Рішення від 25.11.2025 по справі 904/1345/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/1345/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

прокурора: Щербина С.О.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 8)

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 2, квартира 9; ідентифікаційний код 20261487)

про зобов'язання повернути власнику земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" з позовом про зобов'язання відповідача повернути власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської земельну ділянку площею 0,5235 га, розташовану за адресою: вул.Лісозахисна, 4 А у м.Дніпро, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв.м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м., вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1-6,1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1289172412101), а також про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив самочинне будівництво на вказаній земельній ділянці за адресою вулиця Лісозахисна, 4А у місті Дніпро без правовстановлюючих документів на землю і без отримання дозвільних документів на будівництво.

Першочергово право власності на об'єкти нерухомого майна було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 04.05.2017, однак це рішення було скасовано постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2018. Надалі державним реєстратором Солонянської селищної ради у 2021 році було повторно зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на ці об'єкти без законних підстав.

Крім того, за даними міської ради відсутні договори оренди землі, а також дозвільні документи на будівництво та документи щодо присвоєння офіційної адреси. За інформацією податкової служби відповідач не подавав декларацій та не сплачував податки чи орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою.

Таким чином відповідач незаконно займає земельну ділянку, що порушує інтереси територіальної громади.

З огляду на це прокурор просить суд: зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що прокурор не довів факту самовільного зайняття земельної ділянки. На думку відповідача, частина будівель була набута на законних підставах та зареєстрована задовго до винесення рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 04.05.2017, що виключає можливість кваліфікації таких об'єктів як самочинного будівництва, а відтак і відсутні підстави вважати земельну ділянку самочинно зайнятою.

Відповідач також вказує, що вчиняв дії щодо оформлення прав на земельну ділянку, звертався до відповідних органів місцевого самоврядування та діяв добросовісно, тому вважає відсутніми правові підстави для задоволення заявлених вимог.

Крім того, відповідач заперечує проти скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що реєстраційні дії були проведені відповідно до поданих документів, які, на його переконання, підтверджували наявність у нього прав на відповідні об'єкти. Відповідач зазначає, що скасування реєстрації є неналежним способом захисту та порушує його право власності.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

24.03.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

26.03.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишено без руху.

26.03.2025 ухвалою господарського суду задоволена заява Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №12564/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1- 6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101). Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, №1-6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4 А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.

31.03.2025 від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №13503/25 від 31.03.2025) на виконання ухвали господарського суду від 26.03.2025, у якості усунення недоліків.

Крім того 31.03.2025 від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява (вх. суду №13506/25 від 31.03.2025), відповідно до якої прокурор просить суд:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" повернути власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,5235 га, розташовану за адресою: вул. Лісозахисна, 4 А у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв.м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м., вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1- 6,1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1289172412101).

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1-6,1, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Лісозахисна, 4А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1289172412101), проведену 11.03.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною (номер запису про право власності: 40975998), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 1289172412101;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

07.04.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.04.2025 о 12:00 год.

17.04.2025 у підготовче засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідача та прокурор.

17.04.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 23.05.2025 о 12:30 год. з метою надання учасникам справи можливість виконати пропозиції суду, викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/1345/25.

22.05.2025 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №22018/25 від 22.05.2025) про перенесення розгляду справи.

23.05.2025 у підготовче засідання з'явилися повноважний представник позивача та прокурор. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

23.05.2025 ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 06.07.2025. Відкладено підготовче засідання у справі на 17.06.2025 о 12:30 год., надавши учасникам справи можливість виконати пропозиції суду, викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/1345/25. Зобов'язано відповідача надати до господарського суду до дати наступного судового засідання докази на підтвердження обставин викладених в клопотанні (вх. суду №22018/25 від 22.05.2025), зокрема належним чином затверджену копію медичного висновку про непрацездатність.

17.06.2025 у підготовче засідання з'явилися прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні, з метою надання останньому додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву.

Судом, за результатами розгляду даного клопотання, протокольно відмовлено у задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання останньому додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку із тим, що: представником відповідача 28.04.2025 особисто здійснено ознайомлення з матеріалами справи; пропущено встановлений ухвалою суду від 07.04.2025 строк на подачу відзиву на позовну заяву; а також з огляду на те, що відповідач не обмежений колом представників і мав можливість для захисту своїх прав та інтересів у даній справі обрати іншого представника на час хвороби представника В'язового В.В.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача також заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні, з метою надання додаткових доказів до матеріалів справи, які останнім через хворобу не були подані раніше.

Судом, за результатами розгляду даного клопотання, протокольно відмовлено у задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання додаткових доказів до матеріалів справи, у зв'язку із тим, що: представником відповідача пропущено строк на подання доказів встановлений статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не подано відповідного клопотання про продовження/поновлення строку на подання доказів у справу, а також не надано належних доказів на підтвердження перебування останнього на лікарняному, що унеможливило подання вказаних доказів у встановлений процесуальним законом строк.

У вказаному підготовчому засіданні представник відповідача бажав звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

При цьому позивач заперечив проти вказаного, посилаючись на те, що вказані дії представника відповідача зводяться до затягування розгляду справи.

17.06.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 03.07.2025 о 14:30 год.

03.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. суду №28841/25 від 03.07.2025), відповідно до якого представник відповідача також просив суд поновити строк для подання доказів у справі.

03.07.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні на 15.07.2025 о 14:30 год.

14.07.2025 від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №30324/25 від 14.07.2025) щодо окремих процесуальних питань.

15.07.2025 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідача та прокурор.

15.07.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку на 18.08.2025. Призначено усне клопотання прокурора про перехід до стадії підготовчого провадження у справі до розгляду у судовому засіданні на 18.08.2025.

25.07.2025 до господарського суду в письмовому вигляді від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №32512/25 від 25.07.2025) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.

18.08.2025 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідача та прокурор.

18.08.2025 ухвалою господарського суду задоволено клопотання керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №32512/25 від 25.07.2025) про перехід до стадії підготовчого провадження у справі. Постановлено повернутися до розгляду справи №904/1345/25 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання. Підготовче засідання у справі призначено на 26.08.2025 об 11:00 год.

25.08.2025 до господарського суду від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №36764/25 від 25.08.2025) про долучення письмових доказів.

26.08.2025 у підготовче засідання по справі з'явилися прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

У даному підготовчому засіданні обговорено питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

Судом у вказаному підготовчому засіданні протокольно задоволено клопотання керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №36764/25 від 25.08.2025) про долучення письмових доказів та долучено до матеріалів справі відповідні письмові докази додані прокурором до вказаного клопотання.

У підготовчому засіданні 26.08.2025 представником відповідача заявлено усне клопотання щодо розгляду раніше поданого ним клопотання (вх. суду №28841/25 від 03.07.2025) про долучення до матеріалів справи доказів, доданих до вказаного клопотання.

Судом у підготовчому засіданні 26.08.2025 протокольно задоволено усне клопотання представника відповідача про задоволення раніше поданого ним клопотання (вх. суду №28841/25 від 03.07.2025) про долучення доказів та долучено до матеріалів справи відповідні докази, додані представником відповідача до вказаного клопотання.

У підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про витребування кримінального провадження №42024042010000049 у Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра.

Прокурор зазначив, що витребування матеріалів, які стосуються кримінального провадження, фактично є втручанням у перебіг такого провадження та є процесуально недопустимим.

Представник позивача підтримав позицію прокурора, також заперечивши проти задоволення вказаного усного клопотання представника відповідача про витребування матеріалів реєстраційної справи у Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра.

Судом у підготовчому засіданні 26.08.2025 протокольно відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про витребування матеріалів кримінального провадження №42024042010000049 у Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра з огляду на необгрунтованість такого клопотання та недопущення у такий спосіб незаконного втручання в роботу органу досудового слідства й розголошення відомостей досудового слідства.

У підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про витребування матеріалів реєстраційної справи у державного реєстратора Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Прокурор заперечив проти задоволення зазначеного клопотання, посилаючись на те, що представником відповідача не надано суду доказів неможливості самостійного отримання вказаного доказу.

Представник позивача підтримав позицію прокурора, також заперечивши проти задоволення вказаного усного клопотання представника відповідача про витребування матеріалів реєстраційної справи у державного реєстратора Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Судом у підготовчому засіданні 26.08.2025 протокольно відкладено клопотання представника відповідача про витребування матеріалів реєстраційної справи у державного реєстратора Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, до вирішення питання про надання прокурором інформації стосовно витребування матеріалів реєстраційної справи в рамках кримінального провадження.

26.08.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 04.09.2025 об 11:30 год.

03.09.2025 до господарського суду від Заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №38254/25 від 03.09.2025) по справі.

04.09.2025 у судове засідання з'явилися прокурор та повноважні представники позивача та відповідача. У вказаному судовому засіданні, розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи.

04.09.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні до 24.09.2025 о 14:30 год.

24.09.2025 у судове засідання з'явилися по справі прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні досліджено наявні в матеріалах справи докази у відповідності до статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України, з'ясовано обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

24.09.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку до 07.10.2025 о 16:00 год.

07.10.2025 у судове засідання з'явилися по справі прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні з'ясовано обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

07.10.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 07.11.2025 о 12:00 год.

09.10.2025 до господарського суду від Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №44418/25 від 09.10.2025) з додатками.

07.11.2025 у судове засідання з'явилися по справі прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні прокурор просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення (вх. суду №44418/25 від 09.10.2025) з додатками.

Представник позивача та представник відповідача не заперечували проти задоволення усного клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи письмових пояснень (вх. суду №44418/25 від 09.10.2025) з додатками.

Суд, заслухавши думку сторін, задовольнив вказане клопотання прокурора та долучає письмові пояснення (вх. суду №44418/25 від 09.10.2025) з додатками до матеріалів справи, зазначивши, що надасть оцінку вказаним доказам при винесенні судового рішення.

У вказаному судовому засіданні завершено дослідження доказів, наявних в матеріалах справи.

Перед початком судових дебатів прокурор усно клопотав про оголошення перерви у судовому засіданні перед початком судових дебатів, з метою належної підготовки до вказаної стадії.

Представники сторін не заперечували проти задоволення судом усного клопотання прокурора про оголошення перерви.

Суд протокольно задовольнив усне клопотання прокурора про оголошення перерви у судовому засіданні в межах розумного строку та узгодив із представниками сторін дату та час наступного судового засідання, а саме: 20.11.2025 о 14:30 год.

07.11.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 20.11.2025 о 14:30 год.

18.11.2025 до господарського суду від керівника Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №50659/25 від 18.11.2025) про перехід до стадії підготовчого провадження.

20.11.2025 у судове засідання з'явилися прокурор та повноважні представники позивача та відповідача.

20.11.2025 ухвалою господарського суду відмовлено у задоволенні клопотання керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №50659/25 від 18.11.2025) про перехід до стадії підготовчого провадження. Постановлено завершити розгляд справи №904/1345/25 по суті та оголосити перехід до стадії ухвалення судового рішення в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/1345/25 в межах розумного строку призначено на 25.11.2025 о 16:00 год.

25.11.2025 у судове засідання з'явився прокурор. Повноважні представники позивача та відповідача у вказане судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце судового повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

25.11.2025 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв'язку з використанням відповідачем земельної ділянки за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А та здійсненням на ній будівельних робіт, у тому числі реконструкції та зведення окремих об'єктів нерухомості. Позивач вважає, що відповідач користувався земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів, а державна реєстрація права приватної власності на спірні об'єкти нерухомого майна була проведена без законних підстав, попри скасування судового рішення, яким раніше визнавалося право власності відповідача на вказаний об'єкт нерухомості.

У 2021 році державним реєстратором було повторно зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на об'єкти нерухомості, розташовані на зазначеній земельній ділянці, що прокурор вважає незаконним і таким, що порушує інтереси територіальної громади.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт первісного набуття відповідачем будівель.

(2) Характер та обсяг реконструкції й будівельних робіт.

(3) Правові підстави користування відповідачем земельною ділянкою.

(4) Фактичні обставини користування земельною ділянкою.

(5) Обставини проведення державної реєстрації права власності у 2021 році.

1. Набуття відповідачем первісних будівель.

Відповідно до матеріалів справи 04.11.2002 на підставі договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" придбало у Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський Втормет" будівлі, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вулиця Лісозахисна,4А (а.c.6 на звороті - 8; том 2).

За даними реєстраційного посвідчення Комунального підприємства "Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 14, том 2) вбачається, що придбане Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" 04.11.2002 у Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський Втормет" нерухоме майно складалося з: пральні заводоуправління, літ. А-1, дитячої кімнати та кладової, літ. А1-1 загальною площею 191,1 мІ.

2. Характер та обсяг реконструкції й будівельних робіт.

З наявних у справі документів вбачається, що після придбання первісних будівель (пральні заводоуправління, літ. А-1, дитячої кімнати та кладової, літ. А1-1 загальною площею 191,1 мІ) відповідач здійснив комплекс будівельних робіт, унаслідок яких змінено технічні характеристики існуючих будівель та зведено додаткові об'єкти.

Відповідно до технічного паспорта від 24.12.2016 (а.с. 37-40), об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А, після реконструкції включали:

- цех для виробництва обладнання, літ. А-2 та літ. А1-1, загальною площею 251,4? мІ;

- сходи з навісом, позначення "а", площею 10,5 мІ;

- балкон, позначення "а1", площею 2,6 мІ;

- будівля прохідної, літ. Б-1, площею 18,9 мІ;

- ганок, позначення "б", площею 1,4 мІ;

- вольєр, позначення "В" (тимчасова споруда), площею 16,2 мІ;

- навіс, позначення "Г" (тимчасова споруда), площею 3,1 мІ;

- господарчі споруди, позначення № 1- 6, І (ворота, огорожі, хвіртка, замощення).

У поданих матеріалах відсутні документи, що підтверджують отримання дозволу на виконання будівельних робіт або прийняття реконструйованих об'єктів в експлуатацію у порядку, визначеному законодавством. Згідно із витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с. 52, том 1), вбачається відсутність інформації щодо дозвільних документів, а також інших документів на проведення будівельних робіт (у тому числі реконструкції) за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А.

3. Правові підстави користування відповідачем земельною ділянкою.

З наявних у справі матеріалів убачається, що земельна ділянка за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А, на якій розташовані спірні будівлі відповідача, не була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" у власність чи користування в установленому законом порядку.

Зокрема, відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7705/5/04-36-04-05-11 від 19.02.2025 року (а.с. 51, том 1) вбачається, що договори оренди земельної ділянки за зазначеною адресою, укладені між Дніпровською міською радою та будь-якими юридичними чи фізичними особами, відсутні.

Згідно листа Дніпровської міської ради №7/11-954 від 18.04.2024 (а.с. 27), станом на 04.03.2024 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А у Муніципальній земельній інформаційній системі м. Дніпропетровська не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами.

Разом із тим матеріали справи містять відомості про те, що відповідач здійснював окремі дії, спрямовані на оформлення прав на земельну ділянку, зокрема звертався до компетентних органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання про передачу ділянки у власність або користування, а також подавав відповідні заяви та документи. Однак на момент розгляду справи подані матеріали не містять підтверджень того, що такі звернення призвели до прийняття відповідного рішення чи виникнення у відповідача правових підстав користування земельною ділянкою.

Так, матеріали справи містять, зокрема заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" №1 від 03.01.2006 (а.с. 22) на ім'я міського голови міста Дніпра (на той час міста Дніпропетровська), згідно із якою відповідач на підставі рішення сесії міської ради від 30.11.2005 №173/31 просить міського голову надати Дніпропетровському міському управлінню земельних ресурсів організувати виконання землевпорядних робіт зі складання проекту відведення земельної ділянки для розташування об'єкта в установленому законом порядку за адресою вулиця Лісозахисна, 4А. Виконання робіт просить доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Квартал".

Також матеріали справи містять тотожну за змістом заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" №36 від 21.04.2004 (а.с. 22 на звороті) на ім'я міського голови міста Дніпра (на той час Дніпропетровська), щодо відведення земельної ділянки. Однак, у даній заяві відповідач виконання робіт просить доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Землевпорядник".

Згідно містобудівного висновку №Пр-188м-08 від 02.12.2008 (а.с. 23), вбачається що спірну земельну ділянку рекомендовано до використання тимчасово на три роки. З вказівкою за зазначений термін визначити функціональне призначення об'єкта відповідно до вимог забудови зазначеної планувальної зони та оформити документи відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до інженерно-технічного висновку №ПР-188і від 02.02.2009 вбачається, що ГоловАПУ вважає за можливе оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з включенням до рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду певних вимог (а.с. 24 на звороті - 25 , том 2)

Також матеріали справи містять матеріали з реєстрації територіальної зони №152/137 від 29.05.2009 по фактичному розміщенню об'єкта (а.с. 25 на звороті - 27 , том 2) та висновок Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ від 09.09.2009 (а.с. 28), спірній територіальній зоні присвоєно кадастровий номер 1210100000:0152:00137.

Наведені документи свідчать про те, що відповідач протягом певного періоду вчиняв дії, спрямовані на оформлення прав на земельну ділянку за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А, зокрема подавав заяви до міського голови, ініціював виконання землевпорядних робіт, отримував містобудівні та інженерно-технічні висновки, пов'язані з можливістю подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

Разом із тим матеріали справи не містять відомостей про прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування відповідачу, а також про укладення відповідного договору оренди чи іншого правочину. Надані висновки та рекомендації носять підготовчий або рекомендаційний характер і самі по собі не створюють для відповідача прав на земельну ділянку.

Таким чином, наявні у справі документи підтверджують лише факт звернень відповідача та здійснення ним окремих підготовчих дій, однак не підтверджують виникнення у нього будь-якого речового права на земельну ділянку або завершення процедури оформлення такого права.

4. Фактичні обставини користування земельною ділянкою

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А фактично використовується відповідачем для розміщення належних йому будівель і споруд, а також для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до акта обстеження Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради № 01/03/24-В-2 від 01.03.2024 року земельна ділянка огороджена парканом, на ній розташовані будівлі, споруди, тимчасові об'єкти та елементи благоустрою, а вхід на територію контролюється (а.с. 28-30, том 1). У акті зазначено, що земельна ділянка використовується для обслуговування виробничих будівель та споруд відповідача.

Матеріали справи також містять фотознімки, технічну документацію та інші докази, які підтверджують наявність на земельній ділянці будівель та споруд, у тому числі реконструйованих та зведених у період після набуття відповідачем первісних об'єктів нерухомості.

Як вказано вище, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідач не подавав податкових декларацій та не здійснював нарахування і сплату плати за землю щодо зазначеної земельної ділянки, а дані щодо користування нею у встановленому законом порядку відсутні (а.с. 51, том 1).

Відповідно листа Дніпровської міської ради №7/11-954 від 18.04.2024 (а.с. 27), станом на 04.03.2024 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А у Муніципальній земельній інформаційній системі міста Дніпропетровська не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами.

Отже, згідно з наявними матеріалами, земельна ділянка фактично використовується відповідачем з моменту набуття ним первісних будівель, однак документи, що підтверджують оформлення речових прав на ділянку, у справі відсутні.

5. Обставини проведення державної реєстрації права власності у 2021 році.

Відповідно до наявного в матеріалах справ витягу (а.с. 52, том 1) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №416880451 від 07.03.2025 вбачається, що 11.03.2021 о 14:02:14 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А.

З наданого витягу вбачається, що для проведення реєстрації відповідач подав рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (на цей час Шевченківського районного суду міста Дніпра) від 04.05.2017 у справі №200/6141/17-ц (провадження №2/200/2606/17) та технічний паспорт від 24.12.2016

При цьому постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 у справі 200/6141/17 (провадження 22-ц/774/3524/18):

- скасовано рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04.05.2017 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" та стягнення судового збору;

- у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" відмовлено повністю.

Крім того, надані до реєстраційної справи документи не містять відомостей про прийняття в експлуатацію реконструйованих або новостворених об'єктів, а також про отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, матеріали справи не містять документів, які підтверджують подання для реєстрації правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій розташовані вказані об'єкти. Також відсутні рішення органу місцевого самоврядування щодо надання відповідачу земельної ділянки у власність чи користування, чи інші документи, що посвідчують виникнення у відповідача речових прав на землю.

Таким чином, матеріали справи відображають перелік документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація права власності у 2021 році, а також обсяг фактичних даних, що були використані державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій.

1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; частина 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачає приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; а також частиною третьою передбачено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За приписами частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Для особи, яка самочинно забудувала земельну ділянку, Цивільний кодекс України передбачає настання таких негативних наслідків майнового характеру: а) знесення збудованого об'єкта; б) визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на збудований об'єкт; в) проведення перебудови; ґ) відшкодування витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частина третя).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Відтак, визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Так, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19), постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №569/21350/18 (провадження № 61-22552св19)).

Отже, чинним законодавством для спірних правовідносин визначено єдину підставу для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яка, як вбачається із обставин справи, не настала.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2761/13 зроблений правовий висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж: ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Згідно із статтями 375, 376 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю, згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

Верховний Суд у постанові у справі №907/385/22 сформував важливі правові підходи щодо відмежування реконструкції від створення нової речі та визначення моменту виникнення права власності на перероблене майно. Суд підкреслив, що реконструкція не призводить до появи нового об'єкта нерухомого майна, оскільки виконується з прив'язкою до вже існуючої будівлі та з використанням її функціональних і конструктивних елементів. Такий об'єкт зберігає свою правову природу та не може вважатися новоствореним майном у розумінні статей 331- 332 ЦК України. Подібні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України у справі №6-1213цс16 та низкою постанов касаційних судів (зокрема у справах №5013/462/12, №914/2660/15, №161/3376/17, №335/640/15-ц, №535/44/16-ц, №363/3583/15-ц). Отже, правовий режим об'єкта, який зазнав реконструкції, не змінюється, а право власності на нього не виникає наново, а продовжує існувати, що має ключове значення для визначення допустимих меж позовних вимог та правових наслідків їх пред'явлення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 та постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18:

Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вбачається, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, в тому числі, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про зобов'язання позивача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення спірних об'єктів нерухомого майна.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 по справі №910/11164/16 визначено, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04.05.2017 у справі № 200/6141/17 (провадження № 2/200/2606/17), було зокрема:

- визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) на будівлі, а саме, цех для виробництва обладнання літ.А-2, літ.А1-1, загальною площею 280,7 кв.м.; а-сходи з навісом, а1-балкон, будівля прохідної літ. Б-1, загальною площею 17,7 кв.м, б-ганок, В-вольєр (тимч.), Г-навіс (тимч.), №1-6, І-споруди, які знаходяться за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А;

- визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) на будівлі, а саме, цех для виробництва обладнання літ.А-2, літ.А1-1, загальною площею 280,7 кв.м.; а-сходи з навісом, а1-балкон, будівлю прохідної літ. Б-1 загальною площею 17,7 кв.м, б-ганок, В-вольєр (тимч.), Г-навіс (тимч.), №1-6, І-споруди, які знаходяться за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А, таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом.

Під час апеляційного перегляду рішення районного суду в апеляційній інстанції судом було встановлено наступне.

04.11.2002, на підставі договору купівлі-продажу, який не було нотаріально посвідчено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" придбало у Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський Втормет" будівлі, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вулиця Лісозахисна,4А. Вказане також підтверджується матеріалами справи №904/1345/25 (а.c.6 на звороті - 8; том 2).

10.01.2003 вказане право власності було зареєстровано Комунальним підприємством" Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, про що свідчить реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, вказане на даний час також підтверджується матеріалами справи №904/1345/25 (а.с. 6, том 2).

Технічні характеристики складали: будівля пральні заводоуправління літ.А-1, загальною площею 78,6 кв.м., будівлі дитячої кімнати та будівля кладової літ. А1-1, загальною площею 112,5 кв.м. (загальна площа по літ.А-1, А1-1 становить 191,1 кв.м.).

Після оформлення права власності на зазначене вище майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" з придбаних за власні кошти матеріалів, власними силами здійснив реконструкцію нерухомого майна. Будівельні матеріали придбавалися на протязі всієї реконструкції на будівельних ринках та в спеціалізованих супермаркетах. У ході проведених будівельних робіт було зроблено наступне: цех для виробництва обладнання літ.А-2, літ.А1-1, загальною площею 280,7 кв.м.; а-сходи з навісом, а1-балкон, Б-1 будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м, б-ганок, В-вольєр (тимч.), Г-навіс (тимч.), №1-6,І-споруди.

Апеляційним судом Дніпропетровської області також встановлено, що спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому не є створеним в розумінні статті 331 Цивільного кодексу України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД".

З урахуванням викладеного та досліджених наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд зазначає, що після набуття права власності на первісні будівлі загальною площею 191,1 кв.м, відповідач здійснив комплекс будівельних робіт, у результаті яких об'єкт нерухомості зазнав істотних конструктивних та функціональних змін.

Зокрема, відповідно до технічного паспорта від 24.12.2016, об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А, після реконструкції включали:

- цех для виробництва обладнання, літ. А-2 та літ. А1-1, загальною площею 251,4? мІ;

- сходи з навісом, позначення "а", площею 10,5 мІ;

- балкон, позначення "а1", площею 2,6 мІ;

- будівля прохідної, літ. Б-1, площею 18,9 мІ;

- ганок, позначення "б", площею 1,4 мІ;

- вольєр, позначення "В" (тимчасова споруда), площею 16,2 мІ;

- навіс, позначення "Г" (тимчасова споруда), площею 3,1 мІ;

- господарчі споруди, позначення № 1- 6, І (ворота, огорожі, хвіртка, замощення).

Суд враховує правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 10.01.2024 у справі №907/385/22, відповідно до якої реконструкція не має наслідком створення нової речі, а об'єкт нерухомості, що зазнав змін своїх геометричних параметрів або функціонального призначення, залишається тим самим об'єктом, право власності на який було набуте раніше. Реконструкція здійснюється з прив'язкою до вже існуючого об'єкта нерухомого майна, із використанням його функціональних та конструктивних елементів, що виключає можливість кваліфікувати такий об'єкт як новостворене майно або іншу річ у розумінні статті 332 Цивільного кодексу України. Таким чином, зміна площі та внутрішнього планування будівель, на які відповідач набув право власності у встановленому законом порядку, не свідчить про припинення права власності чи створення нового об'єкта, а тому посилання позивача на втрату тотожності об'єкта нерухомості є безпідставними.

Судом встановлено, що будівлі під літерами А-1 та А1-1 загальною площею 191,1 кв.м були набуті відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2002 та належним чином зареєстровані Комунальним підприємством" Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 10.01.2003, що підтверджується реєстраційним посвідченням та технічною документацією. Дані будівлі існували як самостійний об'єкт нерухомості задовго до будь-яких подальших будівельних робіт відповідача, були введені в експлуатацію у встановленому порядку та є такими, що з моменту набуття перебували у правомірному цивільному обороті. Подальше проведення реконструкції не припинило правового режиму первісних будівель, не спричинило створення нової речі та не вплинуло на чинність права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна.

Подальша зміна технічних характеристик будівель літ. А-1 та А1-1, у тому числі збільшення площі та переобладнання внутрішніх приміщень, здійснювалася шляхом реконструкції вже існуючого та введеного в експлуатацію об'єкта нерухомості.

Слід зазначити, що реконструкція передбачає збереження конструктивної основи об'єкта та виконання робіт із прив'язкою до вже існуючої будівлі, а тому не утворює нової речі у розумінні статті 332 Цивільного кодексу України й не може розцінюватися, як створення нового об'єкта нерухомого майна. Відповідно, об'єкт нерухомого майна, який відповідачем придбано за договором купівлі-продажу №641д від 04.11.2002, залишився тим самим об'єктом, на який відповідач набув право власності, а зміна площі та конфігурації внаслідок реконструкції не припинила і не могла припинити чинного права власності на цей об'єкт. Тому будівлі літ. А-1, А1-1 та А-2 є такими, що перебувають у правомірному володінні відповідача та не можуть вважатися самочинним будівництвом.

Господарський суд зазначає, що можливі способи захисту цивільного права випливають із положень статей 11 та 16 Цивільного кодексу України, а також інших норм та приписів законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Водночас суд зазначає, що позовні вимоги сформульовані позивачем як єдина, неподільна матеріально-правова вимога про зобов'язання відповідача звільнення всієї земельної ділянки шляхом знесення всіх будівель і споруд, розташованих за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А. Такий спосіб захисту заявлений у цілому щодо земельної ділянки як об'єкта права, без виокремлення окремих будівель чи споруд, а тому не передбачає можливості його часткового задоволення або поділу судом.

Окрім того, суд не має процесуальної можливості змінювати позовні вимоги позивача, оскільки це означало б вихід за межі заявленого предмета позову та порушення принципу диспозитивності.

Суд, діючи в межах принципів диспозитивності та змагальності, не вправі змінювати предмет позову, виокремлювати певні будівлі для знесення чи формувати новий спосіб захисту, який позивач не заявляв. За таких обставин, оскільки заявлена вимога охоплює також об'єкт, що перебуває у правомірній власності відповідача, правові підстави для її задоволення відсутні.

Крім того, при аналізі спірних правовідносин суд виходить із застосовності до них положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується недопущення свавільного втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Allard v. Sweden (заява № 35179/97, п. 50) та N.A. and Others v. Turkey (заява № 37451/97, пп. 31, 38) Суд наголосив, що будь-яке втручання держави у право власності повинно здійснюватися відповідно до закону, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним поставленій меті.

Стаття 1 Першого протоколу містить три окремі норми: (1) загальний принцип мирного володіння майном; (2) правила позбавлення власності та умови, за яких таке позбавлення є допустимим; (3) право держави контролювати користування майном відповідно до загального інтересу. Європейський суд з прав людини наголошує, що друга і третя норми повинні тлумачитися у світлі загального принципу першої норми (див. Lekiж v. Slovenia [GC], № 36480/07, п. 92; Svitlana Ilchenko v. Ukraine, № 47166/09, пп. 59- 60).

У межах даної справи позовні вимоги фактично спрямовані на звільнення земельної належній територіальній громаді шляхом примусового знесення будівель, однак судом встановлено, що частина спірного майна є правомірно набутим. Прокурор не довів існування порушеного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу територіальної громади, які б зазнали реального та безпосереднього порушення внаслідок перебування цих правомірно набутих будівель на земельній ділянці, що на момент звернення до суду згідно аналізу позовної заяви не є сформованою та не має визначених меж.

Також прокурором не наведено, який саме легітимний "суспільний інтерес" переслідується шляхом примусового знесення будівель, одна з яких є законним об'єктом права власності. Відсутність обґрунтованої суспільної потреби у втручанні, за стандартами Європейського суду з прав людини, позбавляє таке втручання необхідного ступеня пропорційності та не може виправдовувати позбавлення або істотне обмеження майнових прав особи (див. рішення у справі Azaliya, TOV and Others v. Ukraine, №31211/14, №31338/14, від 09.03.2023).

З огляду на це - підстави для втручання у право відповідача на мирне володіння належним йому майном у спосіб, визначений прокурором (шляхом знесення будівель), відсутні.

Крім того, господарський суд вважає звернути увагу на доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до заданої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вказані норми Конституції України, Конвенції та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

За наведених обставин суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач, як вказано вище та встановлено судом, протягом тривалого часу діяв добросовісно, відкрито та послідовно, зокрема звертався до органів місцевого самоврядування з метою оформлення та набуття прав на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому на будівлі.

Таким чином, відповідач реалізовував свій законний інтерес щодо врегулювання земельно-правових відносин із територіальною громадою та не приховував фактичного користування ділянкою. Натомість орган місцевого самоврядування протягом багатьох років не вчинив жодних дій ані щодо формування земельної ділянки, ані щодо укладення відповідного договору, ані щодо припинення чи обмеження користування, що свідчить про його пасивну поведінку.

За доктриною venire contra factum proprium, яка ґрунтується на принципі добросовісності, сторона, що тривалий час сама не заперечувала проти певного фактичного стану, не може згодом вимагати застосування найсуворіших наслідків у вигляді знесення будівель, на які існує належне право власності.

Крім того, відповідно до принципу належного урядування, сформульованого Європейського суду з прав людини у справах Rysovskyy v. Ukraine, Lelas v. Croatia, Pincova and Pine v. the Czech Republic та інших, державні органи не можуть отримувати вигоду від власної бездіяльності чи процедурних помилок та не вправі перекладати негативні наслідки такої бездіяльності на особу, яка протягом багатьох років добросовісно покладалася на тривалу стабільну позицію органу місцевого самоврядування.

Отже, поведінка відповідача щодо ініціювання оформлення прав на землю підтверджує його добросовісність, тоді як раптове висунення вимоги про знесення всіх будівель після значного проміжку часу суперечить як доктрині заборони суперечливої поведінки, так і принципу належного урядування.

За встановлених обставин позивач не обґрунтував існування суспільної чи публічної потреби, яка б виправдовувала втручання у право власності відповідача у формі примусового знесення.

Щодо позовних вимог стосовно скасування державної власності відповідача на спірні об'єкти нерухомого майна.

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування

13-3) договору про передачу страхового портфеля;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як вказано вище, відповідно до наявного в матеріалах справ витягу (а.с. 52, том 1) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №416880451 від 07.03.2025 вбачається, що 11.03.2021 о 14:02:14 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А.

З даного витягу вбачається, що для проведення реєстрації відповідач подав постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 у справі 200/6141/17, при цьому суд вбачає описку, допущену державним реєстратором щодо дати судового рішення, яка зазначена як 07.09.2021.

При цьому господарський суд зазначає, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 у справі 200/6141/17 (провадження 22-ц/774/3524/18): скасовано рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04.05.2017 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" та стягнення судового збору; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" відмовлено повністю.

Отже, вказаним судовим рішенням не визнавалося право власності на об'єкт нерухомого майна, яке в подальшому могло бути зареєстрованим, та вказане рішення суду не є документом, на підставі якого така реєстрація могла бути здійснена.

Згідно актуальної інформації про речове право за номером відомостей № 40975998, подані реєстратору документи про проведення державної реєстрації не містили відомостей про прийняття в експлуатацію реконструйованих або новостворених об'єктів, а також про отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному законодавством.

Також матеріали справи не містять документів, які підтверджують подання для реєстрації правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій розташовані вказані об'єкти. Також відсутні рішення органу місцевого самоврядування щодо надання відповідачу земельної ділянки у власність чи користування, чи інші документи, що посвідчують виникнення у відповідача речових прав на землю.

Отже, подані для реєстрації матеріали не містили правових підстав виникнення права власності на нові або реконструйовані об'єкти, що є обов'язковою умовою для проведення державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні об'єкти нерухомого майна (номер запису про право власності: 40975998).

V. Висновки Суду

Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та можливості суспільного контролю за здійсненням правосуддя. При цьому суд не повинен відповідати на кожен аргумент сторін окремо, а має викласти мотиви рішення у межах установлених фактичних обставин та характеру правовідносин.

На підставі досліджених доказів та встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Наявні у справі матеріали підтверджують правові підстави для скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" на спірні об'єкти нерухомого майна. Зазначений спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

Водночас суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання повернути земельну ділянку власнику, у зв'язку із чим у цій частині позову необхідно відмовити.

Суд також зазначає, що у зв'язку із вирішенням спору по суті та відсутністю правової потреби в подальшому забезпеченні позову, застосовані ухвалою суду заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову у цій справі, витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу між сторонами у відповідній пропорції.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" про зобов'язання повернути власнику земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв.м., нежитлові будівлі А-1, А1-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А1-1 загальною площею 280,7 кв.м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, №1-6,1, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Лісозахисна, 4А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1289172412101), проведену 11.03.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною (номер запису про право власності: 40975998), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 1289172412101.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 2, квартира 9; ідентифікаційний код 20261487) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 у справі, а саме:

- скасувати арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв.м., нежитлові будівлі А-1, А1-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А1-1 загальною площею 280,7 кв.м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, №1- 6,1 розташованих за адресою: вулиця Лісозахисна, 4А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101);

- скасувати заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв.м., нежитлові будівлі А-1, А1-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв.м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, №1-6,1 розташованих за адресою: вулиця Лісозахисна, 4 А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.12.2025

Суддя Т.В. Іванова

Попередній документ

132470885

Наступний документ

132470887

Інформація про рішення:

№ рішення:	132470886
№ справи:	904/1345/25
Дата рішення:	25.11.2025
Дата публікації:	11.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.12.2025)
Дата надходження:	24.03.2025
Предмет позову:	зобов'язання повернути власнику земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

17.04.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
23.05.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
17.06.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
03.07.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
15.07.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
18.08.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
26.08.2025 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
04.09.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
24.09.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
07.10.2025 16:00	Господарський суд Дніпропетровської області
07.11.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
20.11.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
25.11.2025 16:00	Господарський суд Дніпропетровської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ІВАНОВА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід"

за участю:

Дніпропетровська обласна прокуратура

заявник:

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра

позивач (заявник):

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра

позивач в особі:

Дніпровська міська рада

прокурор:

Кондратов Володимир Гарійович