125/1690/25
3/125/607/2025
Іменем України
10.12.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667321 ОСОБА_1 31.08.2025 року о 20.30 год., в с. Балки Жмеринського району Вінницької області , за місцем свого проживання, ображав нецензурною лайкою дружину ОСОБА_2 , виганяв її з будинку. Своїми діями вчинив насильство в сім'ї психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав, заперечив проти обвинувачення, пояснивши суду, що він не вчиняв жодного психологічного, фізичного чи економічного насильства стосовно дружини. Конфлікту не було. Дружина ОСОБА_2 є психічно хворою, перебуває на обліку в лікаря психіатра. Навпаки, дружина вчиняє насильство в сім'ї. 02.09.2025 року позбавила його грошових коштів, які були на його банківській картці, а саме забрала собі банківську карту, та не повернула. По даному факту ОСОБА_3 засудження Барським районним судом. 29.11.2025 року ОСОБА_2 вчинила насильство в сім'ї стосовно свекрухи ОСОБА_4 . По даному факту справа знаходиться на розгляді Барського районного суду.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 її не слухає, не забезпечує коштами, не виконує її вказівки, тому вона на нього свариться. 31.08.2025 року ОСОБА_1 її будь яка шкода не була завдана. Між ними відбувся звичайний конфлікт.
Допитай у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що довгий час знає сім'ю ОСОБА_6 . Переконливо підтвердив, що ОСОБА_2 провокує та вчиняє сварки, скандали, перебуває на лікуванні в лікаря психіатра. ОСОБА_1 жодного разу не вчиняв насильства в сім'ї, а навпаки є жертвою та потерпілим від дій ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з таких міркувань.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Згідно даних довідки КНП «Барська міська лікарня» №1064 від 13.11.2025 ОСОБА_2 зверталася у супроводі доньки до лікаря психіатра. За результатами огляду направлена на стаціонарне лікування до ВОКПНЛ ім.. Ющенка.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн. Згідно даних вказаної постанови ОСОБА_2 02.09.2025 року, за адресою АДРЕСА_1 , умисно позбавила свого чоловіка ОСОБА_1 грошових коштів, які були на його банківській картці, а саме забрала собі дану банківську карту, та не повернула, чим могла завдати шкоди фізичному здоров'ю потерпілого, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру.
Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У відповідності з вимогами п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
У рамках розгляду даної справи встановлено відсутність належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив умисні діяння психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , які спричинили наслідки, передбачені ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Наявні докази не містять об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосовував до потерпілої ОСОБА_2 домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду її психічному здоров'ю.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, суддя приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247 ч.1 п.1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів.
Суддя: