ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2025Справа №910/9943/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес пружини"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототех центр 1"
про стягнення 60 000,00 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес пружини" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототех центр 1» про стягнення суми боргу в розмірі 60000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду 22.08.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 13.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд 172.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес пружини» (далі-позивач, покупець) було досягнуто усну домовленість щодо придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототех центр 1» (далі-відповідач, постачальник) товарно-матеріальні цінності, а саме морський контейнер.
Відповідачем надано позивачу рахунок на оплату № 347 від 30 серпня 2022 року на суму 60000,00грн.
Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Вказаний рахунок був оплачений позивачем 30.08.2022, що підтверджується платіжним дорученням №4717 від 30.08.2022 на суму 60000,00 грн. з призначенням платежу: «За м.контейнер зг. рах.№347 від 30.08.22 у т.ч. ПДВ 20% 10000.00 грн.»
В матеріалах справи містяться вимоги позивача вих.№163 від 18.07.2025 та вих.№165 від 25.07.2025, адресовані відповідачу про повернення грошових коштів в сумі 60 000,00 грн., сплачених ТОВ «Експрес пружини» згідно платіжного доручення № 4717 від 30.08.2022 з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач, не зважаючи на попередню оплату товару, не здійснив його поставку, у зв'язку із чим ТОВ «Експрес пружини» звернулося до відповідача з позовом про стягнення грошових коштів в розмірі 60 000,00 грн.
Як зазначає позивач, станом на день подання позову поставка замовленого товару належним чином не відбувалася.
Таким чином, згідно аргументів позивача грошові кошти, сплачені на рахунок відповідача за платіжним дорученням № 4717 від 30.08.2022 на суму 60000,00 грн., є безпідставно набутими з огляду на положення ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим підлягають поверненню на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес пружини».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач, здійснивши оплату грошових коштів у сумі 60 000,00 грн з призначенням платежу: «За м.контейнер зг. рах.№347 від 30.08.22 у т.ч. ПДВ 20% 10000.00 грн.» вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Сплата позивачем коштів відповідачу є попередньою оплатою товару відповідно до ст. 693 ЦК України. З моменту попередньої оплати товару на підставі рахунку №347 від 30.08.2022 відбувся акцепт оферти, тобто укладення господарського договору поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язувався оплатити вказаний товар та прийняти його. Проте, відповідач не виконав зобов'язань по поставці товару. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження зазначених обставин.
За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 193 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки відповідач доказів повернення позивачу суми передплати не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 60 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Отже, за змістом статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Суд встановив, що грошові кошти у сумі 60 000 грн. були перераховані позивачем на підставі усного договору поставки на підставі рахунку №347 від 30.08.2022, а відтак - набуті стороною зобов'язання на відповідній правовій підставі та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.
За таких обставин суд вважає, що спірні правовідносини сторін у даній справі не регулюються статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач, а тому позов задовольняється на підставі норм зобов'язального права. Суд виходить з того, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).
Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
За правилами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову, усі витрати, пов'язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес пружини" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототех центр 1" (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172, код ЄДРПОУ 42877625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес пружини" (38702, Полтавська область, с. Залізничне, вул. Магістральна, буд. 1/6, код ЄДРПОУ 43268432) попередню оплату у розмірі 60 000 (шістдесяти тисяч) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна