Справа № 143/730/25
03.12.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір №81126916, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 2500 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом строком на 730 днів (з 26.01.2024 року по 24.01.2026 року), що складається з дисконтного (пільгового) періоду і поточного періоду; процентна ставка за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становить 0,1% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало повністю, однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
08.07.2025 року між ТОВ ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір №08-07/25, згідно із яким позивач набув права вимоги за кредитним договором, в тому числі за Договором №81126916.
На момент подання позову заборгованість відповідача за Договором №81126916 становить 15900 грн. 00 коп., із яких: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 2500 грн. 00 коп.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13250 грн. 00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 150 грн. 00 коп.
Покликаючись на зазначені вище обставини, ТОВ Факторинг Партнерс» просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №81126916 від 26.01.2024 року в сумі 15900 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп. (а.с.1-5).
Ухвалою судді від 07.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.105-106).
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи (а.с.115,116,122), відзиву на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не подав.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 01.04.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №81126916 (далі - Кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору за цим договором товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим Договором.
Відповідно до п.2.2 Кредитного договору кредит надається в загальному розмірі 2500 грн. 00 коп.
Відповідно до п.2.3 Кредитного договору строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 26.01.2024 та закінчується 24.01.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.02.2024 (рекомендована дата платежу).
Відповідно до п.2.5 Кредитного договору поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 24.01.2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п.2.6 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65 % відсотків річних (денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.
Відповідно до п.2.7 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.
Відповідно до п.2.8 Кредитного договору позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 08.02.2024 року (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.01.2026 року (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п.2.10 Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до цього Договору).
Пунктом 3 Кредитного договору передбачено порядок та умови надання кредиту (укладення кредитного договору), повернення заборгованості (в тому числі достроково), пролонгація (продовження) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або строку кредитування.
Згідно з п.п.3.1.2.5 п.3 Кредитного договору товариство в день укладання кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього договору (а.с.64-74).
ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення Анкети клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення, у якій відповідач зазначив свою електронну адресу, на яку направлений Кредитний договір (а.с.86).
ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк, визначеними умовами Кредитного договору, що підтверджується скріншотом виконаної транзакції (зворотній бік а. с. 76) та підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а. с. 75), відповідно до яких відповідачу на належний йому особовий банківських рахунок НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 2500,00 грн.
07.04.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір №08-07/25, за умовами якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача за Кредитним договором (а. с. 50 -53).
Відповідно до Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору №08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 08.07.2025 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 на час відступлення права вимоги становить 15750 грн. 00 коп., із яких: 2500 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 13250 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.41-42).
Згідно із розрахунком заборгованості за Кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 15.07.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15900 грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в сумі 2500 грн. 00 коп.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13250 грн. 00 коп.; заборгованості за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 150 грн. 00 коп. (а. с. 54).
15.07.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направило на електронну адресу відповідача вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, в якому обумовлено, що станом на 15.07.2025 року ним допущено порушення умов Кредитного договору, а саме прострочення по сплаті процентів у розмірі 13400 грн. 00 коп., які кредитор просить погасити у найкоротші строки (а.с.77).
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Згідно із частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У відповідності до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору в електронній формі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги є виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів справи слідує, що унаслідок укладення зазначеного вище договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за згаданим Кредитним договором.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 13400 грн. 00 коп., то суд ураховує, що згідно із розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 08.07.2025 року заборгованість за ОСОБА_1 за процентами становить 13250 грн. 00 коп.
Крім того, позивачем за період з 09.07.2025 року по 14.07.2025 року нараховано проценти в сумі 150 грн. 00 коп. (а.с.54).
Отже, за розрахунками позивача заборгованість за ОСОБА_1 за процентами станом на 15.07.2025 року становить 13400 грн.00 коп. (13250 грн. 00 коп. + 150 грн. 00 коп.).
Суд не погоджується з такими розрахунками позивача та наводить власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за процентами станом на 15.07.2025 року:
1)з 26.01.2024 року по 08.02.2024 року - 3 грн. 50 коп. (2500 грн. 00 коп. (тіло кредиту) : 100 Х 0,01% (денна процентна ставка протягом дисконтного періоду) Х 14 (кількість днів у дисконтному періоді));
2)з 09.02.2024 року по 08.07.2025 року - 12900 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. (тіло кредиту) : 100 Х 1, 00% Х 516 (кількість днів у цьому проміжку поточного періоду));
3)з 09.07.2025 року по 14.07.2025 року - 150 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. (тіло кредиту) : 100 Х 1, 00% Х 6 (кількість днів у цьому проміжку поточного періоду)).
Таким чином, розмір процентів, які мав сплатити відповідач за період з 26.01.2024 року по 14.07.2025 року становить 13053 грн. 50 коп. (3 грн. 50 коп. + 12900 грн. 00 коп. + 150 грн. 00 коп.).
Із виписки за Кредитним договором вбачається, що 09.02.2024 року відповідачеві було додатково нараховано 346 грн. 50 коп. процентів за акційним кредитом за порушення умов договору (а.с.62 зворот).
Суд вважає, що донарахування процентів в розмірі 346 грн. 50 коп. не відповідає умовам Кредитного договору, оскільки зі змісту п.2.4 Кредитного договору випливає, що дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.02.2024 року, що є рекомендованою, а не обов'язковою датою платежу. Відтак, не сплата тіла кредиту чи процентів на означену дату не може кваліфікуватися як порушення умов договору. На користь такого висновку свідчить також та обставина, що відповідно до умов Кредитного договору у разі не сплати позичальником тіла кредиту чи процентів до 08.02.2024 року настає поточний період кредитування, упродовж якого мають сплачуватися проценти за збільшеним розміром процентної ставки. Більше того, умовами Кредитного договору не передбачено сплата процентів за акційним кредитом за порушення умов договору.
З огляду на викладене, суд при здійсненні розрахунків розміру заборгованості відповідача за процентами не враховує обумовлену суму донарахованих 346 грн. 50 коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами в сумі 13053 грн. 50 коп.
Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення із відповідача тіла кредиту в сумі 2500 грн. 00 коп., суд виходить із того, що за змістом Графіку платежів (Додаток №1 до Кредитного договору) тіло кредиту в сумі 2500 грн. 00 коп. позичальник має внести не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.01.2026 року (останнього дня строку кредитування) (а.с.зворот 26-40).
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до п.п.3.2.2.2.1 п.3 Кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов цього договору, зокрема, але не виключно: порушення позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом - направити вимогу про дострокове погашення заборгованості.
За змістом п.п.3.2.2.2.2 п.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу товариства щодо повернення кредиту, у тому числі належних до сплати процентів та інших платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, відповідно до умов цього договору не пізніше дня наступного за днем одержання такої вимоги кредитора.
В силу п.п.3.2.2.2.3 п.3 Кредитного договору сторони узгодили, взаємно підтверджують та домовились, що строк повернення всієї суми заборгованості за кредитом, у тому числі плати за користування кредитом та інших обов'язкових платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, які містяться у вимозі кредитора, направленої позичальнику, відповідно до вимог розділу 8 цього договору, є домовленістю сторін, щодо зміни строку повернення кредиту в сторону його зменшення, яка відповідно не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.
В п.п.3.2.2.2.4 п.3 Кредитного договору визначено, що одночасно з цим сторони домовились, що вимога кредитора про дострокове погашення заборгованості надсилається засобами ІКС та шляхом направлення на вказану у заяві на отримання кредиту адресу електронної пошти позичальника та вважається врученою у день її надіслання кредитором (а.с.69 зворот).
Як слідує із матеріалів справи 15.07.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» направило на електронну адресу відповідача вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, в якому обумовлено, що станом на 15.07.2025 року ним допущено порушення умов Кредитного договору, а саме прострочення по сплаті процентів у розмірі 13400 грн. 00 коп., які кредитор просить погасити у найкоротші строки (а.с.77).
Зі змісту цієї вимоги про усунення порушень основного зобов'язання витікає, що позивач не вимагав внесення відповідачем тіла кредиту в розмірі 2500 грн. 00 коп., строк сплати якого не настав, а отже ТОВ «Факторинг Партнерс» не дотримався вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення тіла кредиту, що свідчить про передчасне заявлення ним такої позовної вимоги.
Такий висновок суду узгоджується в цілому із правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Оскільки строк сплати відповідачем тіла кредиту в сумі 2500 грн. 00 коп. не настав, то суд, зважаючи на описані вище обставини, не вбачає підстав для його примусового стягнення на користь позивача, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становить 15900 грн. 00 коп., за наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь позивача 13053 грн. 50 коп., тобто позовні вимоги задоволено в розмірі 82, 09 % від ціни позову (13053 грн. 50 коп. : (15900 грн. 00 коп. : 100)).
Відтак, із відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1988 грн. 54 коп. (2422 грн. 40 коп. : 100 Х 82, 09).
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. 00 коп., суд виходить із наступного.
За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: витяг з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 року (а.с.14); заявку на дання юридичної допомоги №2 від 09.07.2025 року (а.с.16); прайс - лист адвокатських послуг АО «Ліга Ассістанс» (а.с.17); договір про надання правової допомоги №02-07/2024, укладений 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Ліга Ассістанс» (а.с.21-23)
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Так, суд ураховує, що згідно витягу з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 року адвокатом було надано такі послуги, як усна консультація клієнта та складання позовної заяви (а.с.14).
На переконання суду, зазначені в цьому акті обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час не співмірні їх вартості в сумі 9000 грн. 00 коп.
Так, суд вважає, що тривалість та вартість роботи адвоката щодо надання усної консультації, що становить 2 год. 00 хв. вартістю 3000 грн. 00 коп., є надмірно завищеними, так само як і вартість послуги по складанню позовної заяви, що становить 6000 грн. 00 коп.
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, ціну позову, пропорційність задоволених позовних вимог, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп. із розрахунку 3 год. роботи (2 год. 00 хв. на складання позовної заяви та 01 год. 00 хв. на усну консультацію клієнта) вартістю по 500 грн. 00 коп. за 1 год.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.
Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Кредитним договором №81126916 від 26.01.2024 року в розмірі 13053 (тринадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 50 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір в розмірі 1988 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 54 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс. 521, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 10.12.2025 року.
Суддя