майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
08 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1350/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "КОЛОС" (с.Велицьк Ковельського району Волинської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" (м.Житомир)
про стягнення 103 552,60грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Селянське (фермерське) господарство "КОЛОС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" 103 552,60грн, з яких: 95000грн суми попередньої оплати за непоставлений товар та 8552,60грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №154 поставки зерноочисних машин від 20.06.2025 в частині поставки товару в обумовлені сторонами строки, у зв'язку з чим позивач просить повернути суму попередньої оплати та стягнути пеню.
Ухвалою суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.11.2025.
Ухвалою суду від 18.11.2025 відкладено розгляд справи по суті на 08.12.2025.
Позивач повноважного представника у судове засідання 08.12.2025 не направив. 08.12.2025 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника позивача. В даній заяві представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не направив, хоча про дату, час та місце цього засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвал суду від 15.10.2025 та 18.11.2025 за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
27.10.2025 та 08.12.2025 до суду повернулися без вручення копії ухвал від 15.10.2025 та 18.11.2025, надіслані ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос", з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній".
Будь-які інші адреси відповідача, окрім вищевказаної, суду не відомі; заяв про зміну місцезнаходження відповідача під час розгляду справи не надходило; зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" не має.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Також суд бере до уваги, що відповідач мав об'єктивну можливість ознайомитися з ухвалою суду у справі №906/1350/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).
Відповідач не скористався процесуальними правами направити повноважного представника для участі в судовому засіданні та подати письмовий відзив на позовну заяву.
Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.06.2025 між Селянським (фермерським) господарством "КОЛОС" (сторона 2/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний лотос" (сторона 1/відповідач) укладено договір № 154 про поставку зерноочисних машин (далі - договір), за умовами якого сторона 1 поставляє, а сторона 2 приймає та оплачує вартість зерноочисних машин та комплектуючих до них (далі - товар): ворохоочисна машина ОВС-25 (після капремонту) в комплекті з решетами (пшениця, ячмінь) в обмін на ворохочисну машину ОВП-20, яка є власністю позивача з доплатою в кількості 1 шт (п.1.1. договору).
За умовами п. 2.1. договору, сума договору складається з: а) вартість зерноочисних машин та комплектуючих до них: ворохоочисна машина ОВС-25 (після капремонту) в комплекті з решетами (пшениця, ячмінь) - 95 000,00грн.
Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ 20%: 95 000,00грн (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору сторона 2 проводить оплату суми договору перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 відповідно до рахунків- фактур, суми яких попередньо погоджуються сторонами.
Згідно з п. 4.1. договору, сторона 1 відвантажує стороні 2 в попередньо домовлений термін товар, згідно з п.1.1. даного договору. На момент підписання договору сторони домовилися про термін постачання 3 робочих дня з моменту оплати.
На виконання умов договору відповідач 20.06.2025 виставив позивачу рахунок-фактуру № 427 на оплату товару на суму 95 000,00грн (а.с.8).
В свою чергу, Селянське (фермерське) господарство "КОЛОС" здійснило оплату в розмірі 95 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №821 від 20.08.2025 (а.с.9).
Однак відповідач не поставив товар у строк обумовлений договором, за який було здійснено попередню оплату на загальну суму 95 000,00грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до ТОВ "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний лотос" з претензією від 02.09.2025 про повернення коштів (а.с.10-11).
Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення 95 000,00грн основного боргу та 8 552,60грн пені.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом з поданих до справи доказів, позивачем відповідно до умов договору №154 від 20.06.2025 було здійснено попередню оплату на суму 95 000,00грн.
Отже, позивач виконав умови п.3.1. договору щодо внесення суми попередньої оплати.
Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що термін поставки - 3 робочих дня з моменту оплати.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач здійснив поставку товару, обумовленого договором №154 від 20.06.2025 або докази повернення суми попередньої оплати у розмірі 95 000,00грн.
Відповідно до частини 2статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17).
Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2ст.693 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на вищенаведені встановлені обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 95 000,00грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення строків поставки товару позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 8 552,60грн, яка нарахована за період з 24.06.2025 до 07.10.2025.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань винна сторона зобов'язана виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, з урахуванням обставин щодо наявності у позивача права вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 95 000,00грн, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 8 552,60грн, яка обґрунтовано нарахована позивачем за період з 24.06.2025 до 07.10.2025.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для повернення сплаченої на виконання умов договору суми.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 103 552,60грн, з яких: 95 000,00грн основного боргу та 8 552,60грн пені.
Щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00грн, відповідно до 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім того, представником позивача заявлено до стягнення 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи знаходиться ордер №1158851 від 07.10.2025 на надання правничої допомоги Селянському (фермерському) господарству "КОЛОС" адвокатом Вінцюк Ю.Б. (а.с.17).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
28.08.2025 між Селянським (фермерським) господарством "КОЛОС" (клієнт) та адвокатом Вінцюк Ю.Б. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № (а.с.14), відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе особисте зобов'язання на умовах передбачених цим договором, представляти інтереси клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями з будь-яких питань.
Відповідно до п.2.1. договору, адвокат бере на себе виконання такої правової роботи: надання усних та письмових консультацій клієнту з питань прийнятого доручення по даному договору; представництво та захист інтересів клієнта з питань передбачених даним договором в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, в т.ч. й в усіх судах України, перед фізичними особами та фізичними особами-підприємцями тощо; здійснювати усі інші дії, необхідні для виконання прийнятого доручення по цьому договору.
Згідно з п. 4.1. за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку до цього договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п.4.2. договору).
25.09.2025 між адвокатом та клієнтом підписано акт до договору про надання правової допомоги від 28.08.2025, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) встановлена сторонами у фіксованому розмірі 20 000,00грн, не залежить від обсягу послуг, часу витраченого представником позивача, та складається з наступних послуг: надання усної правової консультації (процедура, перелік документів, витрати тощо); підготовка позовної заяви про стягнення попередньої доплати та пені (з додатками) та подання її в суд; контроль за рухом судової справи за позовом клієнта про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії на веб-сайті Судова влада України та інформування клієнта про виявленні зміни; підготовка і подача до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та/або на відео конференції (при потребі), незалежно вії) кількості судових засідань; подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання (а.с.15).
У п.2 акту до договору про надання правової допомоги вказано, що на дату підписання цього акту клієнт оплатив у повному обсязі послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги від 28.08.2025 на загальну суму 20 000,00грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Відповідно до квитанції №25/09 від 25.09.2025 адвокатом Вінцюк Ю.Б. прийнято від СФГ "Колос" гонорар 20 000,00грн за надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 28.08.2025 (а.с.16).
Суд зазначає, що з аналізу положень ст.30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Разом з цим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховується, що позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об'ємні. Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду. Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.
Суд, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наявність усталеної судової практики та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 10 000,00грн. Зазначена сума і підлягає розподілу. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" (вул.Мала Бердичівська, 25, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 44981855)
на користь Селянського (фермерського) господарства "КОЛОС" (Хутір Березово, с.Велицьк, Ковельський район, Волинська область, 45089, код ЄДРПОУ 20128044)
- 95 000,00грн основного боргу;
- 8 552,60грн пені;
- 3 028,00грн судового збору;
- 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
3 прим.
1- у справу;
2- позивачу через "Електронний суд";
3- відповідачу (рек. з повід.) код ЄДРПОУ 44981855.