про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2025 року Справа № 915/2059/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради, код ЄДРПОУ 43443757
електронна пошта: mocpr-2020@ukr.net
представник позивача, адвокат Голубенко Д.К.
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва, код ЄДРПОУ 08029523
про: стягнення 914 278,41 грн.
Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.12.2025 (вх. № 17304/25 від 04.12.2025), в якій просить суд:
1. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, місто Миколаїв, проспект Миру, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради (54003, м. Миколаїв, вул. 2 Екіпажна. буд. 4. код СДРПОУ 43443757) заборгованість в сумі 914278,41 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 41 копійок.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, місто Миколаїв, проспект Миру, будинок 62-А, код СДРПОУ 08029523) на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради (54003, м. Миколаїв, вул. 2 Екіпажна, буд. 4, код СДРПОУ 43443757) судовий збір у розмірі 13714,18 (тринадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 18 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про укладання між учасниками справи Договору безоплатного користування нерухомим майном №2407/7 від 15.12.2023 та Договору про відшкодування витрат за централізоване водопостачання та водовідведення №2304 від 28.03.2024. Позивач вказує, що в період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року, у відповідності до умов п. 3.4 Договору безоплатного користування нерухомим майном від 15.12.2023 №2407/7 та п. 2.6 Договору про відшкодування витрат на централізоване водопостачання та водовідведення від 28.03.2024 №2304, надіслав на адресу відповідача підписані розрахунки вартості відшкодування комунальних видатків, акти комунальних послуг та рахунки. Однак, вказані рахунки за спожиті Військовою частиною послуги з водопостачання та водовідведення Відповідач не оплатив, акти наданих комунальних послуг не підписав. Таким чином, на переконання позивача, станом на сьогоднішній день відповідач не відшкодував позивачу витрати за послуги з водопостачання та водовідведення надані за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором про відшкодування витрат на централізоване водопостачання та водовідведення від 28.03.2024 № 2304 в загальному розмірі 914 278,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 614, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, а також умови укладених між учасниками справи Договорів.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н від 04.12.2025 (вх. № 17304/25 від 04.12.2025) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
По-перше, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Разом із тим, наведений за текстом позовної заяви розрахунок розміру заборгованості не може вважатися обґрунтованим, оскільки не містить посилання на надані до позовної заяви первинні документи. Крім того, зі змісту вказаного розрахунку неможливо встановити порядок визначення включених у нього складових, зокрема, показника «Ко/с», який змінюється протягом усього періоду нарахування.
Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід надати суду обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
По-друге, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
До позовної заяви б/н від 04.12.2025 (вх. № 17304/25 від 04.12.2025) в якості доказів направлення відповідачу та третій особі копій позовної заяви та доданих до неї документів надано оригінали описів вкладення у цінний лист на ім'я відповідача та третьої особи, фіскальні чеки та поштові накладні (поштові відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 54005002425597, 5400500242589), зі змісту яких вбачається, що відповідні поштові відправлення здійснені 31.10.2025, тобто до моменту оформлення поданої у даній справі позовної заяви від 04.12.2025.
За такого, з наданих позивачем доказів, суд не має можливості переконатись у тому, що в межах справи № 915/2059/25 при поданні позовної заяви б/н від 04.12.2025 (вх. № 17304/25 від 04.12.2025) позивачем надано суду докази направлення відповідачу копії саме цієї позовної заяви з доданими до неї документами.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви від 04.12.2025 і доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази направлення іншим учасникам справи копій поданої у даній справі № 915/2059/25 позовної заяви від 04.12.2025 і доданих до неї документів листом з описом вкладення.
По-третє, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових кошів у загальному розмірі 914 278,41 грн.
З урахуванням наведеного судовий збір у даній справі повинен складати 13 714,18 грн (914 278,41 грн * 1,5%).
Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 3248 від 30.10.2025 на суму 13 417,18 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/2059/25, згідно платіжної інструкції № 3248 від 30.10.2025 на суму 13 417,18 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем у сумі 13 417,18 грн згідно платіжної інструкції № 3248 від 30.10.2025 зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/1579/25.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2025 у справі №915/1579/25 було повернуто позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської міської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва про стягнення заборгованості в розмірі 914278,41 грн.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому повернення позовної заяви у справі № 915/1579/25 ухвалою суду від 21.11.2025 Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради отримало право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі за платіжною інструкцією № 3248 від 30.10.2025 на суму 13 417,18 грн, яка приєднана до такої справи №915/1579/25, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/2059/25.
Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Отже, платіжна інструкція № 3248 від 30.10.2025 на суму 13 417,18 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/1579/25.
Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція № 3248 від 30.10.2025 на суму 13 417,18 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/2059/25.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме - в сумі 13 417,18 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Додатково, суд звертає увагу позивача на те, що зазначаючи у вступній частині позовної заяви суб'єктний склад учасників справи за участю третьої особи, позивач не зазначає ні статусу такої третьої особи (з самостійними вимогами, чи без таких, на стороні позивача чи відповідача), ні обґрунтувань щодо підстав її залучення до участі у справі.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
1. Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 725-01 від 02.10.2025 (вх. № 13978/25 від 02.10.2025) - залишити без руху.
2. Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О.Семенчук