ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2025Справа № 910/10234/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Фізичної особи -підприємця Причишина Олександра Васильовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анві Технолоджі»
про стягнення 204.771,00 грн
Представники сторін: не викликались
18.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Причишина Олександра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анві Технолоджі» про стягнення 204.771,00 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до договору № 0109/23-Л/З-1 від 19.09.2023 ним були виконані роботи на загальну суму 204.771,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 28.12.2023. Вказаний акт було 28.12.2023 та 15.04.2024 надіслано на електронну адресу відповідача, проте він не був прийнятий, зауважень та заперечень не надано. В подальшому позивач направив претензію, яка повернулася на адресу позивача. 18.06.2025 позивач направив відповідачу акт здачі-приймання робіт, який відповідач отримав 04.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, проте оплату за виконані роботи відповідач не здійснив та аргументованих заперечень не надав. У зв'язку з цим, 15.07.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем, проте залишена без відповіді. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10234/25 від 25.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
01.09.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10234/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.09.2025 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 08.09.2025 о 16:36 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 23.09.2025 включно.
22.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідачем частково передано обладнання та матеріали, які необхідно було змонтувати на об'єкті, а саме згідно накладних на переміщення № 4 від 16.10.2023 та № 7 від 14.12.2023. Зазначає, що подані до позовної заяви накладні на переміщення № 5 від 27.10.2023 та № 6 від 05.12.2023, якими нібито підтверджено факт передачі відповідачем обладнання і матеріалів позивачу для їх подальшого монтажу уповноважені особи ТОВ «Анві Технолоджі» не підписували, а печатка, яка міститься на даних накладних не відповідає оригіналу (є підроблена) і посадові особи відповідача не ставили печатку товариства на вказаних накладних на переміщення. У накладній на переміщення № 3 від 06.10.2023 відсутня печатка відповідача, що свідчить про введення позивачем в оману суд, з метою умисного завищення обсягів здійснення монтажних робіт та безпідставного стягнення з ТОВ «Анві Технолоджі» коштів за роботи, які в дійсності не були виконані позивачем. Зазначає, що позивачем не було виконано монтажні роботи на суму 204.771,00 грн так як монтажні роботи були виконані відповідачем частково, зокрема було змонтовано лише обладнання, яке було передано згідно накладних на переміщення № 4 від 16.10.2023 та № 7 від 14.12.2023, вартість яких становить близько 19.500,00 грн, що дорівнює сумі передплати. Відповідач зазначив, що отримав від позивача 04.07.2025 акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023, в якому не зазначено місце його складання; відсутнє посилання на договір № 0109/23-Л/З-1 від 19.09.2023; не зазначено на якому саме об'єкті були здійсненні монтажні роботи; обсяги робіт; вказано, що позивачем здійснено роботи на суму 224.271,00 грн, однак позивач не міг здійснити монтажні роботи на таку суму, так як відповідачем не було передано позивачу матеріалів та обладнання, вартість монтажу яких становила б 224 271,00 грн. Оскільки надісланий позивачем акт не стосується виконання монтажних робіт по договору № 0109/23-Л/З-1 від 19.09.2023, відповідно відповідач залишив такий акт без розгляду і не надсилав обґрунтовані заперечення щодо даного акту. Крім цього, відповідач вважає, що заявлена позовна вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20.000,00 грн є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг і не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20.000,00 грн з відповідача, оскільки така сума непідтверджена належними та допустимими доказами.
22.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у позивача в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України оригіналів доказів, доданих ним до позовної заяви, а саме: накладних на переміщення № 3 від 06.10.2023, № 5 від 27.10.2023 та № 6 від 05.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10234/25 від 25.09.2025 в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Фізичної особи-підприємця Причишина Олександра Васильовича оригінали документів доданих ним до позовної заяви, а саме: накладної на переміщення № 3 від 06.10.2023, накладної на переміщення № 5 від 27.10.2023 та накладної на переміщення № 6 від 05.12.2023; встановлено Фізичній особі-підприємцю Причишину Олександру Васильовичу строк для подачі витребуваних документів до 10.10.2025; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Причишина Олександра Васильовича у разі ненадання витребуваних судом доказів - надати письмові обґрунтовані пояснення із зазначенням об'єктивних причин неможливості виконання вимог суду.
30.09.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем підтверджено факт отримання акту, проте в порушення вимог п. 2.2 договору не надано аргументованих заперечень та не спростовано суму робіт, що зазначена в акті. Відповідач у встановлені строки не звертався до позивача з претензіями з приводу затримки чи прострочення виконання робіт. Відповідачем не доведено, що підписана накладна № 3 від 06.10.2023 не його представником Корецьким А.В. Доказів на підтвердження заперечень з приводу підроблених печаток, які містяться на накладних № 5 від 27.10.2023 та № 6 від 05.12.2023 не надано. Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18. На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачем не надано жодних належних доказів. Доводів неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу адвоката відзив відповідача не містить, як і не містить клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
06.10.2025 від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2025 про витребування доказів в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, до якої позивачем подано копію накладної на переміщення № 3 від 06.10.2023; примірники накладних на переміщення № 5 від 27.10.2023 та № 6 від 05.12.2023 на яких проставлені ТОВ «Анві Технолоджі» печатки не є відтисками печатки товариства, а є його кольоровими копіями.
Разом із вказаною заявою від позивача надійшла заява, в якій позивач просить викликати в судове засідання для допиту свідка Корецького А.В. - інженера ТОВ «Анві Технолоджі».
17.10.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про допит свідків, в якій просить суд залишити її без задоволення.
Суд розглянувши заяву позивача про виклик свідка відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анві Технолоджі» (відповідач, замовник) та Фізичною особою - підприємцем Причишиним Олександром Васильовичем (позивач, виконавець) укладено договір № 0109/23-Л/З-1 (далі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець виконує за дорученням замовника, а замовник оплачує нижчезазначені роботи: здійснення монтажних робіт для створення системи відео нагляду на об'єкті замовника.
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату фактично виконаних позивачем робіт не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 204.771,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання замовником та виконавцем своїх обов'язків за цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов'язується підготувати та передати виконавцю обладнання та матеріали для виконання монтажних робіт. Передача обладнання та матеріалів відбувається на об'єкті згідно актів прийняття-передачі обладнання і матеріалів в монтаж.
За умовами п. 2.1.1 договору виконавець зобов'язаний прийняти в монтаж обладнання та матеріали замовника, відповідно до актів прийняття-передачі обладнання і матеріалів в монтаж, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання даного договору, отримання платежу, передбаченого п. 3.3.1. статті 3 даного договору та повідомлення замовника про передачу в монтаж обладнання і матеріалів.
В матеріалах справи наявні наступні накладні на переміщення за яким відповідач передав, а позивач отримав матеріали та обладнання
№ 3 від 06.10.2023,
№ 4 від 16.10.2023,
№ 5 від 27.10.2023,
№ 6 від 05.12.2023,
№ 7 від 14.12.2023.
Відповідно до прорахунку від 22.12.2023 позивачем було виконано роботи на суму 218.622,00 грн, та згідно прорахунку від 25.12.2023 на суму 5.649,00 грн, тобто загалом на суму 224.271,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 2.1.2. договору виконавець зобов'язується виконати монтажні роботи відповідно до специфікації наведеної у додатку № 1 до даного договору, протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання даного договору та отримання платежу, передбаченого п. 3.3.1. статті 3 даного договору, прийняття в монтаж обладнання і матеріалів та будівельної готовності на об'єкті для виконання даного виду робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Згідно з п. 3.1 договору загальна сума за даним договором становить 293.310,00 грн без ПДВ.
В п. 3.2 договору визначено, що загальна вартість даного договору може підлягати коригуванню за погодженням сторін у разі зміни обсягів чи видів робіт.
Відповідно до п. 3.3.1 договору замовник зобов'язаний сплатити виконавцю, в порядку передплати, 19.500,00 грн без ПДВ, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов п. 3.3.1 договору 29.09.2023 перерахував позивачу авансовий платіж за монтажні роботи за договором № 0109/23-Л/З-1 від 19.09.2023 в сумі 19.500,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку АТ «Універсал Банк» від 27.08.2025.
Позивач зазначає, що ним згідно умов договору виконано монтажні та пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 224.271,00 грн, про що ним складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023 на відповідну суму.
Відповідно до п. 2.2.2 договору замовник, в термін 5-ти робочих днів з дня отримання акту здавання-приймання монтажних робіт, зобов'язаний підписати та надіслати виконавцю акт здавання-приймання робіт або обґрунтовані заперечення. В разі ненадання в 5-ти денний термін підписаного акту здавання-приймання робіт або аргументованих заперечень, роботи вважаються такими, що прийняті замовником в повному обсязі, без зауважень та з виконанням усіх умов даного договору.
15.05.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № б/н від 15.05.2025, в якій позивач вимагав від відповідача виконати свої зобов'язання за договором та перерахувати суму заборгованості у розмірі 204.771,00 грн (з урахуванням передплати 19.500,00 грн).
Разом з претензією позивач направив акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023 на суму 224.271,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта» за № 0829700062966 від 15.05.2025.
Однак, дане відправлення поштовим відділенням зв'язку було повернуто позивачу без вручення адресату.
18.06.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта» за № 0829700067062 від 18.06.2023.
Дане відправлення отримано відповідачем 04.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0829700067062 та самим відповідачем у відзиві.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, відповідач у разі наявності заперечень щодо виконаних робіт мав надати обґрунтовані заперечення позивачу у строк до 09.07.2025 включно.
Однак, у визначений строк відповідачем не надано позивачу обґрунтованих заперечень щодо виконаних робіт, а претензію залишено без відповіді.
В подальшому 15.07.2025 позивачем на адресу відповідача знову було надіслано претензію № б/н від 14.07.2025, в якій позивач вимагав виконати свої зобов'язання за договором та перерахувати суму заборгованості у розмірі 204.771,00 грн (з урахуванням передплати 19.500,00 грн). Разом з даною претензією відповідачу знову був надісланий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошта» за № 0829700070101 від 15.07.2025.
Відповідач отримав дане відправлення 25.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0829700070101 та не заперечується відповідачем у відзиві.
Дана претензія також залишена відповідачем без реагування.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо обсягу та вартості виконаних позивачем робіт не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач мав надати заперечення позивачу у встановлений договором строк після отримання від позивача акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023, що зроблено не було.
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Стаття 882 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.
Слід відзначити, що відповідачем жодними належними засобами доказування не доведено не виконання позивачем робіт на спірну суму, відсутнє будь-яке листування з позивачем щодо невиконання або неналежного виконання робіт за договором, а заперечення зводяться лише до неналежного оформлення документації.
Враховуючи те, що відповідачем у встановлений договором строк не надано обґрунтованих причин відмови від підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023 на суму 224.271,00 грн, та те, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу даного акту у зв'язку з його неналежним оформленням, а також приймаючи до уваги, що відповідач у відзиві на позов підтверджує факт отримання вказаного акту, роботи за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023 на суму 224.271,00 грн в силу п. 2.2.2. договору вважаються прийнятими відповідачем без зауважень та підлягають оплаті.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 3.3.2 договору замовник зобов'язаний сплатити виконавцю залишок грошових коштів, що становить 273.810,00 грн без ПДВ протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання актів здавання-приймання робіт.
З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо виконаних позивачем робіт акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28/1 від 28.12.2023 на суму 224.271,00 грн вважається підписаним сторонами 09.07.2025.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за виконані роботи слід встановлювати протягом 3-х не банківських, а робочих днів.
Отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи у строк до 14.07.2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 204.771,00 грн (224.271,00 грн - 19.500,00 грн).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті виконаних робіт не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 204.771,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Причишина Олександра Васильовича обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 20.000,00 грн слід зазначити наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем наведено, що позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20.000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
14.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Причишиним Олександром Васильовичем (Клієнт) та Фізичною особою-підприємцем, адвокатом Ференець Оксаною Юрїївною (Адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
На представництво інтересів Фізичної особи-підприємця Причишина Олександра Васильовича адвокатом Ференець Оксаною Юрїївною видано ордер серії АВ № 1224590 від 15.08.2025.
Підтвердженням того, що Ференець О.Ю. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 001110 від 29.03.2024.
Відповідно до п. 2.1 договору Адвокат на підставі звернення Клієнта прийняв на себе зобов'язання з надання правничої допомоги щодо стягнення богу за договором № 0109/23-Л/З-1 від 19.09.2023 та пов'язаних з цим питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та інші платежі, визначені договором.
Згідно з п. 4.1 договору сторонами визначено гонорар за юридичні послуги, а саме гонорар Адвоката за представництво інтересів у Господарському суді міста Києва у справі про стягнення боргу за договором № 0109/23-Л/3-1 від 19.09.2023 погоджується за взаємною угодою сторін - та становить фіксовану суму 20.000,00 грн, а Клієнт погоджується сплатити Адвокату 100% обумовленої суми гонорару на рахунок Адвоката в день укладення вказаного договору або не пізніше наступного дня за днем укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно квитанції № 1.261464557.1 від 14.08.2025 (призначення платежу: плата за надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги № б/н від 14.08.2025) перерахував на рахунок адвоката Ференець Оксана Юріївна кошти в сумі 20.000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.
Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання правової допомоги позивачу та сплату її на погоджену між Адвокатом та Клієнтом суму у розмірі 20.000,00грн.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами та їх оплату, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в сумі 20.000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анві Технолоджі» (03189, м. Київ, вул. академіка Вільямса (Степана Рудницького), 8-Є; код ЄДРПОУ 43497142) на користь Фізичної особи-підприємця Причишина Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 204.771 (двісті чотири тисячі сімсот сімдесят одну) грн 00 коп. боргу, 3.071 (три тисячі сімдесят одну) грн 57 коп. витрат по сплаті судового збору та 20.000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова