79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/2548/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Онучака Василя Васильовича, м. Виноградів, Закарпатська обл.,
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
про визнання недійсним та скасування рішення.
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники:
від позивача: Іванцьо Василь Михайлович - представник,
від відповідача: Сигляк Іванна Ярославівна- представник.
Фізична особа-підприємець Онучак Василь Васильович звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025.
Ухвалою від 22.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 22.09.2025.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 13.10.2025 підготовче судове засідання відкладено на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.11.2025 підтовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2025.
У судове засідання 01.12.2025 представник позивача з'явився, просив задоволити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
У судове засідання 01.12.2025 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 01.12.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Фізична особа-підприємець Онучак Василь Васильович звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025 (надалі рішення № 63/121-р/к).
На думку позивача, висновки відповідача викладені в рішенні № 63/121-р/к, що ґрунтуються на окремих співпадіннях у пропозиціях учасників аукціону, є необґрунтованими та незаконними, а наведені в обгрунтування прийнятого рішення факти, як окремо так і в сукупності не дають підстави вважати що між учасниками під час підготовки пропозицій та проведення аукціону відбувся обмін інформацією.
Зокрема позивач вказує, що відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що зазначені у рішенні № 63/121-р/к фінансові взаємовідносини учасників аукціону мали на меті вплинути на результати аукціону. Сам по собі факт наявності телефонних з'єднань між ФОП Греченюк М.В. та позивачем у період проведення аукціону не є достатнім і належним доказом узгодження дій або обміну конфіденційною інформацією, пов'язаною з торгами. З огляду на наявність між сторонами ділових та юридичних зв'язків, зумовлених господарською діяльністю і цивільно-правовими зобов'язаннями, таке спілкування є логічним, обґрунтованим та не виходить за межі правомірної поведінки.
Позивач звертає увагу, що з оскаржуваного рішення не вбачається, що ІР-адреси НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не були жодним чином спотворені за допомогою VPN чи будь-яким іншим чином, або що такі ІР адреси не є публічними.
Окрім цього, позивач вважає, що наявність спільного доступу до мережі Інтернет або потенційної можливості обміну інформацією між ФОП Греченюком М. В. та ФОП Онучаком В.В., як співзасновниками ТзОВ «Лігаспецбуд», сама по собі не є забороненою дією з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції.
З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025 в частині, що стосується позивача.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що у рішенні № 63/121-р/к наведені факти спотворення результатів торгів, а саме доведено наявність спільного середовища для обміну інформацією та координацію дій між позивачем та ФОП Греченюк М.В., які ними спростовані не були.
Відповідач зазначає, що дії позивача свідчать про узгодженість дій, як учасника аукціону, що підтверджується наявністю господарських відносин між позивачем та ФОП Греченюк М.В., використанням однієї ІР-адреси, комунікацією у період проведення аукціону між телефонними номерами, які ФОП Греченюк М. В. та позивач використовували у своїй господарській діяльності, наявністю фінансових взаємовідносин між ФОП Греченюком М.В. та позивачем, що стосувалися надання фінансової допомоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон), економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до ст. 5 Закону, узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону, антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 вказаної статті).
Статтями 1, 6 Закону, передбачено самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. А тому, негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгодженням учасниками торгів своїх пропозицій, зокрема через обмін інформацією, усувається конкуренція та змагальність між ними та спотворюються результати торгів, метою яких є вибір об'єктивно кращої пропозиції. Така поведінка порушує право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається лише завдяки справжній конкуренції. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 13.04.2021 у справі № 921/120/20, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Судом встановлено, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2025 № 63/121-р/к у справі № 63/5-01-113-2025 визнано, що ФОП Греченюк М.В. і ФОП Онучак В.В. вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону № LSE001-UA-20241007-11910 та накладено на кожного з них штраф у розмірі 68 000, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд наголошує, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).
Судом встановлено, що в рішенні № 63/121-р/к зазначено сукупність обставин, що передували висновку відповідача про узгодженість дій позивача та ФОП Греченюк М.В., як учасників аукціону № LSE001-UA-20241007-11910.
Зокрема, за наслідком дослідження матеріалів справи відповідач встановив, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті prozorro.sale, ФОП Греченюк М.В. і ФОП Онучак В.В. завантажили заяви про участь у земельних торгах та згоду потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу, у яких зазначено один і той самий ідентифікаційний код - ФОП Онучака В.В. Отже, при підготовці документу «Заява про участь у земельних торгах та згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу» між позивачем та ФОП Греченюк М.В відбувся обмін інформацією, зважаючи на зазначення одного і того самого ідентифікаційного коду, відтак зазначене свідчить про спільну підготовку ними документів для участі в аукціоні.
Щодо надання, повернення фінансової допомоги між ФОП Греченюк М.В. та позивачем та наявність господарських відносин, відповідач зазначив наступне.
Згідно з інформацією, наданою акціонерним товариством «Райфайзен Банк» листом від 12.03.2025 № 81-15-90/3217-БТ, акціонерним товариством «Комінвестбанк» листом від 12.03.2025 № 1423-БТ та ФОП Онучак В.В. листом від 28.05.2025 № 6, було встановлено, що після проведення аукціону ФОП Греченюк М.В. 18.11.2024 перерахував ФОП Онучак В.В. кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в сумі 500 000, 00 грн, згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 18.11.2024 № 2/24, які позивач повернув 30.12.2024 року.
Безвідсоткова поворотна фінансова допомога між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. свідчить про обізнаність учасників таких відносин щодо конкурентоспроможності (стану фінансових, матеріальних, людських ресурсів) один одного, про взаємну фінансову підтримку у господарській діяльності, наявність єдності інтересів та відсутності конкуренції між ними.
Згідно з інформацією, наданою ФОП Онучак В.В. листом від 28.05.2025 № 6 та ФОП Греченюк М.В. листом від 29.05.2025 № 10 встановлено, що між відповідачами у період проведення аукціону існували господарські відносини відповідно до укладеного договору оренди будівельної техніки 01.03.2024, зі строком дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до вказаного договору, орендодавець - ФОП Онучак В.В. зобов'язується передати орендарю - ФОП Греченюк М.В. в тимчасове платне користування та розпорядження будівельну техніку, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування та розпорядження дану будівельну техніку і сплачувати за неї орендодавцю відповідну грошову плату.
Згідно з актом здачі-приймання надання послуг по оренді будівельної техніки № 1/11 орендодавцем - ФОП Онучак В.В. було надано послугу орендарю - ФОП Греченюк М.В. щодо оренди будівельної техніки для виконання дорожньо-будівельних робіт на об'єктах у період 01 по 30 листопада 2024 року.
Наявність господарських відносин призводить до виникнення у сторін таких відносин, певних прав та обов'язків, у зв'язку з чим в учасників відносин виникають зобов'язання дотримуватись певної поведінки на ринку, тобто спільність інтересів та наявність умов для обміну інформацією між ними, відтак взаємна невизначеність, яка породжується конкуренцією, замінюється на координацію конкурентної політики.
Суд погоджується з висновком відповідача, викладеним у рішенні № 63/121-р/к, що наявність господарських відносин між позивачем та ФОП Греченюк М.В. у період проведення аукціону свідчить про обізнаність щодо господарської діяльності один одного та погоджену поведінку у період проведення аукціону.
Окрім цього, позивачі використовували спільні ІР-адреси під час надсилання податкової звітності до та під час проведення аукціону та під час здійснення оплати за отримання витягів з ЄДР, що підтверджується інформацією наданою Головним управлінням ДПС у Львівській області від 09.01.2025 № 204/5/07-16-24-06-05, від 09.01.2025 № 204/5/07-16-24-06-05. Також згідно з інформацією наданою ТзОВ «Фінансова Компанія Юапей» від 30.04.2025 № 04/2025-275к встановлено, що позивач та ФОП Греченюк М.В. здійснювали оплату за отримання витягів з ЄДР, які були завантажені для участі у аукціоні, з однієї ІР-адреси в один день з різницею у часі 4 хвилини.
У рішенні № 63/121-р/к зазначається, що відповідно до інформації, наданої ПрАТ «Водафон» у листі від 15.04.2025 № 02/КІБ/209, ІР-адреси НОМЕР_1 та НОМЕР_2 входять до складу додаткової маршрутизованої підмережі 77.52.19.0/25, що надано ФОП Греченюк А.Й. у платне тимчасове користування на підставі угоди від 01.07.2024 № ТПА GRCH-07/2024.
Суд зазначає, що згідно з публічно доступною інформацією, кількість ІР-адрес у мережі Інтернет обчислюється у кілька мільярдів позицій.
Отже, враховуючи вищенаведене, факти системного використання учасниками одних і тих же IР-адрес, не можуть вважатись випадковими збігами обставин та свідчать про наявність спільного середовища для обміну інформацією між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. та координацію їх дій на аукціоні.
Окрім цього, суд зазначає, що комунікація у період проведення аукціону між телефонними номерами, які ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. використовували у своїй господарській діяльності, свідчить про узгодження дій та обмін інформацією між ними.
Також, як встановлено у рішенні № 63/121-р/к, учасниками аукціону було здійснено запити на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з однієї електронної поштової скриньки, яка використовується ФОП Онучак В.В. в один день з різницею у 4 хвилини, а також здійснення оплати за сформовані витяги - з однієї банківської картки, про що було зазначено раніше, що вказує на координацію дій між ФОПами, з чим суд погоджується.
Відповідачем у рішенні № 63/121-р/к встановлено також пов'язаність ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. через ТзОВ «Лігаспецбуд» як його засновників, що на думку суду, свідчить про наявність середовища для обміну інформацією.
Зазначена обставина є належним доказом у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23.
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у закупівлях є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій які можуть негативно вплинути на конкуренцію, проте, суд погоджується з висновком відповідача, що у проведеному аукціоні такі конкурентні дії між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. були відсутні.
Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення антимонопольного органу, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
У ході касаційного перегляду судових рішень, предметом яких є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Сукупна оцінка доказів, вказаних Антимонопольним комітетом України у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Антимонопольного комітету України, підтверджують таке узгодження.
Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною. Така позиція підтримана, зокрема Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.02.2025 у cправі № 914/400/24.
Суд наголошує, що змагальність виключається шляхом встановлення таких обставин:
- одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників;
- використання відповідачами спільного доменного імені;
- спільне використання однієї електронної поштової скриньки;
- спільні господарські відносини;
- пропонування однакового товару;
- завищення цінових пропозицій;
- подання однакових документів у складі своїх пропозицій;
- отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку;
- обмін інформацією (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19).
Таким чином, матеріалами, вказаними в рішенні № 63/121-р/к підтверджується існування обставин, які надавали територіальному відділенню АМК можливість дійти висновку про обмін інформацією під час підготовки до участі у торгах та узгодження своєї поведінки між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В. під час підготовки та участі у торгах. Внаслідок такої поведінки суб'єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель та не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Наведене надавало можливість територіальному відділенню АМК дійти висновку, про наявність у діях учасників торгів складу правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За таких обставин, матеріали долучені до справи в сукупності свідчать про те, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між ФОП Онучак В.В. та ФОП Греченюк М.В., чим порушило право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Позиція позивача, викладена в позовній заяві, спростовується обставинами, встановленими відповідачем в рішенні № 63/121-р/к. Доводи позивача викладені в позові не спростовують відповідних висновків відповідача за фактичними обставинами.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах “Проніна проти України», заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та “Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідач в оскаржуваному рішенні № 63/121-р/к правомірно та обгрунтовано встановив у діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.