ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2025Справа № 910/12801/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" до фізичної особи - підприємця Ігнатенко Антоніни Володимирівни про стягнення 13 818,33 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Ігнатенко Антоніни Володимирівни (далі - Підприємець) 13 818,33 грн, з яких: 7 964,60 грн - основна заборгованість, 1 931,45 грн - 20% річних, 2 788,66 грн - пеня, 1 133,62 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 14 липня 2021 року № 16284 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі № 910/12801/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 20 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/12801/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02095, місто Київ, вулиця Урлівська, будинок 1/8, квартира 245.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Підприємцю, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Підприємець у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що Підприємець був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14 липня 2021 року між Підприємцем і Товариством було укладено договір поставки товару № 16284, за умовами якого останнє зобов'язалося продати та поставити товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують приймання-передачу товару, а Підприємець - прийняти й оплатити вказану продукцію.
Даний правочин підписаний в установленому законом порядку та скріплений печатками сторін.
Відповідно до пунктів 1.2 і 1.3 договору до нього застосовуються умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, зазначений покупцем (редакція "Інкотермс 2010 року"). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що підтверджує момент передачі товару.
Згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.5 даного правочину найменування та кількість товару визначаються у додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Усі претензії покупця щодо кількісних та якісних показників товару приймаються постачальником у момент приймання товару. Після прийняття товару та підписання накладних претензії покупця приймаються лише щодо прихованих недоліків товару, які виникли з вини виробника.
Ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, які є додатками до договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження покупцем ціни та вартості товару є накладна, підписана сторонами. Загальна сума договору відповідає загальній сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого товару протягом 7 днів з моменту її передачі. У разі прострочення оплати покупцем постачальник вправі зупинити подальші поставки до повного погашення заборгованості (пункти 3.1-3.3 договору).
Відповідно до пункту 8.5 цього правочину він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 14 липня 2024 року, а в частині виконання сторонами фінансових зобов'язань - до їх повного виконання. У разі, якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.
На виконання умов зазначеного правочину 20 липня 2024 року Товариство поставило, а Підприємець - без будь-яких заперечень прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 7 964,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від зазначеної дати № ХАЛ-086711. Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій і зауважень щодо порушення постачальником умов спірного правочину.
Однак відповідач у встановлений договором строк поставлений позивачем товар не оплатив, у зв'язку з чим у Підприємця утворилася заборгованість у сумі 7 964,60 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 7 964,60 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємець на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 133,62 грн інфляційних втрат та 1 931,45 грн 20% річних, нарахованих на вищевказану суму основної заборгованості за загальний період прострочення з 28 липня 2024 року по 13 жовтня 2025 року згідно з наданим позивачем розрахунком.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5.3. договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення, а також 20% річних.
Отже, сторони погодили про застосування у спірних правовідносинах іншого розміру процентів річних, ніж встановлений частиною 2 статті 625 ЦК України.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір 20% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача цих компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за даним договором позивач просив суд стягнути з відповідача 2 788,66 грн пені, нарахованої у період з 28 липня 2024 року по 13 жовтня 2025 року на відповідну суму боргу відповідача.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Як вже зазначалося судом, за пунктом 5.3. договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір нарахованої неустойки є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з Підприємця 2 788,66 грн пені також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 13 жовтня 2025 року № 121021 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Ігнатенко Антоніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41; ідентифікаційний код 36800559) 7 964 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 60 коп. основної заборгованості, 1 931 (одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн 45 коп. 20% річних, 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 66 коп. пені, 1 133 (одну тисячу сто тридцять три) грн 62 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 10 грудня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко