вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
04 грудня 2025 рокуСправа № 912/2238/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи № 912/2238/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (25006, м. Кропивницький, вул. Тарковського Арсенія, 67)
про стягнення 302 791,97 грн,
за участю представників:
від позивача - Лягуша С.М. (довіреність №б/н від 25.11.2024, у режимі відеоконференції),
від відповідача - Руденко Т.В. (посвідчення №259 від 05.03.2018),
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" про стягнення 302 791,97 грн, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" укладено договір розподілу природного газу, відповідно до якого відповідач зобов'язаний забезпечувати розподіл газу та облік його фактичного споживання. За твердженням позивача, у грудні 2021 року - січні 2022 року відповідач, як оператор газорозподільної системи, подав до інформаційної платформи оператора ГТС недостовірні відомості щодо дат відбору позивачем природного газу. На думку позивача, подання таких даних призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальник "останньої надії", нарахувало та стягнуло в судовому порядку (у справі №912/1658/23) з позивача заборгованість за постачання природного газу, інфляційні, 3 % річних та судові витрати. Позивач вважає, що сума 302 791,97 грн є його збитками, завданими неправомірними діями відповідача, та просить стягнути їх у порядку відшкодування шкоди. За розрахунком позивача, спірна сума (302 791,97 грн) включає 169 837,81 грн (різниця між нарахованою і реальною вартістю спожитого газу), 15 226,73 грн (річні), 110 446,40 грн (інфляційні), 7 281,03 грн (компенсація із сплати судового збору).
Ухвалою від 10.09.2025 (після усунення недоліків позовної заяви) господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2238/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 09.10.2025 о 10:00, установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
25.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує позовні вимоги у повному обсязі, посилаючи на те, що Війська частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач) до 13.12.2021 мала статус виробника теплової енергії та була зареєстрована на платформі Оператора ГТС із ЕІС-кодом 56ХQ0000Е8YNV00A та споживала природний газ саме як виробник теплової енергії. Відповідач стверджує, що лише 13.12.2021 позивач звернувся до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" з листом №69/25-3912 про зміну статусу, тобто просив віднести його до бюджетної установи, яка не виробляє тепло. Відповідач звертає увагу, що технічно зміни можна було внести тільки з 01.01.2022, оскільки вони відображаються з початку календарного місяця. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" не могло змінити ЕІС-код і категорію споживача заднім числом, тому облік споживання за грудень 2021 року відображається по старому ЕІС-коду позивача. Відповідач зазначає, що постановами КМУ №1102 від 25.10.2021 та № 1236 від 09.12.2020 визначено, що для бюджетних установ ціна на газ становить 16,8 грн/м.куб., але позивач не встиг змінити категорію і тому постачальником для нього залишилося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз України" як "постачальник останньої надії". Відповідач вказує, що документів або доказів фактичного ненадходження газу позивачем не надано та матеріали справи не місять доказів понесених позивачем збитків.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 09.10.2025 не відбулося.
Ухвалою від 13.10.2025 суд підготовче засідання призначив на 23.10.2025.
Протокольною ухвалою від 23.10.2025 суд, керуючись статтею 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.11.2025.
У судовому засіданні 11.11.2025 оголошено перерву до 24.11.2025 о 10:00.
Відповідно до частини 2 статті 209 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання.
Позивач у позовній заяві посилається на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі №912/1658/23, однак серед додатків до позовної заяви такий доказ відсутній.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд, з'ясувавши думку сторін щодо огляду даного рішення засобами комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" і долучення до матеріалів справи копії вказаного рішення, ухвалив на місці змінити порядок дослідження доказів у справі, зокрема, оглянути в електронній формі у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" текст судового рішення у справі №912/1658/23 та долучити його копію до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд долучив до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі №912/1658/23 (а.с. 100-114).
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в позові з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 04.12.2025.
04.12.2025 суд ухвалив рішення у справі та проголосив його вступну та резолютивну частини.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, зокрема з такого.
10.02.2021 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Споживач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Оператор ГРМ) (у подальшому реорганізовано у Акціонерне товариство "Кіровоградгаз") укладено договір розподілу природного газу (далі - Договір, а.с. 21-29).
Згідно з пунктом 2.1. Договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до пункту 5.2. Договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
За пунктом 5.6. Договору Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або у судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до Акта фактичного споживання природного газу на виконання послуг з його постачання та транспортування від 11.12.2021 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.12.2021 по 10.12.2021 спожила природний газ у об'ємі 8078 куб.м. (а.с. 33).
Листом від 20.12.2021 №32 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просила Олександрійське управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Кіровоградгаз" у зв'язку з завершенням фінансового 2021 року, а також з метою проведення оплати за спожитий, для Військової частини НОМЕР_1 , як споживача природного газу закрити грудень 2021 року достроково 21.12.2021, в кількості 8078 куб.м та гарантувала, що до 01.01.2022 Військова частина НОМЕР_1 споживати природний газ не буде. У разі зміни показників лічильника або коректора споживання природного газу не заперечила проти анулювання даного акту та закриття місяця по факту споживання природного газу (а.с. 33 зворотна сторона).
Згідно з Актом фактичного споживання природного газу на виконання послуг з його постачання та транспортування від 21.12.2021 Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 11.12.2021 по 20.12.2021 ВАТ "Кіровоградгаз" транспортувало установі природний газ в обсязі 0 (нуль) куб.м. (а.с. 34).
За даними Акта про надані послуги з розподілу природного газу №12 від 23.12.2021 загальний об'єм (обсяг) споживання природного газу за грудень 2021 становить 8079,00 куб.м., а саме: згідно з роздруківками з 01.12.2021 по 20.12.2021 - 8078,00 м.куб.; витрати ВТВ (згідно з методикою) - 1,00 м.куб. (а.с. 65).
Дані Акти підписані представниками обох сторін Договору.
Згідно з даними комерційного вузла обліку (лічильника газу) Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було спожито природний газ у об'ємі 8077,6 куб.м. (а.с. 36):
- з 01.12.2021 по 02.12.2021 - 1164,4 м.куб.,
- з 02.12.2021 по 03.12.2021 - 1123,4 м.куб.,
- з 03.12.2021 по 04.12.2021 - 1078,6 м.куб.,
- з 04.12.2021 по 05.12.2021 - 1183,9 м.куб.,
- з 05.12.2021 по 06.12.2021 - 1209,4 м.куб.,
- з 06.12.2021 по 07.12.2021 - 1127,3 м.куб.,
- з 07.12.2021 по 08.12.2021 - 957,5 м.куб.,
- з 08.12.2021 по 09.12.2021 - 233,1 м.куб.,
- з 09.12.2021 і у подальшому - 0 м.куб.
Водночас, позивач стверджує, що незважаючи на зазначені вище факти та документи, відповідач безпідставно надав іншим суб'єктам, які беруть участь у постачанні природного газу, неправдиву інформацію щодо дат відбору/споживання Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України природного газу.
Згідно з Інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕIC-кодом 56XS0000E8YNV00L за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 15.12.2021 по 01.01.2022 спожила природний газ у загальній кількості 8079,00 куб.м, а саме: 15.12.2021 - 1164 куб.м, 16.12.2021 - 1123 куб.м, 17.12.2021 - 1079 куб.м, 18.12.2021 - 1184 куб.м, 19.12.2021 - 1210 куб.м, 20.12.2021 - 1127 куб.м, 21.12.2021 - 958 куб.м, 22.12.2021 - 233 куб.м, 31.12.2021 - 1 куб.м. (а.с. 44).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з метою стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вартості спожитого природного газу за період з 15.12.2021 по 31.01.2022 у розмірі 359 728,63 грн та штрафних санкцій.
За результатами розгляду справи №912/1658/23 Господарський суд Кіровоградської області 29.11.2023 ухвалив рішення, яким стягнув з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 359 728,63 грн основної заборгованості, 15 226,73 грн річних, 110 446,4 грн інфляційних та 7 281,03 грн компенсації із сплати судового збору.
Відповідач проти позову в цій справі заперечує, зазначаючи, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України станом на грудень 2021 року мала статус виробника теплової енергії та обліковувалася на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи з ЕІС - кодом 56XS00000E8YNNVOOL. 13.12.2021 позивач звернувся з листом про зміну категорії споживача на бюджетну установу, проте відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи зміни можуть вноситися лише з початку календарного місяця, тому їх технічна реалізація була можлива не раніше 01.01.2022. Відповідач також зазначив, що ним не було порушено умов договору розподілу природного газу, а передача інформації здійснювалася відповідно до даних обліку на інформаційній платформі оператора ГТС, доказів які б підтверджували фактичне ненадходження природного газу до об'єктів позивача або понесення ним реальних збитків, матеріали справи не містять.
13.12.2021 позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградгаз" з листом № 69/25-3912 про внесення змін до інформаційної платформи Оператора ГТС щодо категорії споживання природного газу у період з 19.11.2021 по 09.12.2021 з виробника теплової енергії на категорію бюджет (а.с. 76).
14.12.2021 позивач звернувся до Олександрійського управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Кіровоградгаз" з листом №69/25-3930 про розірвання договору розподілу природного газу категорії підприємства виробника теплової енергії та 01.12.2021 укласти договір як з бюджетною установою з підтвердженою замовленою річною потужністю 19 345,75 куб.м на грудень 2021 р. та 219 552 куб.м на 2022 р. (а.с. 77).
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" направило Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України лист від 14.02.2022 №23-11/319, за змістом якого повідомило таке.
Між ВАТ "Кіровоградгаз" та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання останньою 04.01.2016 Заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу. В зв'язку з тим, що Військова частина НОМЕР_1 використовувала природний газ для вироблення теплової енергії не тільки для своїх власних об'єктів, а і надавала послуги з теплопостачання населенню, була віднесена до категорії "підприємства комунальної теплоенергетики".
У грудні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила ВАТ "Кіровоградгаз" про те, що більше не надає послуги з теплопостачання населенню, а використовує природний газ виключно на власні потреби, в зв'язку з чим звернулася щодо внесення змін на інформаційній платформі Оператора ГТС в частині зміни категорії та розірвання діючого договору і укладення нового договору розподілу, як з бюджетною організацією. Зміна категорії споживання природною газу спричинила зміну ЕІС-коду споживача, як суб'єкта ринку природного газу. Зміни на інформаційній платформі Оператора ГТС ВАТ "Кіровоградгаз" виконало 15.12.2021 і зважаючи на те, що споживання природного газу Військовою частиною відбувалося протягом календарного місяця - дані обсяги, за попереднім узгодженням з представником Військової частини, були відображені на інформаційній платформі Оператора ГТС по Військовій частині НОМЕР_1 , як по бюджетній установі, починаючи з 15 грудня 2021 року.
Посилаючись на наведене, ВАТ "Кіровоградгаз" зазначило в листі, що його дії із внесення змін до інформаційної платформи Оператора ГТС обумовлені зверненнями Військової частини НОМЕР_2 № 69-25-3912 від 13.12.2021 та № 69/25-3930 від 14.12.2021 (а.с. 78).
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Як установив суд у цій справі, позивач вважає, що подання відповідачем іншим суб'єктам, які беруть участь у постачанні природного газу, некоректних даних про фактичні дати відбору (споживання) позивачем газу призвело до некоректного визначення позивача як споживача постачальника "останньої надії", внаслідок чого позивачу спричинені збитки, пов'язані із закупівлею природного газу за підвищеною ціною, зокрема стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1658/23.
Суд установив, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі № 912/1658/23 стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 359728,63 грн основної заборгованості, 15226,73 грн річних, 110446,42 грн інфляційних та 7281,03 грн судового збору.
За поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні, позивач фактично сплатив ТОВ "ГК "Нафтогаз України" суми, стягнуті рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1658/23.
Доводи позовної заяви свідчать, що зайві витрати (збитки) на спірну суму позивач вбачає саме у сплаті ним цих сум Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" у числі грошових сум, стягнутих рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1658/23.
Зокрема, за наведеним у позові розрахунком, спірна сума (302 791,97 грн) включає 169 837,81 грн (різниця між нарахованою і реальною вартістю спожитого газу), 15 226,73 грн (річні), 110 446,40 грн (інфляційні), 7 281,03 грн (компенсація із сплати судового збору).
Мотивуючи розмір позовних вимог, позивач додатково пояснив, що сума основного боргу дорівнює (зазначена в резолютивній частині рішення суду в справі № 912/1658/23 в сумі) 359 728,63 грн, оскільки Військова частина НОМЕР_1 частково сплатила заборгованість у сумі 169 570,84 грн до судового розгляду у справі № 912/1658/23 (529 299,47 грн - 169 570,84 грн = 359 728,63 грн).
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі №912/1658/23 позивачем (Військовою частиною НОМЕР_1 ) не оскаржувалось і набрало законної сили 21.12.2023.
Як зазначено вище, під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Суд вказує, що сума, сплачена на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не може кваліфікуватися як збитки.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
За змістом статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частина перша статті 74 Господарського кодексу України покладає обов'язок доказування на сторони, зокрема кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на зазначені положення процесуального закону щодо змагальності, диспозитивності та обов'язку доказування, у разі незгоди з ціною спожитого природного газу, а також нарахованою Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" сумою до сплати, позивач не був позбавлений можливості доводити фактичні і правові підстави такої незгоди (тобто власну правову позицію) у справі № 912/1658/23.
Із змісту рішення у справі № 912/1658/23 та з пояснень позивача вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 у справі № 912/1658/23 заперечувала проти позову, наводячи фактично ті самі аргументи, що і в цій справі, зокрема, вказувала, що у грудні 2021 року споживала природний газ, але це відбулося виключно до 08.12.2021, у зв'язку з чим у період з 11.12.2021 по 20.12.2021 взагалі не споживала природний газ. Посилалась при цьому на Акт фактичного споживання від 21.12.2021 та роздруківки відомостей обліку споживання газу за період з 11.12.2021 по 01.02.2022.
Надавши оцінку аргументам Військової частини НОМЕР_1 та наданим нею доказам, господарський суд у справі № 912/1658/23 встановив, що Військова частина виконала свої зобов'язання з оплати вартості спожитого газу лише частково у сумі 169570,84 грн, а тому повинна сплатити залишок заборгованості у сумі 359728,63 грн; за наслідками несвоєчасної оплати цієї суми вона також повинна сплатити на підставі положень статті 625 ЦК України 15226,73 грн річних та 110446,42 грн інфляційних. Відповідно, суд розподілив судові витрати, стягнувши судовий збір на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Інакше кажучи, суд у справі № 912/1658/23 дійшов висновку про те, що Військова частина НОМЕР_1 має обов'язок сплатити ТОВ "ГК "Нафтогаз України" основний борг, інфляційні, річні, а, у зв'язку із задоволенням позову, і судовий збір, що включає суму в розмірі 302 791,97 грн, кваліфіковану позивачем у цій справі як зайві витрати, тобто збитки.
Судове рішення у справі № 912/1658/23 не оскаржувалось Військовою частиною, що свідчить про фактичну згоду з відповідним рішенням.
Водночас у цій справі (№912/2238/25) Військова частина кваліфікує стягнуті таким рішенням суми як збитки, тим самим фактично висловлюючи незгоду з вартістю спожитого в грудні 2021 року газу.
Суд вказує, що у разі сплати Військовою частиною НОМЕР_1 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" стягнутої рішенням суду від 29.11.2023 у справі № 912/1658/23 суми, така сплата відбулася на законній підставі і обґрунтовано, оскільки таке судове рішення набрало законної сили і було обов'язковим до виконання.
За такого стягнення з позивача сум боргу та судового збору у справі № 912/1658/23 видається наслідком правомірності і обґрунтованості заявлених у тій справі позовних вимог, а також недоведеності Військовою частиною НОМЕР_1 тих обставин, на які вона посилалась, заперечуючи проти позову в справі № 912/1658/23, зокрема і щодо неправильних дат відбору газу та ціни спожитого газу, а не наслідком протиправних дій відповідача у цій справі.
Обставини, встановлені щодо Військової частини НОМЕР_1 у судовому рішенні від 29.11.2023 у справі № 912/1658/23, яке набрало законної сили, не можуть бути переглянуті і спростовані у межах цієї справи.
За такого відсутні підстави вважати, що сплатою стягнутих з Військової частини НОМЕР_1 рішенням суду в справі № 912/1658/23 сум порушене належне Військовій частині майнове право, оскільки таким рішенням, яке набрало законної сили, фактично підтверджене майнове право ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на такі суми.
На підставі вищенаведеного суд виснує, що позивач у цій справі не довів факту понесення ним збитків як таких, оскільки стягнення будь-яких сум за рішенням суду, яке набрало законної сили, не може кваліфікуватися як завдання збитків.
Додатково суд зазначає, що згідно з договором розподілу природного газу від 04.01.2016, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Заяви - приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу та відповідними актами фактичного споживання природного газу (а.с. 33, 34,) комерційний вузол обліку (лічильник газу) зафіксував обсяги природного газу, спожитого позивачем у період з 01.12.2021 по 09.12.2021 у об'ємі 8077,6 куб.м (а.с. 36).
Дані, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (Оператора ГТС), свідчать про те, що з 15.12.2021 по 31.01.2022 позивач був зареєстрований у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" та фактично отримував природний газ протягом зазначеного періоду - ці обставини встановлені у рішенні у справі №912/1658/23 Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023, яке набрало законної сили 21.12.2023.
У рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі №912/1658/23 встановлена обставина споживання Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України природного газу у період з 15.12.2021 по 31.01.2022 як такою, що включена до портфеля постачальника "останньої надії".
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За такого вбачається, що обставини щодо фактичного споживання природного газу Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та правомірності віднесення її до категорії споживачів постачальника "останньої надії" є такими, що встановлені судом у справі №912/1658/23 і не можуть бути спростовані в межах цієї справи.
З матеріалів справи випливає, що в частині правового регулювання питання функціонування інформаційної платформи, реєстрації ЕІС-кодів, віднесення споживачів до відповідних категорій, порядку переходу споживача до постачальника "останньої надії" та строків відображення змін у інформаційній платформі діють положення Кодексу газотранспортної системи України та Правил постачання природного газу. Зокрема, відповідно до приписів Кодексу ГТС та пов'язаних нормативних актах, зміни реєстраційних даних споживача (включаючи зміну ЕІС-коду або належності до певної категорії споживачів) відображаються на інформаційній платформі з початку відповідного календарного періоду, а оператор ГРМ не має технічної можливості здійснювати коригування таких даних заднім числом у період, який вже пройшов, якщо вони були остаточно сформовані і використані для алокацій і розрахунків.
Суд у рішенні у справі №912/1658/23 установив, що операції з реєстрації на інформаційній платформі та встановлення постачальника відбулися у спосіб, що відповідає перебігу електронних процедур, передбачених Кодексом ГТС та Правилами постачання.
Позиція позивача про те, що саме дії відповідача були неправомірними та призвели до завдання збитків, має бути доведена позивачем в межах процесуального обов'язку доказування (статті 74, 76 ГПК України). Для стягнення збитків у цивільно-правових правовідносинах відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України та положень про відповідальність у випадку порушення зобов'язання, закріплених статтями 611, 623 Цивільного кодексу України, позивач повинен довести одночасно: протиправну поведінку відповідача; настання шкоди (збитків); причинний зв'язок між такою поведінкою і настанням збитків; наявність вини відповідача або іншу підставу відповідальності.
У наведених в матеріалах справи доказах позивача відсутні належні й достатні дані, які б свідчили про те, що саме дії відповідача (подання на платформу певних відомостей) були протиправними або здійснені з недбалістю чи умислом, та що саме вони спричинили виникнення майнових втрат у заявленому розмірі. Наявність у реєстрі даних про включення позивача до портфеля постачальника "останньої надії" з 15.12.2021 підтверджує, що нарахування та стягнення сум з позивача здійснено постачальником "останньої надії" на підставі наданих йому даних і в межах правової процедури постачальником "останньої надії".
Отже, сума, що підлягає стягненню на користь постачальника "останньої надії", установлена та стягнута у процесі іншого провадження (справа № 912/1658/23), рішення в якому набрало законної сили і встановило саме факт постачання позивачу природного газу як такому, що включений до портфеля постачальника "останньої надії". Відповідно, сам по собі факт належності позивача до портфеля постачальника "останньої надії", встановлений судовим рішенням у справі №912/1658/23, не підтверджує протиправність дій відповідача і не створює підстав для відшкодування збитків з боку відповідача.
Крім того, позивач не надав суду документальних або інших доказів, які б беззаперечно підтверджували, що він зазнав реальних витрат саме внаслідок неправомірної дії відповідача; наведених розрахунків, які б підтверджували підстави заявлених ним витрат в сумі 302 791,97 грн, недостатньо для визначення їх доказами в частині причинного зв'язку між поведінкою відповідача та настанням збитків.
Відповідач же навів обґрунтування, що він діяв відповідно до даних комерційного обліку і в межах своїх повноважень, і що технічна реалізація змін в інформаційній платформі могла відбутися лише з початку календарного місяця, наступного за поданням відповідних повідомлень, що виключало можливість зворотного застосування змін до грудня 2021 року.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.
Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні у справі №912/1658/23 від 29.11.2023 у відносинах між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія "Нафтогаз України" було встановлено обставини постачання і нарахування заборгованості, які мають преюдиційне значення для даної справи.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем як факту наявності збитків як таких у заявленій сумі, так і протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між діями відповідача і сплатою позивачем спірних сум на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Установлені судом обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача збитків в розмірі 302 791,97 грн, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати у справі становлять судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 3633,50 грн (а.с. 66), який, у зв'язку з відмовою в позові, покладається на позивача.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (25006, м. Кропивницький, вул. Тарковського Арсенія, 67, ідентифікаційний код - 03365222) про стягнення 302 791,97 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.
Повне рішення складено 10.12.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна