08 грудня 2025 року Справа № 915/1729/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 28.11.2025 (вх. №16771/25 від 01.12.2025) про неплатоспроможність боржника фізичної особи. Заявниця, посилаючись на п. 2 та 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможним, прийняти запропонований план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви боржниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість в розмірі 415958,34 грн перед 1 банком та 24 мікрофінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1729/25 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до неї додатки суд встановив наявність недоліків.
По-перше, у заяві про відкриття провадження у справі заявниця указує про наявність заборгованості перед 25 кредиторами у загальному розмірі 415958,34 грн, однак, конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду не вказано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ. З огляду на зазначене, заявник має повідомити суд про конкретні обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, оскільки вся заборгованість виникла за договорами, укладеними вже в поточному 2025 році (лише щодо боргу перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у сумі 1737,57 грн указано договір 2021 року, проте строк кредиту указано 12.04.2046).
Зазначене підлягає уточненню.
По-друге, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підставою звернення до суду заявник вказує п. 4 ч. 2 ст. 115КУзПБ.
Для встановлення підстави для відкриття справи (п. 4) дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
У заяві ОСОБА_1 зазначила про наявність доходу за 3 квартали 2025 року - 430154 грн, який є більшим за указаний нею розмір боргу - 415958,34 грн. Зважаючи на наявність доходу заявницею не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов'язань та унеможливлять виконання цих зобов'язань протягом наступних 12 місяців. Тобто, заявником не додано доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Заявник має надати суду аргументовані пояснення з відповідними доказами.
По-третє, заявником не надано усіх доказів, що підтверджують його неплатоспроможність, зокрема, не надано копій усіх договорів, та інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, зазначеними ним у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та конкретизованому списку кредиторів через їх відсутність або втрату.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та частини договорів, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23.
Надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами.
Так, відповідно до наданої роздруківки з сайту Українського бюро кредитних історій стосовно боржниці станом на 10.11.2025, загальна поточна заборгованість останньої перед кредиторами становить 415958,34 грн, загальна поточна прострочена заборгованість становить 290928,58 грн. За підрахунком суду згідно поданого заявницею конкретизованого списку кредиторів сума заборгованості перед кредиторами становить 408777,15 грн, хоча за підрахунком заявниці - 415958,34 грн.
Зазначена невідповідність підлягає уточненню боржницею.
Крім зазначеного, при підготовці заяви до суду заявницею проведена досудова робота по з'ясуванню розміру боргу, отримані актуальні відомості щодо заборгованості перед ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «ФК «БІКСБІТ», ТОВ «ФК «ГВАДІАНА», ТОВ «ФК «ПРОСТО КРЕДИТ», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ТОВ'УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», ТОВ «СЛОН КРЕДИТ». Однак, попри наявність відомостей фінустанов щодо актуального розміру заборгованості, у списку кредиторів ці відомості не відображено взагалі. Натомість суми боргу зазначені з довідки УБКІ.
Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржником.
Додатково суд зазначає, що заявником не додані (або надані інші, аніж зазначені у списку кредиторів, або частково надані) первинні документи щодо зобов'язань перед кредиторами.
Так, на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «ФК «ФІНМАРКЕТ» заявницею додано Договір споживчого кредиту № 3699305481-67211 від 08.09.2025, в той час як у КСК зазначено «Кредитний договір на інші споживчі цілі № FINMARKET67211 від 08.09.2025»;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» заявницею додано Договір про споживчий кредит № 199543 від 07.09.2025, в той час як у КСК зазначено «Кредитний договір на інші споживчі цілі № 954335 від 07.09.2025»;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заявницею додано Договір кредитної лінії № 8817269 від 05.09.2025, в той час як у КСК зазначено «Договір позики № 9517891 від 05.09.2025»;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заявницею додано Договір кредитної лінії № 8817269 від 05.09.2025, в той час як у КСК зазначено «Договір позики № 9517891 від 05.09.2025». Договору №: f42d6293-82a7-446f-b467-08dd6026034b від 11.03.2025 (зазначеного у КСК) не надано;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заявницею додано Договір кредитної лінії № 8817269 від 05.09.2025, в той час як у КСК зазначено «Договір позики № 9517891 від 05.09.2025». Договору №: f42d6293-82a7-446f-b467-08dd6026034b від 11.03.2025 (зазначеного у КСК) не надано;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надано інші договори, аніж зазначені у КСК, а саме надано Договори про надання фінансового кредиту № 47828-07/2025 від 21.07.2025 та № 34569-08/2025 від 14.08.2025, а у КСК указано борг за договорами позики № 2498574 від 14.08.2025 та № 2403091 від 21.07.2025;
- на підтвердження зобов'язань перед ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» надано Договір позики «Щоденний» № 3699305481-4347251 від 01.08.2025, а у КСК указано «Кредитний договір на інші споживчі цілі № OSHI4347251 від 01.08.2025»;
- щодо заборгованості перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надано договори факторингу № МВ-ТП/62 від 28.10.2025 (щодо вимог ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та № ОК-ТП/60 від 05.11.2025 (щодо вимог ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ») та Договір кредитної лінії № 607792559 від 03.06.2025 (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та Договір кредитної лінії № LM546999963 від 17.08.2025 (ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ»). Проте у КСК щодо боргу, який виник перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» указано «Кредитний договір на інші споживчі цілі №: aa80c324-f950-4246-be5b-c86931e0adca від 03.06.2025», а щодо боргу перед ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» указано «Кредитний договір на інші споживчі цілі №: 92f76b49-08a2-4ed3-b102-6f90ae888a32 від 17.08.2025».
Первинних документів на підтвердження кредитних зобов'язань перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ», ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не надано взагалі.
Також, до заяви додані договори, укладені між боржницею та ТОВ «МУЛЬТІКРЕДИТ», АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», «HI-TECH DYNAMICS GROUP LIMITED», довідки ТОВ «МУЛЬТІКРЕДИТ» про заборгованість. Проте у КСК не зазначені указані особи як кредитори.
Суд також зазначає, що до заяви додані розрахунки боргу без зазначення жодних ідентифікуючих реквізитів, що унеможливлює їх оцінку судом. Деякі розрахунки окрім відсутності реквізитів ще й нечитабельні.
Суд звертає увагу, що відсутність у заявника оригіналів доказів не звільняє її від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 ГПК України).
Таким чином, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів (судових рішень, договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Крім того, як вбачається з тексту заяви, боржник вказує наступні додатки:
1. Декларації_Олішевська.pdf.
2. Процесуальні документи_Олішевська.pdf.
3. Особисті документи_Олішевська.pdf.
4. Кредитні договори_Олішевська.pdf.
5. Договір та документи АК_Олішевська.pdf.
6. Витяг УБКІ_Олішевська.pdf.
Зазначені додатки не відповідають переліку матеріалів, доданих до заяви про неплатоспроможність боржника.
Суд наголошує, що обов'язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. СУД НЕ МАЄ ЗДОГАДУВАТИСЯ, ЯКУ ОБСТАВИНУ ДОВОДИТЬ ДОДАНИЙ ДО ЗАЯВИ ДОКАЗ. У даному випадку додатки додані до заяви хаотичною купою (більше 1500 сторінок) без їх конкретизованого переліку. Частину матеріалів взагалі неможливо ідентифікувати, оскільки документи не містять жодних реквізитів.
До того ж у заяві боржниця не посилається на конкретні докази, що також унеможливлює встановлення судом обставин.
Указане унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими боржник обґрунтовує свої вимоги.
По-четверте, до заяви заявниця додає документ, викладений іноземною мовою без апостильованого перекладу. У заяві немає жодних посилань на такий документ, пояснень яку обставину він доводить так само немає. Тому суд взагалі не надає оцінку указаному невідомому документу.
По-п'яте, пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2025 у розмірі 3028,00грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 45420,00грн (3028,00*5*3= 45420,00).
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК -України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
Так, до матеріалів заяви долучено скан-копію Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 17.11.2025 (далі - Договір), що укладений між арбітражним керуючим Белінською Н.О. та ОСОБА_1 , проаналізувавши який суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Із змісту п. 3.2 Договору вбачається, що оплата послуг арбітражного керуючого за весь строк виконання повноважень складатиме 22 710 грн.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди (установити окремий порядок розрахунку за виконану роботу), у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності. У свою чергу зазначений припис не дає права, зокрема, змінювати розмір винагороди арбітражного керуючого (у бік зменшення), який закріплений абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 . Договір із арбітражним керуючим Белінською Н.О. не може братися судом до уваги як належний доказ виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
До того ж, до заяви долучено платіжну інструкцію від 16.11.2025 про сплату за цим договором (укладеним 17.11.2025) у розмірі 4542,00 грн, де платником та фактичним платником указана ОСОБА_2 .
ОКРЕМО суд зазначає, що очевидним є штучне накладення печатки та підпису арбітражного керуючого Белінської Н.О. на заяві про згоду щодо призначення його арбітражним керуючим у справі про неплатоспроможність боржника, що унеможливлює прийняття цих документів судом.
По-шосте, фізичною особою ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі не зазначено відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ, зокрема щодо оплати винагороди арбітражного керуючого, оскільки згідно поданого суду проекту плану реструктуризації боргів зазначених витрат не передбачено. Відомостей щодо походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, суду не надано.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При постановленні даної ухвали судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Залишити без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 від 28.11.2025 (вх.. № 16771/25 від 01.12.2025) про неплатоспроможність.
2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Давченко