ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2025Справа № 910/5370/25
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецька Гільдія"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецька Гільдія" (далі - ТОВ "Купецька Гільдія", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 160 890,08 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1241 від 08.05.2020 в частині здійснення своєчасної сплати орендних платежів, передбачених цією угодою.
У позові КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 119 399,39 грн., пеню у сумі 9 566,30 грн., інфляційні втрати у сумі 26 324,43 грн., 3 % річних у сумі 5 599,96 грн., що разом становить 160 890,08 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.05.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
09.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що сума заборгованості, заявлена позивачем, визначена невірно, та була сплачена частково. Проте, позивач цих обставин не врахував. Також заявив клопотання про пропуск строку позовної давності до вимог про стягнення основного боргу.
13.06.2025 позивачем була надана відповідь на відзив, а 07.07.2025 - відповідачем заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони наполягали на своїй позиції по суті справи. Крім того, позивач вказав, що він звернувся із даним позовом в межах строку позовної давності, а сплачені відповідачем у квітні та травні 2025 у загальній сумі грошові кошти 100 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за оренду приміщення зг дог 1241 від 08.05.2020» ним не прийнята, оскільки неможливо ідентифікувати за який саме період ці кошти мають бути враховані у якості оплати.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.05.2020 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" (підприємство-балансоутримувач), та ТОВ "Купецька Гільдія" (орендар) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1241 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 12 для розміщення торговельного об'єкту з продажу алкогольних та/або тютюнових виробів (п. 1.1).
Об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 102,5 кв.м., у т.ч. на 1-му поверсі (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить без ПДВ: 298,10 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - 30 555,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно з п. 3.4 договору розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
За умовами п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
У відповідності до п. 3.12 договору, у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством включно:
- у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
- у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.
Пунктом 4.2.3 договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та ніші платежі.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 11.03.2022, з подальшою його пролонгацією (п. 9.1, 9.7).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Із матеріалів справи вбачається, що Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) на виконання умов укладеного договору передало відповідачу в користування нежитлове приміщення загальною площею 102,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 12, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання.
Відтак, у наймача виник обов'язок сплачувати орендні платежі за користування об'єктом найму.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, вказує, що відповідач неналежно виконав свій обов'язок, а саме, відповідно до рахунків-фактур за період з 13.01.2022 по 11.03.2025, наявних у матеріалах справи, несплатив за оренду приміщення у сумі 119 399,39 грн.
Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки вони суперечать наявним у справі доказам.
Так, крім наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій за період з 08.02.2022 по 11.03.2022 (наданих позивачем), відповідачем були надані ще платіжні інстукції від 07.04.2025 на суму 50 000,00 грн. та від 29.04.2025 на суму 10 000,00 грн. (додані до відзиву на позов), з яких вбачається, що оренда у сумі 60 000,00 грн. відповідачем була сплачена до відкриття провадження у справі (07.05.2025), що свідчить про відсутність порушеного права позивача на час відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин, позовні вимоги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" в частині стягнення з відповідача заборгованості з оренди у сумі 60 000,0 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що платіжною інструкцією від 20.05.2025 відповідачем була сплачена заборгованість за орендою у сумі 40 000,00 грн. під час розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі закривається у разі відсутності предмету спору.
Враховуючи сплату відповідачем заборгованості в сумі 40 000,00 грн. під час розгляду справи, відповідне грошове зобов'язання припинилося, а тому провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Доводи позивача про те, за змістом вказаних платіжних інструкцій неможливо встановити який саме період ними оплачувався, а тому вони не мають бути прийняті до уваги, суд не приймає, оскільки вони не спростовують факту оплати у квітні та травні 2025 оренди за договором № 1241 від 08.05.2020 у загальній сумі 100 000,00 грн. При цьому, призначенням платежу у них вказано «оплата за оренду приміщення зг.дог 1241 від 08.05.2020», та ці платіжні інструкції враховані позивачем у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.05.2025.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем були надані більш вірогідні докази, що за період з січня 2022 по березень 2025 несплаченим у відповідача залишився борг на суму 19 399,39 грн. (119 399,39 грн. - 60 000,00 грн. - 40 000,00 грн.), який підлягає задоволенню у вказаній сумі.
На підставі викладеного суд вважає, що вимоги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням наведених приписів, трирічний строк звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості, що утворилася починаючи з січня 2022 станом на день звернення до суду з цим позовом (29.04.2025) є таким, що закінчився у січні 2025 року.
Водночас суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин, який неодноразово продовжувався та був відмінений 30.06.2023 (постанова КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Правові позиції щодо перебігу позовної давності у вказаний період неодноразово були викладені в постановах Верховного Суду (зокрема від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21), відповідно до яких строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину відповідно до Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення не є скасованим.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Відтак, оскільки строки позовної давності, на які посилається відповідач, неодноразово продовжувались, суд приходить до висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, а тому відповідне клопотання ТОВ "Купецька Гільдія" задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 9 566,30 грн., нарахованої за прострочення грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства, умов договору та зазначених обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 5 268,99 грн., тобто, у меншому розмірі, ніж просить позивач, оскільки позивачем не враховано, що нарахування пені має здійснюватись на наступний день прострочення строку оплати, визначеного п. 3.7 договору.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 26 324,43 грн. та 3 % річних у сумі 5 599,96 грн. за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Також судом враховано, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 26 324,43 грн., тобто, у сумі, заявленій позивачем. Проте, заявлені до стягнення 3 % річних підлягають стягненню у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, а саме - у сумі 2 944,78 грн., оскільки позивачем не враховані обставини зазначені судом при нарахуванні пені.
Отже, позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 40 000,0 грн. закрити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецька Гільдія" (02225, Україна, місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 12; ідентифікаційний код 37896515) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва" (02217, Україна, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 15; ідентифікаційний код 39605452) основний борг у сумі 19 399 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 39 коп., пеню у сумі 5 268 (п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 99 коп., інфляційні втрати у сумі 26 324 (двадцять шість тисяч триста двадцять чотири) грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 2 944 (дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. У решті вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Котков