вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5859/25
За позовом Комунального закладу "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Запоріжжя
про стягнення 34 560,00грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальний заклад "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованості у розмірі 34 560,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11/23 від 16 жовтня 2023 року в частині повної та своєчасної поставки товару.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 справу №904/5859/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 17.10.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 17.10.2025 (о 19:02год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 35).
Пунктами 2, 5 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 04.11.2025. У встановлений частиною першою ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2025 строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Щодо розгляду спору Господарським судом Дніпропетровської області.
Відповідно до частини першої ст. 27 ГПК України, за загальним правилом позов пред'являється за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (ч.2 ст. 31 ГПК України).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату звернення позивача до суду (14.10.2025), місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" є: 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2.
В процесі розгляду справи ТОВ "Інтекс Інвест" змінило своє місцезнаходження. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 05.12.2025, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" є: Україна, 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Діагональна, будинок 8, кімната 21 (державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу здійснена 20.10.2025, запис №1002241070012101021).
За таких обставин, справа розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.
05 грудня 2025 року від Комунального закладу "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованість у розмірі 24 840,00грн.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що в позовній заяві було помилково зазначено кількість неотриманого товару 640 літрів. Фактично, відповідачем було здійснено відпуск бензину А-92 за скретч-картками в обсязі 180 л на суму 9 720,00грн (з ПДВ). Тобто станом на момент звернення позивачем до суду, відповідачем не передано позивачу замовлений та оплачений товар у кількості 460 літрів на загальну суму 24 840,00грн.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2025 (вх. № 53893/25) суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2).
Відтак, Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до статті 42 ГПК України учасникам справи надано право у тому числі на подання заяв та клопотань. Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань).
Відповідно до статті 118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 17.10.2025, заява про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 05.12.2025, подана після закінчення встановленого законом строку (17.11.2025).
З огляду на викладене, заява позивача від 05.12.2025 (вх. №53893/25) про зменшення розміру позовних вимог залишається без розгляду, а розгляду підлягають первісно заявлені вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 34 560,00грн.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
16 жовтня 2023 року між Комунальним закладом "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №11/23 (а.с. 5-6).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Предмет договору: бензин А-92 для генератора (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти). Одиниця вимірювання: літр. Кількість: 640 літрів (згідно специфікації додаток №1 до договору) (п. 1.2, 1.3 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.3 договору).
Згідно пункту 2.1 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Сума договору складає: 34 560,00грн (тринадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят грн 00коп.). Ціна 1 літра товару визначена в специфікації додаток №1 до договору (п. 3.1, 3.2 договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно накладної та рахунку-фактури на товар. Усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжної інструкції (п. 4.1, 4.4 договору).
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.5 договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця (п. 4.6 договору).
В пункті 5.1 договору сторони погодили місце поставки (передачі) товарів:
передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника (п. 1.1.1);
скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 1.1.2).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (п. 5.2 договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (п. 6.1 договору).
В пункті 6.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п. 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
В додатку 1 до договору №11/23 від 16.10.2023 "Специфікація" зазначено: найменування товару - паливо для роботи генератора (бензин А-92), ДК 021:2015 09130000-9, у кількості 640 літрів, ціна за літр 54,00грн (з ПДВ), загальна вартість 34 560,00грн (а.с. 7).
ТОВ "Інтекс Інвест" виставило позивачу рахунок - фактуру на оплату №0012/0001412 від 18.10.2023 на суму 34 560,00грн (а.с. 9).
Комунальний заклад "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 34 560,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 26.10.2023 (а.с. 10).
Сторонами складено, підписано та скріплено печаткою видаткову накладну №0012/0001293 від 18.10.2023 на суму 34 560,00грн на поставку 640 літрів палива бензину А-92 (а.с. 8).
Разом з тим, підписання сторонами видаткової накладної №0012/0001293 від 18.10.2023 не свідчить про передачу відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0012/0001293 від 18.10.2023.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.
Позивач зазначає, що з кінця 2024 року відповідач свої зобов'язання з постачання придбаного позивачем бензину перестав виконувати через відсутність палива у місцях відпуску палива АЗС за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Вечірній бульвар, 22а; м. Кривий Ріг, вул. Вечерньокутська, 6б; м. Кривий Ріг, вул. Миколаївське шосе, 26; м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 132.
Працівниками позивача складено акти про неможливість придбання пального на автозаправних станціях за талонами №1 від 19.02.2025, №4 від 21.02.2025, №2 від 05.03.2025, №3 від 26.03.2025, №5 від 07.04.2025, №6 від 28.04.2025 №7 від 02.05.2025, №8 від 07.05.2025 (а.с. 12-19).
У покупця залишились невикористаними скретч-картки на загальну суму 24 840,00грн у кількості 23шт., об'ємом 460 літрів, номіналом 20 літрів - 302606984368, 302606984369, 302606984366, 302606984367, 302606984364, 302606984365, 302606984362, 302606984363, 302606984360, 302606984361, 302606984378, 302606984379, 302606984376, 302606984377, 302606984374, 302606984375, 302606984372, 302606984373, 302606984370, 302606984371, 302606984441, 302606984440, 302606984435. Скретч-картки мають спільний логотип "Авіас" (20-21).
У лютому 2025 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№39 від 18.02.2025 та просив повернути грошові кошти за невикористані талони (а.с. 11).
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення попередньої оплати у розмірі 34 560,00грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, строк та порядок поставки, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договорами.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14 Цивільного кодексу України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Схожі за змістом висновки щодо необхідності обрання покупцем одного з двох альтернативних способів захисту своїх прав у разі неналежного виконання продавцем зобов'язання зі своєчасної передачі передплаченого товару покупцю викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 31.10.2018 у справі №910/13318/16, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 у справі №911/1958/18, від 09.03.2023 у справі №910/5041/22 , від 15.02.2024 у справі №910/3611/23 зі спорів, що виникли з договірних правовідносин поставки.
Враховуючи наведений вище усталений правовий висновок Верховного Суду, поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 24 840,00грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
В задоволенні вимоги про стягнення 9 720,00грн суд відмовляє з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів (невикористані скретч-картки) на підтвердження заявленої суми.
Окрім того, в заяві від 05 грудня 2025 року позивач зазначив, що відповідачем було здійснено відпуск бензину А-92 за скретч-картками в обсязі 180 л на суму 9 720,00грн ще до звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6 від 13.10.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 26, 30).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 741,10грн (24 840,00грн * 2 422,40грн / 34 560,00грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального закладу "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення 34 560,00грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153; вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035) на користь Комунального закладу "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради (ідентифікаційний код 26328005; вул. Алмазна, 29, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50025) заборгованість у розмірі 24 840,00грн (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок гривень 00коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 741,10грн (одна тисяча сімсот сорок одна гривня 10коп.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 10.12.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва