24 листопада 2025 року Справа №915/688/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шараєвої М.В.,
представника позивача: Шорстова О.Ю. (в режимі ВКЗ),
представник відповідача: Сурікової І.А. (в судовому засіданні 13.11.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»,
про: стягнення 1336635,56 грн - 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат.
Згідно заяви позивача б/н від 20.08.2025: стягнення 1221846,50 грн - 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат, -
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти в загальній сумі 133671097,07 грн, з яких: 130645165,03 грн - основний борг за надані у січні - березні 2025 року по договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 послуги з передачі електричної енергії, 1689296,48 грн - інфляційні втрати, 1336635,56 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.05.2025.
Відповідач у відзиві від 22.05.2025 заперечує проти задоволення вимоги позивача у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на наступне:
- останнім днем нарахування 3% річних за прострочення планових платежів є день, що передує дню підписання акту прийняття-передачі послуги, однак відповідач, всупереч умовам договору, застосував невірний період нарахування 3% річних за планові платежі;
- позивачем нараховувались 3% річних та інфляційні втрати без урахування актів коригування наданої послуги, в зв'язку з чим позивач неправильно застосував базу нарахування;
- при визначені періоду для нарахування 3% річних допущені арифметичні помилки, а саме при вірному визначені періоду збільшена кількість днів, в зв'язку з чим нарахування на кількість днів, яка по факту перевищена є неправомірним;
- відповідач вважає, що в результаті неправильного підрахунку заборгованості розрахунок 3% річних позивачем здійснений некоректно, у зв'язку з чим такий розрахунок не відповідає дійсності.
Також, посилаючись на дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Позивач у відповіді від 23.05.2025 на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.
Ухвалою суду від 29.05.2025 задоволено заяву відповідача б/н від 28.05.2025 та закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 130645165,03 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У підготовчому засіданні 29.05.2025 судом оголошено перерву до 16.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2025.
До початку розгляду справи по суті 20.08.2025 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач, враховуючи заперечення відповідача в частині порядку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, уточнив вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1221846,50 грн - 3% річних та 1689296,48 грн інфляційних втрат.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 1221846,50 грн - 3% річних та 1689296,48 грн інфляційних втрат.
20.08.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 20.08.2025 розгляд справи призначено на 25.09.2025.
25.09.2025 судом відкладено розгляд справи на 30.10.2025 за відповідним клопотанням відповідача.
30.10.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 30.10.2025 розгляд справи призначено на 13.11.2025.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 13.11.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 13.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 24.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго», як оператором системи передачі, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія», як користувачем системи передачі, шляхом підписання заяви-приєднання укладено договір №0221-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору, такий договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання. Умови договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, та є однаковими для всіх споживачів.
За умовами п.2.1 Договору, оператор взяв на себе зобов'язання надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач взяв зобов'язання здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно п.6.1 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п.6.2 Договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
- 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
- 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
- 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно п.6.4. Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.
Згідно п.10.3 Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п.10.4 Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Згідно п.10.5 Договору, для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені.
На підставі Договору протягом січня - березня 2025 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії користувачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приимання-передачі послуг.
За розрахункові періоди січня-березня 2025 року сторонами були підписані такі акти приймання-передачі послуг №ПРА-0008349 за січень 2025 року на суму 112619765,21 грн з ПДВ; №ПРА-0008901 за лютий 2025 року на суму 107430781,90 грн з ПДВ; №ПРА-0009466 за березень 2025 року на суму 95258236,25 грн з ПДВ.
Також у березні, квітні 2025 року сторонами здійснено врегулювання та підписані акти коригування за попередні розрахункові періоди, які сальдуються при здійсненні поточних розрахунків, а саме акт коригування №ПРА_К-0008403 від 03.03.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0007784 від 31.12.2024 за яким суму зменшено на 156639,61 грн; акт коригування №ПРА_К-0008690 від 10.03.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001763 від 31.01.2024 (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0004089 від 30.05.2024) за яким суму зменшено на 4398,13 грн; акт коригування №ПРА_К-0008808 від 12.03.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002282 від 29.02.2024 (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0004748 від 13.06.2024) за яким суму зменшено на 39454,99 грн; акт коригування №ПРА_К-0009298 від 01.04.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0008349 від 31.01.2025 за яким суму зменшено на 215042,52 грн.
За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що розрахунки за надані по спірному договору протягом січня - березня 2025 року послуги з передачі електричної енергії відповідач здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.
За прострочення з виконання грошового зобов'язання протягом січня - березня 2025 року за спірним договором позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1221846,50 грн - 3% річних та 1689296,48 грн інфляційних втрат.
Розрахунок таких вимог знаходиться в матеріалах даної справи та відповідачем не спростований.
Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такий розрахунок є арифметично та методологічно вірним.
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на необхідність дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
В обґрунтування такого клопотання, відповідач посилається на наступне:
- заборгованість за надані послуги передачі електричної енергії у спірний період виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії та негативними подіями для всієї країни - збройна агресія Російської Федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача;
- послуга з передачі електричної енергії фактично надається позивачем споживачам, які сплачують її через постачальника універсальних послуг за фактично спожиту електричну енергію, тоді як постачальник (відповідач) має здійснювати оплату цієї послуги оператору системи (позивачу) за споживачів наперед плановими платежами;
- місто Миколаїв та Миколаївська область з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України опинились в зоні активних бойових дій. Внаслідок цих подій критично знизилась платоспроможність побутових споживачів електричної енергії, що в свою чергу стало підставою для збільшення дебіторської заборгованості перед товариством за спожиту електричну енергію. Надскладна фінансова ситуація, в якій опинився відповідач, ускладнюється також забороною припинення постачання електроенергії, що унеможливлює зупинення накопичення заборгованості, та призупиненням всіх примусових виконавчих дій, що затримує стягнення боргів за попередні, довоєнні періоди;
- деякі населені пункти Миколаївської області, в яких проживають споживачі товариства знаходились під тимчасовою окупацією, багато населених пунктів взагалі зруйновані. Цей фактор також впливає на платоспроможність споживачів товариства. Договором передбачені умови, які змушують відповідача здійснювати оплату позивачу за надані послуги плановими платежами у місяці надання послуг з передачі, в нинішніх умовах є взагалі неможливим для виконання, оскільки електропостачальнику переважна кількість споживачів універсальної послуг здійснює оплату за поставлену електроенергію в період 15-30 числа місяця наступного за місяцем надання послуг з передачі. Тобто, період між термінами виконання зобов'язання щодо здійснення планових платежів та фактичним надходженням коштів становить 30 та більше днів, що спричиняє непоправний касовий розрив;
- оскільки послуга передачі електричної енергії є невід'ємною складовою вартості електричної енергії, спожитої побутовими споживачами, за об'єктивних підстав позивач опинився в умовах неможливості здійснення попередньої оплати за послугу з передачі електричної енергії.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат обґрунтовуючи такі заперечення наступним:
- суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі, визначеному ч.2 ст.625 ЦК України;
- відповідачем не було надано на підтвердження свого скрутного фінансового стану звіт про фінансові результати за 2024 рік або будь-які інші докази з яких би вбачалось про його скрутне фінансове становище (квартальні, піврічні фінансові звіти та баланси відповідача за 2024 рік, звіт про фінансові результати, звіт про рух та залишок грошових коштів на рахунках товариства), однак таких документів відповідач не надав;
- водночас, позивач зазначає, що він знаходиться у більш скрутному фінансовому становищі ніж відповідач та інші суб'єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії Російської Федерації. Станом на 20.10.2023 сума завданих позивачу внаслідок російської агресії збитків складає 78243610000 грн;
- відновлення нормальної роботи пошкоджених об'єктів електроенергетики позивача, які потребують великого фінансування, є першочерговим завданням, оскільки має вкрай важливе значення для перемоги над агресором та забезпечення життєдіяльності громадян України. При цьому, відновлювальні роботи вимагають істотних коштів та зусиль, а в умовах, коли зменшилися обсяги постачання електричної енергії, погіршився стан розрахунків контрагентів. Затримка отримання коштів стратегічним підприємством створює негативні фінансові ризики особливо в період військової агресії Російської Федерації, які могли бути направлені на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури.
Щодо зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
За змістом ст.625 ГПК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в ст.625 ЦК України.
Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України інфляційних втрат, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Подібних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати позивачу інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання по спірному договору шляхом їх зменшення.
Також, законодавець в главі 24 ГК України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж, у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж 3% річних.
Відтак законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1221846,50 грн - 3% річних та 1689296,48 грн інфляційних втрат.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Оскільки судом закрито провадження у даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 130645165,03 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору та судом розглядалися вимоги в частині стягнення 2911142,98 грн, з яких: 1221846,50 грн - 3% річних та 1689296,48 грн інфляційних втрат, суд вважає, що позивачу за підлягає поверненню з Державного бюджету України 829375,40 грн судового збору, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18464,60 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» (54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1; ідент.код 42129888) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25; ідент.код 00100227) 1221846,50 грн - 3% річних, 1689296,48 грн інфляційних втрат та 18464,60 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09.12.2025.
Суддя М.В.Мавродієва