ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/9216/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Глиняної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/9216/25
за позовом Київської міської державної адміністрації (03680, місто Київ, вул. Дегтярівська, 31; ЄДРПОУ 00022527)
до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (03115, місто Київ, вул. Львівська, 23; ЄДРПОУ 30373644)
про зобов'язання вчиняти дії та виключення зі складу засновників, припинення трудових і корпоративних відносин,
за участю представників:
від позивача - Савченко Т.А.,
від відповідача - не з'явився,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулася Київська міська державна адміністрація з позовом до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про:
- зобов'язання Заклад вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» скликати, організувати та провести збори засновників;
- зобов'язання Заклад вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» розглянути на зборах засновників заяву Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників;
-виключення Київської міської державної адміністрацію із складу засновників Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №349 від 15.03.1999 «Про створення вищого закладу освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Київська міська державна адміністрація виступила співзасновником вищого закладу освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Листом від 04.09.2024 № 015-317, від 20.09.202 №015-341 та від 08.10.2024 №062/12-15-2095 Київська міська державна адміністрація повідомила заклад вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про вихід зі складу засновників Університету та просила здійснити організаційно-правові заходи, пов'язані з виходом. Позивач зазначає, що до Київської міської державної адміністрації не надходили запрошення на збори засновників Університету. Збори засновників не проводилися. На думку позивача, не проведення Університетом зборів учасників порушує корпоративні права співзасновника щодо участі в управлінні діяльністю Університету, оскільки встановлені законом вимоги про проведення зборів учасників мають завдання забезпечити реальну можливість учасникам Університету реалізовувати свої корпоративні права, зокрема, впливати на діяльність Університету через вищий орган управління - збори засновників.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У поданому до суду 12.08.2025 Відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в статуті Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" відсутній обов'язок Університету скликати та організовувати проведення Зборів засновників за вимогою позивача. Повідомлення від позивача про дату, місце, час скликання Зборів засновників, питання порядку денного Університет не отримував. До позовної заяви позивачем не надано доказів щодо надсилання такого письмового повідомлення Університету та/або іншим засновникам Університету. Також Позивачем разом з поданням позовної заяви не було надано (як і у позовній заяві не зазначено) жодних доказів та мотивів на підтвердження вчинення Університетом дій спрямованих на перешкоджання позивачу скористатись своїм правом самостійно скликати Збори засновників Університету для затвердження виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету із одержанням своєї частки у статутному капіталі. Відповідно до п. 2.1.8 Статуту Засновники Університету або уповноважені ним органи (особи) мають, зокрема, такі повноваження: «Затверджувати виключення засновників зі складу засновників Університету». Тобто Університет, відповідно до Статуту, не має повноважень виключати будь-кого із складу засновників, такі повноваження належать виключно до Зборів засновників. Київська міська державна адміністрація могла реалізувати своє право на скликання загальних зборів засновників Університету у спосіб передбачений законом. Вчиняти додаткові заходи для спонукання Університету скликати загальні збори не має погреби. Відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.08.2025.
12.08.2025 через систему «Електронний суд» від Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» надійшов відзив на позовну заяву.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
27.08.2025 у судове засідання з'явилась представник позивача.
Представник відповідача 27.08.2025 у судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 29.07.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача 25.08.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник позивача щодо відкладення підготовчого засідання не заперечувала.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 24.09.2025.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 підготовче засідання у справі № 910/9216/25 призначено на 29.10.2025.
29.10.2025 у засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача 29.10.2025 не з'явився у засідання. Ухвала суду від 29.09.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача 22.09.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
29.10.2025 у засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 29.10.2025 представник позивача не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 26.11.25.
У судове засідання 26.11.2025 зявився представник відповідача.
26.11.2025 у судове засідання не зявився представник відповідача. Ухвала суду від 29.10.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача 22.09.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 26.11.2025 з'явився представник позивача.
26.11.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
26.11.2025 у судовому засіданні представники відповідача не з'явився.
У судовому засіданні 26.11.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Рішенням №146/247 від 18.02.1999 Київської міської ради «Про надання дозволу на створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" дозволено створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", доручено Київській міській державній адміністрації виступити співзасновником Університету.
15.03.1999 Київською міською державною адміністрацією ухвалено розпорядження №349 «Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", згідно змісту якого вирішено виступити його співзасновником.
07.05.1999 здійснено державну реєстрацію Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".
Рішенням №493/8459 від 30.05.2024 Київської міської ради «Про повернення майна у власність громади міста Києва» доручено виконавчому органу Київської міської ради повернути право користування на майно громади міста Києва - нежитловий будинком за адресою: 04071, м.Київ, Подільський район, вул..Хорива, буд.1-г, загальною площею 1223 кв.м. шляхом виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" із одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень п.6.4 статуту університету протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення, закріпивши за майно (нежитловим приміщенням) цільове використання - для надання освітніх послуг. Одночасно, згідно п.2 вказаного рішення доручено Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити організаційно-правові заходи на виконання п.1.1 цього рішення; вийти зі складу засновків Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» із одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення.
04.09.2024 Київська міська державна адміністрація на адресу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна надіслано лист №015-317 наступного змісту: Територіальна громада міста Києва в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є власником частки у розмірі 34,995 відсотків статутного капіталу ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ «ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА» (далі - Університет), код ЄДРПОУ 30373644.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.03.1999 № 349 «Про створення вищого закладу освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Університету, в установленому порядку, надано в користування приміщення нежилого будинку № 1, літер Г по вул. Хоривій у Подільському районі міста Києва, як внесок міста до статутного фонду Університету.
Згідно з пунктом 6.4. Статуту Університету засновник Університету має право вийти з Університету, повідомивши Університет про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. Майно, передане Учасником Університету' тільки в користування, повертається в натуральній формі без виплати винагороди та будь-якого іншого виду відшкодування.
Враховуючи наведене, даним листом, повідомляємо про вихід Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Університету.
На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну.
Листом №015-341 від 20.09.2024 Київська міська державна адміністрація повідомила відповідача про необхідність здійснення організаційно-правових заходів, пов'язаних з виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».
09.10.2024 Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» лист №062/12-15-2095 від 08.10.2014 з вимогою у відповідності до п. 2.2.2 Статуту Університету скликати та провести позачергові збори засновників університету, пов'язані із виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників університету.
На підтвердження направлення вказаного листа надано повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек.
Позивач зазначає, що до Київської міської державної адміністрації не надходили запрошення на збори засновників Університету. Збори засновників не проводилися.
Не проведення Університетом зборів учасників порушує корпоративні права співзасновника щодо участі в управлінні діяльністю Університету, оскільки встановлені законом вимоги про проведення зборів учасників мають завдання забезпечити реальну можливість учасникам Університету реалізовувати свої корпоративні права, зокрема, впливати на діяльність Університету через вищий орган управління - збори засновників.
Вказане стало підставою на звернення позивача до суду з даним позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: рішення Київської міської ради від 18.02.1999 № 146/247 «Про надання дозволу на створення вищого закладу освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.03.1999 № 34 «Про створення вищого закладу освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»; рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 493/8459 «Про повернення майна у власність громади міста Києва»; листа Київської міської державної адміністрації від 04.09.2024 № 015- 317; докази направлення та отримання листа від 04.09.2024 № 015-317; листа Київської міської державної адміністрації від 20.09.2024 № 015-341; листа Департаменту від 08.10.2024 № 062/12-15-5095; докази направлення та отримання листа від 08.10.2024 № 062/12-15-5095; Статуту закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», затвердженого протоколом зборів засновників від 05.10.2020 № 1; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад вищої освіти; прибутковий заклад вищої освіти. У приватному закладі вищої освіти його структура, склад, порядок роботи і повноваження органів управління, робочих і дорадчих органів, органів громадського та студентського самоврядування, наукових товариств, процедури обрання чи призначення керівників закладу та його підрозділів можуть визначатися статутом закладу без дотримання вимог цього Закону.
Частиною сьомою ст. 27 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту. Статут закладу вищої освіти повинен містити: 1) повне найменування із зазначенням типу закладу вищої освіти, його правосуб'єктність, місцезнаходження, дату прийняття рішення про його утворення; 2) концепцію освітньої діяльності закладу вищої освіти; 3) права та обов'язки засновника (засновників); 4) обсяг основних засобів (розмір статутного капіталу), наданих засновником (засновниками); 5) повноваження органів управління закладу вищої освіти; 6) права та обов'язки керівника закладу вищої освіти; 7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; 8) підстави дострокового розірвання контракту з керівником закладу вищої освіти та керівником навчально-наукового інституту (факультету); 9) джерела надходження і порядок використання коштів та майна закладу вищої освіти; 10) порядок звітності та контролю за провадженням фінансово-господарської діяльності; 11) порядок внесення змін до статуту закладу вищої освіти; 12) порядок реорганізації та ліквідації закладу вищої освіти. Статут закладу вищої освіти може містити інші положення, що стосуються особливостей утворення і діяльності закладу вищої освіти. Статут закладу вищої освіти не повинен суперечити законодавству.
Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України «Про вищу освіту» рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається:
1) для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України;
2) для закладів комунальної форми власності - відповідними органами місцевого самоврядування;
3) для закладів приватної форми власності - фізичними та/або юридичними особами відповідно до закону, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням №146/247 від 18.02.1999 Київської міської ради «Про надання дозволу на створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" дозволено створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", доручено Київській міській державній адміністрації виступити співзасновником Університету.
15.03.1999 Київською міською державною адміністрацією ухвалено розпорядження №349 «Про створення вищого закладу освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", згідно змісту якого вирішено виступити його співзасновником.
07.05.1999 здійснено державну реєстрацію Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". Згідно змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до складу засновників Університету належить, в тому числі, Київська міська державна адміністрація.
Позивачем до позовної заяви додано копію Статуту Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", затвердженого Зборами засновників « 15» жовтня 2020 року, протокол № 1 (далі - Статут).
Відповідно до п.1.1 Статуту цей Статут розроблений відповідно до чинного законодавства України і регламентує діяльність ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ «ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ № 30373644), надалі -Університет, який створений згідно із Протоколом установчих зборів № 1 від 09 грудня 1998 р. і рішенням Київської міської ради «Про надання дозволу на створення ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА» від 18 лютого 1999 р. № 146/247.
Згідно змісту п. 1.3 Статуту Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Університет є юридичною особою з дня його державної реєстрації.
Згідно п. 1.4. Статуту засновниками Університету є юридичні особи - резиденти та фізичні особи, які є громадянами України.
Пунктом 6.6 Статуту передбачено, що загальний розмір Статутного капіталу (фонду) складає 7067108 (сім мільйонів шістдесят сім тисяч сто вісім) гривень 00 коп. Розподіл часток засновників у Статутному капіталі (фонді) Університету та їхній розмір визначаються Установчими документами наступним чином:
- КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ - право користування будівлею за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 1г, вартістю 2471690 грн.,при грошових коштах 1750 грн., що становить 34,995 % Статутного фонду;
- ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГЕНЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ «ТАЛАНІС» частка в гривнях 1481613,66 грн., що становить 20,968 % Статутного фонду;
- ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ» (ІНСТИТУТ ІНВАЛІДІВ) частка в гривнях 7000, 00 грн., що становить 0,10 % Статутного фонду;
- ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАНКОМ» частка в гривнях 1481613, 67 грн., що становить 20,9685 % Статутного фонду;
- ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІНВАЛІДІВ - УСІ» частка в гривнях 87500 грн. , що становить 1,24 % Статутного фонду;
- ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «ЛІСТАЛ» частка в гривнях 1481613,67, грн. що становить 20,9685 % Статутного фонду
- ДУБЕНСЬКА МІСЬКА РАДА РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ частка в гривнях 52327 грн., що становить 0,74 % Статутного фонду
- БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ МІСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС КАДРОВИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ частка в гривнях 1000, 00 грн., що становить 0,01 % Статутного фонду;
- ОСОБА_1 частка в гривнях 1000,00 грн., що становить 0,01 % Статутного фонду.
Судом встановлено, що рішенням №493/8459 від 30.05.2024 Київської міської ради «Про повернення майна у власність громади міста Києва» доручено виконавчому органу Київської міської ради:
1.1 Повернути право користування на майно громади міста Києва - нежитловий будинком за адресою: 04071, м.Київ, Подільський район, вул. Хорива, буд.1-г, загальною площею 1223 кв.м. шляхом виходу Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" із одержанням своєї частки у статутному капіталі згідно положень п.6.4 статуту Університету протягом двох місяців з дня прийняття цього рішення, закріпивши за майно (нежитловим приміщенням) цільове використання - для надання освітніх послуг.
1.2 Повідомити Університет про вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.
2. Доручити Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити організаційно-правові заходи на виконання п.1.1 цього рішення.
2.1 Вжити організаційно-правові заходи на виконання пункту 1.1 цього рішення.
Позивачем листом №015-317 від 04.09.2024 було повідомлено відповідача про вихід з Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну.
Як зазначає позивач у позовній заяві, до Київської міської державної адміністрації не надходили запрошення на збори засновників Університету. Збори засновників не проводилися.
Відповідач у поданому до суду відзиві в свою чергу зазначає, що в статуті Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" відсутній обов'язок Університету скликати та організовувати проведення Зборів засновників за вимогою позивача.
Як встановлено вище, Київська міська державна адміністрація входить до складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" з розміром частки в статутному капіталі відповідача в розмірі 34,995 %.
Суд зазначає, що відповідно до п. 6.4 Статуту засновники вносять до Статутного капіталу (фонду) Університету свої частки грошима, матеріальними та нематеріальними ресурсами згідно з чинним законодавством України.
Частками засновників можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Засновник Університету має право вийти з Університету, повідомивши Університет про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. Засновник, який виходить із Університету, має право одержати тільки внесену їм частину у Статутному капіталі (фонді) Університету.
Майно, передане Учасником Університету тільки в користування, повертається в натуральній формі без виплати винагороди та будь-якого іншого виду відшкодування.
Відповідно до п. 2.1. повноваження засновників щодо управління Університетом визначаються Законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами. Засновники Університету або уповноважені ним органи (особи) мають, в тому числі, такі повноваження.
Так, згідно п. 2.1.8.1 засновник може бути виключений зі складу засновників Університету з таких підстав:
- рішення засновника (фізична особа - на підставі власної письмової заяви;
- систематичне невиконання чи неналежне виконання обов'язків та зобов'язань щодо
- сплати (передачі майна або майнових прав) внеску до Статутного капіталу (фонду) Університету, визначеної о установчими документами Університету;
- закінчення та не продовження строку, на який Засновник передав як внесок до Статутного капіталу (фонду) Університету право безкоштовного користування нерухомим майном та повернення його Засновнику:
- заподіяння Засновником моральної та майнової шкоди Університету;
- вчинення Засновником дій, які шкодять честі, гідності та діловій репутації Університету (використання без дозволу логотипів га торгової марки, використання ділової репутації Університету задля досягнення власних інтересів чи інтересів третіх осіб тощо):
- у разі повторної неявки Засновника Університету або не направлення свого Представника, який мас доручення, що підтверджує його повноваження на участь у Зборах засновників із правом вирішального голосу, під час внесення змін до Статуту та його затвердження і підписання в новій редакції, а також під час розгляду питання щодо призначення на посаду 1 (резидента Університету;
- розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність Університету:
- у інших випадках, передбачених законодавством України.
При цьому, п. 2.1.8 Статуту до повноважень засновників віднесено затверджувати виключення засновників зі складу засновників Університету.
У той же час, відповідно до п.2.2 Статуту, вищим органом управління Університету є Збори засновників. Вони складаються із засновників Університету або призначених ними представників. Кількість голосів кожного із засновників визначається пропорційно розміру (у відсотках) частки засновника у статутному капіталі (фонді).
Засновники Університету реалізують свої повноваження через Збори засновників, збираються не рідше одного разу на рік та приймають відповідні рішення. Збори засновників вважаються повноважними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.
Засновники Університету до початку Зборів засновників зобов'язані надати документи, що підтверджують їхні повноваження. Засновники, які володіють не менше ніж 10% голосів, мають право вимагати розгляду питання па Зборах засновників за умови, що воно було ними поставлене не пізніше як за 10 днів до початку зборів.
Голова Зборів організовує ведення протоколу.
Збори засновників можуть бути черговими та позачерговими.
Відповідно до п. 2.2.3 Статуту про проведення Зборів засновників учасників повідомляють персонально письмово (листом на замовлення, телеграмою, факсом, електронною поштою) із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не пізніше, ніж за 20 днів до скликання Зборів засновників, за винятком випадку, передбаченого п. 2.1.15 цього Статуту.
До скликання Зборів засновників учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами порядку денного.
Пунктом 2.3 Статуту Рішення Зборів засновників із усіх питань приймаються не менше як 60% голосів від загальної кількості голосів присутніх на Зборах засновників.
Зазначене вище свідчить про те, що виключення засновників Університету зі складу засновників Університету відбувається за відповідним рішенням засновника та належить до виключної компетенції Зборів засновників проведення яких може бути черговими та позачерговими.
Суд зазначає, що Статут Університету не містить положень які б регулювали організацію скликання та проведення позачергових зборів засновників. У той же час п. 2.2.2 встановлено, що позачергові Збори засновників скликаються на вимогу засновників, яким належить у сукупності не менше 10% голосів, на вимогу голови Ревізійної комісії (Ревізора), Голови Наглядової ради (у разі їхнього утворення), а також у випадку, передбаченому п. 2.1.15 цього Статуту.
Як встановлено п. 1.3 Статуту Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Університет є юридичною особою з дня його державної реєстрації.
Загальні положення про юридичну особу регулюються Главою 7 Цивільного кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин).
Так, відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіяні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов'язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.
Згідно ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Статтею 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.
Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Тобто, Цивільний кодекс України передбачає спосіб реалізації корпоративних прав учасника, який володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, на управління товариством у разі невиконання його вимоги про скликання загальних зборів шляхом самостійного скликання таких загальних зборів.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №910/8802/19 та постанові від 24.06.2021 по справі № 910/10275/20.
Згідно з ст.167 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У спірних правовідносинах учасник (позивач), який володіє часткою у розмірі 34,995 % статутного капіталу на виконання рішення Київської міської ради від 30.05.2024 № 493/8459, звернувся 04.09.2024 до відповідача з повідомленням про вихід Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників Університету, як передбачено п. 6.4 Статуту.
Матеріали справи містить лист №015-341 від 20.09.2024, яким Київська міська державна адміністрація повідомила відповідача про необхідність здійснення організаційно-правових заходів, пов'язаних з виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна.
Також 15.10.2024 Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено відповідачу лист №062/12-15-2095 від 08.10.2014 з вимогою скликати та провести позачергові збори засновників університету, пов'язані із виходом Київської міської державної адміністрації зі складу засновників університету. На підтвердження направлення вказаного листа надано повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек.
Втім, Університетом збори засновників не проводилися.
Враховуючи приписи частини 4 статті 98 Цивільного кодексу України, позивач мав право сам скликати загальні збори учасників Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", у відповідності до приписів п. 2.2.3 Статуту, а саме з повідомленням учасників персонально письмово (листом на замовлення, телеграмою, факсом, електронною поштою) із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не пізніше, ніж за 20 днів до скликання Зборів засновників, за винятком випадку, передбаченого п. 2.1.15 цього Статуту.
Позивач правом передбаченим ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України не скористався.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.
Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
З огляду на вищевикладене вимога позивача про зобов'язання Заклад вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» скликати, організувати та провести збори засновників не відповідають встановленим законом способам захисту наявного у позивача корпоративного права на управління товариством, тож така позовна вимога не підлягали задоволенню з підстав неправильно обраного способу захисту права та недоведеності порушення прав позивача.
У той же час, вимоги позивача про зобов'язання Заклад вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» розглянути на зборах засновників заяву Київської міської державної адміністрації про вихід зі складу засновників та виключення Київської міської державної адміністрацію із складу засновників Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» віднесено до виключної компетенції Зборів засновників (п.2.1.8 Статуту) за умови вчинення дій передбачених п. 2.2.3 Статуту. Таким чином вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування заявника, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Київської міської державної адміністрації (03680, місто Київ, вул. Дегтярівська, 31; ЄДРПОУ 00022527) відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.
Суддя Оксана Блажівська