вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6187/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця Саламатіної Марії Андріївни (м. Марганець, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 466845-КС-003 від 08.10.2023 у загальному розмірі 67 433 грн. 01 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Саламатіної Марії Андріївни заборгованість за договором про надання кредиту № 466845-КС-003 від 08.10.2023 у загальному розмірі 67 433 грн. 01 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 21 303 грн. 92 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 46 129 грн. 09 коп. - суми прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 466845-КС-003 від 08.10.2023 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та оплати плати за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 67 433 грн. 01 коп., з якої 21 303 грн. 92 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 46 129 грн. 09 коп. - сума прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" було заявлено клопотання про витребування доказів, в якому товариство просило суд витребувати від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" наступну інформацію:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Саламатіна Марія Андріївна (РНОКПП НОМЕР_2 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 08.10.2023 (дата видачі кредиту) по 28.09.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначав, що зазначена інформація, яка містить банківську таємницю, потрібна для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, насамперед, щодо підтвердження факту перерахування відповідачу грошових коштів на карту, яка була повідомлена відповідачем під час укладення договору про надання кредиту та отримання відповідачем суми кредиту за договором. Позивачем наголошено, що відомості, які містять банківську таємницю можуть бути надані банком лише на виконання ухвали суду.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про витребування доказів, суд вбачав підстави для його задоволення, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до пункту 4-5 частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте, суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
У той же час, рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Одночасно, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважав за доцільне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та витребувати від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" інформацію, зазначену у клопотанні про витребування доказів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.11.2-025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів було задоволено та витребувано в Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" наступну інформацію:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Саламатіна Марія Андріївна (РНОКПП НОМЕР_2 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 08.10.2023 (дата видачі кредиту) по 28.09.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
На виконання вказаної вище ухвали суду від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" надійшла відповідь (вх. суду № 51014/25 від 19.11.2025), в якій банком повідомлено про те, що на ім'я Саламатіної Марії Андріївни в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ). Також до відповіді банком додано виписку у додатку по рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 08.10.2023 по 28.09.2024.
Також від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" надійшов лист (вх. суду № 51242/25 від 20.11.2025), в якому банк повідомляє про отримання ухвали суду.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 05.11.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 05.11.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 05.11.2025 о 18:04 (а.с.67).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 05.11.2025 вважається врученою відповідачу 06.11.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.67).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 05.11.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131534235) надіслано судом 05.11.2025, зареєстровано в реєстрі 05.11.2025 та забезпечено надання загального доступу 06.11.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 05.11.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (06.11.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 21.11.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 09.12.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 05.12.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 05.01.2026, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 08.10.2023 направило Фізичній особі - підприємцю Саламатіній Марії Андріївні пропозицію укласти договір (оферту) про надання кредиту (електронна форма) № 466845-КС-003 (а.с. 20-21).
Через телекомунікаційну систему Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направило Фізичній особі - підприємцю Саламатіній Марії Андріївні одноразовий ідентифікатор UA-8708 на номер телефону НОМЕР_4 , який зазначений позичальником в Анкеті клієнта в особистому кабінеті (а.с.43).
Зазначений одноразовий ідентифікатор введено/відправлено Фізичною особою - підприємцем Саламатіною Марією Андріївною на підтвердження погодження та прийняття пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", що підтверджується наявною у матеріалах справи візуальною формою послідовності дій клієнта (а.с. 39).
Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - кредитодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Саламатіною Марією Андріївною (далі - позичальник, відповідач) 08.10.2023 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 466845-КС-003 (далі - договір, а.с.18-19) шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором,.
Отже, укладення договору відбулось шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.
Тип кредиту - кредит; строк кредиту - 16 тижнів; стандартна процента ставка в день 2,00000000, фіксована; знижена процента ставка за кредитом в день 1,15957500, фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія) - 3 000 грн. 00 коп.; загальний розмір наданого кредиту - 20 000 грн. 00 коп.; термін дії договору - до 28.01.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 42 000 грн. 00 коп.
Цілі (мета) кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Згідно з пунктом 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою, вказанрю у пункті 1 договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3 договору і розраховується в порядку, описаному нижче.
Пунктом 3 договору визначено графік платежів, яким передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 28.01.2024.
У пункті 5 договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір.
Пунктом 14 договору передбачено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
На виконання зобов'язань за договором кредитодавець (позивач) 08.10.2023 надав позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), емітовану в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк" на ім'я Саламатіної Марії Андріївни та яка була вказана нею при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Належність позичальнику банківської карти № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), емітованої в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк", та надходження 08.10.2023 на цю карту грошових коштів у сумі 20 000 грн. 00 коп. підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 08.10.2023 по 21.09.2024 стосовно Саламатіної Марії Андріївни (а.с.74-82) та Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.44).
З матеріалів справи також убачається, що 23.12.2023 між ТОВ "Бізнес Позика" та Саламатіною Марією Андріївною була укладена Додаткова угода № 1 до договору №466845-КС-003 про надання кредиту (далі - Додаткова угода № 1) шляхом обміну електронними повідомленнями, яка підписана у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 сторони домовились збільшити кредит на 12 000 грн. 00 коп.; продовжити строк кредиту на 76 днів; продовжити термін дії договору до 13.04.2024. Також Додатковою угодою № 1 був затверджений новий Графік платежів, яким передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 13.04.2024 (а.с.24-26).
На виконання зобов'язань за Додатковою угодою № 1 кредитодавець (позивач) 23.12.2023 надав позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в сумі 12 000 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), емітовану в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк" на ім'я Саламатіної Марії Андріївни та яка була вказана нею при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Зазначені обставини підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 08.10.2023 по 21.09.2024 стосовно Саламатіної Марії Андріївни (а.с.74-82) та Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.45).
Також, 02.02.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та Саламатіною Марією Андріївною була укладена Додаткова угода № 2 до договору № 466845-КС-003 про надання кредиту (далі - Додаткова угода № 2) шляхом обміну електронними повідомленнями, яка підписана у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 сторони домовились внести зміни до пункту 1 договору та викласти "термін дії договору" в новій редакції, а саме: "термін дії договору: до 05.07.2024" (а.с.27-32).
У подальшому, 13.04.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та Саламатіною Марією Андріївною була укладена Додаткова угода № 3 до договору № 466845-КС-003 про надання кредиту (далі - Додаткова угода № 3), шляхом обміну електронними повідомленнями, яка підписана у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в до пункту 1 договору та викласти "термін дії договору" в новій редакції, а саме: "термін дії договору: до 28.09.2024 (а.с.33-38).
Як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання за договором про надання кредиту №466845-КС-003 від 08.10.2023 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та оплати плати за користування кредитом були порушені, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 67 433 грн. 01 коп., з якої 21 303 грн. 92 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 46 129 грн. 09 коп. - сума прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За приписом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його зі сторони позивача: представником товариства за допомогою кваліфікованого електронного підпису; зі сторони відповідача: Фзичною особою - підприємцем Саламатіною Марією Андріївною за допомогою одноразового ідентифікатора, а саме: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8708 08.10.2023 17:26:00".
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Візуальну форму послідовності дій клієнта Фізичної особи - підприємця Саламатіної Марії Андріївни щодо укладення електронного договору (а.с.39).
За змістом статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з пунктами 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як убачається з матеріалів справи, 08.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого позивач-кредитодавець надає позичальнику-відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується повернути кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. та сплатити проценти за користування ним. У подальшому, 23.12.2023 сума кредиту була збільшена на 12 000 грн. 00 коп., про що сторонами була укладена Додаткова угода № 1.
За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм § 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме:
- 08.10.2023 надав позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), емітовану в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк" на ім'я Саламатіної Марії Андріївни та яка була вказана нею при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 08.10.2023 по 21.09.2024 стосовно Саламатіної Марії Андріївни (а.с.74-82) та Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.44);
- 23.12.2023 надав позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в сумі 12 000 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), емітовану в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приват Банк" на ім'я Саламатіної Марії Андріївни та яка була вказана нею при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 08.10.2023 по 21.09.2024 стосовно Саламатіної Марії Андріївни (а.с.74-82) та Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.45).
Як було встановлено судом вище, кінцевим терміном сплати останнього платежу по кредиту, з урахуванням умов Додаткової угоди № 1, є 13.04.2024.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Як зазначив позивач, та що не було спростовано відповідачем, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 466845-КС-003 на загальну суму 50 538 грн. 13 коп., у зв'язку з чим станом на 22.10.2025 у відповідача утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 466845-КС-003 в розмірі 67 433 грн. 01 коп., що складається з:
- 21 303 грн. 92 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 46 129 грн. 09 коп. - суми прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом.
Отже, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком платежів, погодженим сторонами у договорі (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1), у повному обсязі не виконав.
З урахуванням викладеного, а також здійснених відповідачем платежів, його заборгованість за договором становить 67 433 грн. 01 коп., з якої 21 303 грн. 92 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 46 129 грн. 09 коп. - сума прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості (а.с. 11-16).
Порядок зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів на погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії відповідає передбаченому в Правилах порядку розподілу коштів та узгоджується з приписами статті 534 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував; ні контррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, ні доказів її погашення суду не надав.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості судом помилок не виявлено.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повного повернення отриманих кредитних коштів в залишковій сумі 21 303 грн. 92 коп., а також 46 129 грн. 09 коп. - прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 21 303 грн. 92 коп. прострочених платежів по тілу кредиту та 46 129 грн. 09 коп. - прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. (з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи - підприємця Саламатіної Марії Андріївни про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 466845-КС-003 від 08.10.2023 у загальному розмірі 67 433 грн. 01 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Саламатіної Марії Андріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41084239) - 21 303 грн. 92 коп. прострочених платежів по тілу кредиту, 46 129 грн. 09 коп. - прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 09.12.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко