вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6208/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр",м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні конструктивні технології", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 151 567,18 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні конструктивні технології" про стягнення 151 567,18 грн, з яких: 118 472,00 грн - основний борг, 7023,91 грн - 3% річних, 26 071,27 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки.
Суд ухвалою від 03.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" надати до суду підписану сторонами видаткову накладну № 60 від 15.03.2024.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.26) ухвала суду від 03.11.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 03.11.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Позивач стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Манометр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікктуст» була досягнута усна домовленість про постачання датчиків тиску «Сафір-М»-5430 П-02-У2(-30…+50)-0,15-63кРа-25-42-Н4-І-(2,5…63,0кРа) у кількості 7 шт. Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Манометр» (постачальник) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рікктуст» (замовник) продукцію, а саме: датчик тиску «Сафір-М»-5430 П-02-У2(-30…+50)-0,15-63кРа-25-42-Н4-І-(2,5…63,0кРа) у кількості 7 шт вартістю 499 884,00 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткову накладну № 60 від 15.03.2024 (а.с. 7) та довіреність № 1-16/02-24 від 16.02.2024 (а.с. 8), видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікктуст» майстру Устименко Д.С. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Манометр» датчиків тиску «Сафір-М»-5430 П-02-У2(-30…+50)-0,15-63кРа-25-42-Н4-І-(2,5…63,0кРа) у кількості 7 шт.
Господарський суд зазначає, що надана позивачем видаткова накладна № 60 від 15.03.2024 не містить підписів сторін та відтисків їх печаток.
Також позивач зазначає, що виставив відповідачу рахунок-фактуру № 21 від 25.01.2024 (а.с. 7) на оплату датчиків тиску «Сафір-М»-5430 П-02-У2(-30…+50)-0,15-63кРа-25-42-Н4-І-(2,5…63,0кРа) у кількості 7 шт вартістю 499 884,00 грн з ПДВ. У вказаному рахунку визначено умови оплати: 40% - передоплата, 60% - за повідомленням про готовність продукції до відвантаження. 26.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікктуст» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумні Конструктивні Технології». Позивач наголошує, що відповідно до рахунку-фактури № 21 від 25.01.2024 товар поставлявся на умовах 40% передоплати, 60% за повідомленням про готовність продукції до відвантаження. Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 381 412,00 грн, а саме:
- платіжною інструкцією № 19 від 26.01.2024 відповідач сплатив позивачу 250 000,00 грн, з призначенням платежу: «попередня оплата за датчики тиску рах.№ 21 від 25.01.2023» (а.с. 12);
- платіжною інструкцією № 55 від 07.03.2024 відповідач сплатив позивачу 71 412,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за датчики тиску рах.№ 21 від 25.01» (а.с. 13);
- платіжною інструкцією № 665 від 14.11.2024 відповідач сплатив позивачу 30 000,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за манометри по рах.№ 21 від 25.01.2024» (а.с. 13);
- платіжною інструкцією № 2 від 06.01.2025 відповідач сплатив позивачу 30 000,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за манометри по рах.№ 21 від 25.01.2024» (а.с. 14). У зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 118 472,00 грн.
Відповідач направив позивачу лист № 1-08/03 від 08.03.2024 (а.с. 8), в якому гарантував сплатити решту коштів за рахунком № 21 від 25.01.2024 до 29.03.2024.
Однак, як зазначає позивач, відповідач заборгованість не сплатив.
Позивач направив відповідачу лист № ВСЗ-02Х/583 від 08.11.2024 (а.с. 9) «Щодо сплати заборгованості за отриманий товар по рахунку № 21 від 25.01.2024». В листі позивач просив відповідача сплатити заборгованість, що виникла за продукцією, поставленою згідно з рахунком № 21 від 25.01.2024.
Листом № 14/1 від 14.11.2024 (а.с. 9) відповідач у відповідь на лист № ВСЗ-02Х/583 від 08.11.2024 повідомив, що не відмовляється від своєї заборгованості та зазначає, що така ситуація склалась через відсутність оплати за актами виконаних робіт за поставлене обладнання на Зміївську ТЕС. Зазначив, що наразі ТОВ «Рікктуст» не може сплатити весь борг, тому просив розбити заборгованість на декілька платежів. 14 листопада відповідач сплатить по рахунку № 21 від 25.01.2024 30 000,00 грн, наступний платіж відповідач зможе зробити до кінця місяця.
Також позивач зазначає, що надсилав відповідачу електронні листи, в яких вимагав виконання зобов'язань.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу вимогу № ВСЗ-02Х/526 від 27.08.2025 (а.с. 10), в якій вимагав сплатити заборгованість. Однак, відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України).
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати поставленого товару в сумі 118 472,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Як вказано вище, надана позивачем видаткова накладна № 60 від 15.03.2024 не містить підписів сторін та відтисків їх печаток.
В той же час, зважаючи на обставини, встановлені судом у цій справі, враховуючи досліджені судом докази, що містяться у матеріалах справи, зокрема довіреність № 1-16/02-24 від 16.02.2024 (а.с. 8), видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікктуст» майстру Устименко Д.С, на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Манометр» датчиків тиску «Сафір-М»-5430 П-02-У2(-30…+50)-0,15-63кРа-25-42-Н4-І-(2,5…63,0кРа) у кількості 7 шт, платіжні інструкції про часткову сплату відповідачем заборгованості на суму 381 412,00 грн, лист № 1-08/03 від 08.03.2024 (а.с. 8), в якому відповідач гарантував сплату решту коштів за рахунком № 21 від 25.01.2024 до 29.03.2024, а також лист № 14/1 від 14.11.2024 (а.с. 9), в якому відповідач повідомив, що не відмовляється від своєї заборгованості та просив розбити заборгованість на декілька платежів, гарантував 14 листопада здійснити оплату по рахунку № 21 від 25.01.2024 на суму 30 000,00 грн та наступний платіж до кінця місяця, суд вважає доцільним при вирішенні цієї справи застосувати такий стандарт доказування, як «вірогідність доказів», у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки встановлені судом обставини на підставі наданих позивачем доказів в їх сукупності та кожен окремо щодо поставки позивачем відповідачу спірного товару та обов'язок відповідача оплатити його є більш вірогідними, аніж протилежні.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 118 472,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7023,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 071,27 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд зазначає, що позивач у позовній заяві в якості додатків зазначив, зокрема «розрахунок інфляційних втрат та 3% річних». Але фактично серед семи файлів PDF, долучених до позовної заяви в системі «Електорнний суд», розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відсутній.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зокрема з яких вбачались би періоди нарахування (початкові та кінцеві дати періодів нарахування) 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим у суду відсутня можливість здійснити перевірку розрахунку позивача. За вказаних обставин заявлена до стягнення сума 3 % річних у розмірі 7023,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 26 071,27 грн є необґрунтованою та недоведеною, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 118 472,00 грн - основного боргу.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги адвоката № 13/10-25 від 13.10.2025, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Паркулаб і партнери», розрахунок суми вартості послуг № 1 від 13.10.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги адвоката № 13/10-25 від 13.10.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025 на суму 20 000,00 грн, платіжну інструкцію № 26090 від 24.10.2025 про сплату позивачем Адвокатському об'єднанню «Паркулаб і партнери» 20 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП № 003195 від 13.05.2025, ордер АР № 1274073 від 31.10.2025.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання відповідачем не було подано.
З урахуванням матеріалів справи, господарський суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн несвівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 655,20 грн (21,84 %), на відповідача - 2344,80 грн (78,16 %).
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 529,05 грн (21,84 %), на відповідача - 1893,35 грн (78,16 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні конструктивні технології" (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 27Б, квартира 18, ідентифікаційний код 44842793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" (61052, Харківська область, м. Харків, пров. Яготинський, буд. 17, ідентифікаційний код 40826029) 122 710,15 грн, а саме: 118 472,00 грн - основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1893,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2344,80 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.12.2025.
Суддя І.В. Мілєва