вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6079/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест", м. Дніпро
про стягнення 11 477,76 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" на свою користь суму боргу в розмірі 11 477,76 грн. Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позивач зазначає, що в ході судового процесу планує понести наступні орієнтовні збитки у розмірі 5 100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі №904/6079/25 направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест": вул. Писаржевського, буд. 26, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005 (номер поштового трекінгу R067031255535) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест": вул. Писаржевського, буд. 26, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005.
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання" та отримання копії ухвали на офіційну електронну адресу. суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
28.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" (постачальник) було укладено договір поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025 відповідно до пункту 2.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.2. договору поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється окремими партіями транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2010).
Відповідно до пункту 2.3. договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.
Відповідно до пункту 3.1. договору асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у видаткових накладних.
Відповідно до пункту 4.1. договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.
Відповідно до пункту 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки.
Відповідно до пункту 5.1. договору поставка постачальником товару покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні покупця на поставку, які узгоджуються з постачальником, за цінами вказаними у накладних.
Відповідно до пункту 5.2. договору замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється постачальнику не менше ніж за 3 (три) дні до дати поставки, факсом, поштою, електронною поштою (email), через представника постачальника, або в будь-яким іншим способом, який дає можливість ідентифікувати покупця.
Відповідно до пункту 5.5. договору приймання товару за кількістю та якістю відбувається на складі покупця представником покупця у відповідності з чинним в Україні законодавством, в тому числі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965 (П-7).
Відповідно до пункту 5.9. договору підписання покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання.
Відповідно до пункту 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2026 року.
Відповідно до пункту 10.15. договору сторони дійшли згоди, що до вимог по оплаті поставленого товару, неустойки, застосовується строк позовної давності у 3 (три) роки.
Відповідно до пункту 10.24. договору будь-які виділення в тексті даного договору та пробіли зроблені (залишені) виключно з метою зручності у їх використанні та (або) заповненні відповідно і не можуть використовуватись як визначальні при тлумаченні змісту відповідних положень договору. Заповнення пробілів у договорі здійснюється рукописно при оформленні тексту договору перед його підписанням сторонами.
На виконання умов договору поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" прийнятий товар на загальну суму 10 997,46 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2002 від 02.06.2025 на суму 3 898, 86 грн., № 10269 від 10.06.2025 на суму 990, 00 грн., № 20400 від 20.06.2025 на суму 1 594, 92 грн., № 1110 від 01.07.2025 на суму 2 863, 68 грн., № 3243 від 03.07.2025 на суму 660, 00 грн., № 8143 від 08.07.2025 на суму 990, 00 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" були підписані товарно-транспортні накладні: № 2002 від 02.06.2025 на суму 3 898, 86 грн., № 10269 від 10.06.2025 на суму 990, 00 грн., № 20400 від 20.06.2025 на суму 1 594, 92 грн., № 1110 від 01.07.2025 на суму 2 863, 68 грн., № 3243 від 03.07.2025 на суму 660, 00 грн., № 8143 від 08.07.2025 на суму 990, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" у сумі 10 428, 30 грн. за договором поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 10 428, 30 грн суми основного боргу, 1 059, 97 грн штрафних санкцій.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати поставленого товару, наявність / відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 10 428, 30 грн. за договором поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025.
Відповідно до розділу 1 договору дата поставки - дата фактичної передачі товару та підписання покупцем накладної.
Відповідно до пункту 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних робіт з дати її поставки.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" прийнятий товар на загальну суму 10 997, 46 грн. згідно видаткових накладних: № 2002 від 02.06.2025 на суму 3 898, 86 грн., № 10269 від 10.06.2025 на суму 990, 00 грн., № 20400 від 20.06.2025 на суму 1 594, 92 грн., № 1110 від 01.07.2025 на суму 2 863, 68 грн., № 3243 від 03.07.2025 на суму 660, 00 грн., № 8143 від 08.07.2025 на суму 990, 00 грн.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 10 428, 30 грн. за договором поставки № 403-ДНЕ від 28.05.2025, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 10 428, 30 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 428, 30 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до 6.6. договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочення платежу, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10 (десять) календарних днів після останнього дня, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначені у п.6.7. цього договору.
Відповідно до статті 6.7. договору сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором.
Позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки, пункт 6.6 передбачає нарахування 35% річних на прострочену суму від останнього дня строку оплати. Фраза "перші 10 календарних днів" у цьому пункті є технічною помилкою та не відображає волю сторін, оскільки інший пункт договору (6.7) не містить жодних відсоткових ставок, тому ставка 35% річних пункту 6.6 застосовується на весь строк прострочення, а не лише на перші 10 днів, оскільки договором не передбачено іншої ставки для подальшого періоду прострочення.
Відповідно, сторонами в договорі не визначено момент, коли перестає діяти ставка 35 відсотків річних та починає діяти інша процентна ставка.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 35% річних на суму заборгованості 10 428,30 грн за період з 03.07.2025 по 16.10.2025.
Між тим, за приписами пункту 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних робіт з дати її поставки.
Так, поставку товару здійснено: 02.06.2025 на суму 3 898, 86 грн., 10.06.2025 на суму 990, 00 грн., 20.06.2025 на суму 1 594, 92 грн., 01.07.2025 на суму 2 863, 68 грн., 03.07.2025 на суму 660, 00 грн., 08.07.2025 на суму 990, 00 грн.
З урахуванням пункту 4.2. договору період прострочення оплати складає:
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 2002 від 02.06.2025 на суму 3 898,86 грн. з 03.07.2025 по 16.10.2025 у розмірі 396,30 грн.
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 10269 від 10.06.2025 на суму 990, 00 грн. з 11.07.2025 по 16.10.2025 у розмірі 93,03 грн.
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 20400 від 20.06.2025 на суму 1 594, 92 грн. з 21.07.2025 по 16.10.2025 у розмірі 134,59 грн.
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 1110 від 01.07.2025 на суму 2 863, 68 грн. з 01.08.2025 по 16.10.2025 у розмірі 211,44 грн.
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 3243 від 03.07.2025 на суму 660, 00 грн. з 03.08.2025 по 16.10.2025 у розмірі 47,47 грн.
- за прострочення оплати за товар згідно видаткової накладної № 8143 від 08.07.2025 на суму 990, 00 грн. з 08.08.2025 по 16.10.2025 у розмірі 66,45 грн.
З урахуванням викладеного з відповідача підлягають стягненню 35% річних у розмірі 949,28 грн .
Відповідно до розрахунку заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №403-ДНЕ від 28.05.2025 наданого позивачем сума інфляційних втрат складає - (мінус) 10,51 грн (10 428,30 x 0.99899201 - 10 428,30 = -10,51 грн). Інфляційні втрати в розмірі -10,51 грн були враховані позивачем під час визначення розміру загальної заборгованості.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, господарський суд встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем також не враховані приписи пункту 4.2 договору, однак оскільки нараховані інфляційні втрати позивачем є меншими ніж за перерахунком суду, суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (фактично 35 % річних та інфляційних втрат) підлягають задоволенню у розмірі 938,77 грн. (949,28 грн. (35 % річних з урахуванням пункту 4.2 договору) - 10,41 грн. (нараховані позивачем інфляційні втрати у від'ємному значенні)).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11 367,07 грн. (10 428,30 грн основної заборгованості + 938,77 грн. штрафних санкцій).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 11 477,76 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12688 від 21.10.2025 на суму 3 028,00 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн (3 028,00 грн - 2 422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 2 399,04 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" про стягнення 11 477,76 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алазані Рест" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 26, 11, ідентифікаційний код 45781585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 41086901) 11 367,07 грн заборгованості, 2 399,04 грн витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.12.2025
Суддя Ю.А. Бажанова