Справа № 147/1411/24
Провадження № 1-кп/147/46/25
09 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
із участю секретаря ОСОБА_4
прокурораОСОБА_5
обвинуваченого захисника представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючому судді у складі колегії Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12 серпня 2024 року за №12024020120000156 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2024 року за №12024020120000156 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
В судовому засіданні 26.11.2025 обвинувачений ОСОБА_6 усно заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 та клопотав про надання часу для підготовки його обґрунтування.
09.12.2025 на адресу суду надійшла заява захисника адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
Також в судовому засідання 09.12.2025 обвинувачений надав суду заяву про відвід судді ОСОБА_1 в письмово із обґрунтуванням.
Обґрунтування заяв про відвід судді ОСОБА_1 як обвинуваченого так і його захисника адвоката ОСОБА_7 є ідентичними за змістом.
Заяви мотивовані тим, що відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями при обранні колегіального складу суду, головуючим суддею визначено ОСОБА_1 яка вже була головуючим суддею під час розгляду справи одноособово. У попередньому складі суду суддя ОСОБА_1 вже досліджувала докази в тому числі письмові докази в справі, неодноразово змінювала порядок дослідження доказів, висловлювала свою позицію в справі, щодо заявлених стороною захисту клопотань, зокрема, після дослідження доказів відмовила ОСОБА_6 у допиті експерта та зробила попередній висновок щодо вказаних доказів. Відповідно до протоколів судових засідань та матеріалів кримінального провадження є місце підтвердження думки та позиції обвинуваченого, так як матеріали кримінальної справи є вже долученими до судового провадження та попередньо їм надавалась оцінка, суддя брала участь у їх дослідженні. На думку обвинуваченого суддя ОСОБА_1 не може в подальшому брати участь у розгляді вказаного кримінального провадження, так як її дії та участь у розгляді справи викликатимуть сумніви у її неупередженості. Тому обвинувачений вважає, що суд в такому складі за участі головуючої судді ОСОБА_1 не може в подальшому розглядати справу так як може бути упередженим.
З огляду на зазначене просили відвести суддю Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи № 147/1411/24 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заяву про відвід головуючому судді ОСОБА_1 , оголосив її зміст, підтримав заявлений ним відвід.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та заяву про відвід. Вказав, що у обвинуваченого сформувалася думка, яка дає підстави вважати про відсутність неупередженості судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 під час розгляду даної справи, а саме суддею під час одноособового розгляду справи вже надавалася оцінка доказам, які досліджувалися судом, неодноразово здійснювалася зміна порядку дослідження доказів. Стверджував, що при повторному дослідженні доказів суд в складі головуючого судді ОСОБА_1 , яка вже брала участь у дослідженні доказів, має надати їм оцінку, тому є необхідність заявити відвід головуючому судді ОСОБА_1 з підстав передбачених п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Прокурор у задоволенні відводу просив відмовити, оскільки прямі підстави для задоволення заяви про відвід відсутні, він є необґрунтований та не відповідає вимогам ст.75 КПК України.
Представник неповнолітньої потерпілої адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні погодилася із думкою прокурора щодо відсутності прямих підстав для відводу, однак підтримала позицію обвинуваченого та вказала, що хоча немає прямих підстав для задоволення відводу, однак відвід заявлений обвинуваченим, який перебуває під вартою, тому з огляду на це заява обвинуваченого про відвід підлягає задоволенню.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого відводу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу з огляду на таке.
Судом встановлено, що у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2024 року за №12024020120000156 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
Ухвалою від 05.11.2025 клопотання сторони захисту про колегіальний розгляд справи було задоволено та ухвалено судове провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
В судовому засіданні 26.11.2025 в межах даного кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_6 було заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_1 у зв'язку з її упередженістю.
Згідно зі ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
За правилами ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Так, відповідно до ч. 5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність, особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у § 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у § 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Разом з тим в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16.07.2009 (п. 40) у справі «Биков проти України» (Bykov v. Ukraine) зазначено, що задачею національних судів є організація судового розгляду таким чином, щоб він був швидким та ефективним.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Водночас не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому у відводі неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяв про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від розгляду даного провадження, суд також бере до уваги те, що, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Проаналізувавши заяви про відвід обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд не встановив жодних обставин, які дійсно свідчать про необ'єктивність та упередженість головуючого судді. Доводи заяви про відвід зводяться виключно до того, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи попереднім складом суду вже брала участь у дослідженні доказів та відповідно надавала їм попередню оцінку, а також незгодою з процесуальним рішенням судді про зміну порядку дослідження доказів, відмову у допиті експерта, що у свою чергу, узгоджується з наведеними вище приписами закону. Жодних інших фактів прояву суддею ОСОБА_1 поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність під час розгляду даного провадження, та могли бути підставами для відводу заявниками в заявах не зазначено.
Аргументи, якими обвинувачений та його захисник мотивують свої заяви про відвід головуючому судді ОСОБА_1 не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею ОСОБА_1 як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Інших обставин, визначених статтею 75 КПК України, які б могли свідчити про особисту упередженість головуючого судді ОСОБА_1 або її необ'єктивність під час розгляду кримінального провадження, у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.
З урахування викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід головуючому судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючому судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2024 року за №12024020120000156 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено о 12.30 год 10 грудня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3