79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.12.2025 Справа № 914/3039/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом:
за позовом: Кам'янко-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор»
про: стягнення 75 278,74 грн.,
без виклику учасників,
30.09.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Кам'янко-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор» про стягнення 75 278,74 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.
Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Крім того, із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов'язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №10 від 02.04.2023 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 75 278,74 грн., з яких: 61 124,08 грн. (основна сума боргу), 11 100,13 грн. інфляційних втрат, 3 054,53 грн. - 3% річних.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Кам'янка-Бузьким дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор» (надалі Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №10 від 03 квітня 2023р., згідно якого Постачальник зобов'язався відпустити Покупцю лісопродукцію в асортименті вказаному у Договорі, а Покупець зобов'язався прийняти лісопродукцію та своєчасно оплатити на умовах, які вказані в даному Договорі.
Згідно п.2.2 Договору, вказана лісопродукція підлягає оплаті по безготівковому рахунку в день отримання партії лісопродукції, але не пізніше 20-ти банківських днів з дня її отримання. По домовленості сторін Покупець може проводити попередню оплату.
Згідно п.4.2 Договору, дану лісопродукцію Продавець зобов'язується поставити до 31 грудня 2023 року.
На виконання вказаного Договору позивач, поставив відповідачу згідно товарно- транспортної накладної серія ГЛА№042212 від 10.11.2023р. лісопродукції на суму 15758,77 гривень; згідно товарно-транспортної накладної серія ГЛА№042215 від 13.11.2023р. лісопродукцію на суму 20 304,81 гривень; згідно товарно-транспортної накладної серія ГЛА№042218 від 13.11.2023р. лісопродукцію на суму 15 625,62 гривень, згідно товарно-транспортної накладної серія ГЛА№042225 від 17.11.2023 року лісопродукцію на суму 9434,88 гривень.
Всього по вказаних товарно-транспортних накладних було відпущено лісопродукції на загальну суму 61 124,08 гривень (разом з ПДВ).
Продавець (позивач) вважає, що Покупець (відповідач) порушив умови Договору №10 від 03.04.2023р. та допустив заборгованість в сумі 61 124,08 грн.
Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Між сторонами у справі виникли права і обов'язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 525 Цивільного Кодексу України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар, зокрема, на суму 61 124,08 грн.
Відповідно, товар було прийнято у повному обсязі, претензії щодо кількості та якості товару з моменту його поставки матеріали справи не містять, а отже у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого товару.
Натомість, відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого, заборгованість за поставлений товар склала 61 124,08 грн.
Відтак, оскільки позивачем було належним чином виконано умови договору в частині поставки відповідачу товару, а відповідачем не було оплачено такий товар, про що він не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61 124,08 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 054,53 грн. - 3% річних, 11 100,13 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак здійснивши власний перерахунок, заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, суд встановив, що вказані суми заборгованостей підлягають також до стягнення з відповідача, як підставно та обгрунтовано заявлені.
Щодо періоду прострочення виконання відповідачем свого обов'язку оплатити товар, то судом враховано, що ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною квитанцією №2.326760253.1 від 26.09.2025р. на суму 3 028,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Святибор» (адреса: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 120; ідентифікаційний код 44305092) на користь Кам'янко-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (адреса: Україна, 80406, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, село Сапіжанка, вулиця Володимира Великого, будинок 92; ідентифікаційний код 31416856) заборгованість за поставлену лісопродукцію на суму 75 278,74 грн., з яких:
61 124,08 грн. (основна сума боргу), 11 100,13 грн. інфляційних втрат, 3 054,53 грн. - 3% річних та 3 028,00 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.