Справа № 132/3136/25
3/132/1918/25
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІІ групи, УБД, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 23.10.2025 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 450786 від 11.09.2025 стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із додатками, який постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 08.10.2025 було направлено на доопрацювання до батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 був переданий на розгляд судді Карнауху Н.П.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 450786 від 11.09.2025, 11.09.2025 о 17 год. 15 хв. у с. Мізяків по вул. Боршківського, 31, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом MAXXTER NEOS2, без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога у Калинівський ЦРЛ, результат - 2,68 ‰. Позитивний висновок лікаря-нарколога № 328, за адресою: вул. Медична, 6 у м. Калинівка, Хмільницького району, Вінницької області, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 476017, № 476026,
Після отримання матеріалів розгляд справи було призначено на 09:40 год. 06.11.2025 та 09:10 год. 20.11.2025, про що ОСОБА_2 , було повідомлено належним чином, що підтверджується документами наявними у матеріалах справи.
Однак, у вказані судові засідання ОСОБА_2 до суду не з'явився, відомостей про причини його неявки до суду не надходило. У зв'язку з цим, розгляд справи було відкладено на 08:20 год. 10.12.2025.
У вказане судове засідання з'явився ОСОБА_2 , вину не визнав, повідомив, що в день і час, зазначені в оголошеному протоколі про адміністративне правопорушення, керував електроскутером з електродвигуном потужністю 1,5 кВт. Надав у судовому засіданні підтверджуючі документи, а саме технічний паспорт електричного скутера.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази у справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Згідно із підпунктом а) п. 2.9 розділу 2. «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, положеннями Правил дорожнього руху розмежовано поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». Різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна. Термін «механічний транспортний засіб» поширюється та транспортні засоби з електродвигуном за умови його потужності понад 3 кВт.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018. У цій постанові
У вказаній Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшов висновку про те, що транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність такого електродвигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Оскільки електричний скутер марки «MAXXTER NEOS ІІ 1500 Вт» - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до механічного транспортного засобу, суд дійшов висновку про те, що вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до його водія.
Поряд з наведеним, ч.ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Водночас, долучений до матеріалів оптичний диск, на якому ймовірно знаходяться відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських, не відтворюється. При цьому, постановою судді від 08.10.2025 вказані матеріали повертались до батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції для доопрацювання, серед іншого, з цієї підстави. Однак, вказаним органом цей недоліки не усунуто, матеріали справи повторно скеровано до суду з тим же диском, який не відтворюється.
Частинами 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У Постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. П. Карнаух