ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
09.12.2025справа № 910/15038/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Фізичної особи - підприємця Гуменюка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
про визнання недійсним договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 19.11.2025 №19/11/2025-3 та стягнення 19 500 грн,
без виклику представників сторін,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Гуменюка Володимира Михайловича (далі - Підприємець) про:
- визнання недійсним укладеного ОСОБА_1 та Підприємцем договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 19.11.2025 №19/11/2025-3 (далі - Договір);
- стягнення з Підприємця на користь ОСОБА_1 19 500 грн, отриманих за недійсним правочином.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Позов мотивовано тим, що:
- 19.11.2025 ОСОБА_1 та Підприємцем було укладено Договір, відповідно до якого замовник в порядку та на умовах, визначених Договором доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з консультування та надання інформації щодо вимог митного законодавства України, митних платежів, порядку митного оформлення;
- укладений договір не містить істотних умов, суперечить вимогам статей 203, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки його зміст передбачає надання незаконних послуг, зокрема «розмитнення без ПДВ» та позачерговий пропуск через митні органи, що є неможливим відповідно до Митного кодексу України;
- позивача було введено в оману щодо реального характеру та обсягу послуг, що підпадає під дію статей 229-230 ЦК України; жодних консультацій або законних послуг відповідач не надав, однак отримав від позивача 19 500 грн, що підтверджується квитанцією про оплату від 21.11.2025;
- відповідно до статті 215 ЦК України правочин є недійсним, оскільки не додержано вимог статті 203 ЦК України; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України), а отримане за таким правочином підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що Договір укладено ОСОБА_1 та Підприємцем (матеріали позовної заяви не містять жодних доказів наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця), який, на думку позивача, є недійсним у разі недодержання вимог статті 203 ЦК України.
Так, у даній справі позивачем виступає ОСОБА_1 як фізична особа - громадянин.
Таким чином, фізична особа (без статусу фізичної особи-підприємця) може бути позивачем у господарській справі лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді прямо передбачено ГПК України та відповідним законом.
Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, оскільки суб'єктний склад даного спору не відповідає приписам статей 4 і 20 ГПК України, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в загальному суді, а тому у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємця про визнання недійсним Договору та стягнення 19 500 грн слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Фізичної особи - підприємця Гуменюка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання недійсним договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 19.11.2025 №19/11/2025-3 та стягнення 19 500 грн.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набрала законної сили 09.12.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Оксана Марченко