вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1188/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Любомир Вікторович, розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи підприємця Макогін Станіслава Васильовича, м. Одеса, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1
до відповідача 1 Фізичної особи підприємця Іберала Євгенія Євгенійовича, м. Ужгород, код ЄДРПОУ: НОМЕР_2
до відповідача 2 Акціонерного товариства «АСВІО БАНК», м. Чернігів, код ЄДРПОУ: 09809192
про стягнення
Сторони не викликалися
Фізична особа підприємець Макогін Станіслав Васильович заявив позов до Фізичної особи підприємця Іберал Євгенія Євгенійовича та Акціонерного товариства «АСВІО БАНК» в якому просить стягнути з ФОП Іберала Євгенія Євгенійовича на користь ФОП Макогін Станіслава Васильовича 301 500,00 грн як суму передоплати за непоставлений товар; зобов'язати АТ «АСВІО БАНК» (ЄДРПОУ 09809192, м. Чернігів, вул. Преображенська) виконати рішення суду шляхом перерахування 301 500,00 грн з транзитного рахунку, пов'язаного з рахунком ФОП Іберала Євгенія Євгенійовича № НОМЕР_3 , на рахунок ФОП Макогін Станіслав Васильович № НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ» після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 головуючим суддею для розгляду справи № 907/1188/25 визначено суддю Андрейчука Л.В.
Ухвалою від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 24.11.2025 позовна заява (вх. № 02.3.1-05/1286/25 від 16.10.2025) залишена без руху після відкриття провадження у справі, відповідно до приписів ч. 11 ст. 176 ГПК України оскільки така подана без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 ГПК України.
На адресу Господарського суду Закарпатської області 01.12.2025 надійшла заява (вх. №02.3.1-02/10446/25), за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.
Ухвалою суду від 02.12.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ФОП Іберал Євгеній Євгенійович не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином Ухвала суду про відкриття провадження у справі 21.10.2025 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його юридичну вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку він отримав 27.10.2025, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідач Акціонерне товариство «АСВІО БАНК» не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (Довідка про доставку електронного листа від 20.10.2025), що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Суд вказує про те, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачами відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що ФОП Іберал Є.Є.порушив умови домовленості сторін щодо поставки електро- та радіотоварів, за який позивач сплатив 301 500, 00 грн за товар, відтак у відповідача ФОП Іберала Є.Є. виник обов'язок з повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 301 500, 00 грн. Крім того, просить суд зобов'язати Акціонерне товариство «АСВІО БАНК», виконати рішення суду шляхом перерахування 301 500, 00 грн з транзитного рахунку на рахунок ФОП Макогін С.В.
Правова позиція відповідача 1,2.
Відповідач 1 та Відповідач 2 не подали відзиву на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
27 серпня 2024 року Позивач - ФОП Макогін Станіслав Васильович - зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (номер запису 2010350000000628188), що підтверджується випискою з ЄДР Основний вид діяльності - КВЕД 46.43 «Оптова торгівля побутовими електротоварами та електронною апаратурою».
09 квітня 2025 року між Позивачем і Відповідачем 1 - ФОП Ібералом Євгенієм Євгенійовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ) - виникли правовідносини щодо придбання електро-та радіотоварів.
На підставі рахунку-фактури №1631974 від 09.04.2025, виставленого ФОП Ібералом Євгенієм Євгенійовичем позивач сплатив 301 500,00 грн на рахунок Відповідача № НОМЕР_3 в АТ «АСВІО БАНК» зі свого рахунку № НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», що підтверджується платіжною інструкцією № 18 від 09.04.2025 року та банківською випискою.
За доводами позивача, згідно з домовленостями сторін, товар мав бути поставлений того ж дня - 09.04.2025 року, однак відповідач не виконав зобов'язання: товар не поставив, кошти не повернув. Після отримання коштів Відповідач 1 припинив виходити на зв'язок, відключив телефони, видалив сторінки в інтернет-магазинах та соціальних мережах.
14 квітня 2025 року позивач звернувся до служби безпеки АТ «ПУМБ» з повідомленням про можливі шахрайські дії та проханням вжити заходів щодо блокування коштів . Того ж дня позивач подав заяву до поліції, що підтверджується протоколом прийняття заяви та повідомленням про початок досудового розслідування від 15 квітня 2025 року за заявою внесено відомості до ЄРДР № 12025163480000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За інформацією служби безпеки АТ «АСВІО БАНК» (супровідний лист від 07.07.2025 № 2278), сплачені Позивачем кошти були заблоковані на рахунку Відповідача 1 у зв'язку з невиконанням останнім вимог фінмоніторингу та перебувають на транзитному рахунку банку.
За доводами позивача, останній звертався до АТ «АСВІО БАНК» з проханням повернути кошти натомість, АТ «АСВІО БАНК» посилаючись на положення законодавства про банківську таємницю відмовив позивачу у наданні будь-яких відомостей та повернені заблокованих коштів.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Частиною 1 ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Положеннями ст. 1212 ЦКУ встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦКУ передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦКУ, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до положень ст. 1214 ЦКУ, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Згідно ч. 1 ст. 1215 ЦКУ, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
У частині третій статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Судом встановлено, що квитанція про оплату позивачем коштів є письмовим доказом передачі позивачем відповідачеві ФОП Ібералу Євгену Євгенійовичу грошових коштів в сумі 301 500 грн. 00 коп., а отже даний доказ не є обставиною, достатньою для того, щоб дійти висновку про існування між сторонами договірних відносин в контексті конкретного зазначеного в платіжному дорученні замовлені, а саме «сплата за електро та радіотовари з/но рах.-фактури №1631974 від 09.04.2025, без ПДВ».
Виходячи з матеріалів справи, майном є грошові кошти в сумі 301 500 грн. 00 коп., які були отримані відповідачем ФОП Ібералом Євгенієм Євгенійовичем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на рахунок відповідача без укладення договору поставки Тобто отримані Відповідачем без достатніх правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Будь - яких документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин не існує.
З огляду на наведені приписи матеріального права, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору поставки чи фактичної поставки товару, отримані Відповідачем ФОП Ібералом Євгенієм Євгенійовичем від позивача грошові кошти в сумі 301 500,00 грн., що перераховані відповідно до платіжної інструкції № 18 від 09.04.2025 року, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 301 500, 00 грн з відповідача Фізичної особи підприємця Іберала Євгенія Євгенійовича є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги до Акціонерного товариства «АСВІО БАНК»
Судом встановлено, що позивач просить суд зобов'язати Акціонерне товариство «АСВІО БАНК» виконати рішення суду шляхом перерахування 301 500, 00 грн з транзитного рахунку пов'язаного з рахунком ФОП Іберала Євгенія Євгенійовича № НОМЕР_3 , на рахунок ФОП Макогін Станіслав Васильович № НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ».
Так, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (частини 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 10 вересня 2018 року №905/3542/15, від 01 серпня 2019 року №910/13508/15 та від 19 серпня 2019 року №922/1293/15 вказав, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції (визнання неіснуючого існуючим), яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2018 року у справі №904/7326/17 зазначила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.
Враховуючи, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту порушеного права в частині немайнової вимоги щодо зобов'язання Акціонерного товариства «АСВІО БАНК» виконати рішення суду шляхом перерахування 301 500, 00 грн з транзитного рахунку на рахунок ФОП Макогін С.В, суд відмовляє в частині вказаних позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача Фізичну особу підприємця Іберала Євгенія Євгенійовича, м. Ужгород, код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 покладається 3 618,00 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Іберала Євгенія Євгенійовича, м. Ужгород, код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 кошти за непоставлений товар у розмірі 301 500, 00, грн, а також 3 618, 00 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі -://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2025
СУДДЯ Любомир АНДРЕЙЧУК