13 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, про що він поставив свій підпис в документах, які надані працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 у вказаній справі. Вказав, що на його прохання надати йому супровідний лист до цієї постанови, йому було відмовлено. Відповідно до постанови №2822 від 13.10.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він був належним чином оповіщений про виклик по повістці, однак у вказаний у повістці час, місце і дату не з'явився та про поважні причини неприбуття у термін, визначений п. 24 Порядком №560, а саме в найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів у визначених у повістці дати і часу прибуття, шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП не прибув, або в будь-яких інших спосіб не повідомив та в подальшому не прибув у визначений в повістці строк до ТЦК та СП, що не перевищує сім календарні дні, чим порушив вимоги п. 21 Порядку №560. У зв'язку із не прибуттям на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначене в повістці, 01.11.2025 за електронним зверненням №Е3838456 ОСОБА_1 був поданий в розшук до поліції згідно ч. 2 ст. 26 Закону №3543-ХІІ. Позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки вчинення адміністративного правопорушення. Звертає увагу на те, що працівник поштового зв'язку не проінформував його, як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або не вклав до абонентської скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Допущені порушення працівником поштового зв'язку, призвели до неналежного повідомлення його про наявність повістки. Також позивач зазначив, що у нього не виникало питань з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови належного йому повідомлення про це, оскільки він є особою, якому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Також звернув увагу на те, що в період складання йому електронної повістки він впродовж 19.02.2025 часто відвідував другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки оформляв відстрочку. Викладений текст в постанові є надуманим та нічим не підтверджений, йому ніхто не повідомляв про час та місце розгляду щодо нього адміністративної справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №2822 від 13 жовтня 2025 року про притягнення його - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно нього - ОСОБА_1 - закрити. Вирішити питання стягнення судових витрат.
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.
Однак відповідач вимоги ухвали суду від 01.12.2025 не виконав та у встановлений строк не надав витребуваних судом доказів. Жодних заяв чи повідомлень щодо неможливості надання витребуваних доказів до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_1 10.12.2025 за вх.№7838 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просив задовольнити їх повністю.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.10.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №2822 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Згідно постанови суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що поштовим зв'язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу ОСОБА_1 була надіслана повістка №2285268, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. 19.02.2024 для проходження медичного огляду. За даними довідки про причини повернення/досилання та трекінг відправлень «Укрпошта» повістка не була вручена по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Отже, за приписами п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі-Порядок №560) ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з'явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п. 24 Порядком №560, а саме, у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб не повідомив, та в подальшому не прибув у строк зазначений в повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п.21 Порядку №560. У зв'язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 за електронним зверненням №Е3838456 ОСОБА_1 був поданий в розшук до поліції. (а.с.9).
Із копії військово-облікового документу «Резерв +» встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дані уточнив вчасно, має відстрочку на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації, 29.08.2025 пройшов ВЛК - придатний. (а.с.10).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до положень абзацу частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За положеннями абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частинами 1, 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою у встановлений строк.
Згідно із п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до п.82 Постанови КМУ №270 від 05.03.2009 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Зі змісту копії постанови по справі про адміністративне правопорушення №2822 від 13.10.2025 вбачається, що засобами поштового зв'язку позивачу надсилалася повістка №2285268 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 19.02.2025 для проходження медичного огляду та була повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Слід зазначити, що відповідно положень п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, саме день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається належним підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 .
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів надсилання та вручення позивачу повістки №2285268 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 19.02.2025, зокрема відповідач не надав до суду: повістку №2285268, опис вкладення, поштовий конверт, який би мав повернутися на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із довідкою про причини повернення/досилання та трекінг відправлення «Укрпошта».
Відповідач також не надав суду доказів, що факт неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.
Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов'язку позивач ухилився.
Суд також звертає увагу, що оскаржувана постанова датована 13.10.2025, тобто винесена раніше, ніж складено протокол про адміністративне правопорушення №796 від 04.11.2025, що є грубим порушенням встановленого законом порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки постанова не може бути винесена раніше, ніж складений протокол про адміністративне правопорушення.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом не надав ані відзив на позовну заяву, ані витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої було винесено постанову про адміністративне правопорушення №2822 від 13 жовтня 2025 року.
Згідно із п.3 ч.1 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №2822 від 13 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Швець