Рішення від 25.11.2025 по справі 910/4433/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2025Справа № 910/4433/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської державної (військової) адміністрації

2) Міністерства культури України

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД-А"

про скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників:

від прокуратури: Павліченко В.О.

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Тимкович І.О.

від відповідача: Перепелицін К.М.

від третьої особи: не з'явився

вільні слухачі: Перов Д.А., Сухарєва І.Ю.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної (військової) адміністрації та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації в користуванні та розпорядженні пам'ятками археології, а саме пам'яткою археології місцевого значення "Культурний шар Подолу", Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ", пам'яткою ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпра" та землею, на якій вони розташовані, шляхом:

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 з припиненням такого права;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД-А" земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Турівській, 29-А у Подільському районі міста Києва (зміна цільового призначення)";

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 з припиненням речових прав територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

24.04.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 20.05.2025.

16.05.2025 через систему «Електронний суд» від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України надійшли додаткові пояснення по справі.

19.05.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.

У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 01.07.2025.

27.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

01.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на позов.

У підготовчому засіданні 01.07.2025 суд, керуючись ст. 119 ГПК України, продовжив представнику відповідача строк на подання заперечень на позовну заяву, долучив до матеріалів справи заперечення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-А» як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відкладено підготовче засідання у справі № 910/4433/25 на 29.07.2025.

28.07.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У підготовчому засіданні 29.07.2025 суд визнав явку представника третьої особи в судове засідання 09.09.2025 обов'язковою, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2025.

08.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 09.09.2025 розглянувши клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

В обгрунтування заяви про вступ у справу як третьої особи заявник посилається на те, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на його законні права та інтереси, оскільки в разі задоволення позову про визнання договору оренди недійсним, у нього як киянина виникне право вимагати від Київської міської ради створення на цій територій скверу, та вжити всіх інших заходів для охорони і збереження пам'ятки археології.

Проте, суд звертає увагу, що в цій справі предметом спору є скасування державної реєстрації та визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, відтак рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки ОСОБА_1 .

З положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Тобто, норми інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

Судом встановлено, що в поданій заяві відсутні підстави, з якими процесуальний закон пов'язує залучення третіх осіб, а тому суд дійшов висновку про відмову в залученні третьої особи у зв'язку з необґрунтованістю такого клопотання.

У підготовчому засіданні 09.09.2025, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4433/25 до судового розгляду по суті на 23.09.2025, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

22.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 23.09.2025 представник прокуратури надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений ухвалою суду від 09.09.2025.

У судовому засіданні 23.09.2025 судом оголошено про відкладення розгляду справи по суті на стадії дослідження доказів до 07.10.2025.

У судовому засіданні 07.10.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 11.11.2025.

10.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 11.11.2025 представник позивача-2 повідомив про необхідність подання клопотання про зміну найменування позивача-2.

У судовому засіданні 11.11.2025 суд визнав явку Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в судове засідання, що відбудеться 25.11.2025, обов'язковою, відклав розгляд справи по суті на 25.11.2025, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.

12.11.2025 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшло клопотання про зміну найменування позивача-2.

25.11.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 змінено найменування позивача-2 - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України.

Представники позивача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені ухвалами суду від 11.11.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 25.11.2025 прокурор надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача-2 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 25.11.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокуратури

Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається на наступне:

-пам'ятка археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» визнана та взята на державний облік на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року № 1112 та підлягає суворій державній охороні відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»;

- Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ», який створений на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року № 1112, сучасні межі якого та режими охорони затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 січня 2022 - року № 195 відповідно до «Плану організації території державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»;

- пам'ятка ландшафту та історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпра» була офіційно визначена наказом Міністерства культури і туризму України від 3 лютого 2010 року № 58/0/0/16-10 (охоронний номер 2600189, 560-кв), яка охоплює територію вздовж правого берега Дніпра, від Залізничного мосту на півдні до Подільсько-Воскресенського мостового переходу на півночі, включаючи історичні райони Подолу, Кирилівську та Андріївську церкви, частину Труханового острова, ботанічний сад ім. М.Гришка, вулицю Хрещатик і схили Києво-Печерської лаври.

Також прокурор звернув увагу, що згідно листа Інституту історії НАН України від 12.09.2024 на спірній земельній ділянці розташований будинок (вул. Турівська, 29-А) загальною площею 752,6 кв.м, що на праві власності належить ТОВ «ФОРВАРД-А», має значну культурну, історичну, археологічну, естетичну, етнологічну цінність; будинок «Лісопильня Сніжка» зведений у 1902 році та належав міщанину-підприємцю Іллі Сніжку. Після численних звернень Подільської окружної прокуратури міста Києва до контролюючого органу - Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній вживає невідкладних заходів для внесення вказаного будинку до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва.

За доводами прокурора, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.03.2006 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, а також 21.09.2017 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку (цільове призначення - землі підприємств іншої промисловості, вид використання - для обслуговування та експлуатації офісного будинку).

У подальшому рішенням Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708 товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-А» надано земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Турівській, 29-А у Подільському районі міста Києва зі зміною цільового призначення.

Як зазначає прокурор, на даний час договір оренди між Київською міською радою та ТОВ«ФОРВАРД-А» не укладений.

Прокурор, посилаючись на ст. 53, ч. 3 ст. 84 ЗК України та частини 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зазначає, що пам'ятки археології та землі, на яких вони розташовані, перебувають виключно в державній власності та не можуть використовуватися для інших потреб (наприклад, для житлової забудови, ведення селянського господарства тощо).

Прокурор зазначає, що землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам'ятки археології, є обмежено оборотоздатними об'єктами цивільних прав та не можуть перебувати у власності інших суб'єктів, окрім держави.

Також прокурор вказує про те, що відповідно до ст. ст. 330,387, 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Окрім того, оскільки на спірній земельні ділянці знаходяться пам'ятки археології, в силу ст. 53 ЗК України ці землі належать до земель історико-культурного призначення, відтак, прокурор вважає, що Київська міська рада, не будучи розпорядником спірних земель, не могла визначати цільове призначення спірної ділянки та, з огляду на наявність режимоутворювального об'єкта - пам'яток археології, протиправно віднесла ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови.

З огляду на викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою історико-культурного призначення, на якій розташовані пам'ятки археології, прокурор вважає, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради підлягає скасуванню.

Також прокурор вказує, що для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 з припиненням речових прав Київської міської ради на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі, а також шляхом скасування рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708, яким затверджено проект землеустрою, з метою забезпечення можливості скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Позиція позивача-1

Київська міська державна (військова) адміністрація (позивач-1) посилається на те, що прийняття Київською міською радою рішення, яким віднесено земельну ділянку до іншої категорії земель, не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що має обмеження земельної ділянки земель історико-культурного призначення.

Водночас, позивач-1 зазначає, що відсутні порушення, встановлені прокуратурою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 на вул. Турівській, 29-А у Подільському районі міста Києва, оскільки пам'ятка археології місцевого значення - Культурний шар Подолу ІХ-ХVIII ст. не внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (щодо встановлення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації) - Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не затверджувалась; будівля за адресою: вул. Турівська, 29-а у Подільському районі м. Києва на обліку, як пам'ятка місцевого значення або об'єкт культурної спадщини, не перебуває.

Позиція позивача-2

Міністерства культури України (позивач-2), змінено найменування з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, підтримує позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що з листа Інституту археології Національної академії наук України від 24.03.2025 №125/01-16-195 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу», взятою на облік рішенням Київського міськвиконкому від 17.11.1987 №1112, пам'ятки місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» з охоронним номером 2600189 відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10, та входить до Центрального історичного ареалу міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №858.

Позивач-2 наголошує, що землі на/в яких перебувають пам'ятки археології можуть перебувати виключно в державній власності, разом із тим обмеження щодо передачі земельних ділянок під пам'ятками археології в оренду Законом України «Про охорону культурної спадщини» не передбачено, водночас, виходячи з положень статті 6 цього Закону така передача може відбуватись виключно за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Водночас, позивач-2 зазначає, що питання законності чи незаконності передачі земельної ділянки під пам'яткою археології місцевого значення в оренду не належить до повноважень Міністерства.

Позиція відповідача

Київська міська рада (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що об'єкт, який знаходиться на спірній земельній ділянці на даний час не є пам'яткою культурної спадщини.

Відповідач посилаючись на Порядок занесення нерухомих об'єктів культурної спадщини до Реєстру визначений Розділом V «Занесення нерухомих об'єктів культурної спадщини до Реєстру» Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року № 158), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013за № 528/23060), наголошує, що будинок може не набути статусу пам'ятки, а земельна ділянка під нею - статусу земель історико-культурного призначення.

Також відповідач зазначив, що в межах спірної земельної ділянки не встановлені зони охорони пам'яток із забороною певних видів діяльності.

Відповідач також звернув увагу на наступне:

- Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджений перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно з розділом ІІ якого підприємства й організації Головкиївміськбуду, тресту "Київінжбуд", виробничого управління "Київрембуд" з їх майновим комплексом, Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт з його майновим комплексом, підрядні спеціалізовані ремонтно-будівельні організації передано у власність м. Києва;

- земельна ділянка площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 сформована на підставі проєкту землеустрою та була надана в користування Комунальному підприємству «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 № 605/3181 «Про передачу комунальному підприємству «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» земельної ділянки для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м.Києва»;

- згідно з Додатком І до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1991 № 26 Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (розташоване за адресою: вул. Турівська, 29-А у Подільському районі міста Києва) віднесене до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

- Київська міська рада прийняла рішення від 08.02.2007 № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», згідно з яким Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» було включене до переліку комунальних підприємств, що підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства в 2007 - 2010 роках. 07.07.2005 Київська міська рада прийняла рішення № 605/3181 «Про передачу комунальному підприємству «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» земельної ділянки для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м. Києва», згідно з п. 2 якого було вирішено передати комунальному підприємству «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,04 га для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з закріпленням за комунальним підприємством на праві господарського відання нежитлового будинку (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.04.2004 № 585 та акт від 13.04.2004 № 10, власником цього доказу є Київська міська державна адміністрація). На виконання вказаного рішення був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.03.2006 за № 85- 6-00254;

- згідно з наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.08.2007 № 271 Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт». 09.10.2007 складений акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», згідно з п. 40 якого будинок № 29, розташований за адресою: вул. Турівська, 29а, переданий до статутного фонду ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»;

- на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2019 за № 703 вказаний будинок був відчужений на користь ТОВ «ФОРВАРД-А», яке на підставі рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708 «Про передачу ТОВ «ФОРВАРД-А» земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі міста Києва (зміна цільового призначення)», згідно з п. 2 якого було вирішено змінити вид цільового призначення земельної ділянки площею 0,0398 га (кадастровий номер 8000000000:85:297:0002) на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі міста Києва з «Підприємств іншої промисловості» на « 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури»;

- відповідач посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, яка звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи вище викладене, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.

Позиція третьої особи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД-А" (третя особа) письмових пояснень у порядку ст. 168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.03.2006 здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, що розташована: м. Київ, вул. Турівська, 29а, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, категорія земель: землі підприємств іншої промисловості, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка: 420005459 від 27.03.2025), 21.09.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, цільове призначення: підприємств іншої промисловості; вид використання; для обслуговування та експлуатації офісного будинку, власник територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

19.12.2013 між ПАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (продавець) та ТОВ «М-ВІНІЛ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинку, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилий будинок, площею 564 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Турівська, будинок 29а.

07.02.2014 між ТОВ «М-ВІНІЛ» (продавець) та ТОВ «Консультаційний центр «ОСНОВА» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність нерухоме майно - нежилий будинок, площею 564 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Турівська, будинок 29а.

07.06.2019 між ТОВ «Консультаційний центр «ОСНОВА» (продавець) та ТОВ «ФОРВАРД-А» (покупець, третя особа) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (будинку), відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, яким є нежилий будинок (літера А), розташований за адресою: місто Київ, вулиця Турівська, будинок 29а, загальною площею 752,6 кв.м.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.06.2019 визначено, що нерухоме майно заходитеся на земельній ділянці площею 397,73 кв.м. кадастровий номер: 8000000000:85:297:0002, цільове призначення якої - для обслуговування та експлуатації офісного будинку. Земельна ділянка знаходиться у користуванні продавця на законних підставах, відповідно до норм чинного земельного та цивільного законодавства України.

Рішенням Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ФОРВАРД-А» цільове призначення згідно Коду КВЦПЗ: 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної інфраструктури) на вул. Турівська, 29-а у Подільському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 02.10); змінено вид цільового призначення земельної ділянки площею 0, 0398 га (кадастровий номер 8000000000:85:297:0002) на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі міста Києва з «Підприємств іншої промисловості» на « 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури»; передано ТОВ «ФОРВАРД-А», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0398 га (кадастровий номер 8000000000:85:297:0002) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код виду цільового призначення - 02.10) на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано 07 червня 2019 року, номер відомостей про речове право: 31904783).

На запит Подільської окружної прокуратури міста Києва від 15.11.2024 № 45-10912ВИХ-24 Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 05.12.2024 за вих.№ 066-3874 повідомив, що будівля на вул. Турівській, 29а на обліку, як пам'ятка або об'єкт культурної спадщини не перебуває; земельна ділянка на вул. Турівській, 29а розташована в зоні регулювання забудови другої категорії.

Відповідно до листа від 10.01.2025 № 057-468 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зазначив, що прийняття Київською міською радою рішення від 04.07.2024 № 1742/9708 про передачу ТОВ «Форвард-А» в оренду на 15 років земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:297:0002, не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що має обмеження земельної ділянки земель історико-культурного призначення.

Згідно листа від 21.02.2025 № 066-711 Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що будівля на вул. Турівській, 29а на обліку як пам'ятка або об'єкт культурної спадщини не перебуває, тому подання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не направлялось. Також Департамент у листі зазначив, що розглянув подану Картку виявленого об'єкта культурної спадщини на залишок цегляного корпусу лісопильні міщанина Сніжка за адресою: вул. Турівській, 29а, та листом від 02.12.2024 № 066-3813 надав ініціатору обґрунтоване рішення щодо віднесення даного об'єкта до нерухомих об'єктів культурної спадщини та необхідності складання облікової картки.

Листом від 17.03.2025 № 10-10-0.223-2491/2-25 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київські області повідомило, що згідно Державного земельного кадастру, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Турівській, 29а; зона регулювання забудови; зона охорони археологічного культурного шару; охоронна зона навколо інженерних комунікацій; санітарно-захисна зона навколо (уздовж) об'єкта; історичний ареал населеного місця.

На запити Подільської окружної прокуратури міста Києва від 20.01.2025 № 45-697 та від 28.02.2025 № 45-2117вих25 Інститут археології Національної академії наук України листом від 24.03.2025 № 125/01-16-195 повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, розташована за адресою: м. Київ, вул. Турівській, 29а знаходиться в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» (рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112); археологічної охоронної зони та зони регулювання забудови І категорії (рішення виконкому Київської міської ради від 16.07.1979 № 920 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979), пам'ятки місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, охоронний № 2600189), а відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» входить у склад Центрального історичного ареалу міста Києва.

На запит Подільської окружної прокуратури міста Києва від 20.01.2025 № 45-698ВИХ-25 Інститут історії України НАН України повідомило, що будівля, що розташована на вул. Турівській, 29а, входить до комплексної заповідно-охоронної зони, розташована в межах Центрального історичного ареалу міста, що підтверджується Генеральним планом м. Києва, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»; також у зоні регулювання забудови II категорії у відповідності до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві» та розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920»; на території пам'ятки ландшафту та історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпра» згідно наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16010; в зоні регулювання забудови другої категорії Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу».

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що на спірній земельні ділянці знаходяться пам'ятки археології, в силу ст. 53 ЗК України ці землі належать до земель історико-культурного призначення, відтак відповідач, не будучи розпорядником спірних земельних ділянок, не міг визначати цільове призначення спірної ділянки та, з огляду на наявність режимоутворювального об'єкта - пам'яток археології, Київська міська рада протиправно віднесла ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови.

На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на інформацію, що міститься в листах Інституту історії Національної академії наук України від 11.02.2025 Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.02.2025, Інституту археології Національної академії наук України від 24.03.2025 щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 по вул. Турівській, 29-А у Подільському районі міста Києва в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» (рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112); Центрального історичного ареалу міста Києва (рішення Київради від 28.03.2002 № 370/1804, наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 858); зони регульованої забудови II категорії (рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920; розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979); пам'ятки місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10; редакція наказу від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560- Кв); межі державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (план організації території заповідника, затверджений рішенням Київради від 17.11.1987 № 1112).

З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації в користуванні та розпорядженні пам'ятками археології, а саме пам'яткою археології місцевого значення "Культурний шар Подолу", Державний історико-архітектурного заповідником "Стародавній Київ", пам'яткою ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпра" та землею, на якій вони розташовані, шляхом:

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та формування її як об'єкта цивільних прав з цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови» створює ризики пошкодження або знищення пам'яток археології.

Статтею 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам'яток історії та культури.

Отже, за доводами прокуратури, спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Києва, зайнята пам'ятками археології та перебуває у державній власності, відтак повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою, а також на захист інтересів держави наділена Київська міська державна (військова) адміністрація.

Також згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання об'єкта всесвітньої спадщини, затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території об'єкта всесвітньої спадщини та проектів землеустрою, що розробляються у її складі, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів всесвітньої спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території об'єкта всесвітньої спадщини); забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про затвердження Списку історичних населених місць України та про внесення змін до нього; забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення до нього змін; затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їхніх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з абз. 2 п. 1 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері культури, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на вище викладене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що Міністерство культури України є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

Листами від 28.11.2024, від 07.01.2025 Подільська окружна прокуратура міста Києва повідомила Київську міську державну (військову) адміністрацію про встановлені порушення щодо спірної земельної ділянки та просила повідомити, чи вживалися та будуть вживатися заходи для захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на листи від 28.11.2024, від 07.01.2025 Департамент земельних ресурсів КМДА листами від 20.12.2024, 10.01.2025 повідомив про те, що Департамент не володіє інформацією про вжиття чи невжиття КМДА заходів щодо повернення зазначеної земельної ділянки.

Також листами від 28.11.2024, від 20.01.2025 Подільська окружна прокуратура міста Києва повідомила позивача-2 про встановлення обставин перебування у комунальній власності спірної земельної ділянки та просила повідомити, чи вживалися та будуть вживатися Міністерством заходи для захисту порушених інтересів держави.

Листами від 06.01.2025, 03.02.2025 позивач повідомив про відсутність інформації про спірну земельну ділянку.

У позовній заяві прокурор зазначив про відсутність відповідного реагування з боку позивачів на порушення, а тому захист порушених інтересів держави не здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З наданих прокурором доказів на підтвердження дотримання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" також надано листи вих. № 45-3590ВИХ-25 від 07.04.2025 та вих. № 45-3589ВИХ-25 від 07.04.2025, якими прокурор повідомив позивачів про звернення з позовом до суду.

З урахуванням наведеного, у даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної (військової) адміністрації та Міністерства культури України відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 знаходиться в межах пам'ятки археології, належить до державної власності, а тому державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом частини першої статті 53 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Відповідно до ст. 54 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки) землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

За статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки):

- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

- зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Об'єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об'єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації (правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки) археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, що розташована в м. Київ, вул. Турівська, 29а, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка: 420005459 від 27.03.2025) перебуває в комунальні власності територіальної громади міста Києва.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у розумінні чинного законодавства, державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Відповідно до інформаційної довідки № 420005459 від 27.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.09.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, цільове призначення: підприємств іншої промисловості; вид використання; для обслуговування та експлуатації офісного будинку, власник територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

За інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою для внесення відомостей до Реєстру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 державним реєстратором вказано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-ІV від 06.09.2012.

Частиною другої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У зв'язку з веденням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджений перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно з Додатком І до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1991 № 26 Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (розташоване за адресою: вул. Турівська, 29-А у Подільському районі міста Києва) віднесене до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

07.07.2005 Київська міська рада прийняла рішення № 605/3181 «Про передачу комунальному підприємству "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" земельної ділянки для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м. Києва», згідно з п. 2 якого було вирішено передати комунальному підприємству "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,04 га для обслуговування та експлуатації офісного будинку на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з закріпленням за комунальним підприємством на праві господарського відання нежитлового будинку (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.04.2004 № 585 та акт від 13.04.2004 № 10).

27.02.2006 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Комунальним підприємством «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1.1. якого, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 за №605/3181, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002.

08.02.2007 Київською міською радою прийнято рішення № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки», згідно з яким Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» було включене до переліку комунальних підприємств, що підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства у 2007 - 2010 роках.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.08.2007 № 271 Комунальне підприємство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт».

15.10.2007 між Комунальним підприємством «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (суперфіціар) та ТОВ «ФОРВАРД-А» (суперфіціарій) укладено договір суперфіція, відповідно до умов якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Турівська, будинок 29а, для реконструкції нежитлового будинку в офісний центр, що зареєстровано на праві оренди за КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт».

01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-ІV.

У розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Пунктом 4 розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що у державній власності залишаються, виключно:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Пунктом 7 розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону про розмежування, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким чином, беручи до уваги наведені положення Конституції України, Земельного кодексу України та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є правомірним власником спірної земельної ділянки.

Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.06.2019 визначено, що нерухоме майно заходиться на земельній ділянці площею 397,73 кв.м. кадастровий номер: 8000000000:85:297:0002, цільове призначення якої - для обслуговування та експлуатації офісного будинку. Земельна ділянка знаходиться у користуванні продавця на законних підставах, відповідно до норм чинного земельного та цивільного законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності на об'єкт нерухомості недопустимим є створення перешкод для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об'єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22).

Таким чином, у ТОВ «ФОРВАРД-А» наявне право на оформлення користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди спірної земельної ділянки з її власником - територіальною громадою.

Судом також враховано наступні висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Так, у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Обов'язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі Міськраду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

Таким чином, обов'язок щодо спростування зазначеної презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України.

В обґрунтувань позовних вимог щодо перебування спірної земельної ділянки в держаній власності під правовим режимом пам'ятки археології прокурор посилається на рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року № 1112, відповідно до якого взято на облік та під державну охорону пам'ятки історії та культури м. Києва.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки) усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам'ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

Статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки) визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Пунктом 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 6 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" до пам'яток історії та культури відповідно належать, зокрема, пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Як встановлено судом, згідно Додатку № 6 до Рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року № 1112 «Культурний шар Подолу» (частина Подільського району в межах: Поштової пл., вул. Набережно-Хрещатицької, Ратманського, Фрунзе, урочище Гончари та Кожум'яки) взято на облік та включено до Переліку пам'яток археології міста Києва.

Генеральним планом м. Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 25 березня 2002 року № 370/1804, визначено межі історичного ареалу міста Києва.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 "Про уточнення історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" уточнено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва.

В якості доказів належності спірної земельної ділянки до пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» та зони регулювання другої категорії, прокурор посилався на рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920; рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112; план організації території заповідника, затверджений рішенням Київради від 17.11.1987 № 1112; рішення Київради від 28.03.2002 № 370/1804, наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 858; розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979; наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10.

Однак, станом на час вирішення спору ні рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року № 1112, ні рішення Київської міської ради від 25 березня 2002 року № 370/1804, ні розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 (посилання прокурора на пункт 3.2.) не містить відомостей, що вул. Турівська в м. Києві знаходиться в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» та віднесена до зони регулювання другої категорії. Більш того, зазначеними вище рішеннями Київської міської ради не можливо встановити розташування спірної земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу».

Прокурор також посилався на схеми меж охоронних зон та схеми зон регулювання забудови, що є додатками до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 "Про уточнення історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві".

Однак, із зазначених схем неможливо встановити місцерозташування спірної земельної ділянки, а тому такі схеми не можуть вважатися належними доказами розташування спірної земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 в межах охоронних зон та зон регулювання забудови, враховуючи і відсутність інформації про вулицю Турівську в переліку зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві.

У той же час, будь-яких відомостей та експертних досліджень щодо місця розташування спірної земельної ділянки, визначення наявності/відсутності об'єктів археологічної та історичної спадщини в межах земельної ділянки матеріали справи не містять.

Також наказом Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560-Кв «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (у межах Дніпровського, Шевченківського, Подільського районів) визначений пам'яткою ландшафту та історії місцевого значення. Проте, відомості щодо віднесення до культурної спадщини об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 29а, відсутні.

Суд відхиляє листи Інституту археології Національної академії наук України від 24.03.2025 № 125/01-16-195, Інститут історії України НАН України від 11.02.2025 вих.№123/78, як належні докази в справі, оскільки вони є документами загального інформаційного характеру, а відомості, зазначені в листах, щодо розташування спірної земельної ділянки в межах пам'ятки археології матеріалами справи не підтверджено.

Прокурор також посилався на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться будинок, який має значну культурну, історичну, археологічну, естетичну та етнологічну цінність.

Щодо зазначених вище доводів прокурора, судом враховано положення Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (надалі - Порядок).

Цей Порядок визначає єдину систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Відповідно до п. 1.3. Порядку система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини, складання облікової документації, взяття нерухомих об'єктів культурної спадщини на державний облік, занесення чи незанесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, порядок присвоєння охоронних номерів, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру), моніторинг та інвентаризацію нерухомих об'єктів культурної спадщини, формування облікових справ, порядок переміщення (перенесення) пам'яток.

Орган охорони культурної спадщини протягом 10 робочих днів з дня отримання Картки розглядає її, проводить перевірку щодо правого статусу поданого об'єкта. У випадку, якщо поданий об'єкт не має статусу пам'ятки або щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, уповноважений орган приймає рішення щодо віднесення чи невіднесення об'єкта до нерухомих об'єктів культурної спадщини і необхідності складання на нього облікової картки. Обґрунтоване рішення за результатами розгляду протягом 5 робочих днів з дати його прийняття надається заявнику (п. 2.5. Порядку).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Порядку на об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація. Облікову картку підписує фахівець, що її склав, із зазначенням спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня чи наукового ступеня.

Облікова картка на нерухомий об'єкт культурної спадщини разом із супровідним листом подається до органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об'єкта культурної спадщини, для винесення її на розгляд Консультативної ради (п. 4.1. Порядку).

Подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а також занесення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, подаються Ініціатором до МКСК (п. 5.1. Порядку). МКСК здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком (п. 5.2. Порядку).

За результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить: висновок щодо відповідності/невідповідності об'єкта культурної спадщини вимогам частини четвертої статті 13 Закону; висновок щодо відповідності (невідповідності) об'єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам'яток; обґрунтування прийнятого рішення, окремі думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують Голова та секретар Експертної комісії (п. 5.4. Порядку).

МКСК у строк, що не перевищує 14 календарних днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проєкт постанови Кабінету Міністрів України про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об'єкта до Реєстру в зв'язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії; направляє облікову документацію в електронній формі разом із відповідним протоколом Експертної комісії до уповноваженого органу для прийняття рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку (п. 5.7. Порядку).

Отже, згідно Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 передбачено занесення пам'ятки до Реєстру за результатами проведених досліджень та прийняття відповідних рішень.

Таким чином, станом на день розгляду справи відомості щодо перебування будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Турівська, 29-а на обліку та внесення до Реєстру, як пам'ятки місцевого значення або об'єкта культурної спадщини відсутні.

Викладене також підтверджується листами Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.12.2024 за вих.№ 066-3874 та від 21.02.2025 № 066-711.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Окрім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Отже, всупереч обов'язку з доказування жодних належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є державною власністю та знаходиться в межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» та «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», віднесена до Центрального історичного ареалу міста Києва та історико-культурного заповідника «Стародавній Київ» прокуратурою до матеріалів справи не надано.

Частинами першою і другою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Таким чином, прокуратурою, в порядку приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено наявності обставин, що спірна земельна ділянка, з урахуванням приписів статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є державною власністю.

Враховуючи викладене та те, що прокуратурою не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами презумпцію належності спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київській міській раді, суд дійшов висновку про правомірність реєстрації земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, яка знаходиться за адресою: вул. Турівська, 29-а, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи доказами, судом встановлено, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту належності спірної земельної ділянки до державної власності, а тому суд дійшов до висновку про відсутність порушень прав та інтересів держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації та Міністерства культури України з боку відповідача.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а встановленим судом обставинами підтверджено відсутність порушеного права позивачів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки з припиненням речових прав територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної (військової) адміністрації та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Київської міської ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 з припиненням такого права; визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1742/9708 та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0398 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002 з припиненням речових прав територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2025.

Суддя О.В. Гулевець

Попередній документ

132471445

Наступний документ

132471447

Інформація про рішення:

№ рішення:	132471446
№ справи:	910/4433/25
Дата рішення:	25.11.2025
Дата публікації:	11.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (12.03.2026)
Дата надходження:	29.12.2025
Предмет позову:	скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

20.05.2025 12:05	Господарський суд міста Києва
01.07.2025 14:10	Господарський суд міста Києва
09.09.2025 14:20	Господарський суд міста Києва
23.09.2025 15:15	Господарський суд міста Києва
07.10.2025 15:45	Господарський суд міста Києва
11.11.2025 16:15	Господарський суд міста Києва
12.03.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд