79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/1857/25
за позовом: Приватного підприємства «ДНК», с. Грибовиця Волинської області,
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Нововолинської міської ради Волинської області, м.Нововолинськ Волинської області,
про визнання недійсним розпорядження та зобов'язання до вчинення дій.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники cторін:
від позивача: Н. Брожко,
від відповідача: І. Сигляк,
від третьої особи: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ДНК» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії АМК України від 21.04.2025 №63/88-рп/к «Про відмову у розгляді справи» та зобов'язання Західного міжобласного територіального відділення АМК України розглянути заяву від 06.12.2024 і прийняти процесуальне (процедурне) рішення про захист економічної конкуренції.
Ухвалою від 18.06.2025 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу; суд встановив строк для реалізації учасниками своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана позивачу та відповідачу електронним судом, а третій особі - засобами поштового зв'язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 22.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.10.2025. Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача у судове засідання 01.12.2025 з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач участь повноважного представника у судове засідання 01.12.2025 забезпечив, вимоги позивача заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Третя особа подала клопотання про розгляд справи без участі представника.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зі сторони міської ради мала місце бездіяльність щодо розгляду звернення підприємства про укладення договору сервітуту на користування надрами та прийняття відповідного рішення. Тому позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання вказаних діянь незаконними. Західне міжобласне територіальне відділення АМК України встановило деякі ознаки, які свідчать про можливі порушення законодавства про захист економічної конкуренції Нововолинської міської ради Волинської області, проте не прийняла рішення у вигляді розпорядження про початок розгляду справи.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірне розпорядження було прийнято в межах норм діючого законодавства. Питання розгляду заяви є процесуальним питанням у рамках здійснення повноважень органів АМК, а вимога про зобов'язання органу АМК прийняти процедурне рішення є втручанням у повноваження відділення, що порушує приписи ст.ст.7, 19 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України».
Аргументи третьої особи.
Судами під час розгляду справ №903/1117/23 та 903/667/24 підтверджено відсутність фактів бездіяльності міської ради та підстав для встановлення земельного срвітутуна користь ПП "ДНК" на земельну ділянку площею 26,5 га. Тому ЗМТВ АМК належним чином розглянуло заяви позивача.
У судовому засіданні 01.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Приватне підприємство «ДНК» є переможцем електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 24.12.2021 № SUE001-UA-20211104-05907 та згідно із спеціальним договором від 12.01.2022 № 2/18-21, укладеним з Державною службою геології та надр України, отримало дозвіл на користування надрами площею 11,86 га для геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями.
ПП «ДНК» листом від 09.12.2022 № 15 звернулося до Нововолинської міської ради (третьої особи у справі) щодо укладання договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами (геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення), а саме: на земельну ділянку площею 26,5 га із кадастровим номером 0721180900:02:000:0142 у с. Грибовиця, Володимир-Волинського району, Волинської області.
Листом від 23.01.2023 № 149/02-26/2-23 Нововолинська міська рада повідомила ПП «ДНК», що вказана земельна ділянка не може бути предметом договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів), оскільки вона припинила своє існування як об'єкт цивільних прав (у результаті поділу).
ПП «ДНК» листом від 23.01.2023 № 2 звернулося до Нововолинської міської ради щодо укладення договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами (геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідницько-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення), вказавши при цьому іншу земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252, яка розташована за наступною адресою: с. Грибовиця, Володимир-Волинський р-н., Волинська обл. (площею 26,5 га).
Нововолинська міська рада листом від 16.06.2023 № 1486/02/-26/2-23 повідомила ПП «ДНК», що подану заяву винесено та розглянуто на засіданні постійних комісій з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури та з питань промисловості, підприємництва, інвестицій та міжнародного співробітництва, на якій був присутній директор ПП «ДНК». Відповідно до Регламенту Нововолинської міської ради проект рішення на надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, знято на доопрацювання у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Нововолинська МР листом від 10.07.2023 № 1718/02-21/2-23 у відповідь на адвокатський запит представника ПП «ДНК» від 29.06.2023 № 2906/001 повідомила, зокрема, що відповідно до рекомендацій постійних комісій з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури та з питань промисловості, підприємництва, інвестицій та міжнародного співробітництва проект рішення «Про встановлення земельного сервітуту та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту» був знятий з розгляду на пленарному засіданні 22 сесії міської ради 8 скликання 30.05.2023.
ПП «ДНК» на виконання вимог статті 1241 Земельного кодексу України, листом від 24.07.2023 №9 повторно звернулося до Нововолинської МР щодо укладення договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів).
Листом від 22.08.2023 № 2169/02/-26/2-23 Нововолинська МР повідомила ПП «ДНК», що заява, подана листом від 24.07.2023 № 9, буде розглянута постійною комісією з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури та винесена на розгляд сесії міської ради.
27.10.2023 ПП «ДНК» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Нововолинської міської ради про встановлення земельного сервітуту. Рішенням суду від 02.04.2024 у справі № 903/1117/23, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, відмовлено ПП «ДНК» у задоволенні позовної заяви. Суд зазначив, що позивач має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 11,86 га, в межах якої надано дозвіл на геологічне вивчення. Відсутність Проекту дослідно-промислової розробки не надає об'єктивної можливості оцінити розмір площі земельної ділянки, яка повинна бути використана ПП «ДНК» за межами земельної ділянки, на яку видано спеціальний дозвіл для геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями.
В подальшому, ПП «ДНК» листом від 12.06.2024 № 10 повторно звернулося до Нововолинської МР щодо укладення договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252. Листом від 11.07.2024 №3610/02/-26/2-24 Нововолинська МР повідомила ПП «ДНК», що дане звернення, а також звернення, надані листами від 23.01.2023 № 2 та від 24.07.2023 № 9 не підлягають подальшому розгляду у зв'язку з тим, що, зокрема, « 27.10.2023 представник приватного підприємства «ДНК» звернувся до суду з позовною заявою до Нововолинської міської ради щодо бездіяльності у вирішенні викладених вище питань.
Нововолинська міська рада рішенням від 25.07.2024 № 34/43 у відповідь на звернення ПП «ДНК» (лист від 12.06.2024 № 10) відмовила у встановленні платного земельного сервітуту на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252 у зв'язку з відсутністю інформації щодо погодження Проекту дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області з Державною службою України з питань праці.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 903/667/24, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відмовлено ПП «ДНК» у задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №903/667/24 рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 залишено без змін.
Нововолинська МР листом від 04.03.2025 № 1362/02-22/2-25 (вх.№ 63-01/1026 від 17.03.2025) повідомила Відділення, що питання щодо укладення договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами із ПП «ДНК» включено не було; упродовж 2022-2024 років звернень щодо встановлення земельного сервітуту на користування надрами в межах площі, що перевищує визначену спеціальним дозволом на користування надрами, окрім ПП «ДНК», не надходило.
Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3.4 Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерством екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 № 34/м та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2003 за № 377/7698 визначено, що Проекти дослідно-промислової розробки та річні плани розвитку гірничих робіт підприємства затверджуються користувачем надр та погоджуються з Держпраці.
Листом від 16.04.2025, б/н (вх.№ 63-01/1498 від 18.04.2025) представник ПП «ДНК» повідомив Відділення, зокрема, про те, що ПП «ДНК» станом на 16.04.2025 не зверталось до Державної служби України з питань праці щодо погодження Проекту дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини «Грибовицьке» в Володимирському районі Волинської області.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).
Частина 2 стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України (ч. 1 ст. 3, ч.4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 3, 6, 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Приписами ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, наступні повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
У статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України, зокрема, що Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.
Вплив у будь-якій формі на працівника Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством
Діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23.02.2001 затверджено Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Положення).
Відповідно до п. 2 ч. 3 Положення у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, серед інших: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частина 2 стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 стаття 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (ч. 1 ст.37 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Судом встановлено, що зі змісту спірного розпорядження №63/88-рп/к від 21.04.2025 «Про відмову у розгляді справи» вбачається його відповідність вищевказаним нормам діючого законодавства. Прийняття спірного розпорядження є процедурним моментом відділення, що є виключною компетенцією відповідача у справі.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: (1) неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; (2) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; (4) заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; (5) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування розпорядження, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України (його територіальним відділенням) такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах докази, суд дійшов висновку, що під час прийняття розпорядження №63/88-рп/к від 21.04.2025 Західне міжобласне територіальне відділення АМК України діяло у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Отже, у позові ПП «ДНК» суд відмовляє у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією № 0.0.4401199161.1 від 09.06.2025 на суму 3'028,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.12.2025.
Суддя Яворський Б.І.