Справа № 148/1384/25
Провадження №1-кп/148/120/25
08 грудня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження -
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
за участю потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12025025180000108, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області знаходиться вказане вище кримінальне провадження.
04.11.2025 від адвоката ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_5 , в інтересах останнього надійшло клопотання про скасування арешту майна, а саме належного ОСОБА_5 транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , який накладеного згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.04.2025, та повернення майна власнику.
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження, при розгляді клопотання про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_5 не був присутнім і копію ухвали від 16.04.2025 про накладення арешту на його автомобіль йому на той час не було направлено. ОСОБА_5 є інвалідом другої групи і без автомобіля йому важко пересуватися, що ставить його в надскрутне становище, оскільки громадським транспортом він не може користуватися. Він працює, але без автомобіля не може добиратися до свого місця роботи. Син потерпілих ОСОБА_5 страждає на психічне захворювання і також є інвалідом II групи з дитинства, якого періодично потрібно доставляти в лікарню, він не контактний, їздити громадським транспортом не може, так як може створювати загрозу іншим громадянам.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та його представник вказану вище заяву про скасування арешту майна підтримали та просили врахувати викладені ними обставини і заяву задовольнити. Потерпілий послався на те, що належний йому автомобіль тивалий час знаходиться на майданчику ІНФОРМАЦІЯ_1 для тимчасово затриманих транспортних засобів під відкритим небом, він руйнується. Вважає, що на даному етапі судового розгляду необхідності в арешті та позбавленні його, як власника майна, права користування транспортним засобом протягом тривалого часу немає. З автомобілем проведено всі слідчі дії, в тому числі проведено фото та відеофіксацію пошкоджень. Крім того, обвинувачений тривалий час не зявляється в судові засідання, можливо проходить військову службу, що в свою чергу може призвести до зупинення провадження. В цей же час він позбавлений користуватися своїм майном та нести у звязку з цим додаткові труднощі та витрати.
Прокурор зазначив, що не заперечує щодо часткового задоволення заяви потерпілого про скасування арешту майна, а саме в частині заборони користування транспортним засобом та передачі його власнику на відповідальне зберігання, в іншій частині щодо розпорядження даним майном вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, так як в ході судового розгляду може виникнути необхідність в його огдяді, оскільки дане майно є речовим доказом, або ж може постати необхідність в проведенні додаткових експертиз.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 у вирішенні клопотання покладається на думку суду. При цьому зазначив, що йому невідоме місце перебування обвинуваченого. Останній з ним на контакт не виходить. Можливо, що він дійсно проходить військову службу. Наразі достовірної інформації щодо цього він не має.
Вислухавши думку учасників процесу щодо клопотання про скасування арешту майна, вивчивши доводи клопотання, додані до нього документи, матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області №148/912/25 від 16.04.2025 в межах кримінального провадження №12025020180000108 від 11.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, накладено арешт, в тому числі, на автомобіль «НYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є речовим доказом та який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить та яким керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 ,шляхом заборони для осіб, на майно яких накладено арешт, інших осіб, у володіння яких перебуває майно, розпоряджатися будь яким чином таким майном та використовувати його, залишивши його на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області (а.с. 52-53).
Власником вказаного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 є ОСОБА_5 (а.с. 128).
За змістом ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 4 ст. 173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, особа, яка звертається з клопотанням про скасування арешту майна має довести, що відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню завершено та воно перебуває у провадженні суду на розгляді, отже усі докази, органом досудового розслідування зібрані та проведені усі необхідні процесуальні дії, зокрема експертизи. Також встановлено, що арештований автомобіль належить на праві власності ОСОБА_5 , який не є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні, а є потерпілим.
Однак підстави, на які посилається представник ОСОБА_5 , не свідчать про необхідність скасування арешту, не вказують на необґрунтованість його накладення на автомобіль та не доводять, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки за встановлених обставин, застосований захід забезпечення кримінального провадження відповідає його завданням та меті, так як вказаний автомобіль є знаряддям кримінального правопорушення, в кримінальному провадженні, розгляд якого не закінчений.
Водночас, з урахуванням стадії кримінального провадження, тієї обставини, що з даним транспортним засобом проведено слідчі дії, приймаючи до уваги, що потерпілий є особою з інвалідністю ІІ групи, така ж саме група інвалідності встановлена і його синові (а.к.п. 28, 29), потребують у звязку з цим використання транспортного засобу, а також того, що обґрунтованих підстав для заборони користування ОСОБА_5 вказаним транспортним засобом судом не встановлено, з метою запобігання порушення прав та інтересів власника майна, гарантованими йому законом, суд доходить висновку, що потреба у подальшому обмеженні ОСОБА_5 у праві користування належним йому транспортним засобом відпала, та вважає за можливе скасувати арешт транспортного засобу в частині заборони використання автомобіля HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У звязку з цим також суд вважає можливим передати даний автомобіль на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_5 , з покладенням обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту в повному обсязі у порядку, передбаченому КПК України, та, в разі необхідності, надати вищевказаний транспортний засіб для проведення експертиз за першою вимогою прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 100, 131-132, 170-175, 376 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання представника потерпілих, адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити частково.
Вжитий згідно з ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.04.2025 арешт автомобіля HYUNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1 в рамках кримінального провадження №12025025180000108 від 11.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, скасувати в частині заборони використання вказаного транспортного засобу, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши арешт щодо заборони розпорядження будь яким чином даним транспортним засобом.
Автомобіль HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який арештовано згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.04.2025, передати на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту в повному обсязі у порядку, передбаченому КПК України.
Зобов'язати ОСОБА_5 , в разі необхідності, надати вищевказаний транспортний засіб для проведення експертиз - за першою вимогою прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 10.12.2025.
Суддя ОСОБА_1